Постанова № 60919005, 29.08.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

29 серпня 2016 року Справа № 814/1484/16

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Князєва В.С., за участю секретаря судового засідання: Западнюк К.А.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовомОСОБА_3, АДРЕСА_1 до відповідачаДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2013р. № НОМЕР_1, від 30.06.2014р. № 7765-15, від 30.06.2015р. №2193993, зобов'язання вчинити певні дії,в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач,ДПІ), в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25.04.2013 року, складене Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 7765-15 від 30.06.2014 року, складене Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 2193993 від 30.06.2015 року, складене Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області;

- зобов'язати керівництво ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області завдані збитки державі у вигляді судових витрат відшкодувати за рахунок винних посадових осіб ДПІ.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_3 зазначила, що як платник єдиного податку 2-ї групи я звільняюся від сплати земельного податку з фізичних осіб на земельні ділянки, які використовуються у моїй господарській (підприємницькій) діяльності.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Відповідач проти позову заперечував та зазначив, що оскільки ФОП ОСОБА_3 не надано до ДПІ правовстановлюючих документів на право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, відповідачем нараховано податкове зобов'язання з земельного податку на загальних підставах.

В судовому засіданні представник відповідача в задоволенні позову просив відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

Позивачем у грудні 2015 року були отримані податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25.04.2013 року про нарахування земельного податку з фізичних осіб на суму 1010,11 грн., № 7765-15 від 30.06.2014 року про нарахування земельного податку з фізичних осіб на суму 1010,11 грн. та № 2193993 від 30.06.2015 року про нарахування земельного податку з фізичних осіб на суму 1261,63 грн.

Відповідно до пп. 269.1.1 п. 269.1 статті 269 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв). В силу вимог пп. 270.1.1 пп. 270.1 ст. 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За нормами п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до п. 287.8 ст. 287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

ОСОБА_3 з 2012 року зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності та перебуває на основному обліку у ДПІ Ленінського району м. Миколаєва за місцем свого проживання. Згідно Декларації про режим роботи свою підприємницьку (господарську) діяльність позивач здійснює у Центральному районі АДРЕСА_2 та встала на облік за місцем здійснення підприємницької (господарської) діяльності 21.02.2012 року у ДПІ Центрального району м. Миколаєва.

Відповідно до Свідоцтва платника єдиного внеску серії А № 527753 від 31.05.2012 року позивач є платником єдиного податку 2-ї групи.

Згідно пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з, зокрема, податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Відповідач у своїх запереченнях, посилаючись на узагальнюючу податкову консультацію щодо сплати земельного податку власникам нежитлових приміщень, платниками єдиного податку фізичними особами-підприємцями, затвердженого наказом Державної податкової служби від 23.11.2012 року № 1051, зазначає, що фізична особа-підприємець - платник єдиного податку, яка придбала будівлю, споруду (їх частину), нежиле приміщення (їх частину) у багатоквартирному житловому будинку, але право власності на таку земельну ділянку не оформила, сплачує земельний податок на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території незалежно від обраного нею виду господарської діяльності.

В користуванні позивача перебуває земельна ділянка під приміщенням її магазину та біля нього, який придбано згідно договору купівлі-продажу від 01.02.12 року. Магазин має юридичну (поштову) адресу по АДРЕСА_2, але фактично знаходиться у підвальному приміщенні 9-ти поверхового будинку, який має адресу по АДРЕСА_2, що підтверджується копією витягу з Рішення Виконавчого Комітету Миколаївської міської Ради № 1897 від 22.09.2006 року.

Оформлення права користування земельною ділянкою під магазин, який знаходиться у підвалі багатоповерхового житлового будинку не залежить лише від волі позивача, оскільки відповідно до п. 287.8 ст. 287 ПК України вимагає визначення частки кожного із співвласників будинку у земельній ділянці під цим будинком та частки у прибудинковій території, що може бути здійснено лише спільно усіма співвласниками житлового будинку та нежитлових приміщень у будівлі та за умов відведення органами місцевого самоврядування відповідної прибудинкової території.

Як вбачається з матеріалів справи позивач здійснює свою господарську діяльність у магазині, що розташований у підвальному приміщенні багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2. Отже у суду не має підстав вважати, що позивач не використовує частину земельної ділянки за цією адресою.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки позивач є платником єдиного податку 2-ї групи, то вона звільнена від сплати земельного податку. Отже вимоги позивача в частині скасування податкових повідомлень-рішень підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов'язати керівництво ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області завдані збитки державі у вигляді судових витрат відшкодувати за рахунок винних посадових осіб ДПІ суд зазначає, що дана вимога не направлена на захист прав позивача і не є способом такого захисту, отже не підлягає задоволенню.

За таких умов суд приходить до висновку, що вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25.04.2013 року, складене Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 7765-15 від 30.06.2014 року, складене Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів.

4. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 2193993 від 30.06.2015 року, складене Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області.

5. Присудити на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби судовий збір у розмірі 551,20 грн., сплачений за квитанцією № 0.0.583871473.1 від 15.07.2016 року.

6. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Князєв В.С.

Постанова оформлена у відповідності до ст. 163 КАС України

та підписана суддею 02 вересня 2016 року.