Рішення № 60890025, 31.08.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "31" серпня 2016 р. Справа № 906/815/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. від 15.07.2016, реєстр. № 1003;

від відповідача: Путь О.С. - дов. від 30.08.2016;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Коростишівського професійного аграрного ліцею

про стягнення 400019,03 грн.

Позивач подав позов про стягнення з відповідача 400019,03 грн, з яких: 171000,00 грн - основний борг за договором купівлі-продажу від 02.09.2013; 17100,00 грн - штраф, 72 554,03 грн - пеня, 14 535,00 грн - 3% річні та 124 830,00 грн - інфляційні нарахування.

Ухвалою господарського суду від 16.08.2016 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі; призначено справу до розгляду в засіданні господарського суду Житомирської області 31.08.2016 об 11:00 год.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в засіданні суду позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу та штрафу визнав частково на суму 116215,00 грн та 11621,50 грн відповідно, в частині стягнення 54785,00 грн основного боргу, 5478,50 грн - штрафу, 72554,03 грн - пені, 14535,00 грн - 3% річних та 124 830,00 грн інфляційних нарахувань заперечив з підстав, зазначених у письмовому відзиві на позовну заяву (а. с. 20-23).

Також, представник позивача заявив усне клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

02.09.2013 між фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (позивач, продавець) та Коростишівським професійним аграрним ліцеєм (відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу Котла "Калвіс-600" вартістю 171 000,00 грн без ПДВ (а. с. 7-8), відповідно до якого продавець зобов'язується поставити товар, а покупець - прийняти товар і сплатити його вартість згідно умов даного договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000031 від 09.09.2013 (а. с. 9).

Відповідно до пункту 3.1. договору покупець проводить оплату за товар в розмірі 100 % протягом двадцяти банківських днів з моменту отримання товару.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого утворився борг перед позивачем за отриманий товар в сумі 171 000,00 грн.

15.07.2016 позивачем було надіслано на адресу відповідача арбітражне нагадування з проханням в семиденний термін перерахувати 171 000,00 грн основного боргу. Разом з тим, відповідач відповіді на вказане арбітражне нагадування не надіслав, заборгованість не погасив.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права. Крім основної суми боргу, позивач просить стягнути з відповідача 14535,00 грн - 3% річних, 124830,00 грн інфляційних нарахувань, 17100,00 грн - штрафу, 72554,03 грн - пені.

Відповідач позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу та штрафу визнав частково на суму 116215,00 грн та 11 621,50 грн відповідно, в частині стягнення 54785,00 грн основного боргу, 5 478,50 грн - штрафу, 72 554,03 грн - пені, 14 535,00 грн - 3% річних та 124 830,00 грн інфляційних нарахувань заперечив.

Зазначив, що Коростишівський професійний аграрний ліцей є державним професійно-технічним навчальним закладом, який підпорядкований Міністерству освіти і науки України та управлінню освіти і науки Житомирської обласної державної адміністрації. Навчальний заклад є неприбутковим закладом, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів місцевого та обласного бюджету.

У зв'язку з відсутністю належного фінансування, відповідач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу від 02.09.2013 виконує частково. Доказом часткової сплати суми основного боргу вважає платіжне доручення від 26.12.2014 № 415, згідно якого Приватному підприємству "Котлосервіс", керівником якого є ОСОБА_3, відповідачем перераховано 54785,00 грн.

Відповідач вважає, що вимоги в частині штрафу, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань є безпідставними та незаконними, у зв'язку з тим, що позивач навмисно з метою збільшення суми боргу затягував зі зверненням з позовною заявою до господарського суду.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору від 02.09.2013 купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язується поставити товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість згідно умов договору. Отже, укладений між сторонами договір містить ознаки договорів купівлі-продажу та поставки.

За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно зі ст. 525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Як вже зазначалось, за умовами пункту 3.1. договору покупець проводить оплату за товар в розмірі 100 % протягом двадцяти банківських днів з моменту отримання товару.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого утворився борг перед позивачем за отриманий товар в сумі 171 000,00 грн.

Пояснення представника відповідача на часткове виконання зобов'язань за договором у зв'язку зі сплатою 54785,00 грн. згідно платіжного доручення від 26.12.2014 № 415 (а.с. 26) господарським судом до уваги не беруться, з огляду на те, що отримувачем коштів за вказаним платіжним дорученням є Приватне підприємство "Котлосервіс", а не фізична особа-підприємець ОСОБА_3

До того ж, у платіжному дорученні від 26.12.2014 № 415 зазначено призначення платежу: за виконані роботи по поточному ремонту системи газопостачання, договір від 22.12.2014 № 89.

Відсутность коштів для здійснення оплати за договором купівлі-продажу не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 171000,00 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань, 3% річних, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно з розрахунками та за визначений позивачем період становить: 124 830 грн. - інфляційних нарахувань та 14 535,00 - 3% річних.

Суд, перевіривши наведені позивачем у позовній заяві розрахунки інфляційних нарахувань і 3% річних суд встановив, що їх розмір є меншим від можливого, що, разом з тим, є правом позивача.

Зважаючи на викладене, позов в частині стягнення 124 830 грн. - інфляційних нарахувань та 14 535,00 - 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення пені у сумі 72 554,03 грн за період з 16.08.2015 по 15.08.2016 та штрафу у сумі 17 110,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.5. договору сторони визначили відповідальність за несвоєчасну оплату поставленого товару, а саме сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України. Періоду нарахування пені умовами договору не визначено. За таких обставин, пеня має нараховуватись за загальними правилами, визначеними ст. 232 ГК України.

Всупереч приписам чинного законодавства, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 72554,03 грн., яка обрахована за період з 16.08.2015 по 15.08.2016, в той час, як правомірним було б нарахування пені за період з 08.10.2013 р. плюс шість місяців.

Оскільки позивачем невірно визначено період нарахування пені за несвоєчасно проведені розрахунки, суд відмовляє в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Умовами п. 6.4 договору встановлено, що за необґрунтовану відмову від оплати товару покупець сплачує штраф у розмірі 10% від суми товару за договором.

Як наголошувалось вище, позивачем 15.07.2016 р. направлялась відповідачу вимога з проханням перерахувати 171 000,00 грн основного боргу. Однак, відповідач не відреагував на вимогу позивача, тому у позивача були підстави вважати, що відповідач відмовляється від проведення оплати.

За таких обставин, оскільки позивачем правомірно заявлено до стягнення штраф, в порядку п. 6.4 договору, позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Стаття 233 ГК України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Дослідивши заявлене відповідачем усне клопотання та підстави, на які останній посилається як на підставу для його задоволення, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій у зв'язку з неподанням заявником належних та допустимих доказів винятковості обставин, які б могли бути підставою для такого зменшення.

Згідно з ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню в сумі 327 465,00 грн, з яких: 171000,00 грн. - основний борг, 14535,00 грн - 3% річних, 124830,00 грн - інфляційні нарахування, 17100,00 грн. - штраф.

У порядку ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Коростишівського професійного аграрного ліцею (ідентифікаційний код 05536413, місцезнаходження: 12505, Житомирська обл., Коростишівський район, м. Коростишів, вул. Леніна, буд. 118)

на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (індивідуальний номер НОМЕР_1, місцезнаходження: 10031, АДРЕСА_1)

- 171000,00 грн. основного боргу;

- 14535,00 грн. - 3% річних;

- 124830,00 грн. - інфляційних нарахувань;

- 17100 грн. - штрафу;

- 4911,98 грн - судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05 вересня 2016 р.

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - в справу

2- позивачу - наручно

3- відповідачу (рек. з пов.)