Ухвала суду № 60878223, 31.08.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8901/16-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2016 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням та скасувати реєстрацію, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням та скасувати реєстрацію.

Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, оскільки в позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим будинком та зняття з реєстраційного обліку у вказаному будинку, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких звертається до суду та обґрунтовує свої вимоги відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, в позовній заяві не викладені обставини, в чому саме полягає порушення прав позивача відповідачем і всупереч яким нормативним актам та з якими правовими наслідками, а також за яких обставин як правових підстав саме відповідач має відповідати у такий спосіб захисту прав позивача.

Зі змісту позовної заяви, позивач одночасно просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням та усунути перешкоди у користуванні власністю , при цьому позивач посилається на ст. 391 ЦК України ,ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

За змістомст. 391 ЦК Українипозов про захист права власності подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном. Крім того,ст. 391 ЦК Українине регулює визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, застосування якої вимагає встановлення певних фактичних обставин.

Крім того, позивачем також заявлено вимогу про скасування реєстрації відповідача, що є окремою вимогою немайнового характеру.

Відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України, - до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату позивачем судового збору.

Згідно абзацу 2 статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» з 1 січня 2016 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1378 гривень.

Відповідно до п. 1.2.2. Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір становить -0,4 розміру мінімальної заробітної плати. Тобто позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі551.20грн.

Реквізитами для сплати судового збору за подачу позовної заяви є отримувач коштів ГУДКСУ у м. Ужгород, МФО 812016, код ЄДРПОУ 38015610, банк отримувача ГУДКСУ в Закарпатській області, р/р №31216206700002, код бюджетної класифікації 22030001, призначення платежу: судовий збір, код ЄДРПОУ 26529130 (суду, де розглядається справа).

Позивач ставить вимогу про скасування реєстрації ОСОБА_2, однак відповідний орган не залучений до участі в справі як співвідповідач та не додано копії документів для вручення.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 119 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.

Так, у відповідності до п.1.2, п.1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке затверджено наказом МЮУ №7\5 від 07.02.2002 року, під Державною реєстрацією прав розумілося саме офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Пункт 1.8. Положення визначав, що Реєстр прав власності на нерухоме майно, є єдиною державною інформаційною системою, що містить відомості про зареєстровані права, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна права щодо яких підлягають державній реєстрації, правовстановлювальні документи та документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності. Складовими частинами Реєстру прав є електронна база даних, реєстраційні справи. Відповідно до п.1.9 Положення, відомості, що містяться в електронній базі даних Реєстру прав, мають відповідати даним реєстраційної справи. У разі їх невідповідності пріоритет мають дані реєстраційної справи. Пункт 3.11 Положення передбачав, що після внесення запису до відповідного розділу Реєстру прав реєстратор БТІ видає Витяг про державну реєстрацію прав, який є невід'ємною частиною правовстановлювального документа. Разом з тим, п.7.8. Положення зазначав, що Витяг з Реєстру прав є дійсним протягом трьох місяців з моменту його видачі, окрім випадків, коли витяг з Реєстру прав видається спадкоємцям для оформлення спадщини.

Всупереч вищенаведеному позивачем не долучено до справи Витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно на час звернення до суду, що позбавляє суд можливості встановити кому саме належить нерухоме майно на день звернення до суду. Відсутність вищевказаних даних може призвести до того, що будуть порушення права та інтересів інших осіб, які не залучені до справи як учасники по справі.

Крім того, позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 12.01.2011 року по справі №2п-3158/10.

За таких обставин заявнику необхідно надати належним чином завірену копію рішення суду першої інстанції, яке повинно бути підписане та скріплене гербовою печаткою суду згідно п. 13.7Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженоїнаказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року №173

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а за вказаних обставин для судового розгляду позивачем не визначено ні суть позовних вимог, ні їх правові підстави, що позбавляє можливості зясувати предмет спору та межі доказування.

Дослідивши матеріали справи приходжу до переконання, що без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з подачею її до суду з врахуванням вимог ст. 119 ЦПК України в новій редакції.

Згідно ст. 121 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву (заяву, скаргу) подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача (заявника, скаржника) і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач (заявник, скаржник) відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 ЦПК України, позовна заява (заява, скарга) вважається поданою в день її первісного подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

Керуючись ст. 121 ЦПК України, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням та скасувати реєстрацію - залишити без руху.

Повідомити заявника про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви до 08 вересня 2016 року, але не більше трьох днів з дня отримання копії ухвали. Розяснити, що інакше заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_3