Ухвала суду № 60919214, 01.09.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 вересня 2016 рокусправа № 808/1789/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Цаарьової Н.П.

за участю:

відповідача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 року у справі №808/1789/16 за позовом Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Запорізькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

06.06.2016 року Токмацька ОДПІ звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг по орендній платі з фізичних осіб у розмірі 15646,12грн.

Позов обґрунтовано несплатою відповідачем узгоджених сум податкових зобов'язань за користування земельною ділянкою, обчислених платником податку самостійно в поданих до ДПІ деклараціях з земельного податку, внаслідок чого виникла заборгованість. Враховуючи, що підприємцем в добровільному порядку борг не сплачений, позивач просить стягнути його в судовому порядку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг по орендній платі з фізичних осіб у розмірі 15646,12грн.

Не погодившись з постановою суду, ФОП ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову в позові. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що будь-яких декларацій до ДПІ вона не подавала, і договорів щодо оренди земельної ділянки з Михайлівською селищною радою не укладала. Договір оренди земельної ділянки було укладено з ОСОБА_3, а відтак, ніякого відношення до земельної ділянки саме вона не має. Відповідач зазначає, що податкових вимог позивача не отримувала. Таким чином, на думку відповідача, стягувати орендну плату з неї немає підстав.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрована 29.05.2006 в органах реєстрації як фізична особа - підприємець за юридичною адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 13.05.2016 та є платником податків і зборів, передбачених чинним законодавством.

В матеріалах справи наявна податкова декларація з плати за землю (земельний податок та / або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік №9018105213 від 19.02.2015, відповідно до якої платником є ОСОБА_1, і якою самостійно визначено суму сплати орендної плати в розмірі 24 823,65 грн., із розрахунку 2068,65 грн. щомісячно.

Також, наявна податкова декларація з плати за землю (земельний податок та / або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік №9018306572 від 17.02.2015, відповідно до якої платником є ОСОБА_1, і якою самостійно визначено суму сплати орендної плати в розмірі 24 823,65 грн., із розрахунку 2068,65 грн. щомісячно.

Згідно з розрахунком позивача податковий борг відповідача із зазначеного податку за травень - грудень 2015 року з врахуванням часткової сплати податку складає 8998,09 грн.; за січень - квітень 2016 року - 6648,03 грн.

Загальна сума заборгованості складає 15646,12 грн.

Судом також встановлено, що позивачем була сформована податкова вимога форми «Ф» №9-18 від 12.02.2016 на суму 9440,17 грн., яка була направлена відповідачу та отримана особисто 12.02.2016, згідно підпису на корінці податкової вимоги (а.с.15)

У зв'язку з несплатою відповідачем самостійно визначених сум, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги повністю, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані належні докази, які свідчать про наявність у відповідача податкового боргу у розмірі 15646,12грн., який в добровільному порядку відповідачем не погашається.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідач ФОП ОСОБА_1 зазначила, що договір оренди спірної земельної ділянки було укладено з її чоловіком - ОСОБА_3, який помер у 2011 році. Після його смерті і до 2015 року, орендну плату сплачувала саме вона. Податкові декларації подавалися в тому числі і ті, про які йдеться у позові. Проте, з 2015 року сума орендної плати значно збільшилася, що позбавило можливості ФОП ОСОБА_1 її сплачувати. Тим більш, як на думку позивача, договору оренди нею з селищною радою не укладалося, а тому і підстави сплачувати ці суми - відсутні.

Отже, встановлені обставини справи свідчать про те, що податковий борг, стягнення якого є предметом спору у справі, виник в результаті самостійного узгодження відповідачем податкових зобов'язань, шляхом подання відповідних декларацій до податкового органу.

Відповідно п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із п.287.3 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до пп.269.1.2 п.269 ст.269 ПК України платниками земельного податку є землекористувачі, а згідно з пп.270.1.1 п.270.1 ст.270 ПК України, об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Як вбачається з Договору оренди землі від 19.03.2010р., наданого суду апеляційної інстанції, Михайлівська селищна рада передала в оренду ОСОБА_3 строком на 49 років земельну ділянку площею 0,6880 га, в тому числі 0,6880 га - забудовані землі, землі промисловості, за адресою АДРЕСА_2. На земельній ділянці розміщені будівлі та споруди виробничої бази, які належать на праві власності ОСОБА_3 Згідно п.40 Договору, право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам діючого законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що не заперечується сторонами. Після його смерті, 27.07.2012 року право власності на будівлі і споруди за адресою АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_1

Відповідно до ст.1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст.1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки, як це визначено ст.1261 ЦК України.

Таким чином, особою, яка після смерті орендаря фактично користується земельною ділянкою є ФОП ОСОБА_1, та яка, відповідно, і зобов'язана сплачувати орендну плату.

При цьому, суд зазначає, що предметом розгляду даної справи є лише стягнення податкового боргу, а не розмір орендної плати.

У випадку незгоди відповідача із розміром орендної плати, вона не позбавлена звернутися як до органу місцевого самоврядування щодо його перегляду, так і до суду в порядку, визначеному законом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог ДПІ щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості по орендній платі з фізичних осіб у сумі 15646,12грн. і достатності підстав для їх задоволення

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції в цій частині. Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі про неотримання нею податкової вимоги слід зазначити, що у судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердила, що саме її підпис міститься на корінці податкової вимоги (а.с.15).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його зміни або скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 року у справі №808/1789/16 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Ухвалу у повному обсязі складено 02.09.2016 року)

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко