Постанова № 60915587, 30.08.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2016 р. Справа №805/2416/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 16-20

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Волгіної Н.П.,

при секретарі судового засідання Маковецькій О.О., за участю:

представника позивача - Клименкова М.О.,

представника відповідача - Пожидаєвої О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Комунальної лікувально-профілактичної установи "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Комунальна лікувально-профілактична установа "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф", звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області про скасування рішення від 28 квітня 2016 року № 0005161302/3373 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Позивач визнає факт несвоєчасної сплати єдиного соціального внеску (ЄСВ), зауважень стосовно сум нарахованих відповідачем зобов'язань у позові не викладено, але спірне Рішення вважає протиправним у зв'язку із наступним.

Враховуючи приписи п. 9-4 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI, товариство є звільненим від виконання своїх обов'язків (як платника єдиного внеску) у період з 14 квітня 2014 року і до закінчення антитерористичної операції, так як позивач знаходиться на території проведення антитерористичної операції. Крім цього, на підтвердження форс-мажорних обставин позивач має відповідний Сертифікат, виданий Донецькою торгово-промисловою палатою,(а.с. 3-7).

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позову з підстав наявності в позивача обов'язку в своєчасно та в повному обсязі сплачувати єдиний соціальний внесок, як того вимагає Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 8 липня 2010 року. Також зазначила, що п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону не може застосовуватись до позивача, оскільки ним на підтвердження обставин непереборної сили та звільнення від виконання обов'язку платника єдиного внеску не надано Сертифікату Торгово-промислової палати, обов'язковість надання якого передбачена чинним законодавством. Крім цього, підприємства, які продовжують здійснювати господарську діяльність в зоні проведення АТО, мають виконувати обов'язки, покладені на них Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". До цього ж, з 1 січня 2016 року п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не діє.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення відповідача аналогічного змісту (а.с. 57-59).

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Позивач, Комунальна лікувально-профілактична установа "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф", зареєстрований в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 13491258, місцезнаходження: 84331, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Остапа Вишні, будинок 24, перебуває на обліку відповідача, що вбачається з відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що містяться на сайті Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) (а.с. 34-35, 36).

28 квітня 2016 року відповідачем сформовано рішення № 0005161302/3373 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного соціального внеску (недоїмки) за період з 21 серпня 2014 року до 28 серпня 2014 року в сумі 39 687,03 грн, з яких сума штрафу складає 36 747,25 грн, нарахована пеня - 2 939,78 грн (а.с. 8, 60).

Позивач, скориставшись досудовим порядком врегулювання спору, звернувся зі скаргою до ГУ ДФС в Донецькій області, а не отримавши рішення про її задоволення - до ДФС України, рішенням якої від 12 липня 2016 року № 15123/6/99-99-11-02-02-25, яке отримано позивачем 21 липня 2016 року, у задоволенні скарги також було відмовлено (а.с. 13-19).

Будучи не згодним зі спірним рішенням відповідача позивач 28 липня 2016 року, тобто, у строк, передбачений ч. 4 ст. 99 КАС України, звернувся до суду із даним позовом (а.с. 41).

При вирішенні справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI (тут і надалі - Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI в редакції, чинної станом на час виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Обов'язком платника єдиного внеску у розумінні положень Закону № 2464-VI є своєчасність, повність нараховування, обчислення та сплата єдиного внеску. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п. 1 (крім абз. 7), 2, 3, 6, 7 і 8 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, крім іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

У відповідності до ч. 12 ст. 9 даного Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до вимог ст. 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів та підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 61-63) платежі в рахунок погашення суми з єдиного соціального внеску за липень 2014 року в строк, встановлений Законом № 2464-VI, позивачем здійснені не були.

Суд зазначає, що за поясненням позивача, які не спростовуються відповідачем, затримка у виконанні своїх обов'язків по нарахуванню та сплаті ЄСВ за спірний період була викликана важкою ситуацією, що склалась у Донецькій області у зазначений період у зв'язку із проведенням на території Донецького регіону антитерористичної операції, в тому числі у зв'язку нестабільним фінансуванням позивача у зазначений період, зокрема, установа позивача знаходилась та була зареєстрована на непідконтрольній владі України території до листопада 2014 року (а.с. 10). Представником зауважено, що зазначене свідчить про відсутність вини позивача у несвоєчасній сплаті ЄСВ за спірний період до ДПІ (у серпні 2014 року по нарахуванням за липень 2014 року).

Згідно з п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Таким чином, з аналізу п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI випливає, що тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася (або проводиться) антитерористична операція, норм статей 25 ("Заходи впливу та стягнення") і 26 ("відповідальність за порушення цього Закону) цього Закону.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено м. Краматорськ, де зареєстрований позивач та здійснює свої повноваження відповідач.

Крім цього, до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, включено м. Донецьк, де знаходилась юридична особа позивача у певний період часу проведення АТО (а.с. 39).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року було зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнано нечинним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України по даній справі зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року до розгляду касаційної скарги Кабінету Міністрів України у Вищому адміністративному суду України.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року діяло у період з 30 жовтня 2014 року по 4 листопада 2014 року та у період з 2 квітня 2015 року по 27 квітня 2015 року. Відповідно, станом на час прийняття спірного рішення (28 квітня 2016 року) факт знаходження населених пунктів, зазначених у вказаному у Розпорядженні № 1053-р Переліку (в тому числі, м. Краматорськ, м. Донецьк) у певні періоди часу на території, де проводилась антитерористична операція - є встановленим.

Крім цього, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, яким визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, є м. Краматорськ, м. Донецьк.

Як вже зазначалося судом, відповідно до п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

При цьому, єдиною та, відповідно, достатньою підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 27 липня 2016 року відповідачем отримано заяву позивача від 27 липня 2016 року вих. № 250 (а.с. 47) про звільнення позивача від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (зокрема, від обов'язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) на період проведення антитерористичної операції.

Суд зазначає, що приписи п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI не ставлять факт звільнення платника від обов'язку зі сплати єдиного внеску у залежність від часу подання відповідної заяви (після прийняття спірної вимоги або до її прийняття), а прямо встановлює, що така заява подається у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Станом на день розгляду даної справи судом (30 серпня 2016 року) АТО триває, як тривала і станом на 28 квітня 2016 року (дата прийняття відповідачем спірного рішення).

У відповідь на заяву відповідачем надано позивачу лист від 4 серпня 2016 року № 10366/10/05-15-13-02 про відмову у задоволенні його заяви, вмотивовану тим, що Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року № 1669-VII внесені зміни, відповідно до яких з цього закону виключено пп. 8 п. 4 ст. 11 (вказаним пунктом 2 вересня 2014 року у Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI був внесений п. 9-3, яким певну категорію платників ЄСВ було звільнено від виконання своїх обов'язків на період проведення АТО). Крім цього, у листі зазначено, що сертифікат, наданий позивачем, має посилання на п.п. 100.4 та 100.5 ст. 100 Податкового кодексу України, у той час як Закон № 2464-VI не містить жодних положень щодо розстрочення, відстрочення, інших видів перенесення термінів сплати ЄСВ (а.с. 48-49).

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Станом на час прийняття Закону № 911-VIІІ, пункт Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI (яким певні особи звільняються від виконання зазначених вище обов'язків) на підставі Закону України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 2 березня 2015 року № 219-VIII, мав (та має станом на час розгляду даної справи) нумерацію " 9-4", а не " 9-3". А ні Законом № 911-VIІІ, а ні будь-яким іншим законом приписи пункту 9-4 Закону № 2464-VI виключені із цього закону (або змінені) станом на час виникнення спірних правовідносин (та станом на час розгляду даної справи) не були, а тому є чинними.

Суд зауважує, що відповідно до преамбули Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI саме цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Отже, станом на час розгляду справи та на час прийняття спірного рішення приписи Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо звільнення певної категорії платників ЄСВ від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону, - чинні.

Крім цього, період, за який до позивача застосовано штраф та пеню, - з 21 серпня 2014 року до 28 серпня 2014 року, - є періодом, що передував прийняттю Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", на який посилається представник відповідача.

Посилання відповідача у запереченнях на ненадання позивачем сертифікату про настання обставин непереборної сили суд до уваги не приймає, оскільки вони суперечать змісту листа відповідача від 4 серпня 2016 року № 10366/10/05-15-13-02, адресованого позивачу, в якому зазначено, що такий сертифікат Донецької торгово-промислової палати від 25 липня 2016 року № 6553 до ДПІ надавався (а.с. 48-49).

Копія зазначеного сертифікату міститься в матеріалах справи (а.с. 39). Як вбачається з його змісту, цим сертифікатом на підставі п.п. 100.4, 100.5 статті 100 Податкового кодексу України засвідчено позивачу настання обставин непереборної сили з 21 серпня 2014 року по 9 грудня 2014 року про сплаті єдиного соціального внеску за період з 21 серпня 2014 року по 28 серпня 2014 року.

Посилання відповідача у судовому засіданні на правомірність відмови від звільнення позивача від обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Законом № 2464-VI, у зв'язку із неналежністю вказаного сертифікату судом відхиляються у зв'язку із тим, що, як вже зазначалось судом, приписами п. 9-4 розділу VIII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 2464-VI не вимагається надання такого документу для звільнення платника від сплати ЄСВ - необхідним є подання до органу фіскальної служби заяви, складеної в довільній формі.

Таким чином, враховуючи наведене вище суд дійшов висновку, що штрафні санкції та пеня до позивача за несвоєчасну сплату ЄСВ за липень 2014 року не можуть бути застосовані.

Враховуючи наведене вище суд дійшов висновку, що спірне рішення є таким, що підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи при зверненні до суду із даним позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 1 378,00 грн (а.с. 44).

Беручи до уваги наведене, суд вважає за необхідне стягнути з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 378,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Комунальної лікувально-профілактичної установи "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області про скасування рішення - задовольнити.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області від 28 квітня 2016 року № 0005161302/3373 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску Комунальною лікувально-профілактичною установою "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф") за період з 21 серпня 2014 року до 28 серпня 2014 року в сумі 39 687,03 грн, з яких сума штрафу складає 36 747,25 грн, нарахована пеня - 2 939,78 грн.

Стягнути з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39900454) на користь Комунальної лікувально-профілактичної установи "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" (код ЄДРПОУ 13491258) судовий збір у сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Постанова складена у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні в приступності представників сторін.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений та підписаний 5 вересня 2016 року.

Суддя Волгіна Н.П.