Постанова № 60919031, 31.08.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/1303/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Удовіченка С.О. розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної комісії Міністерства внутрішніх справ України з розгляду питань, пов'язаних з установленням статусу учасника бойових дій, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

16 серпня 2016 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної комісії Міністерства внутрішніх справ України з розгляду питань, пов'язаних з установленням статусу учасника бойових дій, (надалі - відповідач, Комісія), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Національної поліції в Полтавській області (надалі - третя особа, ГУНП в Полтавській області) про визнання протиправною бездіяльність Комісії щодо неприйняття рішення відповідно до Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 за поданими документами ГУНП в Полтавській області про визнання ОСОБА_1 учасником бойових дій;

- зобов'язання Комісії надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій, як особі яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що у період із 05.03.2015 по 03.04.2015 перебував у службовому відрядженні у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередньо участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. Зазначив, що Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено перелік осіб, які належать до учасників бойових дій, зокрема, учасниками бойових дій визнаються працівники Міністерства внутрішніх справ України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення. На підставі пункту 6 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередньо участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, після завершення виконання завдань антитерористичної операції УМВС України в Полтавській області надало на розгляд Комісії матеріали для визнання, серед інших, позивача учасником бойових дій. Проте направлені щодо ОСОБА_1 матеріали неодноразово повертались Комісією для доопрацювання, хоча, на думку позивача, всі документи, які визначені у пункті 4 Порядку, надавалися комісії на розгляд для надання йому статусу учасника бойових дій. Зволікаючи в розгляді поданих документів Комісія порушує його право на набуття статусу учасника бойових дій.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи попереджався належним чином, клопотань та письмових заперечень на позов не надав.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За приписами частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України.

27.02.2015 УМВС України в Полтавській області видано наказ № 92 о/с дск «Про відрядження працівників УМВС України в Полтавській області на блокпости фільтраційних пунктів на території Харківської області та зони проведення антитерористичної операції», яким ОСОБА_1 направлено у службове відрядження.

На підставі наказу УМВС України в Полтавській області від 27.02.2015 № 92о/с дск ОСОБА_1 видано посвідчення про відрядження від 05.03.2015 № 6/20, згідно з яким термін відрядження становив 30 днів з 05.03.2015 по 05.04.2015, пункт відрядження - м. Ізюм, зони проведення АТО на території Донецької та Луганської областей, мета відрядження - участь в АТО /а.с. 40/.

Наказом першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 04.04.2015 № 94 підполковника міліції ОСОБА_1 визнано таким, який у період із 05.03.2015 по 03.04.2015 перебував у службовому відрядженні у складі сил та засобів, що залучаються та беруть безпосередньо участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових завдань /а.с. 12/.

04.04.2015 Ізюмським міськвідділом ГУМВС України в Харківській області видано ОСОБА_1 довідку про його безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України /а.с. 13/.

УМВС України в Полтавській області неодноразово надсилало до Комісії документи стосовно надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, як особі, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції.

Згідно з протоколами від 29.10.2015 № 20 та від 18.03.2016 № 4 на засіданні Комісії під час розгляду матеріалів стосовно надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, що надійшли з УМВС України в Полтавській області, прийнято рішення про направлення зазначених матеріалів на доопрацювання до УМВС України в Полтавській області /а.с. 21-22/.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання йому статусу учасника бойових дій у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно із абзацом 2 пункту 2 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 20.08.2014 № 413, статус учасника бойових дій надається: військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 під час проходження служби в УМВС України в Полтавській області на підставі наказу УМВС України в Полтавській області від 27.02.2016 № 92 о/с дск із 05.03.2015 строком на тридцять діб відряджався до ГУМВС України в Харківській області та зони проведення антитерористичної операції з метою належного виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та організації заходів щодо встановлення осіб, причетних до вчинення тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, у т.ч. проти державності.

Перебування ОСОБА_1 у період із 05.03.2015 по 03.04.2015 у службовому відрядженні в м. Ізюм Харківської області та зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей підтверджується посвідченням про відрядження від 05.03.2015 № 6/20, /а.с. 40/, наказом першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 04.04.2015 № 94 /а.с. 12/, довідкою Ізюмського міськвідділу ГУМВС України в Харківській області від 04.04.2015 /а.с. 13/, довідкою ГУНП в Полтавській області від 11.01.2016 № 78/115/01/12-2016 про його безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України /а.с. 38/.

Вказані обставини підтверджуються також книгою розстановки нарядів по АТО на території Донецької та Луганської областей співробітників УМВС України в Полтавській області від 05.03.2015 № 1772 /а.с. 43-61/, із якої вбачається про безпосередню участь ОСОБА_1 в антитерористичній операції.

Крім того, ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 12.07.2016 (провадження № 22-ц/786/1923/16) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 24.05.2016 у справі № 554/2505/16-ц за заявою ОСОБА_1, заінтересованої особи - Кабінет Міністрів України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство соціальної політики України, Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, Головне управління Національної поліції в Полтавській області, про встановлення юридичного факту визнано доведеним факт перебування ОСОБА_1 в зоні антитерористичної операції з 05.03.2015 по 03.04.2015 /а.с. 24-25/. Ухвала набрала законної сили 12.07.2016.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 перебував в зоні проведення АТО та брав безпосередньо участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей у період її проведення.

Пунктом 4 Порядку визначено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є: документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення).

Пунктом 5 Порядку рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (далі - міжвідомча комісія), яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції із включенням до її складу фахівців Міноборони, МВС, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, військових формувань. До складу міжвідомчої комісії можуть включатися фахівці інших державних органів та представники громадських організацій.

Відповідно до пункту 6 Порядку для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзацах другому та третьому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники установ, закладів у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.

Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та у місячний строк з дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), установ, закладів з метою подальшого доопрацювання.

Із листа ГУНП в Полтавській області від 29.08.2016 № 2056/115/12/01/12-2016 вбачається, що на розгляд Комісії щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій надсилались такі документи: довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції від 11.01.2016 № 78/115/01/12-2016; згода на збирання та обробку персональних даних, копії посвідчення про відрядження від 05.03.2015 № 6/20; копії паспорта громадянина України; копії ідентифікаційного коду; копії книги розстановки нарядів по АТО на території Донецької та Луганської областей співробітників УМВС України в Полтавській області від 05.03.2015 № 1772; витяг із наказу УМВС України в Полтавській області від 27.02.2015 № 92о/с дск; витяг із наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 04.04.2015 № 94.

Отже, УМВС України в Полтавській області подавало на розгляд Комісії документи стосовно надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, згідно з переліком, визначеним у пункті 4 Порядку.

Проте, згідно з довідкою ГУНП в Полтавській області від 29.08.2016 направлені УМВС в Полтавській області на розгляд Комісії матеріали стосовно надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій повернуті на доопрацювання, у зв'язку із незначним часом перебування ОСОБА_1 в районі проведення антитерористичної операції (1 добу у м. Краматорськ Донецької області - 20.03.2015), та відсутністю додаткових (окрім посвідчення про відрядження) підтвердних документів безпосереднього перебування ОСОБА_1 у м. Краматорську Донецької області у день 20.03.2015 з метою безпосереднього залучення до виконання завдань антитерористичної операції та правову підставу (організаційно-розпорядчого документу керівника органу) його відрядження туди у цей день та повернення цього ж дня до місця несення служби в Харківській області - блок-пост 631 км автошляху Київ-Довжанський /а.с. 37/.

Отже, сам факт перебування ОСОБА_1 в районі проведення антитерористичної операції Комісія визнає, натомість акцентує увагу на нетривалому часі його перебування в зоні проведення антитерористичної операції, а саме: одну добу у м. Краматорськ Донецької області - 20.03.2015.

Згідно із відмітками у посвідченні про відрядження від 05.03.2015 № 6/20 ОСОБА_1 05.03.2015 вибув із м. Полтави та прибув 05.03.2015 до м. Ізюм, 20.03.2015 вибув із м. Ізюм та 20.03.2015 прибув до м. Краматорськ, 20.03.2015 вибув із м. Краматорськ та 20.03.2015 прибув до м. Ізюм, 02.04.2015 вибув із м. Ізюм та прибув 03.04.2015 до м. Полтава /а.с. 40/.

Тобто, безпосередньо у зоні проведення антитерористичної операції у м. Краматорськ Донецької області ОСОБА_1 перебував 20.03.2015.

Однак суд зазначає, що чинне законодавство України не містить обов'язкових вимог щодо тривалості періоду перебування особи в зоні АТО, необхідної для надання такій особі статусу учасника бойових дій, як і не містить понять "тривалий" чи "нетривалий" термін перебування в зоні проведення АТО.

Також суд звертає увагу на те, що із загальної кількості надісланих УМВС України в Полтавській області на розгляд Комісії матеріалів щодо надання особам статусу учасника бойових дій, лише незначна частка повернута на доопрацювання, та загалом за результатами розгляду матеріалів Комісією приймалися рішення про надання особам такого статусу.

При цьому, із наявних у матеріалах справи рішень про надання статусу учасника бойових дій /а.с. 66-68/ вбачається, що підставою для прийняття таких рішень слугували наступні документи: довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, наказ керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України; наказ УМВС України в Полтавській про відрядження працівників УМВС України в Полтавській області та посвідчення про відрядження.

Суд відмічає, що аналогічні документи надсилались УМВС України в Полтавській області до Комісії і стосовно ОСОБА_1

Таким чином, зволікання відповідача у розгляді матеріалів щодо надання позивачу статусу учасника бойових дій та неприйняття відповідного рішення перешкоджає реалізації права позивача на отримання статусу учасника бойових дій та, відповідно, пільг, гарантованих чинним законодавством України для такої категорії осіб.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльність Центральної комісії Міністерства внутрішніх справ України з розгляду питань, пов'язаних з установленням статусу учасника бойових дій, щодо неприйняття рішення за результатами розгляду документів, поданих Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачу статус учасника бойових дій, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо прийняття рішення про надання особі статусу учасника бойових дій є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Також Постановою ВАСУ від 21 жовтня 2010 року № П-278/10 встановлено, що з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачу статусу учасника бойових дій, з огляду на втручання в дискреційні повноваження відповідача, є такими, що виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.

Однак, з метою повного та належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Центральну комісію Міністерства внутрішніх справ України з розгляду питань, пов'язаних з установленням статусу учасника бойових дій, повторно розглянути документи, надіслані Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, та прийняти за результатами їх розгляду рішення.

Зазначене узгоджується з положеннями пункту 2 частини другої статті 162 КАС України, згідно якої у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.

Відповідно до частини другої статті 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Центральної комісії Міністерства внутрішніх справ України з розгляду питань, пов'язаних з установленням статусу учасника бойових дій, щодо неприйняття рішення за результатами розгляду документів, поданих Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Зобов'язати Центральну комісію Міністерства внутрішніх справ України з розгляду питань, пов'язаних з установленням статусу учасника бойових дій, повторно розглянути документи, надіслані Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, та прийняти за результатами їх розгляду рішення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя С.О. Удовіченко