Ухвала суду № 60890538, 25.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

25.08.2016Справа № 910/26607/14

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши скаргу державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (далі - Компанія) на дії та бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Відділ) у справі № 910/26607/14 за позовом заступника військового прокурора Київського гарнізону (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - Міністерство) до Компанії про стягнення заборгованості в сумі 76 423,88 грн.,

за участі представників:

прокуратури: не з'явились,

позивача: не з'явились,

відповідача (скаржника): Нетецького А.С., за довіреністю від 26 квітня 2016 № Д-078/2016,

Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Компанія звернулася до Господарського суду міста Києва з вищезазначеною скаргою, в якій просила:

- визнати дії та бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Байрамова Талят Рефатовича незаконними;

- визнати незаконною та скасувати постанову від 2 червня 2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесену державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Байрамовим Талят Рефатовичем у виконавчому провадженні № 50278563;

- зобов'язати державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Байрамова Талят Рефатовича винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 50278563 на підставі п. 4 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Вимоги скаржника обґрунтовані тим, що наказ Господарського суду міста Києва від 17 червня 2015 року в справі № 910/26607/14 видано на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 26 травня 2015 року у справі № 910/26607/14, яка була скасована постановою Вищого господарського суду України від 22 вересня 2015 року в справі № 910/26607/14, не підлягає виконанню. З огляду на зазначене, Компанія стверджує, що виконавче провадження №50278563, яке відкрито на підставі спірного наказу, підлягає закінченню відповідно до положень статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), та арешт майна боржника слід припинити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 2 липня 2016 року вказану скаргу прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 28 липня 2016 року. Крім того, вказаною ухвалою було відновлено пропущений строк на подачу скарги Компанії на дії виконавця.

Ухвалою суду від 28 липня 2016 року розгляд справи було відкладено на 25 серпня 2016 року.

Прокурор та Відділ про дату, час та місце розгляду даної скарги були повідомлені належним чином, проте явку своїх повноважних представників у призначене судове засідання не забезпечили.

Частиною 2 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників скаржника, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, які набрали законної сили є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом.

У листопаді 2014 року Прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства з позовом до Компанії про стягнення з відповідача на користь позивача 76 423,88 грн., що включає: три проценти річних у розмірі 64 155,21 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 12 268,67 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19 лютого 2015 року в справі № 910/26607/14 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 травня 2015 року вказане рішення скасовано, позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 64 155,21 грн. трьох процентів річних та 12 037,23 грн. інфляційних втрат. У іншій частині позову відмовлено. Також присуджено до стягнення з Компанії в доход спеціального фонду Державного бюджету України 1 821,47 грн. судового збору за розгляд позовної заяви, 910,73 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги, а з Міністерства в доход спеціального фонду Державного бюджету України 5,53 грн. судового збору за розгляд позовної заяви, 2,77 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

17 червня 2015 року на виконання вказаної постанови апеляційного суду Господарським судом міста Києва було видано відповідні накази.

Постановою Вищого господарського суду України від 22 вересня 2015 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 травня 2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 19 лютого 2015 року скасовано, а справу № 910/26607/14 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

26 лютого 2016 року Відділом було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду міста Києва в справі № 910/26607/14 від 17 червня 2015 року.

Постановою Відділу про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 24 травня 2016 року було накладено арешт на все майно Компанії.

Відповідно до частини 1 статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом.

Статтею 1 Закону встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною 1 статті 11 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно частини 1 статті 49 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Пунктом 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Судом встановлено та сторонами в судовому засіданні підтверджено, що 20 липня 2016 року виконавче провадження за спірним наказом було закінчено та припинено чинність арешту майна боржника, оголошеного постановою від 24 травня 2016 року та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, у разі відсутності предмету спору.

Враховуючи те, що Відділ після звернення Компанії до суду з вказаною скаргою закінчив виконавче провадження та повністю припинив чинність арешту майна боржника, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у даній скарзі, у зв'язку з чим вважає за необхідне провадження у ній припинити на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги.

Керуючись ст. ст. 80, 86, 121-2 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Припинити провадження за скаргою державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на дії та бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві у справі № 910/26607/14 за позовом заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Компанії про стягнення заборгованості в сумі 76 423,88 грн.

Суддя Є.В. Павленко