Рішення № 60890036, 31.08.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "31" серпня 2016 р. Справа № 906/818/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Житомирський військовий лісгосп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец ОСОБА_1"

про стягнення 60976,50 грн.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 60 976,50 грн, з яких: 52 677,30 грн - основний борг; 134,22 грн - 3% річних; 8 164,98 грн - пеня.

Ухвалою господарського суду від 17.08.2016 прийнято позовну заяву та порушено провадження у справі; призначено справу до розгляду в засіданні господарського суду Житомирської області 31.08.2016 о 14:30 год.

Представник позивача у судове засідання не з'явився.

29.08.2016 на електронну пошту господарського суду надійшло клопотання позивача від 29.08.2016 № 298 про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю забезпечення явки представника позивача у судове засідання, у зв'язку з його перебуванням у щорічній основній відпустці.

Суд, розглянувши вищевказане клопотання позивача, дійшов до висновку про його відхилення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта. Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце проведення наступного засідання. Суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Як вказано у п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасника провадження, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відтак, безпосередня відсутність в судовому засіданні представника позивача у зв'язку із перебуванням останнього у щорічній відпустці не може слугувати підставою для відкладення з врахуванням наведених вище законодавчих приписів, оскільки вказана обставина не свідчить про неможливість забезпечення позивачу явки в судове засідання іншого уповноваженого представника.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позовну заяву не надав. 26.08.2016 на адресу господарського суду повернулась копія ухвали від 17.08.2016 про порушення провадження у справі, яку було надіслано 18.08.2016 рекомендованою з повідомленням кореспонденцією на адресу відповідача, з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

З метою підтвердження відомостей щодо відповідача, судом було здійснено електронний запит та отримано спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якого юридична адреса відповідача відповідає вказаній у позовній заяві та адресі, на яку було надіслано ухвалу про порушення провадження у справі.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час і місце судового засідання своєчасно і відповідно до вимог ГПК України.

Враховуючи наведене, а також те, що явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, суд вважає, що відсутність представників сторін не перешкоджає вирішенню спору, згідно ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

20.01.2016 між Державним підприємством "Житомирський військовий лісгосп" (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спец ОСОБА_1" (відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини № 20 (а.с. 10-11), відповідно до умов якого продавець передає у власність необроблену деревину (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в договорі.

Ціна на товар встановлена в гривнях за 1 куб. м. і визначена у п. 3.1. договору.

Відповідно до пункту 5.1 договору платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактори на протязі 5 календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати.

Згідно товарно-транспортних накладних при перевезені деревини автомобільним транспортом серії ЖТГ № 370066 від 08.06.2016 на суму 28893,51 грн з ПДВ, серії ЖТГ № 370076 від 10.06.2016 на суму 5 247,00 грн з ПДВ, серії ЖТГ № 370077 від 10.06.2016 на суму 16 000,87 грн з ПДВ, серії ЖТГ № 370078 від 10.06.2016 на суму 2 573,52 грн з ПДВ позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 52 714,9 грн.

Загальна сума поставки за вищевказаними ТТН становить 52714,04 грн.

З матеріалів справи вбачається факт переплати з боку відповідача за попередніми поставками в сумі 36,74 грн., які занесені позивачем на погашення заборгованості за ТТН серії ЖТГ № 370066 від 08.06.2016 на суму 28893,51 грн.

30.06.2016 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу від 29.06.2016 № 250 з доданими рахунком від 29.06.2016 № 101 на суму 52 677,30 грн та актом звіряння взаємних розрахунків.

Вдповідач відповіді на вимогу не надіслав, свої зобов'язання за договором не виконав, оплати згідно виставленого рахунку не здійснив, внаслідок чого утворився борг перед позивачем за отриманий товар в сумі 52 677,30 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права. Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 134,22 грн - 3% річних; 8 164,98 грн - пені.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору від 20.01.2016 № 20 купівлі-продажу необробленої деревини, за умовами якого продавець передає у власність необроблену деревину (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього визначену договором ціну.

За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

За приписами ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 ЦК України, частиною 1 якої визначено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Як вже зазначалось, за умовами п. 5.1 договору платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактори на протязі 5 календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати.

Доказів надання позивачем відповідачу рахунку-фактури для здійснення попередньої оплати, позивачем до суду не надано.

При цьому, матеріалами справи підтверджено, що позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 52 714,9 грн.

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.4 ст. 538 ЦК України).

Факт виконання позивачем свого зустрічного зобов'язання вказує на необхідність виконання відповідачем обов'язку щодо оплати товару.

Як передбачено частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тому, виходячи з приписів ст.ст. 538, 692 ЦК України, остаточний розрахунок за ТТН серії ЖТГ № 370066 від 08.06.2016 на суму 28856,78 грн (враховуючи факт часткової оплати) відповідач мав провести 09.06.2016 р.; за ТТН серії ЖТГ № 370076 від 10.06.2016 на суму 5 247,00 грн; серії ЖТГ № 370077 від 10.06.2016 на суму 16 000,87 грн; серії ЖТГ № 370078 від 10.06.2016 на суму 2 573,52 грн (враховуючи вихідні дні) - 13.06.16.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач як на дату звернення до суду так і на час розгляду справи в суді свій обов'язок не виконав. За таких обставин, у відповідача перед позивачем існує заборгованість за отриманий товар у розмірі 52 677,30 грн. Доказів оплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

За таких обставин, вимога позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 52677,30 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 8 164,98 грн пені, суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі несвоєчасної сплати покупцем товару згідно умов, визначених цим договором, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі 0,5 % від вартості товару за кожен день прострочення.

Приписами ч. 6 ст 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку (а.с. 20), позивач, застосувавши розмір пені, передбачений п. 7.2 договору, обрахував її за період з 01.06.2016 по 31.06.2016 на суму простроченої заборгованості 52 677,30 грн.

Перевіривши правильність нарахування пені, суд встановив, що позивачем невірно визначено період для нарахування пені, оскільки, як наголошувалось вище, право на її нарахування виникло лище з наступного дня після отримання товару або прийняття товаророзпорядчих документів, тобто з 09.06.2016 р. та 13.06.2016 р.

Крім того, суд встановив, що позивач, всупереч вимогам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" нарахував пеню у розмірі, визначеному п. 7.2. договору, що є більшим ніж розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеня.

Також, господарський суд зауважує, що червень місяць має 30 днів, а не 31, як зазначає позивач у розрахунку пені.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок пені.

Зокрема, за несвоєчасну сплату отриманого товару за ТТН серії ЖТГ № 370066 від 08.06.2016 на суму 28856,78 грн за період з 10.06.2016 р. по 30.06.2016 р., яка становить 579,51 грн

За несвоєчасну сплату отриманого товару за ТТН серії ЖТГ № 370076; серії ЖТГ № 370077; серії ЖТГ № 370078 від 10.06.2016 на загальну суму 23820,52 грн за період з 14.06.2016 р. по 30.06.2016 р., що становить 384,64 грн..

Таким чином, задоволенню підлягає вимога в частині стягнення 964,15 грн. пені.

Суд відмовляє у задоволені позовних вимог щодо стягнення з відповідача 7200,83 грн. пені за безпідставністю вимог (8 164,98 грн - 964,15 грн.).

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача 134,22 грн 3% річних, суд зауважує наступне.

Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с. 20), позивач нарахував 3 % річних в розмірі 134,22 грн за період з 01.06.2016 по 31.06.2016, тим самим останнім допущено аналогічну помилку, що й при нарахуванні пені.

За розрахунком суду, який є аналогічним розрахунку пені, 3 % річних становлять 79,86 грн. Саме вказана сума підлягає задооленню.

В частині стягнення 54,36 грн. 3% річних ( 134,22 грн. - 79,86 грн.) суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов за предметом та підставами не оспорив, своїм процесуальним правом на участь у розгляді справи не скористався, письмового відзиву та доказів погашення заборгованості не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими згідно з вимогами чинного законодавства, підтвердженими належними та допустимими доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 53721,31 грн., з яких: 52 677,30 грн основний борг; 964,15 грн. пеня; 79,86 грн. - 3% річнихю.

В частині стягнення 7200,83 грн. пені та 54,36 грн. 3% річних суд відмовляє за безпідставністю вимог.

В порядку ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец ОСОБА_1" (ідентифікаційний код 39774968, місцезнаходження: 10001, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Ватутіна, буд. 61)

на користь Державного підприємства "Житомирський військовий лісгосп" (ідентифікаційний код 36548884, місцезнаходження: 10005, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Черняховського, буд. 120)

- 52 677,30 грн основного боргу;

- 964,15 грн. пені;

- 79,86 грн. - 3% річних;

- 1214,04 грн - судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

пеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05 вересня 2016 р.

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - ТОВ "Спец ОСОБА_1" (10001, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Ватутіна, буд. 61) - рек з пов;

3 - ДП "Житомирський військовий лісгосп" ( 10005, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Черняховського, буд. 120) - рек.з пов.