Постанова № 60912460, 02.10.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2015 р. Справа № 804/10272/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1, секретаря судового засіданняОСОБА_2, за участю: представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «ОСОБА_5, ІНК» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.05.2015р. № Ю-806,-

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2015 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «ОСОБА_5, ІНК» (далі ПрАТ «ОСОБА_5, ІНК», позивач) до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, відповідач) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.05.2015р. № Ю-806 в розмірі 1 098 990,80грн.

В обґрунтування заявленого позову зазначено, що вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 08.05.2015р. № Ю-806 є незаконною, оскільки прийнята некомпетентним органом, а саме: ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області. В той час, коли забезпечення збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська здійснюються Державною фіскальною службою через її територіальні органи. Крім того, вимога, що оскаржується, складена з грубим порушенням порядку і форми. У звязку з чим така вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2015 р. відкрито провадження по справі № 804/10272/15 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 16.09.2015 р.

Відповідачем подано до суду заперечення проти адміністративного позову, в обґрунтування яких зазначено, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, має заборгованість (недоїмку) по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка виникла внаслідок несвоєчасного його не погашення. За даними картки особового рахунку ПрАТ «ОСОБА_5, ІНК» станом на 01 травня 2015 року рахується заборгованість з єдиного внеску у загальному розмірі 1 098 990,80грн. А отже, з урахуванням положень ч.4 ст.25 Закону №2464 боржнику цілком обґрунтовано сформовано та направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.05.2015 № Ю-806. Щодо некомпетентності органу, що виніс вимогу, відповідач зазначив, що з метою реалізації постанов Кабінету Міністрів України щодо реорганізації податкових органів та на підставі наказу Міндоходів і зборів України від 24.04.2015 р. №41 Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області реорганізовано шляхом приєднання до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області. У звязку з чим, позовні вимоги є необґрунтованими, підстави для задоволення позову відсутні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2015 р. провадження у справі зупинено за клопотанням позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2015 р. провадження у справі поновлено.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала в повному обсязі, просила суд задовольнити його повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив з-підстав, викладених у адміністративному позові, просив суд відмовити в його задоволенні повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «ОСОБА_5, ІНК» зареєстроване юридичною особою 15.05.1997 р., про що 14.08.2004 р. здійснено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 1 065 120 0000 000299; ідентифікаційний код 19133330.

Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська з 15.05.1997 р. за номером 17189 та відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (30.08.2012 року взяття на облік як платник єдиного внеску).

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, станом на 30.04.2015 року згідно карткою особового рахунку ПрАТ «ОСОБА_5, ІНК» рахується заборгованість з єдиного внеску в сумі 1 098 990,80грн., яка виникла згідно з самостійно задекларованими у звітах зобовязаннями з єдиного внеску.

На підставі облікових даних з Інформаційної системи ДПІ (КОР з ЄСВ) Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-806 від 08.05.2015 року.

Відповідно до змісту вищезазначеної вимоги станом на 01 травня 2015 року у Приватного акціонерного товариства «ОСОБА_5, ІНК» (код 1913330) наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 1 098 990,80 грн. (а.с.10).

Не погодившись із винесеним рішенням позивач скористався правом на узгодження вимоги № Ю-806 від 08.05.2015 року в адміністративному порядку та звернувся зі скаргами до органів Державної фіскальної служби вищого рівня.

Рішенням Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 5994/10/04-36-10-07-09 від 19.06.2015 року та рішенням Державної фіскальної служби України № 16114/6/99-99-10-01-07-25 від 31.07.2015 року скарги позивача залишені без задоволення, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-806 від 08.05.2015 року залишено без змін.

Правомірність прийняття відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-806 від 08.05.2015 року є предметом розгляду в даній адміністративній справі.

Нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообовязкового державного соціального страхування.

Частиною 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Приписами частини 2 статті 25 Закону №2464 визначено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону №2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міндоходів України від 09.09.2013 р. № 455 (далі - Інструкція № 455), чинної на момент спірних відносин, визначено процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

Згідно зі ст. 9 Закону №2464-VI та п.п. 6, п. 4.3 Інструкції № 455, нараховані за відповідний календарний місяць суми єдиного внеску сплачуються платниками не пізніше 20 числа наступного місяця незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суму яких нараховується єдиний внесок.

Відповідно до п. 6.2, п. 6.3 Інструкції № 455 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 2, підпунктом 3 пункту 4.5 та підпунктом 2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

- якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті;

- якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

За правилами, що визначена в 6.4 Інструкції № 455 вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Позивач в якості неправомірності прийняття вимоги від 08.05.2015 р. №Ю-806 посилається на те, що оскаржувана вимога не відповідає формі, яка є додатком 6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 (далі Інструкція №449).

Судом враховано, що між сторонами відсутній спір щодо суми недоїмки, визначеної в вимозі № Ю-806 від 08.05.2015 року.

Доводи ж позивача щодо невідповідності форми вимоги від 08.05.2015 р №Ю-806 додатку 6 Інструкції № 449 є безпідставними, оскільки оспорювана вимога цілком обґрунтовано сформована відповідачем на підставі даних картки особового рахунку платнику за наявністю суми недоїмки станом на 01.05.2015 р. та за формою згідно з додатком 4 до Інструкції №455 від 09.09.2013 р., чинної на момент прийняття оспорюваної вимоги.

Необґрунтованими є також і доводи щодо некомпетентності органу, що прийняв вимогу від 08.05.2015 р. №Ю-806.

Так, з 01 січня 2011 року набув чинності Податковий кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу.

Так, за приписами п. 41.1, п.41.2 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Відповідно до положень п.п. 1911.2, 1911.22 п. 191.1 ст. 191 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно не нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Отже, законодавцем чітко визначено функції контролюючих органів щодо контролю за своєчасністю звітування платниками єдиного внеску, обчислення, достовірності нарахування і сплати єдиного внеску, а також з питань стягнення своєчасно не нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску є органи доходів і зборів.

Відповідач у спірних правовідносинах, приймаючи вимогу від 08.05.2015 року № Ю-806, діяв як субєкт владних повноважень при виконанні покладених законом повноважень щодо контролю за своєчасністю сплати задекларованих позивачем сум єдиного внеску.

Не враховуються судом і доводи позивача щодо повного погашення суми недоїмки, що визначена у вимозі № Ю-806 від 08.05.2015 року, оскільки такі обставини не є підставою для скасування такої вимоги в судовому порядку.

Доказів відкликання вимоги № Ю-806 від 08.05.2015 року на підставі повного погашення суми недоїмки за спірної вимогою суду не надано.

Таким чином, викладені у позові доводи щодо протиправності вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-806 від 08.05.2015 року не знайшли свого підтвердження під час розгляду адміністративної справи, що в свою чергу не є підставою для скасування оскарженого рішення.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у справі не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 8, 10, 11, 69, 71, 86, 94, 128, 158-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «ОСОБА_5, ІНК» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.05.2015р. № Ю-806 - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 07 жовтня 2015 року.

Суддя ОСОБА_1