Постанова № 60915562, 25.08.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2016 р. Справа № 805/1566/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

ухвалено у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Троянової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ІНСТАЛЛ»

до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області

про визнати протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 травня 2016 року №0000331200, №0000321200,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ІНСТАЛЛ» (далі - Позивач або Підприємство) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області (далі - Відповідач або Податковий орган) про визнати протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 травня 2016 року №0000331200, №0000321200 /том 1 а.с.4-9/.

Ухвалою суду від 30 червня 2016 року замінено Жовтневу об'єднану державну податкову інспекцію м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області на Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області по адміністративній справі №805/1566/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАЛЛ» до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 травня 2016 року №0000331200, №0000321200/том 1 а.с.56/.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекція м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області проведено позапланову невиїзну перевірку ПП „ІНСТАЛЛ», за результатами якої складено акт №661/05-84-12-39/30364521 від 29.04.2016 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з податку на прибуток за січень 2016 року.

З урахуванням висновків акту перевірки №661/05-84-12-39/30364521 від 29.04.2016 року Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення за номером 0000331200 від 17.05.2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6948,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3474,00 грн., податкове повідомлення-рішення за номером 0000321200 від 17.05.2016 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 928391,00 грн. та застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 232097,75 грн.

Вважає, що прийняті рішення є необґрунтованими та не відповідають вимогам законодавства. На думку позивача, акт перевірки не містить обґрунтування донарахування податку на додану вартість за грудень 2015 року. Зазначає, що в акті перевірки (сторінки акту 24-25) не встановлено заниження показників у рядках 1-9 декларації з ПДВ за грудень.

Зазначає, що відповідач безпідставно встановив заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість декларації з ПДВ за грудень 2015 року у сумі 6948,00 грн., а також, що висновки акту перевірки не підтверджуються наявними документами первинного бухгалтерського обліку, у зв'язку із чим прийняті податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Просить суд, визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції у м. Маріуполі ГУ ДФС у Донецькій області: форми «Р» №0000331200 від 17.05.2016 року, яким Приватному підприємству «ІНСТАЛЛ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6948,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3474,00 грн.; форми «В1» №0000321200 від 17.05.2016 року, яким Приватному підприємству «ІНСТАЛЛ» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 928391,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 232097,75 грн. /том 1 а.с.8/.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі /том 2 а.с.112/.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, засобами електронного зв'язку, через відділ діловодства Донецького окружного адміністративного суду надав клопотання про розгляд справи без його участі та письмові заперечення проти позовних вимог, в яких зазначив, що актом перевірки №661/05-84-12-39/30364521 від 29.04.2016 року встановлено ряд порушень положень Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ПП «ІНСТАЛЛ» податкових зобов'язань у грудні 2015 року у сумі 6 948грн. та завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації за січень 2016 року у сумі 928 391грн.

На підставі зазначеного Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області вважає, що податкові повідомлення-рішення від 17 травня 2016 року №0000331200, №0000321200 прийняті відповідно до чинного законодавства. Просив суд відмовити у задоволенні позову /том 1 а.с.144-149/.

Відповідно до приписів ст.128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін на підставі доказів наявних в матеріалах справи у порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - Приватне підприємство «ІНСТАЛЛ» зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 22 квітня 1999 року, реєстраційний запис 1 274 105 0003 000274, включене до ЄДРПОУ за номером 30364521 /том 1 а.с.10/. Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №08743136 серії НБ№397975 /том 1 а.с.13/ та знаходиться на обліку платників податків в Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області/том 1 а.с.12/. Здійснює господарську діяльність відповідно до Статуту підприємства.

Відповідач - Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області є правонаступником Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та керуючись Податковим кодексом України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Відповідно до направлень на проведення позапланової невиїзної перевірки та наказу про призначення позапланової перевірки відповідно до вимог п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1.8 п.78.1, п.78.2 ст.78, ст.79, п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області в період з 05 квітня 2016 року по 25 квітня 2016 року (дата закінчення перевірки вказана в акті) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правомірності нарахування Приватним підприємством «ІНСТАЛЛ» бюджетного відшкодування податку на додану вартість у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з податку на прибуток за січень 2016 року. За наслідками перевірки складено акт від 29.04.2016р. №661/05-84-12-39/30364521 /том 1 а.с.173-206/.

Згідно з висновком акту перевірки позивачем допущено такі порушення законодавства:

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.194.1 ст.194, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань ПП «ІНСТАЛЛ» у грудні 2015 року у сумі 6948грн.;

- п.200.4 «б» ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації за січень 2016 року у сумі 928 391грн.;

- п. .200.4 «б» ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) періоду у розмірі 556643грн. /том 1 а.с.205/.

На підставі акту перевірки від 29.04.2016р. №661/05-84-12-39/30364521 Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 17.05.2016 року форми «Р» №0000331200, яким Приватному підприємству «ІНСТАЛЛ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6948,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3474,00 грн.;

- від 17.05.2016 року форми «В1» №0000321200, яким Приватному підприємству «ІНСТАЛЛ» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 928391,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 232097,75 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із даним позовом.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомленнь-рішеннь з наступних підстав.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про: порушення Підприємством п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.194.1 ст.194, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань ПП «ІНСТАЛЛ» у грудні 2015 року у сумі 6948грн.; п.200.4 «б» ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації за січень 2016 року у сумі 928 391грн.; п. .200.4 «б» ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) періоду у розмірі 556643 грн.

Суд не погоджується із зазначеними висновками податкового органу, з таких підстав.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000321200 від 17.05.2016 року, яким ПП «ІНСТАЛЛ» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 928391,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 232097,75 грн. суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. З метою застосування терміна "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром. Постачанням товарів також вважаються:

а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу;

б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства;

в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню);

г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення;

д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника;

е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Згідно з підпунктом 14.1.203 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України 14.1.203. продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

При прийнятті податкового повідомлення-рішення №0000321200 від 17.05.2016 року податковий орган встановив наступні порушення:

1) донарахування податкового зобов'язання за експортною операцією цукру у серпні 2015 року у сумі 378 695,94 грн.;

2) встановлення факту завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у зв'язку з відсутністю факту отримання товарів/послуг отримувачем у сумі 138 570,03 грн.

3) встановлення факту завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у зв'язку з тим, що замість наявності у складі податкового кредиту суми податку, фактично сплаченої отримувачем товарів/послуг постачальникам, мається фактично зменшення суми податкового зобов'язання сумі 325 521,67 грн.

4) встановлення факту завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у зв'язку з відсутністю факту сплати товарів/послуг у попередніх та звітному податковому періодах постачальникам таких товарів/послуг у сумі 92 551,75 грн.

Щодо донарахування податкового зобов'язання за експортною операцією цукру у серпні 2015 року у сумі 378695,94 грн. суд зазначає наступне.

Приватним підприємством «ІНСТАЛЛ» укладено контракт №210 від 31.07.2015 року з NORD TRADE COMPANY LTD, згідно умовам якого Позивач зобов'язався здійснити поставку цукру-піску, умови поставки СРТ Ростов на Дону/том 1 а.с.31-34/.

На виконання контракту Позивач здійснив поставку 200 тон цукру митною вартістю 1893478,70 грн. за наступними вантажними митними деклараціями:

1) ВМД №700190000/2015/003817 від 06.08.2015 року, з інвойсом №03/08-1 від 03/08/2015 року, з декларацією виробника №372 від 05/08/2015 року, з CMR А №135295 - 1 прим.;

2) ВМД №700190000/2015/003818 від 06.08.2015 року, з інвойсом №03/08-3 від 03/08/2015 року, з декларацією виробника №375 від 05/08/2015 року, з CMR А №024485 - 1 прим.;

3) ВМД №700190000/2015/003819 від 06.08.2015 року, з інвойсом №03/08-2 від 03/08/2015 року, з декларацією виробника №373 від 05/08/2015 року, з CMR А №161127 - 1 прим.;

4) ВМД №700190000/2015/003820 від 06.08.2015 року, з інвойсом №03/08-4 від 03/08/2015 року, з декларацією виробника №374 від 05/08/2015 року, з CMR А №127863 - 1 прим.;

5) ВМД №700190000/2015/003853 від 07.08.2015 року, з інвойсом №04/08-5 від 04/08/2015 року, з декларацією виробника №377 від 06/08/2015 року, з CMR А №507841/1 - 1 прим.;

6) ВМД №700190000/2015/003854 від 07.08.2015 року, з інвойсом №07/08-1 від 01/08/2015 року, з декларацією виробника №376 від 06/08/2015 року, з CMR А №015810 - 1 прим.;

7) ВМД №700190000/2015/003855 від 07.08.2015 року, з інвойсом №07/08-2 від 07/08/2015 року, з декларацією виробника №379 від 06/08/2015 року, з CMR А №336754 - 1 прим.;

8) ВМД №700190000/2015/003856 від 07.08.2015 року, з інвойсом №07/08-3 від 07/08/2015 року, з декларацією виробника №378 від 06/08/2015 року, з CMR А №507874 - 1 прим.;

9) ВМД №700190000/2015/003858 від 07.08.2015 року, з інвойсом №07/08-1 від 07/08/2015 року, з декларацією виробника №380 від 06/08/2015 року, з CMR А №336757 - 1 прим.;

10) ВМД №700190000/2015/003859 від 07.08.2015 року, з інвойсом №07/08-1 від 07/08/2015 року, з декларацією виробника №381 від 06/08/2015 року, з CMR А №047880 - 1 прим./том 1 а.с.62-108/.

Про фактичне вивезення товарів свідчать відповідні повідомлення за кожною вантажною митною декларацією /том 1 а.с.35-38/. Як вбачається із акту перевірки Відповідач не заперечує про дату та час перетину кордону за кожною з зазначених ВМД.

Покупець канадська фірма NORD TRADE COMPANY LTD здійснила розрахунок за поставлений товар у повному обсязі про що свідчить виписка банку від 04.09.2015 року/том 1 а.с.39/.

На підтвердження юридичного стану підприємства Nord Trade Company Ltd, Канада Позивачем надано інформаційний запит до Торгово-промислової палаті та отримана відповідь №238/01.07-16-5 від 20.05.2016 року. Відповідно до відповіді звіту Торгової-промислова палата встановила, що на теперішній час компанія Nord Trade Company Ltd, Канада є зареєстрованою, вона не зазначена в переліку Жовтих Сторінок, відсутня в списку основних кредитних бюро, звітує про свою фінансову діяльність/том 1 а.с.109-112/.

Суд не приймає до уваги зауваження відповідача, зазначені в запереченнях до позову, щодо листа оперативного управління ГУ ДФС у Донецькій області від 23.03.2016 року №305/05-99-21-07 отримана інформація щодо розміщення у віснику №172 від 31.12.2014 року міста NEW Brunswick, Canada «The Royai Gazette» відомостей, що за несплату податків (мита) та відсутність документів, передбачених законодавством Канади Nord Trade Company Ltd підлягає ануляції відповідно до пункту 139 (1) (с) Закону про комерційні підприємства. Ануляція корпорації здійснюється через 60 днів після дати публікації повідомлення у віснику «The Royai Gazette» (Канада).

Так, відповідно до офіційного видання провінції Нью-Брансуік «The Royai Gazette» №172 від 31.12.2014 року. Копія цього видання з перекладом відділу перекладів Донецької торгово-промислової палати міститься в матеріалах справи /том 1 а.с.130-136/. У зазначеному видані «The Royai Gazette» №172 від 31.12.2014 року на сторінці 2270 під номером 616553 значиться підприємство Nord Trade Company Ltd. Як визначено у цьому видані, у ньому опубліковані повідомлення про рішення Директора про ліквідацію провінційних корпорацій у відповідності із Законом «Про комерційні корпорації» згідно зі ст. 139 (1) (с) Закону, оскільки зазначені корпорації не виконали наступні вимоги: відправка Директору винагороди, повідомлення, та/або документів необхідних у відповідності з законом. У офіційному віснику звертається увага, що через 60 днів від дати публікації повідомлення у «The Royai Gazette» Директор може ліквідувати корпорацію.

Відповідно до статті 139 Закону Канади «Про комерційні корпорації» (переклад статей 136, 137, 138, 139, 140, 141, 142, 143, 144 частини ХІІІ глави В-9.1 Закону Канади «Про комерційні корпорації» зроблений відділом перекладів Донецької торгово-промислової палати додається до пояснень). У відповідності пункту «с» (у перекладі пункт «с» позначено як пункт «в») частини першої статті 139 Закону Канади «Про комерційні корпорації» визначено, що корпорація яка не в змозі направити Директору будь-яку винагороду, повідомлення або документ, передбачений цим Законом може бути ліквідована шляхом видачі свідоцтва про ліквідацію. Згідно частині 4 статті 139 Закону Канади «Про комерційні корпорації» корпорація припиняє своє існування у день, зазначений у свідоцтві про ліквідацію. Слід зазначити, що у відповідності до частини 2.2 статті 139 Закону Канади «Про комерційні корпорації» сплив 60 днів дає право Директору ліквідувати корпорацію, але не зобов'язує його це робити. Крім того, у відповідності до частини 1 статті 136 Закону Канади «Про комерційні корпорації» коли корпорація ліквідується у відповідності до статті 139 Закону Канади «Про комерційні корпорації», зацікавлена особа може звернутися до Директора, з проханням про відновлення корпорації. Відповідач не зробив посилення на свідоцтво про ліквідацію Nord Trade Company Ltd. Посилення на видання «The Royai Gazette» №172 від 31.12.2014 року у відповідності до статті 139 Закону Канади «Про комерційні корпорації» є повідомленням про можливість через 60 днів від дати публікації ліквідувати корпорацію.

Як вбачається з офіційного видання «The Royai Gazette» в результаті зробленого у ньому повідомлення може бути проведена ліквідація корпорації через 60 днів, але ні як саме повідомлення не є ліквідацією корпорації. Крім того, повідомлення ні яким чином не пов'язано з несплатою податків (мита).

Крім того, позивачем надано суду Свідоцтво з перекладом на українську мову Канада провінції Нью-Брансуік - Акт про комерційні корпорації, в якому зазначено, що Nord Trade Company Ltd. була зареєстрована 12 січня 2005 року та станом на 01.06.2016 р. не ліквідована. До Свідоцтва позивачем надано Повідомлення про зареєстрований офіс або повідомлення про зміну зареєстрованого офісу, відповідно до якого місце і адреса зареєстрованого офісу Nord Trade Company Ltd. Авеню Ротсей 337 Сьют 155 Сент Джон НБ, Повідомлення про директорів або повідомлення про зміну директорів згідно з яким директором Nord Trade Company Ltd. станом на 17.02.2016 р. є Нен Уіддікомб, домашня адреса Клойстер Роуд, 15, Меєрхоф, Хартебееспоорт, Південна Африка, 0216 /том 2 а.с.148-158/.

Відповідно до витягу з бази даних відділу корпоративних відносин провінції Нью-Брунсуік, Канада, Nord Trade Company Ltd станом на 27.04.2016 року є діючою компанією /том 1 а.с.135/.

Листом Донецької митниці ДФС підтверджено, що протягом серпня 2015 року здійснено митне оформлення в режимі експорту товару «цукор білий кристалічний з цукрових буряків врожаю 2014 року» загальною вагою 200 тон та митною вартістю 1 893 478,7 грн., за 10 митними деклараціями типу ЕК 10 АА. Отримувач зазначеного товару ТОВ «Галактика-21 век» (РФ, м. Ростов-на-Дону, вул. Нансена, б. 148). Товар, оформлений ТОВ «Азовконтракт» та ТОВ «ІНСТАЛЛ» за вищенаведеними деклараціями, вивезений за межі митної території України через пункт пропуску «Просяне-Бугайовка», який розташований в зоні діяльності Луганської митниці ДФС.

За результатами перевірки інформації, яка міститься в ПІК «Перегляд ДКД Російської Федерації» ЄАІС ДФС, встановлено наступне.

Протягом 2015 року ТОВ «Галактика-21 век» здійснено відправлення на адресу отримувачів, які знаходяться на тимчасово непідконтрольній українській владі території України, товару «цукор кристалічний з цукрових буряків врожаю 2014 року» в режимі експорту за 31 митною декларацією. Митне оформлення здійснювалось Таганрозькою митницею ФМС РФ. Отримувачами товару виступали:

ТОВ «Бакалеяоптторг» (м. Донецьк, пр.. Ватутіна, буд 33 а, ком. 102);

ФОП ОСОБА_5 (АДРЕСА_1);

ФОП ОСОБА_6 (АДРЕСА_2);

ФОП ОСОБА_7 (АДРЕСА_3).

Також Донецька митниця ДФС інформує, що відповідно до відомостей ПІК «Перегляд ДКД Російської Федерації» ТОВ «Галактика-21 век» вивезення товару «цукор кристалічний з цукрових буряків врожаю 2014 року» за 4 митними деклараціями оформлено Таганрозькою митницею ФМС РФ в митний режим реекспорту на адресу отримувача ТОВ «Бакалеяоптторг» (м. Донецьк, пр.. Ватутіна, буд 33 а, ком. 102).

Ввезення товару на митну територію України здійснювалось через: міжнародний автомобільний пункт пропуску Матвєєв Курган-Успенка, який розташований на тимчасово непідконтрольній українській владі ділянці державного кордону України. Рух в зазначеному пункті пропуску припинено згідно з протокольним дорученням Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 94, міжнародний автомобільний пункт пропуску Новошахтинськ-Довжанський, який розташований на тимчасово непідконтрольній українській владі ділянці державного кордону України. Рух в зазначеному пункті пропуску припинено згідно з протокольним дорученням Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 року № 35.

Також митниця зазначила, що Донецька митниця ДФС не здійснює облік товарів, які переміщуються через пункти пропуску, що знаходяться на тимчасово непідконтрольній українській владі ділянці державного кордону України /том 2 а.с. 121-122/.

Листом Луганської митниці підтверджено переміщення через митний кордон України вантажів ПП «ІНСТАЛЛ» до Російської Федерації в зоні діяльності Луганської митниці ДФС за 10 митними деклараціями /том 2 а.с. 144-145/.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на положення Цивільного кодексу України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочину - договорів поставки цукру-піску з NORD TRADE COMPANY LTD. Також, вказаний правочин не визнавався недійсним у судовому порядку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не довів обставини, які б свідчили про недійсність правочину укладеного між позивачем та з NORD TRADE COMPANY LTD. Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по укладеному договору із його господарською діяльністю.

Відповідно до пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України:

а) у митному режимі експорту;

б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України;

в) у митному режимі безмитної торгівлі;

г) у митному режимі вільної митної зони.

Таким чином, операції з експорту цукру підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою, тому донарахування Жовтневою ОДПІ податку на додану вартість за ставкою 20 відсотків у сумі 378695,94 грн. є протиправним.

Щодо встановлення факту завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у зв'язку з відсутністю факту отримання товарів/послуг отримувачем у сумі 138570,03 грн. суд зазначає наступне.

Між Приватним підприємством «ІНСТАЛЛ» та ТОВ «Азовконтракт» було укладено договір купівлі-продажу №161115 від 16.11.2015 року. У відповідності до пункту 1.1. Договору купівлі-продажу №161115 від 16.11.2015 року ТОВ «Азовконтракт» зобов'язалось продати пшеницю 2-го класу, а ПП «ІНСТАЛЛ» прийняти та сплатити зазначену у договорі ціну/том 2 а.с.25/. На виконання умов договору ТОВ «Азовконтракт» передало Позивачу пшеницю 2 клас за наступними видатковими накладними:

№545 від 18.11.2015 року, у кількості 91,16 т, на суму 364640,00 (ПДВ - 60773,33 грн.);

№546 від 20.11.2015 року, у кількості 90,22 т, на суму 360880,00 (ПДВ - 60146,67 грн.);

№552 від 27.11.2015 року, у кількості 30,02 т, на суму 120080,00 (ПДВ - 20013,33 грн.);

№556 від 30.11.2015 року, у кількості 28,1 т, на суму 112400,00 (ПДВ - 18733,33 грн.);

№574 від 07.12.2015 року, у кількості 91,06 т на суму, 364320,00 (ПДВ - 60720,00 грн.)/том 2 а.с.31-48/.

Між ПП»ІНСТАЛЛ» та ТОВ «Азовконтракт» було укладено договір купівлі-продажу №231115 від 23.11.2015 року. У відповідності до пункту 1.1. Договору купівлі-продажу №231115 від 23.11.2015 року ТОВ «Азовконтракт» зобов'язалось продати пшеницю 2-го класу, а ПП «ІНСТАЛЛ» прийняти та сплатити зазначену у договорі ціну/том 2 а.с.26/. На виконання умов договору ТОВ «Азовконтракт» передало Позивачу пшеницю 2 клас за наступними видатковими накладними:

№547 від 23.11.2015 року, у кількості 31,66 т, на суму129806,00 (ПДВ - 21634,33 грн.);

№548 від 24.11.2015 року, у кількості 31,68 т, на суму 129888,00 (ПДВ - 21648,00 грн.);

№550 від 25.11.2015 року, у кількості 33,46 т, на суму 137186,00 (ПДВ - 22864,33 грн.);

№551 від 26.11.2015 року, у кількості 30,68 т, на суму 125788,00 (ПДВ - 20964,67 грн.);

№554 від 27.11.2015 року, у кількості 31,82 т, на суму 130462,00 (ПДВ - 21743,67 грн.)/том 2 а.с.31-48/.

Позивач сплатив ТОВ «Азовконтракт» за передану йому пшеницю згідно з випискою ОТП-банку за 16.11.2015 року грошові кошти у розмірі 1300000,00 грн.; випискою ОТП-банку за 24.11.2015 року грошові кошти у розмірі 615000,00 грн.; виписки Сбербанку за 28.12.2015 року грошові кошти у розмірі 164840,00 грн./том 2 а.с.27-28/

Отже Позивач здійснив фактичну оплату за вище зазначеними податковими накладними ТОВ «Азовконтракт» у повному обсязі.

Постачальник ТОВ «Азовконтракт» склав та зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні:

№39 від 16.11.2015 року податковий кредит у розмірі 216666,67 грн.;

№55 від 23.11.2015 року податковий кредит у розмірі 21634,33 грн.;

№64 від 24.11.2015 року податковий кредит у розмірі 80865,67 грн.;

№78 від 27.11.2015 року податковий кредит у розмірі 6355,00 грн. усього на суму ПДВ - 325521,67 грн./ том 2 а.с.41-47/.

У кінці звітного податкового періоду, а саме 30.11.2016 року, згідно з вимогами пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, Позивачем складено зведену податкову накладну №17 від 30.11.2015 року на суму нарахованого податкового зобов'язання у розмірі 395782,31 грн. і зареєстрував її в Єдиному реєстрі податкових накладних. До складу зведеної податкової накладної увійшли поставки пшениці за податковими накладними №39 від 16.11.2015 року, №55 від 23.11.2015 року, №64 від 24.11.2015 року, №78 від 27.11.2015 року, які призначалися для використання в операціях, звільнених від оподаткування, у відповідності до пункту 197.21 статті 197 Податкового кодексу України/том 2 а.с.45/.

На підставі Закону № 909-VIII від 24.12.2015 року були внесені зміни до Податкового кодексу України згідно яким у 2016 році дія пункту 197.21 статті 197 була припинена. У зв'язку зі зміною податкового законодавства, пшениця, закуплена у ТОВ «Азовконтракт», лишилися статусу звільненої від оподаткування ПДВ у подальших операціях з нею. Тому ПП «ІНСТАЛЛ» відкориговано раніш складену податкову накладну №17 від 30.11.2015 року.

Позивач здійснив продаж пшениці та у відповідності до пункту 195.1.1 «а» статті 195 Податкового кодексу України оподаткував операції по експорту придбаної у ТОВ «Азовконтракт» пшениці, у тому числі за податковими накладними №39 від 16.11.2015 року, №55 від 23.11.2015 року, №64 від 24.11.2015 року, №78 від 27.11.2015 року, податком на додану вартість за ставкою нуль відсотків та склав податкову накладну №2 від 02.01.2016 року.

Відповідно до п. 197.21 ст.197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання на митній території України та вивезення в митному режимі експорту нових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім постачання та вивезення в митному режимі експорту таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, а також крім постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість. Норми цього пункту не застосовуються до операцій з постачання зернових культур товарної позиції 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД і такі операції оподатковуються податком на додану вартість у порядку, встановленому Кодексом.

Згідно з п.209.14 ст. 209 Податкового кодексу України сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування здійснює оподаткування операцій з продажу (постачання) сільськогосподарської продукції за ставкою, визначеною підпунктом "а" 193.1 статті 193 цього Кодексу. У разі експорту сільськогосподарської продукції застосовується ставка податку, визначена підпунктом "б" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу.

Операції з експорту власно вироблених сільськогосподарським підприємством с/г товарів відображається у рядку 2.1 податкової декларації з ПДВ (скороченої). При цьому податковий кредит, сформований у разі придбання товарів/послуг, які приймали участь у виготовленні експортованої сільськогосподарської продукції, підлягає коригуванню за рядком 16.3 податкової декларації з ПДВ (скороченої) зі знаком «-» та переноситься зі знаком «+» до рядка 16.3 податкової декларації з ПДВ, якою здійснюються розрахунки з бюджетом. Такі суми податку, перенесені до рядка 16.3 податкової декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, можуть брати участь у бюджетному відшкодуванні у загальновстановленому порядку, визначеному статтею 200 ПК України.

Факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Азовконтракт» підтверджується вищенаведеними первинними документами позивача. Суд зазначає, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, про що відповідачем в акті перевірки не зазначається.

В діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Таким чином, Позивач здійснив у відповідності до чинного податкового законодавства коригування податкових зобов'язань за операцією по вивезенню в митному режимі експорту зернових культур та мав фактично сплачений постачальнику податковий кредит у сумі 325521,67 грн.

Щодо встановлення факту завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у зв'язку з відсутністю факту сплати товарів/послуг у попередніх та звітному податковому періодах постачальникам таких товарів/послуг у сумі 92551,75 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредитку виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну території України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з абз.2 п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до п. 201.10 ст. 210 Податкового Кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно доЗакону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, відповідно до п.44.1 якої для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподатковування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення ); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку ); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, зв'язаних з вирахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Згідно з п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до статті 4 вказаного Закону бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на основних принципах, серед яких превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно частини 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, визначає, що первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, визначені п. 2.4 Положення: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства; зміст і обсяг господарської операції, одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробка і використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування.

Відповідно до п. 3.7 Положення інформація про господарські операції підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься в згрупованому вигляді в бухгалтерські звіти, порядок складання яких установлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова звітність підприємства складається на підставі даних бухгалтерського обліку і підписується керівником і бухгалтером підприємства.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ і суб'єктів малого підприємництва) складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Між Приватним підприємством «ІНСТАЛЛ» та ТОВ «Володарський сортонасінницький завод» було укладено договір купівлі-продажу пшениці №23/01-2016 від 22.01.2016 року. Відповідно до пункту 1.1. Договору купівлі-продажу №23/01-2016 від 22.01.2016 року ТОВ «Володарський сортонасінницький завод» зобов'язалось передати пшеницю 2,3 класу, а ПП «ІНСТАЛЛ» прийняти та оплатити відповідно до Специфікації № 1 від 22.01.2016 року /том 2 а.с. 159-161/.

Позивач сплатив ТОВ «Володарський сортонасінницький завод» передоплату згідно з рахунком №1 від 22.01.2016 року у розмірі 2567000,00 грн. , у том числі ПДВ - 427833,33 грн., про що свідчить виписка по рахунку ПП «ІНСТАЛЛ» у ПАТ «Промінвестбанк» від 22.01.2016 року та передоплату у розмірі 408000,00 грн., у том числі ПДВ 68000,00 грн., про що свідчить виписка по рахунку Позивача у АТ «ОТП банк» від 22.01.2016 року /том 2 а.с. 162-166/.

Отже Позивач здійснив фактичну оплату за вище зазначеною податковою накладною ТОВ «Володарський сортонасінницький завод» у повному обсязі.

Таким чином, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Володарський сортанасінницький завод» виникли податкові зобов'язання з дати зарахування коштів від Позивача на банківський рахунок ТОВ «Володарський сортанасінницький завод» за ставкою 20 відсотків згідно з пп. 194.1.1 п. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України.

ТОВ «Володарський сортанасінницький завод» на виконання вимоги п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України склало податкову накладну 43/2 від 22.01.2016 року податковий кредит у розмірі 495833,32 грн. і зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Між Приватним підприємством «ІНСТАЛЛ» та ТОВ «СП «Тітан» було укладено договір купівлі-продажу пшениці №22/01-2016 від 22.01.2016 року. Відповідно до пункту 1.1. Договору купівлі-продажу пшениці №22/01-2016 від 22.01.2016 року ТОВ «СП «Тітан» зобов'язалось передати пшеницю, а ПП «ІНСТАЛЛ» прийняти та оплатити відповідно до Специфікації № 1 від 22.01.2016 року /том 2 а.с. 170-172/.

ПП «ІНСТАЛЛ» сплатив передоплату згідно з рахунком №1 від 22.01.2016 року у розмірі 1225000,00 грн. , у том числі ПДВ - 204166,67 грн., про що свідчить виписка по рахунку ПП «ІНСТАЛЛ» у ПАТ «Промінвестбанк» від 22.01.2016 року /том 2 а.с.173-176/.

Крім того, відповідно до висновку Довідки Мангуської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «СП «Тітан» (код за ЄДРПОУ 30774210, інн 307742105407) щодо документального підтвердження господарських відносин з плаником податків ПП «ІНСТАЛЛ» (ЄДРПОУ 30364521, інн 303645205842) їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2016 по 31.03.2016» від 21.04.16 № 6/14-31825323 звіркою ТОВ «СП «Тітан» документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПП «ІНСТАЛЛ» іх вид, обсяг, якість та розрахунки та встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ПП «ІНСТАЛЛ» /том 2 а.с. 12-17/.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач здійснив фактичну оплату за вище зазначеною податковою накладною ТОВ «СП «Тітан» у повному обсязі.

Отже, у Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Тітан» виникли податкові зобов'язання з дати зарахування коштів від Позивача на банківський рахунок ТОВ «СП Тітан» за ставкою 20 відсотків згідно пп. 194.1.1 п. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України.

ТОВ «СП «Тітан» на виконання вимоги п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України склало податкову накладну №9/2 від 22.01.2016 року податковий кредит у розмірі 204166,67 грн. і зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що для забезпечення мешкання директора та головного бухгалтера підприємства у місті Києві було замовлено проживання з 04.02.2016 року по 05.02.2016 року у готелі «Русь».

ПП «ІНСТАЛЛ» сплатив рахунок ТОВ «Готельний комплекс Русь» №263 від 28.01.2016 року у розмірі 2394,16 грн., у том числі ПДВ - 396,67 грн., про що свідчить виписка по рахунку Позивача у ПАТ «Промінвестбанк» від 27.01.2016 року /том 2 а.с 167-169/.

Таким чином, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс Русь» виникли податкові зобов'язання з дати зарахування коштів від Позивача на банківський рахунок ТОВ «Готельний комплекс Русь» за ставкою 20 відсотків згідно пп. 194.1.1 п. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України.

ТОВ «Готельний комплекс Русь» на виконання вимоги п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України склало податкову накладну 327 від 28.01.2016 року податковий кредит у розмірі 396,67 грн. і зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З огляду на викладені вище обставини суд дійшов висновку, що Податковий орган протиправно зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 928391,00 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення 0000331200 від 17.05.2016 року форми «Р» яким Приватному підприємству «ІНСТАЛЛ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6948,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3474,00 грн.суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

ПП «ІНСТАЛЛ» задекларувало в грудні 2015 року позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту рядок 18 податкової декларації з ПДВ у розмірі 236815 грн. З урахуванням значення рядка 24 декларації попереднього звітного (податкового) періоду у розмірі 608563 грн. у Позивача у грудні утворилося від'ємне значення у розмірі 371748 грн. (рядок 21 декларації). Податковий орган донарахував у податковому повідомленні-рішенні № 0000331200 від 17.05.2016 року податкові зобов'язання у грудні у сумі 6948 грн., як різницю між від'ємним значенням грудня - 371748 грн. та встановленим ним заниженням податкових зобов'язань у серпні 2015 року у сумі 378695,94 грн. по операції експорт цукру.

Судом встановлено безпідставність нарахування Відповідачем податкових зобов'язань у серпні 2015 року у розмірі 378695,94 грн.

Таким чином, Відповідач безпідставно встановив заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість декларації з ПДВ за грудень 2015 року у сумі 6948,00 грн.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростоване відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ позивачем надані до матеріалів справи документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: контракт №210 від 31.07.2015 року з NORD TRADE COMPANY LTD; копію ВМД №700190000/2015/003817 від 06.08.2015 року, з інвойсом №03/08-1 від 03/08/2015 року, з декларацією виробника №372 від 05/08/2015 року, з CMR А №135295;копію ВМД №700190000/2015/003818 від 06.08.2015 року, з інвойсом №03/08-3 від 03/08/2015 року, з декларацією виробника №375 від 05/08/2015 року, з CMR А №024485;копію ВМД №700190000/2015/003819 від 06.08.2015 року, з інвойсом №03/08-2 від 03/08/2015 року, з декларацією виробника №373 від 05/08/2015 року, з CMR А №161127; копію ВМД №700190000/2015/003820 від 06.08.2015 року, з інвойсом №03/08-4 від 03/08/2015 року, з декларацією виробника №374 від 05/08/2015 року, з CMR А №127863;копію ВМД №700190000/2015/003853 від 07.08.2015 року, з інвойсом №04/08-5 від 04/08/2015 року, з декларацією виробника №377 від 06/08/2015 року, з CMR А №507841/1; копію ВМД №700190000/2015/003854 від 07.08.2015 року, з інвойсом №07/08-1 від 01/08/2015 року, з декларацією виробника №376 від 06/08/2015 року, з CMR А №015810; копію ВМД №700190000/2015/003855 від 07.08.2015 року, з інвойсом №07/08-2 від 07/08/2015 року, з декларацією виробника №379 від 06/08/2015 року, з CMR А №336754 ; копію ВМД №700190000/2015/003856 від 07.08.2015 року, з інвойсом №07/08-3 від 07/08/2015 року, з декларацією виробника №378 від 06/08/2015 року, з CMR А №507874 - 1 прим.; копію ВМД №700190000/2015/003858 від 07.08.2015 року, з інвойсом №07/08-1 від 07/08/2015 року, з декларацією виробника №380 від 06/08/2015 року, з CMR А №336757; копію ВМД №700190000/2015/003859 від 07.08.2015 року, з інвойсом №07/08-1 від 07/08/2015 року, з декларацією виробника №381 від 06/08/2015 року, з CMR А №047880; банківську виписку; договір купівлі продажу №161115 від 16.11.2015 року; договір купівлі продажу №231115 від 23.11.2015 року; копія виписки ОТП-банку за 16.11.2015 року; копія виписки ОТП-банку за 24.11.2015 року; копія виписки Сбербанку за 28.12.2015 року; копія видаткової накладної №545 від 18.11.2015 року; копія видаткової накладної №546 від 20.11.2015 року; копія видаткової накладної №547 від 23.11.2015 року; копія видаткової накладної №548 від 24.11.2015 року; копія видаткової накладної №550 від 25.11.2015 року; копія видаткової накладної №551 від 26.11.2015 року; копія видаткової накладної №552 від 27.11.2015 року; копія видаткової накладної №554 від 27.11.2015 року; копія видаткової накладної №556 від 30.11.2015 року; копія видаткової накладної №574 від 07.12.2015 року; копія податкової накладної №39 від 16.11.2015 року; копія податкової накладної №55 від 23.11.2015 року; копія податкової накладної №64 від 24.11.2015 року; копія податкової накладної №78 від 27.11.2015 року; копія податкової накладної №17 від 30.11.2015 року; копія розрахунку №4 від 31.01.2016 року до податкової накладної №17 від 30.11.2015 року; копія податкової накладної №2 від 02.01.2016 року, договір купівлі-продажу пшениці №23/01-2016 від 22.01.2016 року, копія виписки по рахунку ПАТ «Промінвестбанк» від 22.01.2016 року, копія виписки по рахунку АТ «ОТП банк» від 22.01.2016 року, копія податкової накладної 43/2 від 22.01.2016 року, договір купівлі-продажу пшениці №22/01-2016 від 22.01.2016 року, копія рахунку №1 від 22.01.2016 року копія виписки ПАТ «Промінвестбанк» від 22.01.2016 року, копія податкової накладної №9/2 від 22.01.2016 року, копія рахунку №263 від 28.01.2016 року, копія виписки ПАТ «Промінвестбанк» від 27.01.2016 року , копія податкової накладної 327 від 28.01.2016 року що є підтвердженням реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

Надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарських операцій за договорами з NORD TRADE COMPANY LTD, ТОВ «Азовконтракт», ТОВ «СП «Тітан», ТОВ «Володарський сортанасінницький завод» відповідають наведеним вище вимогам до первинних документів згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Так, статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Частиною 3, зазначеної статті передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Частиною 5 передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Виникнення у ПП «ІНСТАЛЛ» права на формування податкового кредиту у січні 2016р., за наслідками господарських операцій з NORD TRADE COMPANY LTD, ТОВ «Азовконтракт», ТОВ «Володарський сортонасінницький завод», ТОВ «Готельний комплекс Русь», ТОВ «СП «Тітан» підтверджено відповідними податковими накладними. Податкові накладні позивач включив до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Тобто, чинним законодавством України, зокрема, Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника; за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання та не визначено права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13, від 20.05.2014 №К/800/53111/13, від 05.06.2014 №К/800/1816/13, від 11.11.2014 №К/800/1336/14.

Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини у рішеннях, позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених в Інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02, «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №1991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг знати. Добросовісний платник не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Факт здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджується вищенаведеними первинними документами позивача. Суд зазначає, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

В діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість збільшення відповідачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість і відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за наслідками неналежного виконання контрагентами позивача своїх обов'язків щодо несвоєчасного виконання власних податкових зобов'язань перед бюджетом не повинна бути покладена на добропорядних платників податку та не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує Приватному підприємству «ІНСТАЛЛ» судові витрати у розмірі судові витрати у розмірі 17563,66 (сімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят три) гривні 66 копійок. за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «ІНСТАЛЛ» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області про визнати протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 травня 2016 року №0000331200, №0000321200 - задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції у м. Маріуполі ГУ ДФС у Донецькій області форми «Р» №0000331200 від 17.05.2016 року, яким Приватному підприємству «ІНСТАЛЛ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6948,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3474,00 грн.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення за Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції у м. Маріуполі ГУ ДФС у Донецькій області форми «В1» №0000321200 від 17.05.2016 року, яким Приватному підприємству «ІНСТАЛЛ» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 928391,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 232097,75 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39883670, юридична адреса: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) на користь Приватного підприємства «ІНСТАЛЛ» (ЄДРПОУ 30364521, 87510, м. Маріуполь, вул. Гагаріна, буд. 108-А, ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 17563,66 (сімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят три) гривні 66 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 25 серпня 2016 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30 серпня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.