Рішення № 60894061, 30.08.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2016 р.Справа № 925/1477/15

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 - за довіреністю у справі;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Уманський тепличний комбінат" про стягнення 37 588 777,00 грн. (ціну позову визначено судом)

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 37 588 777,00 грн., з яких: 35 500 000,00 грн. заборгованості по кредиту, 1 794 222,21 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 110 611,30 грн. заборгованості зі сплати пені за несвоєчасно сплачені проценти, 175 068,49 грн. заборгованості зі сплати пені за несвоєчасне повернення суми кредиту, 8 875,00 грн. як 3 % річних за несвоєчасне повернення кредиту на підставі кредитного договору № 43886-20/10-1 на відкриття не відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 08 жовтня 2010 року зі змінами та доповненнями, укладеного між сторонами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити.

Залучені до участі у справі треті особи на стороні позивача - Фонд гаранвтвання вкладів фізичних осіб та НБУ своїх представників в засідання не направили, що не перешкоджає суду вирішити спір по суті.

Відповідач клопотанням від 16.08.2016 (а.с. 114-115) просив суд зупинити провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 705/3582/16-ц, що розглядається Уманським міськрайонним судом Черкаської області.

Позивач проти зупинення провадження у справі заперечив.

Суд клопотання відповідача від 16.08.2016 про зупинення провадження у справі відхилив з підстав, що на вимогу суду відповідач не подав копію позовної заяви по справі Уманського міськрайонного суду та не зміг пояснити в судовому засіданні, які обставини з предмету доказування у справі № 705/3582/16-ц господарський суд не може самостійно перевірити при вирішенні даного спору.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки позов в частині стягнення основного боргу та всіх нарахованих санкцій за прострочення сплати боргу, є безпідставним та необґрунтованим, про що надав суду відзив на позов (а.с. 136-138), а також просить суд застосувати право ст. 83 ГПК України та визнати недійсним п. 9.2 кредитного договору № 43886-20/10-1 від 08.10.2010, яким обгрунтовано позовні вимоги.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі документи, суд вважає, що позов підлягає лише до часткового задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 33 ГПК України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається наступне:

08.10.2010 між акціонерним банком "Київська Русь" ( далі - ОСОБА_4) в особі заступника Голови правління ОСОБА_5, який діє на підставі Довіреності № 235 від 09 червня 2010 року, з однієї сторони, та приватним - орендним сільськогосподарським підприємством "Уманський тепличний комбінат" ( далі - ОСОБА_6) в особі заступника директора ОСОБА_7, який діє на підставі Довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованою в реєстрі за № 2158, з другої сторони було укладено договір № 43886-20/10-1 на відкриття не відновлювальної кредитної лінії ( в національній валюті) ( а.с. 12-14).

У відповідача немає заперечень проти того, що позивач у справі є правонаступником прав та обов'язків акціонерного банку "Київська Русь", яким укладено договір.

У відповідності до вказаного договору ОСОБА_4 відкриває ОСОБА_6 не відновлювану відкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти (далі - ОСОБА_4) на наступних умовах:

- ліміт кредитування - 35 500 000,00 ( тридцять п'ять мільйонів п'ятсот тисяч гривень 00 коп.);

- строк кредитної лінії - з 08 жовтня 2010 року по 07 жовтня 2015 року;

- мета використання ОСОБА_4 - придбання електричного котла типу ZVP 2840 потужністю 40МВт в комплекті, електротехнічного обладнання для облаштування підстанції, іншого обладнання - 18 000 000,00 грн. та проведення статутної діяльності - 17 500 000,00 грн.;

- процентна ставка - 18,5 (вісімнадцять цілих і п'ять десятих ) процента річних;

- процентна ставка у випадку не виконання ОСОБА_6 п. 6.1.12 договору - 25,0 % ( двадцять п'ять ) процентів річних;

- комісія за підготовку і оформлення договору - 360,00 (триста шістдесят ) гривень в т.ч. ПДВ 60 гривень;

- фіксована плата за надання кредиту (разова) - 3 550,00 ( три тисячі п'ятсот п'ятдесят ) гривень без ПДВ ( п. 1.1. договору).

Видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами ( далі - Транш). Підставою для видачі кожного окремого Траншу є заява ОСОБА_6 ( п. 2.1 договору).

Для обліку строкової заборгованості ОСОБА_6 за ОСОБА_4 відкриває ОСОБА_6 позичковий рахунок №2063890253 ( п. 2.2. договору).

Строк користування ОСОБА_4 починається з моменту перерахування коштів з позичкового рахунку ( п. 2.2. договору).

30 червня 2011 року між сторонами у справі було підписано договір про внесення змін до кредитного договору № 43886-20/10-1 (а.с. 15) у відповідності до якого було змінено процентну ставку, а саме: з 08.10.2010 по 31.05.2011 процентна ставка становить 18,5 ( вісімнадцять цілих та п'ять десятих) процента річних, а з 01.06.2011 - 17,5 (сімнадцять цілих та п'ять десятих) процента річних.

Договором про внесення змін до Кредитного договору № 43886-20/10-1 від 15.11.2011 (а.с. 17) було змінено:

- графік погашення - щомісячно починаючи з листопада 2014 року не пізніше останнього робочого дня місяця ліміт кредитування зменшується на 2 960 000,00 ( два мільйони дев'ятсот шістдесят тисяч) гривень 00 копійок;

- процентна ставка - з 08.10.2010 по 31.05.2011 процентна ставка становить 18,5 (вісімнадцять цілих та п'ять десятих) процента річних, з 01.06.2011 - по 14.11.2011 - 17,5 (сімнадцять цілих та п'ять десятих) процента річних, а з 15.11.2011 - 18,5 вісімнадцять цілих та п'ять десятих) процента річних.

10 вересня 2012 року договором про внесення змін до кредитного договору № 43886-20/10-1 (а.с. 19) змінено процентну ставку з 08.10.2010 по 31.05.2011 процентна ставка становить 18,5 (вісімнадцять цілих та п'ять десятих) процента річних, з 01.06.2011 - по 14.11.2011 - 17,5 (сімнадцять цілих та п'ять десятих) процента річних, з 15.11.2011 по 31.08.2012 - 18,5 вісімнадцять цілих та п'ять десятих) процента річних, а з 01.09.2012 - 19 % (дев'ятнадцять) річних .

Договором про внесення змін до Кредитного договору № 43886-20/10-1 від 03.11.2014 (а.с. 21) було змінено строк кредитної лінії, а саме з 08 жовтня 2010 року по 07 квітня 2019 року ( п. 1.1.).

Відповідно до частини 2 статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобовязань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На виконання умов Кредитного договору № 43886-20/10-1 ОСОБА_4 перерахував ОСОБА_6 35 500 000,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку (а.с. 24-26) та меморіальним ордером № 6163 від 08 жовтня 2010 року (а.с. 27).

Доказів про неотримання кредитних коштів чи відмову в отриманні коштів Клієнт суду не надав. Представники відповідача факт користування підприємством кредитними коштами в сумі 35 500 000,00 грн. визнають.

Повернення ОСОБА_4 ОСОБА_6 здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок № НОМЕР_1 в АБ "Київська Русь", код Банку (МФО) 319092. Заборгованість за ОСОБА_4 повертається ОСОБА_6 не пізніше кінцевої дати повернення ОСОБА_4, передбаченої п. 1.1 Договору.

У випадку, якщо цей день припадає на вихідний, святковий або інший не робочий день, сплата здійснюється в перший за ним робочий день.

У випадку порушення ОСОБА_6 встановленим пунктом Договору строків повернення ОСОБА_4, сума несплаченої в строки заборгованості за ОСОБА_4 вважається простроченою на переноситься Банком на рахунки для обліку простроченої заборгованості ОСОБА_6 за ОСОБА_4 (п. 4.1. договору).

Проценти за користування ОСОБА_4 нараховуються за період з дня надання ОСОБА_4 до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за ОСОБА_4, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році (п. 4.2. договору).

Нарахування Банком процентів здійснюється щомісячно 25 числа поточного місяця за період з першого числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяця включно та у день останнього повернення кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтервал при розрахунку процентів не включається (п. 4.3. договору).

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

У п. 6.1 договору ОСОБА_6 взяв на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та своєчасної сплати процентів за користування кредитом.

За твердженням позивача станом на 31 липня 2015 року ОСОБА_6 не сплатив заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в період з 01.05.2015 по 30.06.2015 в загальній сумі 952 083,33 грн., чим порушив умови Кредитного договору щодо своєчасної сплати процентів за користування кредитними коштами.

Відповідно до п. 9.2 договору ОСОБА_4 має право зупинити подальше кредитування ОСОБА_6 та/або вимагати повернення ОСОБА_4, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, що передбачені цим Договором, а також відшкодування збитків завданих Банку внаслідок невиконання або неналежного виконання ОСОБА_6 та/або іншими особами, що є поручителями ОСОБА_6 (в т.ч. гарантами, майновими поручителями, заставодавцями та ін.), умов даного Договору та/або угод (договорів), укладених у забезпечення виконання ОСОБА_6 зобов'язань (Договорів забезпечення) за цим Договором, а ОСОБА_6 зобов'язаний протягом 10 (десяти) календарних днів, а у випадку, якщо зобов'язання ОСОБА_6 за цим забезпечуються заставою майнових прав на грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку в АБ "Київська Русь" - не пізніше наступного робочого дня, з дати надіслання Банком відповідної вимоги повернути суму заборгованості по ОСОБА_4, що залишилась, сплатити проценти, комісії, інші платежі за цим Договором та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки, завдані Банку.

Позивачем на адресу відповідача направлено лист № 6981/23 від 31.07.2015 з якого вбачається, що ОСОБА_4 зупиняє подальше кредитування ОСОБА_6, вимагає достроково повернути ОСОБА_4, сплатити проценти за користування ним винагороди, штрафні санкції та інші платежі, що передбачені Договором, протягом 10 (десяти) календарних днів з дати надіслання Банком відповідної вимоги, а саме вимагає погасити 37 108 792,23 з них : 35 500 000,00 грн. основна заборгованість по кредиту; 952 083,33 грн. прострочені проценти за період з 01.05.2015 по 30.06.2015року; 562 083,22 грн. строкові проценти за період з 01.07.2015 по 30.07.2015 року; 94 625,57 грн. пеня за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту (а.с. 28-29).

Відповіді на лист позивача відповідача не направив, заборгованість не сплатив.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Користуючись передбаченим правом на пред'явлення вимоги дострокового погашення боргу по кредиту згідно п. 9.2. договору між сторонами, позивач заявив даний позов та просить стягнути з відповідача всі кредитні кошти та нараховані на них проценти і фінансові санкції.

На захист проти позову відповідач просить суд в порядку ст. 83 ГПК України визнати недійсним п. 9.2. кредитного договору № 43886-20/10-1 від 08.10.2010 укладеного між сторонами у справі, оскільки він суперечить вимогам ст. 1050 ЦК України. Відповідач вважає, що згідно чинного законодавства право на дострокову вимогу повернути борг по кредиту виникає у кредитора лише у випадку, якщо договором між сторонами передбачено повернення кредиту частинами і позичальник прострочив повернення чергової частини по кредиту. Таких обставин у відносинах сторін немає.

Суд вважає, що недійсним слід визнати лише частину п. 9.2. кредитного договору між сторонами, яка стосується права банку на дострокове стягнення боргу по кредиту, виходячи з такого:

Відповідно до п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 24.11.2014, № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" у розгляді питання щодо дострокового повернення кредиту в зв'язку з простроченням виконання боржником свого зобов'язання за кредитним договором господарські суди мають виходити з такого.

У силу частини другої статті 1054 ЦК України до кредитних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 1050 зазначеного Кодексу, якою встановлено санкцію за прострочення повернення чергової частини позики, а саме: позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, що належать йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

У такому випадку дострокове повернення кредиту не має ознак одностороннього припинення договірних зобов'язань та є належним способом захисту порушеного права.

Пунктом 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 р. N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У п. 2.3 цієї ж постанови вказано, що якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України). Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК).

Відповідно до ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 203 ЦК встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину:

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Дана норма не містить положень про те, що сторони у договорі можуть передбачити інші підстави для дострокового повернення боргу по кредиту.

З цього випливає, що будь-які інші умови договору, ніж прострочення повернення чергової частини позики, суперечать ч. 2 ст. 1050 ЦК України та можуть бути визнані недійсними.

За змістом ст. 6 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Оскільки норма ч. 2 ст. 1050 ЦК України чітко врегульовує відносини сторін з приводу права на дострокове стягнення бору по кредиту і не передбачає можливості сторонам погодити інші підстави такого дострокового стягнення, то сторони не вправі по іншому врегульовувати свої відносини у договорі.

Пунктом 9.2. кредитного договору між сторонами врегульовано відносини щодо відкликання банком кредиту.

Даний пункт об'єднує умови про право зупинення подальшого кредитування та право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, що передбачені цим договором ...

Представники обох сторін погоджуються, що п. 9.2. за своїм змістом може існувати та врегульовувати питання зупинення подальшого кредитування, окремо від питань дострокового повернення кредиту, а тому представник відповідача уточнив свою позицію та обґрунтованим вважає лише часткове визнання недійсним п. 9.2. договору між сторонами, що стосується положень про дострокове стягнення боргу по кредиту.

Представник позивача зі свого боку заперечив проти визнання недійсним п. 9.2. кредитного договору між сторонами, бо договір є оспорюваним правочином, а позов до банку "Київська Русь" з боку відповідача про визнання недійсним кредитного договору № 43886-20/10-1 від 08.10.2010 року в цілому чи в частині не подавався. Дану позицію суд відхиляє, оскільки відповідач просить застосувати право суду на визнання недійсним повністю чи в частині пов'язаного із предметом спору договору, який суперечить законодавству, що передбачено ст. 83 ГПК України.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне скористатися своїм правом, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України та визнати недійсним п. 9.2. кредитного договору № 43886-20/10-1 на відкриття не відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 08.10.2010 року, укладеного між Акціонерним банком "Київська Русь" та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Уманський тепличний комбінат" лише в частині слів щодо прав банку вимагати "дострокового повернення ОСОБА_4" та "повернути суму заборгованості по ОСОБА_4, що залишилась", оскільки в цій частині положення п. 9.2. договору, який не передбачає обов'язку позичальника частково погашати борг по кредиту, суперечать ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Внаслідок визнання частково недійсними положень п. 9.2. кредитного договору між сторонами про право банку вимагати дострокового повернення боргу по кредиту, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги в частині дострокового стягнення з відповідача 37 588 777,00 грн. кредитних коштів.

Оскільки стягненню не підлягає основний борг по кредиту, то позивачу також слід відмовити і в задоволенні позовних вимог в частині стягнення нарахованих на борг по кредиту пені в сумі 175 068,49 грн. та 8 875,00 грн. як 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту.

В решті вимог про стягнення 1 794 222,21 грн. заборгованості по процентах за користування кредитними коштами та 110 611,30 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:

Як вказано вище, за умовами укладеного між сторонами кредитного договору, відповідач повинен сплачувати на користь позивача проценти за користування кредитними коштами, які нараховуються з дня надання кредиту до його повернення на суму фактичної заборгованості по кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році ( п. 4.2.)

Нарахування процентів здійснюється щомісячно 25 числа поточного місяця за період з першого числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту (п. 4.3.).

Сплата відповідачем процентів здійснюється щомісячно в строк з 25 числа по останній робочий день поточного місяця на рахунок № НОМЕР_2 в АБ "Київськ Русь" МФО 319092.

Останнім договором від 03.11.2014 року про внесення змін до кредитного договору (а.с. 21) сторонами погоджено, що з 01.09.2012 року відсоткова ставка встановлена на рівні 19% річних, а за невиконання позичальником п. 6.1.12 кредитного договору відсоткова ставка встановлена у розмірі 25% річних.

Згідно п. 6.1.12 кредитного договору, відповідач зобов'язався протягом строку дії цього договору, починаючи з третього повного календарного місяця з дати укладення цього договору, щомісячно проводити безготівкові розрахунки через рахунки, відкриті в АБ "Київська Русь" в обсязі, пропорційно частці наданого позичальнику кредиту в АБ "Київська Русь" від загального обсягу кредитного портфеля позичальника в банках.

Заперечень проти правомірності нарахування банком процентів на суму виданих кредитних коштів, відповідач суду не подав.

У відповідності до уточнених розрахунків позовних вимог ( а.с. 60) за період з 01.05.2015 року по 13.08.2015 року позивач нарахував відповідачу 1 985041,65 грн. боргу по процентах за користування кредитними коштами. За цей же період відповідачем сплачено лише 190 819,44 грн. Борг по процентах таким чином становить 1 794 222,21 грн.

Доказів про проведення із позивачем розрахунків по процентах по кредиту у більшій сумі, ніж обліковує позивач, відповідач суду не надав.

Заперечень проти правомірності обрахунку позивачем боргу по процентах у розмірі 1 794 222,21 грн. у відповідача немає.

У відповідності до п. 8.1. кредитного договору, у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та /або сплати нарахованих процентів за користування ним ..., позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від несвоєчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

У відповідності до ст. 625 ЦК та 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, визначений договором між сторонами.

У відповідності до ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня встановлюється у договорі між сторонами, однак при сплаті пені її розмір не повинен перевищувати розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені.

За розрахунками позивача (а.с. 60), за період з 01.06.2015 року по 13.08.2015 року відповідачу нараховано 110 611,30 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами по договору.

Розрахунок процентів по кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів позивачем зроблено вірно та у відповідності до умов кредитного договору між сторонами.

Строк виконання зобов'язання по сплаті процентів та пені по процентах за вказані позивачем періоди для відповідача вже є таким, що настав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 1 794 222,21 грн. боргу по процентах за користування кредитними коштами та 110 611,30 грн. пені по процентах.

Доказів проведення повного розрахунку за цією частиною позовних вимог у справі немає.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають лише до часткового задоволення і з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 794 222,21 грн. боргу по процентах, 110 611,30 грн. пені по процентах на підставі кредитного договору № 43886-20/10-1 на відкриття не відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 08.10.2010 року.

В решті вимог у позові слід відмовити через безпідставність проведених нарахувань.

При цьому в порядку ст. 83 ГПК України слід визнати недійсним п. 9.2. кредитного договору № 43886-20/10-1 на відкриття не відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 08.10.2010 року між сторонами в частині слів щодо прав банку вимагати "дострокового повернення ОСОБА_4" та "повернути суму заборгованості по ОСОБА_4, що залишилась".

На підставі ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача слід стягнути в доход Державного бюджету України через місцеві органи ДПІ -- 28 572,50 грн. судового збору за розгляд справи, оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду.

Керуючись ст. 49, 82, 83, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним п. 9.2. кредитного договору № 43886-20/10-1 на відкриття не відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 08.10.2010 року, укладеного між Акціонерним банком "Київська Русь" та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Уманський тепличний комбінат" в частині слів щодо прав банку вимагати "дострокового повернення ОСОБА_4" та "повернути суму заборгованості по ОСОБА_4, що залишилась".

3. Стягнути з приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Уманський тепличний комбінат" (ідентифікаційний код 02779234, Черкаська область, м. Умань, вул. Дерев'янка, 26) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (ідентифікаційний код 35364697, м. Київ, вул. Хорива, 11а) --- 1 794 222,21 грн. боргу по процентах, 110 611,30 грн. пені по процентах на підставі кредитного договору № 43886-20/10-1 на відкриття не відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 08.10.2010 року.

В решті вимог у позові відмовити.

4. Стягнути з приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Уманський тепличний комбінат" (ідентифікаційний код 02779234, Черкаська область, м. Умань, вул. Дерев'янка, 26) в доход Державного бюджету України через місцеві органи ДПІ -- 28 572,50 грн. судового збору за розгляд справи із зарахуванням на рахунок № 31213206783002 в УДКСУ у м. Черкаси, МФО 854018, ідентифікаційний код суду 03500051.

Накази видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 05 вересня 2016 року (понеділок).

Суддя Н.М. Спаських