Постанова № 60880419, 23.08.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.08.2016 Справа №607/1402/16-а

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючого-судді Братасюка В.М.,

- за участю секретаря Чичкевич О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі, правонаступником якого, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015року, є Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій щодо обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами починаючи з 01.01.2012 року протиправними та зобов'язанння здійснити нарахування та проводити виплати пенсії, відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.05.2015 року, у справі №1915/19678/2012 з врахуванням довідки, виданої Управалінням МНС в Тернопільський області 21.09.2006 року за №В-40, без обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, починаючи з 01.01.2012 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.05.2015р. у справі №11915/19678/2012, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2015р. у справі №876/6757/15 зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі проводити йому нарахування та виплату пенсії виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження у 1986році, на підставі довідки, виданої управлінням МНС в Тернопільській області. В подальшому, дане рішення було звернуто до примусового виконання. У грудні 2015 року відповідач здійснив перерахунок пенсії з врахуванням довідки, виданої управлінням МНС в Тернопільській області від 21.09.2006 року за №В-40, однак безпідставно обмеживши розмір його пенсійної виплати 10 прожитковими мінімумами.

З метою вирішення спору в досудовому порядку він звернувся до УПФУ в м. Тернополі з вимогою про дорахування, та виплати недорахованих та недовиплачених йому пенсійних виплат відповідно до чинного законодавства України, однак, згідно листа від 16.11.2015 року за №298/в-1 дане звернення залишилося без належного реагування.

З вказаними діями Управління пенсійного фонду України в м. Тернополі позивач не погоджується та вважає їх такими, що суперечить вимогам чинного законодавства України, а тому просить суд позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, зіславшись на мотиви викладенні в позовній заяві.

Представник відповідача Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у письмовому запереченні відносно позову.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 являється учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та інвалідом другої групи по захворюваннях пов'язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.04.2015р. у справі №607/20028/14-а, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2015р. у справі №876/6065/15 зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі нарахувати та виплатити йому невиплачену частину пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, виходячи із заробітку одержаного в зоні відчуження в 1986 році на підставі довідки виданої Управління внутрішніх справ України в Тернопільській області від 31.01.2007р. № 6/155.

В подальшому, дане рішення було звернуто до примусового виконання.

Відповідно до вимог ст.72 КАС України, дані обставини не потребують доказування, оскільки є преюдиційними фактами, встановленими судовими рішеннями.

У листопаді 2015 року на виконання ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2015 та ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 05.11.2015 у справі №1915/19678/32-а ОСОБА_1 УПФУ в м. Тернополі проведено перерахунок пенсії з 01.01.2012, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження у 1986 році на підставі довідки, виданої Управлінням МНС України в Тернопільській області від 21.09.2006 №В-40. Пенсійна виплата з 01.01.2012 становила 8220,00 грн., з 01.04.2012-8380,00 грн., з 01.07.2012-8440,00 грн., з 01.10.2012-8560,00 грн., з 01.12.2012-8840,00 грн., з 01.01.2013-8940,00 грн., з 01.03.2013-8940,00 грн., з 01.12.2013-9490,00 грн., з 01.09.2015-10740,00 грн.

На звернення ОСОБА_1 щодо перерахунку пенсії на виконання рішення суду УПФУ в м. Тернополі вище зазначене повідомлено листом від 16.11.2015року №298/В-11.

Згідно ч.2 ст.72 КАС України, обов'язок доказування правомірності рішення покладається на відповідача.

Відповідно до вимог статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 2 розділу І Загальних положень Закону України '"Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" передбачено максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок "Чорнобильської катастрофи", "Про державну, підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну, діяльність", "Про, пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та Інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Податкового кодексу України, Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус І соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати 10 740 гривень/

Пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" передбачено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової, пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без Індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Разом з тим, абзацом першим пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

При цьому редакція першого абзацу пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" діє ще з 01.10.2011 року.

Враховуючи дію принципу незворотності в часі, встановлених рішенням суду обставин, суд зазначає, що пенсію ОСОБА_1 призначено до нарахування та виплати виходячи з заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження у 1986 році, на підставі довідки, виданої управлінням МНС в Тернопільській області від 21.09.2006 року №В-40, за рішенням суду від 12 травня 2015 року, тобто після набрання чинності першого абзацу пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ '"Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи", а відтак на думку суду, правомірним є поширення на спірні відносини позивача та органів УПФУ щодо здійснення пенсійних виплат, положень статті 2 розділу І Загальних положень Закону України '"Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи", якими встановлене обмеження максимального розміру виплачуваних пенсій.

Окрім цього, Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 визначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громади та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд. Таким чином, Верховна Рада України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику.

Отже, одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Конституційний Суд України також зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, та певні протоколи до неї, і ця обставина з огляду на приписи ч.1 ст. 9 Конституції України, Закону України від 29.06.2004 року «Про міжнародні договори» свідчить про обов'язковість застосування національними судами України норм Конвенції.

Європейський суд з прав людини і рішеннях Пічкур проти України» від 07.11.2013 року заява №10441/06, та «ОСОБА_3 проти України» від 03.06.2014 року заява №43331/12, зазначає «що стаття 1 Першого протоколу не гарантує як таке право на будь-які соціальні виплати у певному розмірі (див., наприклад, ухвалу від 15 березня 2001 року у справі «Амола проти Фінляндії» (Aunola v. Finland), заява № 30517/96). «Вимога» може становити «майно» у розумінні статті 1 Першого протоколу, лише якщо достатньою мірою встановлено, що вона підлягає виконанню (див. рішення від 9 грудня 1994 року у справі ««Stran Greek Refineries» та Стратіс Андреадіс проти Греції» (Stran Greek Refineries and Stratis Andreadis v. Greece), п. 59, Series A № 301B). Отже, зменшення або припинення достатньою мірою встановлених пільг може становити втручання у мирне володіння майном (див. рішення від 19 червня 2012 року у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), заява № 17767/08, п. 72).».

При цьому « У цій справі, з огляду на те, що до відповідного законодавства було внесено зміни та доповнення, не можна вважати, що надання заявниці права на пільгу у певному розмірі було встановлено достатньою мірою. Більше того, навіть припускаючи, що зміни та доповнення до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» становили втручання у право заявниці на мирне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу, Суд нагадує, що перша та найважливіша вимога цього положення полягає у тому, що будь-яке втручання з боку державних органів влади у мине володіння майном має бути законним та має переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання має також бути обґрунтовано пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має зберігатися «справедливий баланс» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде накладений особистий та надмірний тягар (див. серед багатьох інших джерел рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ECHR 2000?XII).

За таких обставин, враховуючи зміни в законодавстві, яким врегульовано відносини в сфері пенсійного забезпечення, якими запроваджено обмеження розміру пенсій з метою забезпечення справедливого балансу інтересів суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав особи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання протиправним обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами починаючи з 01.01.2012 року та зобов'язання Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити нарахування та проводити виплати ОСОБА_1 пенсії, відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.05.2015 року, без обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, починаючи з 01.01.2012 року - до задоволення не підлягає.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 11, 18, 69 - 72, 86, 94, 159 - 163, 186, 254 КАС України, Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.19,22,68 Конституції України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання протиправноюобмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами починаючи з 01.01.2012 року та зобов'язання Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити нарахування та проводити виплати ОСОБА_1 пенсії, відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.05.2015 року, без обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, починаючи з 01.01.2012 року - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Постанова набирає законної сили через десять днів з дня її проголошення, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через суд першої інстанції у 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

Головуючий В.М. Братасюк