Рішення № 60889629, 03.09.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.08.16р. Справа № 904/5615/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м. Дніпро

до Державного вищого навчального закладу "Національний гірничий університет", м. Дніпро

про стягнення 5 110 грн. 67 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов .№ б/н від 01.02.2016р.;

від відповідача: ОСОБА_2, дов .№ 18-13/173 від 25.12.2014р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Державного вищого навчального закладу "Національний гірничий університет" заборгованість в розмірі 5 110 грн. 67 коп., з яких: 5 085 грн. 66 коп. сума основного боргу, 25 грн. 01 коп. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовує посиланням на підписаний між сторонами акт приймання-передачі природного газу № ДОЗ 00020236 від 30.04.2016р., яким відповідач підтвердив споживання природного газу в обємі 0,636 тис. куб. м на суму 5 085 грн. 66 коп., що поставлений позивачем відповідачу у квітні 2016р., та порушенням відповідачем своїх зобовязань по оплаті спожитого природного газу на вказану суму. При цьому, позивач зазначає, що відповідачем не повернуто на адресу позивача підписаний примірник договору на постачання природного газу № 1141021YKNSB046 від 29.04.2016р., тому обґрунтовуючи підстави звернення до господарського суду із даним позовом, посилається на приписи ст.. 179 ГК України, ст. 625, 692 ЦК України

Відповідач надав відзив, в якому зазначив, що згідно з актом приймання-передачі природного газу № ДОЗ 00020236 від 30.04.2016р. обєми поставленого природного газу та вартість відповідають розрахункам позивача. Але, у звязку з тим, що відповідач є державним навчальним закладом, що фінансується з державного бюджету, заборгованість виникла по причині несвоєчасного фінансування, тому просить суд у стягнені 3% річних відмовити.

В порядку ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (постачальник) та Державний вищий навчальний заклад "Національний гірничий університет" (споживач) мали намір укласти у квітні 2016р. договір на постачання природного газу № 1141021YKNSB046.

У зв'язку із чим, у квітні 2016р. позивач здійснив постачання відповідачу природного газу в обсязі 0,636 тис. м. куб. на загальну суму 5 085 грн. 66 коп., що підтверджується актом прийому-передачі природного газу № ДОЗ00020236 від 30.04.2016р, який наявний в матеріалах справи. Вказаний акт підписаний повноважними представниками сторін без заперечень (а.с. 14).

Як вказує позивач у тексті позовної заяви, ним 11.05.2016р. на адресу відповідача направлені для підписання два примірники договору на постачання природного газу № 1141021YKNSB046 від 29.04.2016р., два акти приймання-передачі природного газу № ДОЗ 00020236 від 30.04.2016р. та рахунок на оплату. Проте, з невідомих позивачу причин, відповідачем на адресу ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" було повернуто лише один примірник підписаного з боку ДВНЗ "Національний гірничий університет" акту приймання-передачі природного газу № ДОЗ 00020236 від 30.04.2016р.; примірник підписаного відповідачем договору на постачання природного газу № 1141021YKNSB046 від 29.04.2016р. на адресу позивача не надходив.

Як зазначає позивач, своїм підписом в акті приймання-передачі природного газу № ДОЗ 00020236 від 30.04.2016р. відповідач підтвердив обсяг та вартість спожитого ним у квітні 2016р. природного газу, у звязку із чим у ДВНЗ "Національний гірничий університет" виникло грошове зобовязання перед позивачем з оплати спожитого природного газу.

При цьому, позивач зауважує, що за приписами ст.. 174 ГК України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Проте, оскільки господарський договір не є єдиною підставою для виникнення відповідного зобовязання, то сама лише відсутність між сторонами спірних правовідносин такого договору, не перешкоджає застосуванню відповідальності за порушення грошового зобовязання, що виникло між сторонами під час підписання акту приймання-передачі природного газу № ДОЗ 00020236 від 30.04.2016р. До того ж, згідно норм ч. 1 ст. 692 ЦК України обовязок оплатити поставлений товар (в даному випадку природний газ) виникає у покупця після його прийняття, а тому обовязок оплатити поставлений позивачем природний й газ виник у відповідача негайно після його прийняття та незалежно від того, чи предявлялась позивачем відповідна вимога.

За вказаних обставин, на підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 25 грн. 01 коп. 3% річних за період з 01.05.2016р. по 29.06.2016р.

На час розгляду справи доказів сплати відповідачем заборгованості перед позивачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначаються Законом України "Про ринок природного газу".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору).

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання, відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За правилами ч.ч. 3, 4, 7 ст. 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

За приписами ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.3015р. № 2496 постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Системний аналіз вищевказаних правових норм свідчить про те, що постачання природного газу споживачам здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між постачальником та споживачем у письмовій формі відповідно до вимог вищезазначених Правил постачання природного газу, якими визначені всі істотні умови, необхідні для договору даного виду.

Як встановлено судом, матеріали справи не містять укладеного та підписаного обома сторонами договору на постачання природного газу від 29.04.2016р. № 1141021YKNSB046, та, з урахуванням правових підстав звернення до господарського суду, зазначених позивачем у позовній заяві, вказаний договір на час постачання природного газу у квітні 2016р., а також станом на час звернення позивача із даним позовом до суду, сторонами не укладався.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За встановлених обставин, позивачем не доведено належними доказами, з урахуванням приписів чинного законодавства, що регулюють правовідносини у сфері газопостачання, наявність правових підстав для стягнення з відповідача заявленої заборгованості та нарахування відсотків річних, у звязку із чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" не підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, визнання відповідачем основної заборгованості суперечить чинному законодавству та не може бути прийняте судом як підстава для стягнення з ДВНЗ "Національний гірничий університет" вартості спожитого ним у квітні 2016р. природного газу.

Водночас, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Закріпивши принцип свободи договору, Цивільний кодекс України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Тож, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (ст. ст. 3, 6, 12 - 15, 20 Цивільного кодексу України) можна дійти висновку про те, що в разі ухилення від укладення договору, обов'язковість укладення якого визначено нормами закону, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, що викладена у постанові від 10.10.2012р. № 6-110цс12 та в силу приписів ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для врахування судом.

Згідно зі ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

При цьому, суд наголошує, що у даному випадку позивачем не надано доказів на підтвердження звернення до суду із відповідним позовом про зобовязання відповідача укласти договір на постачання природного газу від 29.04.2016р. № 1141021YKNSB046, а також доказів наявності судового рішення. прийнятого за результатами розгляду вказаного позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на позивача.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя ОСОБА_3

Повне рішення складено 08.08.16р.