Постанова № 60919055, 08.08.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2016 року № 813/1205/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кедик М.В.

за участю секретаря судового засідання Харіва М.Ю.,

представника позивача Вовчака А.В.,

представника відповідача Легуцького І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фермерського господарства "Кільгана Івана Степановича" до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

фермерське господарство "Кільгана Івана Степановича" (далі - позивач, ФГ "Кільгана Івана Степановича") звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, Самбірська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області), у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області щодо проведення камеральної перевірки фермерського господарства "Кільгана Івана Степановича", результати якої відображені в акті від 15.01.2016 № 31/1500/22378934;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.01.2016 № НОМЕР_1, що складено Самбірською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.01.2016 № НОМЕР_2, що складено Самбірською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що дії Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області щодо проведення камеральної перевірки ФГ "Кільгана Івана Степановича" відображені в акті від 15.01.2016 № 31/1500/22378934 є протиправними, а перевірку проведено з порушенням норм чинного законодавства. Вказує, що у податкового органу було відстунє право на проведення перевірки в силу положень п. 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2015 № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи». Як наслідок протиправності дій з проведення перевірки, відповідно протиправними є і складені податкові повідомлення-рішення. Також стверджує, що обов'язок сільгосппідприємства направити кошти на спецрахунок не є грошовим зобов'язанням в розумінні податкового законодавства України, ні податковим зобов'язанням, відтак вважає, що до спірних правовідносин не можуть застосовуватися положення ст. ст. 57, 126 ПК України. Також зазначає, що згідно з випискою по особовому рахунку вбачається, що ФГ "Кільгана Івана Степановича" перерахувало в порядку електронного адміністрування податків на рахунок Казначейства України 75000,00 грн 26.03.2015. Однак, Казначейство України, в порушення вимоги п. 209.2 ст. 209 ПК України спрямувало такі кошти на спеціальний рахунок платника податків лише 17.06.2015, що спричинило невідповідність показників періодичності оплати. Вважає, що податкові повідомлення-рішення відповідачем прийнято безпідставно, тому просить суд його скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, подав додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у запереченні. Зазначив, що оскільки платником були порушені терміни сплати суми податкового зобов'язання, тому згідно з п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу при затримці до 30 календарних дів включно, наступних за останнім днем строку сплати грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, а при затримці більше 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. У ході проведення перевірки встановлено, що згідно АС «Аудит» станом на 15.01.2016 нараховано штрафну санкцію за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 1559477 грн 00 коп., винесено податкові повідомлення-рішення 15.01.2015 № НОМЕР_1 на суму штрафної санкції ( 20%) -147279,40 грн та від 15.01.2016 № НОМЕР_2 на суму штрафної санкції (10%) - 82308 грн, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для їх скасування немає, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.

ФГ "Кільгана Івана Степановича", зареєстроване як юридична особа 16.02.1996 за кодом ЄДРПОУ 22378934.

Самбірською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, про що 15.01.2016 складено акт № 31/1500/22378934 (далі - акт перевірки).

Не погодившись із діями Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області щодо проведення перевірки та винесеними повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області щодо проведення камеральної перевірки фермерського господарства "Кільгана Івана Степановича", результати якої відображені в акті від 15.01.2016 № 31/1500/22378934 суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Згідно з п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст. 86 цього Кодексу (п. 76.2 ст. 76 ПК України).

При цьому пунктом 5.2 ст. 76 ПК України встановлено, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Стосовно встановлених пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» обмежень щодо проведення контролюючими органами у 2015 та 2016 роках перевірок, суд зазначає.

Відповідно до п. 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII перевірки підприємств, установ та організацій з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюється виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або вимогами Кримінально процесуального кодексу України.

Представником відповідача долучено до матеріалів справи податкові декларації з податку на додану вартість ФГ «ОСОБА_1» за попередній 2015 рік, з яких вбачається, що обсяг постачання підприємця (без податку на додану вартість) за 2015 рік становить 29301, 9 тис. грн, що перевищує 20 мільйонів гривень.

За таких умов суд вважає, що позовна вимога про визнання протиправними дій Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області щодо проведення камеральної перевірки фермерського господарства "Кільгана Івана Степановича", результати якої відображені в акті від 15.01.2016 № 31/1500/22378934, задоволенню не підлягає.

Стосовно висновків податкового органу про порушення ФГ «ОСОБА_1» граничних строків сплати суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, чим порушено п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України, а саме:

- податкова декларація з ПДВ (скорочена) від 20.04.2015 № НОМЕР_10 по граничному терміну сплати 04.05.2015 в сумі 123990,00 грн сплачено 25.05.2015 (термін затримки 25 днів);

- податкова декларація з ПДВ (скорочена) від 22.04.2015 № НОМЕР_4 по граничному терміну сплати 30.06.2015 в сумі 400000,00 грн сплачено 01.07.2015 (термін затримки 1 день);

- податкова декларація з ПДВ (скорочена) від 22.04.2015 № НОМЕР_4 по граничному терміну сплати 30.06.2015 в сумі 232861,20 грн сплачено 01.07.2015 (термін затримки 1 день);

- податкова декларація з ПДВ (скорочена) від 20.03.2015 № НОМЕР_5 по граничному терміну сплати 31.03.2015 в сумі 66229,00 грн сплачено 31.03.2015 (термін затримки 1 день);

- податкова декларація з ПДВ (скорочена) від 22.06.2015 № НОМЕР_4 по граничному терміну сплати 30.06.2015 в сумі 900,00 грн сплачено 01.07.2015 (термін затримки 93 дні);

- податкова декларація з ПДВ (скорочена) від 22.06.2015 № НОМЕР_4 по граничному терміну сплати 30.06.2015 в сумі 72301,00 грн сплачено 01.10.2015 (термін затримки 93 дні);

- податкова декларація з ПДВ (скорочена) від 20.03.2015 № НОМЕР_6 по граничному терміну сплати 30.03.2015 в сумі 3333,00 грн сплачено 08.06.2015 (термін затримки 70 днів);

- податкова декларація з ПДВ (скорочена) від 13.07.2015 № НОМЕР_7 по граничному терміну сплати 30.07.2015 в сумі 44776,00 грн сплачено 08.06.2015 (термін затримки 63 дні);

- податкова декларація з ПДВ (скорочена) від 13.07.2015 № НОМЕР_7 по граничному терміну сплати 30.07.2015 в сумі 135000,00 грн сплачено 01.10.2015 (термін затримки 63 дні);

- податкова декларація з ПДВ (скорочена) від 13.07.2015 № НОМЕР_7 по граничному терміну сплати 30.07.2015 в сумі 16000,00 грн сплачено 01.10.2015 (термін затримки 63 дні);

- податкова декларація з ПДВ (скорочена) від 13.07.2015 № НОМЕР_7 по граничному терміну сплати 30.07.2015 в сумі 180000,00 грн сплачено 01.10.2015 (термін затримки 63 дні);

- податкова декларація з ПДВ (скорочена) від 13.07.2015 № НОМЕР_7 по граничному терміну сплати 30.07.2015 в сумі 250000,00 грн сплачено 01.10.2015 (термін затримки 63 дні);

- податкова декларація з ПДВ (скорочена) від 13.07.2015 № НОМЕР_7 по граничному терміну сплати 30.07.2015 в сумі 42946,00 грн сплачено 01.10.2015 (термін затримки 63 дні);

- податкова декларація з ПДВ (скорочена) від 20.02.2015 № НОМЕР_8 по граничному терміну сплати 27.02.2015 в сумі 5002,00 грн сплачено 05.04.2015 (термін затримки 35 днів);

- податкова декларація з ПДВ (скорочена) від 20.05.2015 № НОМЕР_9 по граничному терміну сплати 29.05.2015 в сумі 67139,00 грн сплачено 01.07.2015 (термін затримки 30 днів).

Згідно акта перевірки, відповідачем встановлено несвоєчасну сплату податкового зобов'язання, зазначеного у поданій декларації в сумі 1559477,00 грн.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України до СГД застосовано штрафну санкцію, а саме:

- 10 % за затримку сплати до 30 календарних днів включно - 82308,00 грн;

- 20% затримку сплати більше 30 календарних днів - 147279,40 грн.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 15.01.2016 винесено податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1 про зобов'язання сплати штраф у розмірі 20 % вартість в сумі 147279,40 грн;

- № НОМЕР_2 про зобов'язання сплати штраф у розмірі 10 % вартість в сумі 82308,00 грн.

Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14,1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Для перерахування суми податку із рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість на спеціальний рахунок платника в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку на спеціальний рахунок платника в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Порядком акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 визначено, що цей Порядок визначає механізм акумулювання сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, що не підлягають сплаті до бюджету і нараховуються сільськогосподарськими підприємствами - суб'єктами спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства і рибальства (далі - сільськогосподарські підприємства) на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг).

Відповідно до п. 2 Порядку, сільськогосподарське підприємство у разі обрання спеціального режиму оподаткування відкриває протягом одного звітного (податкового) періоду спеціальний рахунок (поточний рахунок із спеціальним режимом використання) відповідно до законодавства за умови подання копії витягу з реєстру платників податку на додану вартість про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування.

На підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в строки, встановлені ст. 203 ПК України, подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби. Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно зУКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені ст. 203 ПК України для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету (п. 3 Порядку).

Пунктом 4 Порядку передбачено, що сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Враховуючи прямі застереження ПК України та Порядку, слід дійти висновку про те, що:

- суми ПДВ, які потрапили на спецрахунок сільгосппідприємства, є коштами, що належать такому сільгосппідприємству;

- ці кошти не сплачуються до державного бюджету України та не підлягають вилученню;

- в межах цільового призначення ці кошти використовуються сільгосппідприємством, тобто залишаються в його розпорядженні.

Усі ці ознаки вказаних коштів є свідченням того, що вони не є ані бюджетними, ані державними.

Відповідно до ст. 2 Бюджетного кодекс України бюджетні кошти (кошти бюджету) - це «належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету».

Тож, кошти сільгосппідприємства, що знаходяться на його спецрахунку, не є бюджетними, оскільки законодавець прямо вказує на те, що вони не надходять до бюджету, не є його (бюджету) надходженнями.

Як свідчать матеріали справи ФГ "Кільгана Івана Степановича" на виконання п. 2 вищевказаного Порядку було відкрито спеціальний рахунок № 37512000025821.

Відповідно до листа Державної казначейської служби України від 29.07.2016 № 10-08/1477-18176 Державна фіскальна служба України починаючи з 31.03.2015 року направляла до Казначейства реєстри про списання коштів у сумі 445798,00 грн з рахунку № 37512000025821, відкритого в системі електронного адміністрування ПДВ ФГ "Кільгана Івана Степановича" (код ЄДПОУ 223789374), на його спеціальний рахунок, однак такі реєстри система електронного адміністрування ПДВ не приймала до виконання у зв'язку з недостатністю залишку коштів на рахунку для оплати суми реєстру. 13.06.2015 Казначейство отримало технічну можливість часткового виконання реєстрів Державної фіскальної служби України про перерахування коштів з електронних ПДВ-рахунків на спеціальні рахунки сільськогосподарських товаровиробників. відповідно реєстр Державної фіскальної служби України про перерахування коштів у сумі 445798,00 грн на спеціальний рахунок ФГ "Кільгана Івана Степановича" 17.06.2015 виконано частково в межах наявного залишку на рахунку № 37512000025821 у сумі 75000 грн шляхом перерахування коштів на спеціальний рахунок платника.

Згідно з випискою по особовому рахунку 26.03.2016 ФГ "Кільгана Івана Степановича" сплачено в порядку електронного адміністрування податків на рахунок казначейства України 75000 грн, однак казначейством України перераховано суми податку на спеціальний рахунок платника лише 17.09.2015, тобто з порушенням вимог п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що у зв'язку затриманням казначейством грошових коштів фермерського господарства у період посівної, позивач почав здійснювати перерахування коштів безпосередньо на власний спеціальний рахунок.

Аналіз положень вищевказаних нормативно-правових актів дає можливість стверджувати, що сільськогосподарське підприємство в разі обрання останнім спеціального режиму оподаткування дійсно зобов'язане у строки передбачені ст. 203 ПК України перерахувати суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, визначену в податковій декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах з поточного рахунка на спеціальний рахунок.

У даному випадку, суд погоджується з доводами представника позивача, що ні нормами ПК України, ні положеннями «Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів» не передбачена відповідальність суб'єкта господарювання у вигляді застосування штрафних санкцій в разі недотримання порядку перерахування таких коштів.

Як передбачено абзацом 2 п. 4 Порядку, відповідальність для сільськогосподарського підприємства (у відповідності до законодавства) наступає лише в разі нецільового використання суми податку на додану вартість.

Таким чином, положеннями вищевказаного Порядку передбачений єдиний випадок в разі настання якого до сільськогосподарського підприємства може бути застосовано відповідальність у вигляді застосування штрафних санкції. Даний перелік є виключним і не передбачає інших умов для застосування такої відповідальності.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно застосовано до ФГ "Кільгана Івана Степановича" штрафні санкції за порушення граничного строку сплати суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість, а отже податкові повідомлення-рішення від 15.01.2016 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами, а правомірність виставленого податкового повідомлення-рішення відповідач не довів.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню частково.

Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ч. 3 ст. 94 КАС України у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог на користь позивача необхідно стягнути судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Самбірською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області від 15.01.2016 № НОМЕР_1.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Самбірською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області від 15.01.2016 № НОМЕР_2.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Судовий збір в розмірі 3443 (три тисячі чотириста сорок три) грн 81 коп. присудити на користь фермерського господарства "Кільгана Івана Степановича" (81467, Львівська область, Самбірський район, с. Велика Білка, ЄДРПОУ 22378934) за рахунок бюджетних асигнувань Самбірської об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.