Ухвала суду № 60915677, 31.08.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про закриття провадження у справі

31 серпня 2016 рокум. Ужгород№ 807/1562/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.

за участі сторін:

позивача - не з'явився;

представника позивача - ОСОБА_1;

відповідача - не з'явився;

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 - ОСОБА_3;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_5 в особі представника за довіреністю ОСОБА_6 до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Дениса Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 31 серпня 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Ухвалу у повному обсязі було складено 02 вересня 2016 року.

До Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовною заявою ОСОБА_5 в особі представника за довіреністю ОСОБА_6 до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Дениса Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, якою просить суд: 1. Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Дениса Володимировича від 19 травня 2015 року про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на об'єкт громадського харчування з торгово-офісними та виробничими приміщеннями - готельно-ресторанний комплекс "Віраж", що знаходиться по АДРЕСА_1, а також на земельну ділянку за цією ж адресою; 2. Зобов'язати приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Дениса Володимировича внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на об'єкт громадського харчування з торгово-офісними та виробничими приміщеннями - готельно-ресторанний комплекс "Віраж", що знаходиться по АДРЕСА_1, а також на земельну ділянку за цією ж адресою.

02 серпня 2016 року до суду надійшла зава представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (Т. 2 а.с.а.с. 81-82). Цією ж заявою представник просив також скасувати заходи забезпечення адміністративного позову.

У судовому засіданні представник позивача проти заявленого клопотання заперечив, надавши суду письмове заперечення (Т. 2 а.с.99-101).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - проти заявленого клопотання також заперечив. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 заявлене клопотання підтримав.

Розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв'язку з існуванням на те об'єктивних причин.

Суд розглянувши подану представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача заяву приходить до наступних висновків.

У постанові, що ухвалена Верховним Судом України 14 червня 2016 року у справі 826/4858/15, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вказала наступне. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом. Розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права з огляду на нижченаведене. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС). За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

Відповідно до статті 161 частини 2 КАС України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до статті 2442 частини 1 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

При зверненні до Закарпатського окружного адміністративного суду позивач вказав, що відповідно до нотаріально посвідчених договорів від 07 листопада 2008 року, від 03 грудня 2008 року, від 09 січня 2009 року, від 09 лютого 2009 року, від 03 березня 2009 року та від 06 жовтня 2009 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_5 грошові кошти в загальній сумі 600000,00 грн.. Проте, вказані кошти ОСОБА_2 своєчасно не повернув, у зв'язку з чим Позивач звернувся до суду з позовами про стягнення з нього цих коштів, процентів за користування ними та інших сум за порушення виконання грошових зобов'язань. За наслідками розгляду відповідних цивільних справ, судами прийнято три рішення, що набрали законної сили, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Позивача грошових коштів. З метою примусового виконання цих рішень, Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області видано три виконавчі листи, а саме: 1. Лист у справі №2-931/11 про стягнення 600000,00 грн. у повернення позики за згаданими вище договорами, 48308,00 грн. інфляційних нарахувань, 19177,77 грн. річних процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, 1700,00 грн. судового збору, 120,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи та 4125,00 грн. витрат на оплату правової допомоги адвоката; 2. Лист у справі № 308/3589/13-ц про стягнення 63774,62 грн. процентів за договорами позики, 1489,00 грн. витрат на оплату правової допомоги адвоката, 17335,00 грн. інфляційних нарахувань, 35506,84 грн. річних процентів за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та 2642,88 грн. судового збору; 3. Лист у справі № 308/17144/13-ц про стягнення 21600,00 грн. річних процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, 40393,88 грн. інфляційних нарахувань та 53,53 грн. витрат на правову допомогу (Т. 1 а.с.а.с. 9-11). Постановою старшого державного виконавця РВ ДВС Ужгородського МРУЮ від 13 вересня 2012 року накладено арешт на все належне Боржнику майно (Т. 1 а.с. 12). На час накладення цього арешту у власності Боржника перебував об'єкт громадського харчування з торгово-офісними та виробничими приміщеннями - готельно-ресторанний комплекс "Віраж", що знаходиться по АДРЕСА_1, а також земельна ділянка за цією ж адресою. Спірне майно було ще задовго до постанови старшого державного виконавця РВ ДВС Ужгородського МРУЮ від 13 вересня 2012 року, якою накладено арешт на все належне Боржнику майно було переданим ним в іпотеку ПАТ "Укрсоцбанк" (Т. 2 а.с.а.с. 2-42). У подальшому відбулася зміна кредитора Боржника шляхом відступлення прав вимоги, внаслідок чого іпотекодержателем вказаного майна став громадянин ОСОБА_4 (Т. 2 а.с.а.с. 43-54).

Відповідно до статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

У відповідності до статті 2 частини 1 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частина 2 статті 2 КАС України надає право оскаржити до адміністративних судів будь-які рішення, дії чи бездіяльність, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У заяві про доповнення підстав позову (Т. 1 а.с.а.с. 91, 92) представник позивача додатково зазначив, що порушення прав позивача полягає у відчуженні іпотечного майна Боржника третій особі за заниженою ціною.

Таким чином позивач сам звертає увагу суду, що порушуються його права з приводу невиконання ОСОБА_2 цивільно-правових угод та у відчуженні іпотечного майна.

Відповідно до статті 15 частини 2 пункту 1 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Так, суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення відповідача пов'язані з цивільно-правовими відносинами, що склалися між позивачем та третьою особою ОСОБА_2.

Відтак, компетенція адміністративних судів на розгляд таких справ в розумінні статті 17 КАС України не поширюється, у зв'язку з цим справа повинна розглядатися місцевими загальними судами в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 157 частини 1 пункту 1 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 17, 157, 160, 165 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_5 в особі представника за довіреністю ОСОБА_6 до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Дениса Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Роз'яснити позивачеві, що даний спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також постановлення ухвали в письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених статтею 167 частиною 4 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяС.Є. Гаврилко