Постанова № 60915601, 31.08.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2016 р. Справа №805/2354/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 12 год. 05 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя: Куденков К.О.,

секретар судового засідання: Аржанов А.С.

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача-1: не з'явився

представника відповідача-2: Кирильченко Я.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Донецькій області, Краматорського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області про зобов'язанні вчинити певні дії, стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління МВС України в Донецькій області (надалі - відповідач-1, ГУ МВС України в Донецькій області), Краматорського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області (надалі - відповідач-2, Краматорський МВ) про, з урахуванням заяв позивача від 10.08.2016р, від 25.08.2016р. та від 26.08.2016р.: - зобов'язання відповідача-2 та відповідача-1 перерахувати розмір грошового забезпечення позивача за період з 28.05.2015р. по 06.11.2015р., розмір компенсації за невикористану відпустку та розмір одноразової грошової допомоги згідно зі ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням середньодобового грошового забезпечення у розмірі 116,56 грн., - стягнути з відповідача-2 на користь позивача не донараховані та невиплачені грошове забезпечення за період з 28.05.2015р. по 06.11.2015р. (за 163 доби), що у грошовому розрахунку становить 8 694,27 грн., компенсацію за невикористану відпустку за 33 доби, що у грошовому розрахунку становить 1 754,23 грн., одноразову грошову допомогу згідно зі ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», визначивши її розмір відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №100, взявши до розрахунку середній заробіток за два останні робочі місяці (червень та липень 2014р.), що за 18 повних років служби у грошовому вираженні становить 14 328,51 грн., виходячи з розміру середньодобового грошового забезпечення у розмірі 116,56 грн.; - стягнути з відповідача-2 на користь позивача грошове забезпечення, яке позивач отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення) за два місяці, що передбачено пп.3.4.8 п.3.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яку затверджено Наказом №499 МВС України, з урахуванням визначеного середньодобового грошового забезпечення у розмірі 116,56 грн., а саме у сумі 6 993,60 грн.; - стягнути з відповідача-2 щомісячну грошову допомогу у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням, що передбачено ст.9-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з моменту звільнення (07.11.2015р.) до рішення суду, у грошовому вираженні 1000,00 грн.; - стягнути з відповідача-2 середній заробіток у визначеному розмірі 116,56 грн. за весь час затримки (з 06.11.2015р.) по день винесення рішення суду, що на 25.07.2016р. становить 31 004,96 грн. (266 діб).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2015р. у справі №808/6300/14 його було поновлено на посаді та стягнуто на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу із розрахунку середньодобового грошового забезпечення у розмірі 116,56 грн. Наказом відповідача-1 від 03.11.2015р. №331 о/с ОСОБА_1 поновлений на службі у займаній посаді, а наказом відповідача-1 від 06.11.2015р. №354 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ через скорочення штатів. Позивач вважає, що йому повинні були виплатити грошове забезпечення за період з 28.05.2015р. по 06.11.2015р., компенсацію за невикористану відпустку, одноразову грошову допомогу, з урахуванням середньодобового грошового забезпечення у розмірі 116,56 грн.

Також, позивач вважає, що він має право на грошове забезпечення, яке він отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення) за два місяці згідно з пп.3.4.8 п.3.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та на середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку згідно зі ст.117 Кодексу законів про працю України.

Крім того, позивач посилається на те, що йому не виплачувалася щомісячна грошова допомога у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням, що передбачено ст.9-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Позивач у судовому засідання адміністративний позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач-1 надав письмові заперечення на позовну заяву, якими просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Відповідач-1 вважає безпідставним посилання позивача на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2015р. у справі №808/6300/14, оскільки рішенням суду не зобов'язано відповідача-2 в подальшому нараховувати середньомісячне грошове забезпечення із розрахунку середньодобового грошового забезпечення у розмірі 116,56 грн. Посилається на те, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ і здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення) лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ кошторисах. Зазначає, що позивач мав право на отримання щомісячної грошової допомоги лише за період з 06.11.2015р. по 06.12.2015р. в розмірі посадового окладу за військовим званням.

Представник відповідача-1 до судового засідання не з'явився.

Відповідач-2 надав письмові заперечення на позовну заяву, якими просив відмовити у задоволенні позовних. Зазначає, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, а зобов'язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних надходжень до спеціального фонду бюджету. Відповідач-2 вважає, що виплачені позивачу грошове забезпечення за період з 28.05.2015р. по 06.11.2015р., компенсація за невикористану відпустку та одноразова грошова допомога розраховані відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Відповідач-2 зазначає, що від позивача не надходило заяви про нарахування йому щомісячної грошової допомоги у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням з зазначенням того, що він не перебуває на обліку в державній службі зайнятості. Вказує, що позивача було звільнено органів внутрішніх справ через скорочення штатів, а не звільнено з посади з подальшим визначенням місця проходження служби в міліції, а тому позивач не має права на виплати за пп.3.4.8 п.3.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Крім того, відповідач-2 вважає, що позивач не має право на середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки це не передбачено спеціальним законодавством.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні адміністративний позов не визнала та просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача-2, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2015р. у справі №808/6300/14 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Вказаною постановою: - визнано протиправним та скасовано пункт 18 наказу Міністерства внутрішніх справ України № 805 від 29.07.2014р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУМВС України в Донецькій області» щодо звільнення з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1, слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. № 114; - визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України № 1535 о/с від 12.08.2014р. «По особовому складу» в частині звільнення з органів внутрішніх справ України у запас (із постановленням на військовий облік) за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. № 114, майора міліції ОСОБА_1 (М-123906), слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області; поновлено майора міліції ОСОБА_1 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з 13.08.2014р.; стягнуто з Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за фактично відпрацьований час за період з 01.08.2014р. по 18.09.2014р. у розмірі 5711,44 грн., стягнуто з Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 19.09.2014р. по 27.05.2015р. у розмірі 29256,56 грн. У решті позовних вимог - відмовлено.

Також зазначено, що постанова суду в частині поновлення майора міліції ОСОБА_1 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та в частині стягнення з Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць - 3387,28 грн. підлягає негайному виконанню.

За наслідками апеляційного оскарження постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2015р. у справі №808/6300/14 залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015р.

У вказаній постанові судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 15.08.1997р. та мав спеціальне звання майора міліції. З 05.08.2013р. позивач перебував на посаді слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області. У період з 22.03.2014р. по 22.05.2014р. тимчасово виконував обов'язки за вакантною посадою першого заступника начальника міськвідділу - начальника слідчого відділу Слов'янського МВ ГУМВС в Донецькій області. Наказом МВС України № 1535 о/с від 12.08.2014р. «По особовому складу» позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік) за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Також у постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2015р. у справі №808/6300/14 зазначено, що згідно з довідкою Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області № 212/143 від 19.09.2015р., середньоденне грошове забезпечення позивача складає 116 грн. 56 коп. Крім того, у вказаній постанові зазначено, що відповідно до довідки Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області № 212/142 від 19.09.2014р. середній заробіток позивача становить 3387 грн. 28 коп.

У трудовій книжці позивача НОМЕР_2 зазначено, що з 13.08.2014р. позивача поновлено на службі в органах внутрішніх справ України на підставі наказу №331 о/с від 03.11.2015р., 06.11.2015р. позивача звільнено з органів внутрішніх справ України на підставі наказу №354 о/с від 06.11.2015р., 07.12.2015р. позивачу розпочата виплата допомоги по безробіттю.

Відповідно до витягу з наказу ГУ МВС України в Донецькій області №331 о/с від 03.11.2015р. ОСОБА_1 поновлено на посаді слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку Краматорського МВ на підставі постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2015р.

Згідно з витягом з наказу ГУ МВС України в Донецькій області №354 о/с від 06.11.2015р. ОСОБА_1 з 06.11.2015р. звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (із постановкою на військовий облік) на підставі п.9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до пп. «г» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів).

Вислуга років позивача на 06.11.2015р. у календарному обчислені та для виплати грошової допомоги - 18 років 02 місяці 20 днів, про що зазначено у витягу з наказу ГУ МВС України в Донецькій області №411 о/с від 06.11.2015р., яким внесені зміни до наказу ГУ МВС України в Донецькій області №354 о/с від 06.11.2015р.

Також у наказі №411 о/с від 06.11.2015р. зазначено, що премія у листопаді 2015р. позивачу не встановлюється.

Краматорським міським центром зайнятості надано копію витягу з наказів про прийняті рішення по ОСОБА_1 ПК №052515112500012 від 08.07.2016р., в якому зазначено, що наказом від 25.11.2015р. позивачу поновлено статус безробітного.

У довідці Краматорського МВ від 09.08.2016р. №212/485 зазначено, що позивачу нарахована вихідна допомога у сумі 17 403,75 грн. виходячи з грошового забезпечення 1933,75 грн. (750,00 грн. посадовий оклад, 125,00 грн. оклад за спеціальне звання, надбавка за вислугу років у розмірі 30% - 262,50 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби у розмірі 70% - 796,25 грн.). Зазначена сума, за відрахуванням утриманих зборів, перерахована позивачу 12.04.2016р.

У довідці Краматорського МВ від 09.08.2016р. №212/486 зазначено, що грошове забезпечення позивача за період з 28.05.2015р. по 06.11.2015р. складає 10 305,01 грн. виходячи з грошового забезпечення 1933,75 грн. (750,00 грн. посадовий оклад, 125,00 грн. оклад за спеціальне звання, надбавка за вислугу років у розмірі 30% - 262,50 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби у розмірі 70% - 796,25 грн.). Зазначена сума, за відрахуванням утриманих зборів, перерахована позивачу 24.11.2015р.

Також у довідці Краматорського МВ від 09.08.2016р. №212/487 зазначено, що за невикористані 33 календарних дні відпустки у 2015 році позивачу нараховані 2092,25 грн. виходячи з грошового забезпечення 1933,75 грн. Зазначена сума, за відрахуванням утриманих зборів, перерахована позивачу 18.12.2015р.

Відповідно до розрахункового листа по ОСОБА_1 за травень 2015р. позивачу нараховано 249,51 грн. грошового забезпечення (після 27 травня 2015 року), за червень 2015р., липень 2015р., серпень 2015р., вересень 2015р., жовтень 2015р. позивачу нараховано по 1933,75 грн. грошового забезпечення, за листопад 2015 року позивачу нараховано 386,25 грн.

Згідно з довідкою Краматорського МВ №212/494 від 16.08.2016р. грошове забезпечення позивача складало: за червень 2014р. 2900,63 грн., за липень 2014р. 2900,63 грн.

Вказані відомості відповідають наданій позивачем копії довідки Краматорського МВ №212/142 від 19.09.2014р., яка була врахована судом у справі №808/6300/14.

Відповідно до довідки відповідача-2 №212/497 від 29.08.2016р. за період серпень 2013р. - липень 2014р. позивачу нараховане грошове забезпечення у розмірі 42 279,98 грн.

За довідкою Краматорського МВ від 29.08.2016р. №212/498 у період з листопада 2014р. по квітень 2015р. позивачу нараховувалось грошове забезпечення у розмірі 3387,28 грн. за місяць, за травень 2015р. позивачу нараховане грошове забезпечення у розмірі 3396,63 грн., у період з червня 2015р. по жовтень 2015р. позивачу нараховувалось грошове забезпечення у розмірі 1 933,75 грн. за місяць.

Пунктом 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. №114, передбачено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

До суду не надано доказів того, що питання про поновлення на службі ОСОБА_1 розглядалось більше одного року з вини самого позивача.

Наведені приписи пов'язують виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з фактом поновлення особи на попередній посаді, тобто за весь час вимушеного прогулу до фактичного поновлення на посаді, а не до прийняття судового рішення про поновлення особи на посаді.

Таким чином, враховуючи наявність судового рішення щодо виплати позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 19.09.2014р. по 27.05.2015р., суд дійшов висновку про те, що за період починаючи з 28 травня 2015р. по 03 листопада 2015 року (включно) позивачу підлягає виплата грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Позивач вважає, що його грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, компенсація за невикористані дні щорічної відпустки та вихідна допомога повинні бути розраховані за середньодобовим грошовим забезпеченням 116,56 грн., який наведено у постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2015р. у справі №808/6300/14.

Але суд зазначає, що вказана розрахована сума не є обставиною, яка не підлягає доказуванню у розумінні ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вказаний розрахунок здійснено судом на підставі відповідних доказів та є висновком суду щодо застосування приписів законодавства при розрахунку грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за спірний у справі №808/6300/14 період.

В межах цієї справи, на підставі наданих до суду доказів, які не спростовуються сторонами, суд вважає за необхідне здійснити розрахунок грошового забезпечення за час вимушеного прогулу починаючи з 28 травня 2015р., який не був спірним у справі №808/6300/14.

При цьому, відповідно до пп. «а» та пп. «з» п.1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, встановлено, що цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки; вимушеного прогулу.

Приписами абзацу третього п.2 затвердженого Порядку обчислення середньої заробітної плати встановлено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Вимушений прогул позивача був обумовлений звільнення позивача у серпні 2014 року.

Таким чином, для розрахунку грошового забезпечення за час вимушеного прогулу суд враховує грошове забезпечення позивача за червень 2014 року та липень 2014р.

Згідно з абзацом першим п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Грошове забезпечення за останні два місяці роботи складає 5 801,26 грн.(2 900,63 грн. х 2).

Кількість робочих днів у червені 2014 року та у липні 2014р. складає 42 дні (19 днів + 23 дні).

Середньоденне грошове забезпечення складає 138,13 грн. (5 801,26/42).

У періоді починаючи з 28 травня 2015 року (включно) по 03 листопада 2015 року 110 робочих днів. При цьому, 14 жовтня 2015 року святковий неробочий день за ч.1 ст.73 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 28 травня 2015 року (включно) по 03 листопада 2015 року повинно складати 15 194,30 грн. (138,13 х 110).

Позивачу було виплачено 10 305,01 грн. грошового забезпечення за період з 28 травня 2015 року (включно) по 06 листопада 2015 року. В цьому періоді 113 робочих днів. Таким чином, середньоденне грошове забезпечення за цей період складає 91,19 грн. (10 305,01/113).

Розмір виплаченого відповідачем-2 грошового забезпечення за період з 28 травня 2015 року (включно) по 03 листопада 2015 року складає 10 030,90 грн. (91,19 х 110).

Таким чином, розмір недоплаченого грошового забезпечення позивача за час вимушеного прогулу за період починаючи з 28.05.2015р. по 03.11.2015р. складає 5 163,40 грн. (15 194,30 грн. - 10 030,90 грн.).

Суд зазначає, що при розрахунку грошового забезпечення за час вимушеного прогулу не підлягають застосуванню приписи абзаців другого та третього п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, оскільки при розрахунку грошового забезпечення за час вимушеного прогулу не використовується така розрахункова величина як середня місячна заробітна плата (або середнє місячне грошове забезпечення).

Також суд зазначає, що законодавством не визначена оплата праці працівників міліції із розрахунку календарних днів, а п.1.7 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС від 31.12.2007р. №499, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за №205/14896, застосовується лише у певному випадку виплати грошового забезпечення за неповний місяць.

Суд зазначає, що після прийняття наказу №331 о/с від 03.11.2015р. про поновлення позивача період починаючи з 04 листопада 2015р. (включно) по 06 листопада 2015р., всього 3 робочих дні, не охоплюється поняттям вимушений прогул та відповідно до цього періоду не підлягає застосуванню законодавчі приписи щодо оплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Таким чином, враховуючи позбавлення позивача премії за листопад 2015р. наказом, який не є спірним в цій справі, позовні вимоги щодо стягнення та перерахунку грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період починаючи з 04 листопада 2015р. (включно) по 06 листопада 2015р. - не підлягають задоволенню.

Відповідно до витягу з наказу ГУ МВС України в Донецькій області №354 о/с від 06.11.2015р. ОСОБА_1 з 06.11.2015р. звільнено з органів внутрішніх справ з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (із постановкою на військовий облік) на підставі п.9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до пп. «г» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Вислуга років позивача на 06.11.2015р. у календарному обчислені та для виплати грошової допомоги - 18 років 02 місяці 20 днів, про що зазначено у витягу з наказу ГУ МВС України в Донецькій області №411 о/с від 06.11.2015р., яким внесені зміни до наказу ГУ МВС України в Донецькій області №354 о/с від 06.11.2015р.

Частиною першою ст.24 Закону України від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону України від 20 грудня 1990 року №565-XII «Про міліцію» передбачено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Пунктом другим Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007р. №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.

Згідно з п.1.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС від 31.12.2007р. №499, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за №205/14896, встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до абзацу шостого пп.3.4.8 п.3.4 розділу ІІІ «Виплата грошового забезпечення» Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ передбачено, що за бажанням особи їй надається чергова відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку в разі звільнення з органів внутрішніх справ відповідно до законодавства.

Пунктом 56 Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу передбачено, що особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Таким чином, враховуючі положення ч.1 ст.18 Закону України «Про міліцію», спеціальним законодавством передбачено право на компенсацію за невикористану відпустку в разі звільнення з органів внутрішніх справ відповідно до законодавства але тільки за невикористану в році звільнення відпустку.

Відповідно до абзацу першого п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно з п.7 вказаного Порядку встановлено, що нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

З наведених приписів випливає, що при розрахунку повинні бути враховані 12 місяців саме за фактично відпрацьований період.

Таким чином, повинні бути враховані останні фактично відпрацьовані позивачем 12 місяців, а саме з серпня 2013р. по липень 2014р., за які позивачу нараховане грошове забезпечення у розмірі 42 279,98 грн.

У 2015 році (рік звільнення) 11 святкових та неробочих днів (враховуючи святковий неробочий день 14 жовтня 2015 року за ч.1 ст.73 Кодексу законів про працю України).

Таким чином, середньоденний результат складає 119,43 грн. (42 279,98/(365 -11)).

Компенсація за невикористану відпустку складає 3 941,19 грн. (119,43 х 33).

Розмір виплаченої відповідачем-2 компенсації за невикористану у 2015р. відпустку складає 2092,25 грн.

Таким чином, розмір недоплаченої компенсації за невикористану у 2015р. відпустку складає 1 848,94 грн. (3 941,19 грн. - 2092,25 грн.).

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції чинній на момент звільнення позивача, передбачено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Частиною четвертою вказаної статті передбачено, що виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

На виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» і постанови Верховної Ради України про порядок введення в дію цього Закону, Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 17 липня 1992р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».

У відповідності до абзаців першого та третього п.10 вказаної Постанови, в редакції чинній на момент звільнення позивача, передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до абзаців першого та третього п.14 вказаної постанови передбачено, що одноразова та щорічна грошова допомога, передбачена пунктами 10 і 11 цієї постанови, виплачується Міністерством оборони, Міністерством надзвичайних ситуацій, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Державною податковою адміністрацією, Державною прикордонною службою, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації, Державною кримінально-виконавчою службою, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Державною інспекцією техногенної безпеки, Державною службою з надзвичайних ситуацій та Управлінням державної охорони за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для їх утримання (за винятком випадків, передбачених абзацом другим цього пункту).

Одноразова грошова допомога, передбачена пунктом 12 цієї постанови, виплачується за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та членів їх сімей.

Останнє місячне грошове забезпечення за фактично відпрацьований місяць складає 2 900,63 грн.

50 відсотків місячного грошового забезпечення складає 1450,32 грн. (2 900,63/2)

Суд зазначає, що при розрахунку вказаної грошової допомоги не підлягають застосуванню приписи абзаців другого та третього п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, оскільки при такому розрахунку не використовується така розрахункова величина як середня місячна заробітна плата (або середнє місячне грошове забезпечення).

Таким чином, розмір одноразової грошової допомоги позивачу повинен складати 26 105,76 грн. (1450,32 х 18).

Розмір виплаченої відповідачем-2 одноразової грошової допомоги складає 17 403,75 грн.

Таким чином, розмір недоплаченої одноразової грошової допомоги складає 8702,01 грн. (26 105,76 грн. - 17 403,75 грн.).

Суд дійшов висновку, що вказані недоплачені суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 5 163,40 грн., компенсації за невикористану відпустку у розмірі 1 754,23 грн. (заявлений позивачем розмір позовних вимог в цій частині) та одноразової грошової допомоги у розмірі 8 702,01 грн. підлягають стягненню з відповідача-2.

Пунктом 3.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ передбачена виплата грошового забезпечення за час перебування в розпорядженні органу внутрішніх справ та в разі звільнення з посади (скорочення штатної посади).

Підпунктом 3.4.8 п.3.4 вказаної Інструкції передбачено, що особам рядового і начальницького складу, звільненим з посад у зв'язку з скороченням штатної посади, з дня, наступного за днем звільнення із займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке особа отримувала за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).

Грошове забезпечення в цьому випадку обчислюється, виходячи з окладу за спеціальним званням, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, розмір якої визначається за рішенням керівника та оголошується наказом.

Після закінчення двох місяців грошове забезпечення виплачується тільки за рішенням Міністра внутрішніх справ України.

Після закінчення перших двох місяців (та в разі неприйняття відповідних рішень щодо продовження виплати грошового забезпечення) особам рядового і начальницького складу виплачуються тільки оклади за спеціальними званнями.

Під час визначення права на грошове забезпечення у строки, передбачені цією Інструкцією, не зараховуються періоди перебування особи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.

З наведених законодавчих приписів випливає, що виплата протягом двох місяців грошового забезпечення, яке особа отримувала за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення), здійснюється тільки тим особам, яких не звільнено з органів внутрішніх справ, а лише скорочено їхні посади. В разі звільнення з органів внутрішніх справ через скорочення штатів вказані приписи не застосовуються.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-2 на користь позивача грошового забезпечення, яке позивач отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення) за два місяці, що передбачено пп.3.4.8 п.3.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ - не підлягають задоволенню.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача-2 та відповідача-1 перерахувати розмір грошового забезпечення позивача за період з 28.05.2015р. по 06.11.2015р., розмір компенсації за невикористану відпустку та розмір одноразової грошової допомоги згідно зі ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням середньодобового грошового забезпечення у розмірі 116,56 грн., оскільки в межах спірних правовідносин судом здійснено розрахунок наведених виплат виходячи з інших обчислень.

Нарахування вказаних виплат не належить до компетенції відповідача-1.

Крім того, захист прав та законних інтересів позивача щодо отримання вказаних виплат у належному розмірі забезпечено шляхом стягнення недоплачених сум.

Відповідно до ч.1 ст.9-1 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції чинній на момент звільнення позивача, передбачено що особам, які звільнені зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення зі служби виплачується щомісячна грошова допомога в розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням.

Умови призначення та порядок виплати щомісячної грошової допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до законодавчих приписів абзаців 1-4 п.11 Постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» визначено, що особам, звільненим із служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення із служби виплачується щомісячна грошова допомога у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням.

Щомісячна грошова допомога виплачується тим особам, що під час служби мали право на отримання окладу за військовим (спеціальним) званням.

Річний строк для виплати щомісячної грошової допомоги особам, зазначеним у абзаці першому цього пункту, обчислюється з дня звільнення їх із служби. Допомога виплачується з дня, що настає за датою, по яку особі нараховано грошове забезпечення при звільненні.

Виплата щомісячної грошової допомоги здійснюється Міністерством оборони, Міністерством надзвичайних ситуацій, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Державною податковою адміністрацією, Державною прикордонною службою, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації, Державною кримінально-виконавчою службою, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Державною інспекцією техногенної безпеки, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Управлінням державної охорони через уповноважені ними органи.

Зі змісту абзацу третього п.11 вказаної Постанови випливає, що розрахунок щомісячної грошової допомоги позивачу за листопад 2015р. необхідно здійснювати починаючи з 07 листопада 2015 року (день, що настає за датою, по яку позивачу нараховано грошове забезпечення при звільненні). Тобто, необхідно здійснювати розрахунок грошової допомоги позивачу за листопад 2015р. виходячи з кількості календарних днів у листопаді 2015 року.

Також абзацами п'ятим та сьомим п.11 вказаної Постанови передбачено, що особам, які в період отримання щомісячної грошової допомоги були зареєстровані в установленому порядку в державній службі зайнятості, виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем реєстрації.

Судом встановлено, що 25.11.2015р. позивачу поновлено статус безробітного.

Таким чином, з починаючи з 01.12.2015 виплата щомісячної грошової допомоги підлягала припиненню.

У листопаді 2015 року 30 календарних днів.

Оклад за військовим (спеціальним) званням позивача складав 125,00 грн. за місяць.

Таким чином, щомісячна грошова допомога повинна була складати 125,00 грн.

Грошова допомога за календарний день у листопаді 2015р. складає 4,17 грн. (125/30), отже частина щомісячної грошової допомоги позивача за листопад 2015р. становить 100,08 грн. (4,17 х 24) та підлягає стягненню з відповідача-2.

При цьому, суд зазначає, що вказаною Постановою не передбачено подання звільненим працівником заяви про виплату щомісячної грошової допомоги.

Спеціальним законодавством не передбачено відповідальності за затримку розрахунку при звільненні.

Верховний Суд України у постанові №21-8а15 від 17.02.2015р. зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Щодо посилання відповідачів на здійснення видатків в межах бюджетних асигнувань суд звертає увагу на те, що Верховний Суд України у постанові №6-948цс16 від 25.05.2016р. зазначив, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Також абзацом першим ч.1 ст.7 Закону України «Про міліцію», який діяв на момент звільнення позивача, встановлено, що міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.

Незважаючи на те, що відповідач-2 не наділений повноваженнями щодо поновлення позивача на посаді, а відповідач-1 не наділений повноваженнями щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення та інших сум, які підлягають виплаті при звільненні, суд вважає за необхідне розглядати питання наявності вини власника або уповноваженого ним органу у невиплаті належних звільненому працівникові коштів виходячи з того, що міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України (на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктами 10 та 11 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону.

Відповідно до пп.1 п.1 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» встановлено, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон України «Про Національну поліцію» опубліковано 06.08.2015р. (Голос України № 141-142).

Таким чином, пункти 8, 9, 10 та 11 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» набрали чинності 07.08.2015р.

Суд звертає увагу на те, що позивача було поновлено на посаді лише 03.11.2015р. незважаючи на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2015р. у справі №808/6300/14, яка підлягала негайному виконанню.

На підставі наведеного, суд вважає, що протиправне звільнення позивача у серпні 2014 року, що встановлено вказаною постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2015р., тривале невиконання судового рішення щодо поновлення позивача на посаді, обізнаність про звільнення працівників міліції, яких не прийнято на службу в поліцію, з урахуванням правового висновку Верховного Суду України, який наведено у постанові №6-948цс16 від 25.05.2016р., про те, що відсутність коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, свідчить про наявність вини за несвоєчасний розрахунок з позивачем при звільненні.

Суд зазначає, що при розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку працівнику міліції не підлягають застосуванню приписи абзаців другого та третього п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, оскільки ці приписи пов'язують розрахунок середньої місячної заробітної плати виходячи із робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства, але спеціальним законодавством не передбачено графіку роботи органів міліції з неробочими днями.

З наданих відповідачем довідок від 09.08.2016 року №212/487, №212/486, №212/485 випливає, що виплата всіх сум позивачу щодо яких відсутній спір було остаточно здійснено 12.04.2016р. (довідка Краматорського МВ №212/486, №212/485).

Таким чином, середній заробіток позивача за весь час затримки по день фактичного розрахунку виплат щодо яких відсутній спір (12.04.2016р.) підлягає стягненню у повному обсязі.

Оскільки розмір середнього заробітку 138,13 грн. розраховано виходячи з кількості робочих днів, суд вважає, що обчислення середнього заробітку з час затримки розрахунку необхідно проводити виходячи з кількості робочих днів.

У періоді з 07.11.2016р. по 12.04.2016р. 109 робочих днів.

Розмір середнього заробітку за весь час затримки з 07.11.2016р. по 12.04.2016р. складає 15 056,17 грн. (138,13 х 109).

У періоді починаючи з 13.04.2016р. по 31.08.2016р. (день прийняття рішення судом) 95 робочих днів. Це є періодом затримку розрахунку сум щодо яких наявний спір.

Розмір середнього заробітку за весь час затримки починаючи з 13.04.2016р. по 31.08.2016р. складає 13122,35 грн. (138,13 х 95).

У постанові від 11 лютого 2015 року у справі № 6-223цс14 Верховним Судом України зазначено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Позивачем заявлені вимоги щодо недоплачених сум грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку до одноразової грошової допомоги на загальну суму 24 777,01 грн. (8694,27 грн. + 1 754,23 грн. + 14 328,51 грн.). Розмір задоволених позовних вимог в цій частині складає 15 619,64 грн. (5 163,40 грн. + 1 754,23 грн. + 8 702,01 грн.).

Таким чином, частка виплат всіх сум, що належали позивачу при звільненні у порівнянні з заявленими позивачем вимогами складає 63,04% (15 619,64 х 100/24 777,01).

При цьому, суд зазначає, що при застосування положень 117 Кодексу законів про працю України не підлягають врахуванню заявлені позивачем вимоги щодо щомісячної грошової допомоги та щодо грошового забезпечення за пп.3.4.8 п. 3.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, оскільки за законодавством ці виплати підлягають сплаті не в день звільнення працівника та позивач у позовній заяві не пов'язував сплату вказаних виплат з днем звільнення.

Таким чином, розмір середнього заробітку за весь час затримки починаючи з 13.04.2016р. по 31.08.2016р. з урахуванням спірної суми, на яку позивач мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, становить 8272,33 грн. (13122,35 х 63,04%).

Отже на користь позивача належить стягнути з відповідача-2 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 23 328,50 грн. (15 056,17 грн. + 8272,33 грн.).

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Також у позовній заяві позивач просив згідно зі статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначити строк виконання рішення, спосіб і порядок, а також визначити суб'єктів владних повноважень, на яких буде покладено обов'язки щодо забезпечення виконання рішення суду.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.3 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-XIV «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Судове рішення про стягнення певної суми грошових коштів підлягає примусовому виконанню після набрання цим рішенням законної сили згідно зі статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі наведеного, з урахуванням висновків суду про стягнення коштів з відповідача-2, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування приписів ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Донецькій області, Краматорського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області про зобов'язанні вчинити певні дії, стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Краматорського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 08671509, місцезнаходження: 84333, Донецька область, місто Краматорськ, вул. Шкадінова, будинок 25) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; адреса 84333, АДРЕСА_1) недоплачену суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 5 163 (п'ять тисяч сто шістдесят три) гривні 40 (сорок) копійок, за відрахуванням податків й інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Краматорського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 08671509, місцезнаходження: 84333, Донецька область, місто Краматорськ, вул. Шкадінова, будинок 25) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; адреса 84333, АДРЕСА_1) недоплачену суму грошової компенсації за невикористану в 2015 році відпустку у розмірі 1 754 (одна тисяча сімсот п'ятдесят чотири) гривні 23 (двадцять три) копійки, за відрахуванням податків й інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Краматорського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 08671509, місцезнаходження: 84333, Донецька область, місто Краматорськ, вул. Шкадінова, будинок 25) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; адреса 84333, АДРЕСА_1) недоплачену суму грошової допомоги при звільненні зі служби у розмірі 8 702 (вісім тисяч сімсот дві) гривні 01 (одна) копійка, за відрахуванням податків й інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Краматорського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 08671509, місцезнаходження: 84333, Донецька область, місто Краматорськ, вул. Шкадінова, будинок 25) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; адреса 84333, АДРЕСА_1) суму щомісячної грошової допомоги (особам, які звільнені зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію) у розмірі 100 (сто) гривень 80 (вісімдесят) копійок, за відрахуванням податків й інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Краматорського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 08671509, місцезнаходження: 84333, Донецька область, місто Краматорськ, вул. Шкадінова, будинок 25) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; адреса 84333, АДРЕСА_1) суму середнього заробітку з час затримки розрахунку у розмірі 23328 (двадцять три тисячі триста двадцять вісім) 50 (п'ятдесят) копійок, за відрахуванням податків й інших обов'язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошено у судовому засіданні 31 серпня 2016 року, повний текст постанови буде виготовлений протягом п'яти днів з дня завершення судового розгляду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 05 вересня 2016 року.

Суддя Куденков К.О.