Ухвала суду № 60878119, 29.08.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8792/16-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2016 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим будинком та зняття з реєстраційного обліку у вказаному будинку.

Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, оскільки в позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим будинком та зняття з реєстраційного обліку у вказаному будинку, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких звертається до суду та обґрунтовує свої вимоги відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, в позовній заяві не викладені обставини, в чому саме полягає порушення прав позивача відповідачем і всупереч яким нормативним актам та з якими правовими наслідками, а також за яких обставин як правових підстав саме відповідач має відповідати у такий спосіб захисту прав позивача.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. У частині другійстатті 16 ЦК Українизазначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

У разі порушення цивільного права у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від видупорушення, тобто особа має право обирати той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу.

В порушення вимог п. п.5,6 ч.2 ст. 119 ЦПК України в позовній заяві не викладено обставини , якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Зі змісту позовної заяви, позивач одночасно просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням та усунути перешкоди у користуванні власністю , при цьому позивач посилається на ст. 391 ЦК України ,ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

За змістомст. 391 ЦК Українипозов про захист права власності подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном. Крім того,ст. 391 ЦК Українине регулює визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, застосування якої вимагає встановлення певних фактичних обставин.

З огляду на вищевикладене не зрозуміло , на які передбачені законом підстави для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, посилається позивач, і яким чином йому потрібно усунути перешкоди у користуванні власністю. З'ясування підстави позову має суттєве значення для встановлення судом фактів матеріально-правового значення для вирішення спору по суті.

Позивач не обґрунтовує належним чином підстави визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим будинком літ.А в м.Ужгород по вул.. Дендеші, 119, враховуючи, що згідно доданих до матеріалів позову документів, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою в ІНФОРМАЦІЯ_1, а позивач є власником лише 79\100 частини житлового будинку в м.Ужгород по вул.. Дендеші, 119, під літ.А. Інший співвласник будинку не залучений до участі в справі та не додано копії документів для вручення такому.

Крім того, позивачем також заявлено вимогу про зняття відповідачів з реєстраційного обліку, що є окремою вимогою немайнового характеру.

Відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України, - до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату позивачем судового збору.

Згідно абзацу 2 статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» з 1 січня 2016 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1378 гривень.

Відповідно до п. 1.2.2. Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір становить -0,4 розміру мінімальної заробітної плати. Тобто позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі551.20грн.

Реквізитами для сплати судового збору за подачу позовної заяви є отримувач коштів ГУДКСУ у м. Ужгород, МФО 812016, код ЄДРПОУ 38015610, банк отримувача ГУДКСУ в Закарпатській області, р/р №31216206700002, код бюджетної класифікації 22030001, призначення платежу: судовий збір, код ЄДРПОУ 26529130 (суду, де розглядається справа).

Позивач ставить вимогу про зняття з реєстрації ОСОБА_2 та ОСОБА_3, однак відповідний орган не залучений до участі в справі як співвідповідач та не додано копії документів для вручення.

Таким чином, в поданій позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує своє право вимоги до відповідача та правові підстави звернення до суду відповідно до норм матеріального права, а тому не визначено характер позову та не окреслено його предмет, який би характеризував те, на що спрямований позов, тобто, які саме права позивача порушені, ким саме та якими діями, як вони взаємоповязані, якими правовими нормами вони регулюються та чим передбачений такий шлях поновлення і яких саме порушених прав позивача, враховуючи, що ст. 16 ЦК України визначений перелік способів захисту порушених прав та інтересів осіб, а право на звернення до суду відповідно до ст. 4 ЦПК України притаманне лише особі, яка звертається за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а за вказаних обставин для судового розгляду позивачем не визначено ні суть позовних вимог, ні їх правові підстави, що позбавляє можливості зясувати предмет спору та межі доказування.

Дослідивши матеріали справи приходжу до переконання, що без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з подачею її до суду з врахуванням вимог ст. 119 ЦПК України в новій редакції.

Згідно ст. 121 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву (заяву, скаргу) подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача (заявника, скаржника) і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач (заявник, скаржник) відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 ЦПК України, позовна заява (заява, скарга) вважається поданою в день її первісного подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

Керуючись ст. 121 ЦПК України, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю - залишити без руху.

Повідомити заявника про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви до 08 вересня 2016 року, але не більше трьох днів з дня отримання копії ухвали. Розяснити, що інакше заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_4