Постанова № 60874275, 09.08.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/9378/16-к

П О С Т А Н О В А

09 серпня 2016 року Печерський районний суд м. Києва

у складі:

головуючий - суддя Гладун Х.А.,

при секретарі - Кулакова І. О.,

за участю особи, яка подала скаргу - ОСОБА_1

адвоката - Овчаренко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого в особливо важливих справах Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України молодшого радника юстиції Захарова Артема Вячеславовича від 19.07.2012 р. «Про перекваліфікацію злочину та порушення кримінальної справи»,

В С Т А Н О В И В:

01.03.2016 р. ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва зі скаргою в порядку ст. 236-7 КПК України 1960 р. (далі - КПК України 1960 р.), в якій просить скасувати постанову слідчого від 19.07.2012 р. «Про перекваліфікацію злочину та порушення кримінальної справи» в частині порушення кримінальної справи щодо невстановлених слідством осіб за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України (провадження № 757/9378/16-к).

Згідно протоколу автоматичного визначення судді справу за зазначеною скаргою було розподілено для розгляду судді Печерського районного суду м. Києва Цокол Л.І.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Смик С.І. від 14.03.2016 р. у даній справі задоволено заяву ОСОБА_1 про відвід судді Цокол Л.І. від участі у розгляді скарги № 757/9378/16-к.

Справу № 757/9378/16-к було повторно розподілено для розгляду ОСОБА_9

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 17.03.2016 р. відкрито провадження у справі № 757/9378/16-к.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 23.03.2016 р. відкрито провадження у справі № 757/13043/16-к за скаргою ОСОБА_1 на постанову слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України Захарова А.В. від 19.07.2012 р., в якій просить скасувати постанову слідчого від 19.07.2012 р. «Про перекваліфікацію злочину та порушення кримінальної справи» в частині порушення кримінальної справи щодо невстановлених слідством осіб за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190; ч.ч. 2,3 ст. 358 КК України, а саме, п. 1 постанови.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 28.03.2016 р. скарги у справах № 757/13043/16-к та № 757/9378/16-к були об'єднані в одне провадження під № 757/9378/16-к.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 31.03.2016 р. відкрито провадження у справі № 757/6627/16-к за скаргою ОСОБА_1 на постанову слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України Захарова А.В. від 19.07.2012 р., в якій просить скасувати постанову слідчого від 19.07.2012 р. «Про перекваліфікацію злочину та порушення кримінальної справи» в частині порушення кримінальної справи щодо невстановлених слідством осіб за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190; ч.ч. 2,3 ст. 358 КК України.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 31.03.2016 р. скарги у справах № 757/6627/16-к та № 757/9378/16-к були об'єднані в одне провадження під № 757/9378/16-к.

В зв'язку з відсторонення ОСОБА_9 від посади, справу № 757/9378/16-к за зазначеними скаргами було перерозподілено для розгляду судді Печерського районного суду м. Києва Гладун Х.А.

На обґрунтування поданих скарг ОСОБА_1 посилається на те, що кримінальну справу порушено всупереч положенням ст. ст. 94, 98 КПК України, за відсутності достатніх даних, які б вказували на наявність в діях невстановлених слідством осіб ознак злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190; ч.ч. 2, 3 ст. 358 КК України. Крім того, скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова ґрунтується лише на припущеннях слідчого та винесена за відсутності об'єктів злочинів, що встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили, а тому, вказана постанова, в частині порушення кримінальної справи щодо невстановлених слідством осіб, підлягає скасуванню.

Згідно листа Генеральної прокуратори України від 13.04.2016 р. № 15/4-3433-12 за підписом начальника організаційно-методичного відділу Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України Яблонського Ю. Генеральною прокуратурою України проводилось досудове слідство у кримінальній справі № 11400008, порушеній 05.07.2011 за фактом перевищення службовими особами філії Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України «Укроборонбуд» службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України. На даний час досудове слідство у вказаній кримінальній справі здійснюється Шевченківським УП ГУ НП України в м. Києві. Відомості про вчинені злочини , передбачені ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України невстановленими слідством особами внесені до ЄРДР за № 42013110100000409, процесуальне керівництво у вказаному провадженні здійснюється працівниками прокуратури Київської місцевої прокуратури № 10. На даний час досудове розслідування триває.

Будучи належним чином повідомленим про розгляд скарги, прокурор в судове засідання не з'явився, про причини незабезпечення участі прокурора у розгляді даної скарги прокуратури Київської місцевої прокуратури № 10 суд не повідомила. З дати відкриття провадження у даній справі (березень 2016 р.) Київська місцева прокуратура № 10 мала достатньо часу для забезпечення участі прокурора у розгляді скарги та його належної підготовки, а також для повідомлення суд про причини неможливості забезпечити явку прокурора в судове засідання.

Неявка прокурора у судове засідання з розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 р. у справі № 1-17/2009 є безумовною підставою для оголошення перерви у судовому засіданні.

Таке безвідповідальне ставлення стало наслідком неможливість судового розгляду скарги у встановлений ст. 236-8 КПК України 1960 р. строк та оголошення перерви в зв'язку з неявкою прокурора.

На вимогу суду про надання матеріалів, що були підставою для порушення кримінальної справи, Шевченківським УП ГУ НП України в м. Києві були надані 38 томів кримінальної справи № 11400008 за ч. 4 ст. 190; ч.ч. 2,3 ст. 358 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Овчаренко Л.М. підтримали подану скаргу, просили її задовольнити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали, на підставі яких порушено кримінальну справу, приходжу до наступного висновку.

Оскільки ОСОБА_1 оскаржує дії слідчого, які той вчинив в порядку КПК України 1960 р., то відповідно, зазначену скаргу слід розглядати в порядку КПК України 1960 р., хоча до суду скарга надійшла після набрання чинності КПК України 2012 р.

Відповідно до положень п. 7 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (2012 року), а також беручи до уваги те, що рішення про порушення кримінальної справи згідно ст. 303 КПК України (2012 року) не є предметом розгляду слідчого судді, розгляд має проводитись судом у порядку, передбаченому КПК України (1960 р.), незважаючи на дату їх надходження до суду чи звернення особи за відновленням порушених прав.

Відповідно до п. 3 наказу Генерального прокурора України від 17.08.2012 р. № 69 «Про Єдиний реєстр досудових розслідувань» Генеральній прокуратурі України спільно з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Державною податковою службою України забезпечити впровадження Єдиного реєстру досудових розслідувань з дня набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом України, тобто з 19.11.2012 р.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи № 11400008 останній процесуальний документ слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України Захарова А.В. - постанова про направлення кримінальної справи № 11400008 для подальшого розслідування до військової прокуратури Центрального регіону України датований 29.10.2012 р., (том 38 а.с. 252).

Інші відомості щодо розслідування вищевказаної кримінальної справи, починаючи з цієї дати, в матеріалах справи - відсутні.

Разом з тим, з листа Генеральної прокуратури України від 13.04.2016 р. № 15/4-3433-12 за підписом начальника організаційно-методичного відділу Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України вбачається, що кримінальна справа № 11400008, в рамках розслідування якої виносилась оскаржувана постанова від 19.07.2012 р., для подальшого розслідування направлена до Шевченківського УП ГУ НП України в м. Києві. Відомості про вчинені злочини, передбачені ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України невстановленими слідством особами внесені до ЄРДР за № 420131101000004009.

Вищевказані обставини дають підстави для висновку, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості щодо кримінальної справи, яка була порушена на підставі п. 1 оскаржуваної постанови з фабулою обвинувачення «Порушити кримінальну справу щодо невстановлених слідством осіб за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190; ч.ч. 2,3 ст. 358 КК України про заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах; підроблення документа, який видається підприємством, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його як підроблювачем так і іншою особою, вчиненому за попередньою змовою групою осіб; використання завідомо підробленого документа» - не внесені.

Згідно з пунктом 6.2 розділу 6 Положення «Про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань», затвердженого наказом Генерального прокурора України від 17.08.2012 р. № 69, рішення за кримінальними правопорушеннями, кримінальні провадження про які станом на 18.11.2012 року перебували в провадженні, вносяться слідчими до Реєстру після попереднього обліку кримінальних правопорушень та раніше прийнятих у них рішень. При внесенні цих відомостей до Реєстру використовується реквізит «кримінальні правопорушення, які на день набрання чинності КПК перебувають у провадженні». Пунктом 2.17 підрозділу 2 розділу 2 вказаного Положення передбачено, що при внесенні до Реєстру (ЄРДР) фабули кримінального правопорушення в обов'язковому порядку відображається дата, час, адреса, місце, спосіб, знаряддя, засоби та інші особливості вчинення кримінального правопорушення, розмір збитків, прізвище фізичної особи (осіб) або дані про юридичну особу (осіб), які є потерпілими, дані про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, інші необхідні відомості.

Як вбачається з копії витягу з кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 42013110100000409, наданого Скаржником, до ЄРДР 09.04.2013 р. без використання реквізиту «кримінальні правопорушення, які на день набрання чинності КПК перебувають у провадженні» внесено відомості про виявлений 04.12.2012 р. злочин за ч. 2 ст. 358 КК України з наступною фабулою: невстановлені особи підробили офіційні документи з метою заволодіння грошових коштів державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія», що не відповідає фабулі за оскаржуваною постановою слідчого.

Крім того, згідно з витягом з кримінального провадження № 42013110100000409 до ЄРДР без використання реквізиту «кримінальні правопорушення, які на день набрання чинності КПК перебувають у провадженні» 29.08.2013 р. внесено відомості про злочин за ч. 4 ст. 190 КК України з наступною фабулою: «ОСОБА_1 та невстановлені слідством особи шляхом подачі завідомо неправдивих документів до Шевченківського районного суду м. Києва, намагалися заволодіти нерухомим майном військового містечка № 36 за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 24, корп. 3 та визнати право власності на вказане майно за ТОВ «Продекспорт», чим завдали шкоди в особливо великому розмірі» (дата виявлення 29.08.2013 р.), що також не відповідає фабулі, оскаржуваної постанови.

Згідно з витягом з кримінального провадження № 42013110100000409 злочин за ч. 3 ст. 358 КК України до ЄРДР не вносився.

Вищевказані обставини беззаперечно свідчать про невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей стосовно кримінальної справи яка була порушена оскаржуваною постановою, стосовно невстановлених слідством осіб за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190; ч.ч. 2,3 ст. 358 КК України за зазначеною у цій постанові фабулою обвинувачення.

Інститут оскарження постанови про порушення кримінальної справи є одним з елементів судового контролю за стадією досудового слідства.

Вичерпний перелік приводів до порушення кримінальної справи зазначено в ч. 1 ст. 94 КПК України.

Як зазначено в п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. за № 3-рп/2003 суд, розглядаючи скарги на постанови слідчого та прокурора про порушення кримінальної справи, перевіряє наявність приводів і підстав, для винесення зазначених постанов (ст. ст. 94, 98 КПК України).

Згідно з п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 р. № 6 «Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи» (далі - постанова Пленуму ВСУ № 6) підставою для порушення кримінальної справи згідно з ч. 2 ст. 94 КПК України є достатні дані, за умови законності джерел їх отримання, що вказують на наявність ознак злочину та свідчать про реальність конкретної події злочину, на основі яких після порушення справи встановлюються об'єктивні ознаки скоєного або підготовленого злочину.

Обов'язковими елементами складу будь-якого злочину є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про те, що дії (бездіяльність), які оцінюється, не є злочином.

За твердженням слідчого, підставами для порушення кримінальної справи слугували фактичні дані, які містяться у матеріалах кримінальної справи № 11400008.

Об'єктивними ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст.190 КК України, виходячи з кваліфікуючих його ознак, є заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, вчинене в особливо великому розмірі або організованою групою.

Разом з тим, ані сама постанова, що оскаржується, ані матеріали кримінальної справи № 11400008 не містять сукупності достатніх даних, які б вказували на ознаки злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України.

Так, слідчим встановлено, що в наслідок реєстрації Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» Київської міської державної адміністрації (далі - КП «КМБТІ») права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 24, корпус 3, за ТОВ «Продекспорт» невстановлені слідством особи заволоділи чужим майном в особливо великих розмірах, чим вчинили злочин передбачений ч. 4 ст. 190 КК України. При цьому, слідчий в тексті постанови, що оскаржується (стор. 8) зазначає «На виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20.11.2009 Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» зареєстроване право власності на зазначене нерухоме майно за ТОВ «Продекспорт».

Кваліфікація злочину передбаченого ст. 190 КК України за ч. 4 цієї статті в тексті постанови здійснена тільки на підставі припущень слідчого, оскільки текст постанови, що оскаржується, не містить посилання ні на дані бухгалтерського обліку щодо вартості нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 24 корпус 3, ні на висновок експерта, яким визначена вартість цього нерухомого майна. Не містять таких відомостей і матеріали кримінальної справи № 11400008.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.04.2016 р. у справі № 5-1690км16 встановлено:

«Вивченням матеріалів за скаргою № 757/33852/14-к встановлено, що постановою слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Захарова А.В. від 13 лютого 2012 року було порушено кримінальну справу № 11400008 відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК.

19 липня 2012 року слідчим Генеральної прокуратури України щодо невстановлених слідством осіб порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч.ч. 2, 3 ст. 358 КК; дії ОСОБА_1 було перекваліфіковано з ч. 4 ст. 190 КК на ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК та щодо нього було порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч.ч. 2, 3 ст. 358 КК.

Постановою слідчого від 27 липня 2012 року з кримінальної справи № 11400008 було виділено в окреме провадження кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч.ч. 2, 3 ст. 358 КК, 08 серпня 2012 року затверджено обвинувальний висновок та справу було направлено на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва.

Крім того, колегією суддів встановлено, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 березня 2015 року було частково задоволено скаргу ОСОБА_1 про невнесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення у відповідності до постанови слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Захарова А.В. від 13 лютого 2012 року про порушення кримінальної справи. 02 квітня 2015 року до ЄРДР за № 42015000000000579 внесено відомості стосовно ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК. Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні 16 квітня 2015 року доручено слідчому управлінню ГУМВС України в м. Києві.».

Судовим розглядом також встановлено, що 13.02.2012 р. відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. За погодженням з першим заступником Генерального прокурора України Кузьміним Р.Р. слідчий того ж дня прийняв її до свого провадження і постановою від 14.02.2012 р. притягнув ОСОБА_1 як обвинуваченого у кримінальній справі, пред'явивши йому обвинувачення у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

19.07.2012 р. слідчим порушено кримінальну справу щодо невстановлених слідством осіб за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190; ч.ч. 2, 3 ст. 358 КК України. За погодженням з першим заступником Генерального прокурора України Кузьміним Р.Р. слідчий того ж дня прийняв її до свого провадження і постановою від 19.07.2012 р. «Про притягнення як обвинуваченого» притягнув ОСОБА_1 як обвинуваченого, пред'явивши йому обвинувачення у вчинені злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190; ч. 5 ст. 27, ч.ч. 2, 3 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Таким чином, як убачається з матеріалів кримінальної справи № 1140008, слідчим порушено кримінальні справи з ідентичним об'єктом злочину за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, із посиланням та ті ж самі приводи та підстави - 13.02.2012 р. відносно особи - ОСОБА_1, а 19.07.2012 р. кримінальна справа за фактом вчинення злочину відносно - невстановлених слідством осіб.

При цьому, судовим розглядом встановлено, що кримінальна справа, що була порушена постановою слідчого від 13.02.2012 р. відносно ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, в порядку ст. 213 КПК України 1960 р. не закрита.

Притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення є неприпустимим та суперечить положенням ст. 61 Конституції України

Слід також зауважити, що об'єктом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, згідно з постановою слідчого, що оскаржується, та постановою слідчого від 13.02.2012 р. є одне й те саме нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 24, корпус 3.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08.10.2015 р. у справі № 761/8939/15-ц, що набрало законної сили, встановлено факт відсутності в м. Києві адреси: «вулиця Мельникова, будинок 24, корпус 3», що в свою чергу спростовує доводи оскаржуваної постанови про реальності події злочину за ч. 4 ст. 190 КК України, оскільки, відповідно до положень п. 1.4 «Тимчасового порядку присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомості у місті Києві», затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 25.06.2011 р. № 1094 «Про питання присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомості у місті Києві», адреса є ідентифікатором об'єкта нерухомого майна (за критерієм його місцезнаходження).

Таким чином, з огляду на вищевикладене, у природі взагалі відсутній визначений постановами слідчого від 13.02.2012 р. та від 19.07.2012 р. об'єкт злочину за ч. 4 ст. 190 КК України, що виключає можливість правових наслідків його вчинення, а тому, кримінальна справа була порушена слідчим без підстав та без наявності головної складової злочину і кримінальне переслідування особи, якій слідством пред'явлене обвинувачення у його вчиненні здійснюється безпідставно.

Отже, суд вважає, що слідчий 19.07.2012 р. безпідставно порушив кримінальну справу № 11400008 щодо невстановлених слідством осіб за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України за заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах.

Проаналізувавши матеріали кримінальної справи № 11400008, суд приходить до висновку, що в розпорядженні слідчого на момент винесення оскаржуваної постанови, були відсутні належні та допустимі докази здійснення державним реєстратором КП «КМБТІ» державної реєстрації за ТОВ «Продекспорт» права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 24, корпус 3 з огляду на наступне.

Так, постановою слідчого в ОВС Лещенка А.Л. від 28.09.2011 р. інвентаризаційну справу № 107087 КП «КМБТІ» на об'єкти нерухомого майна за адресою м. Київ, вул. Мельникова 24, корпус 3, визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінальної справи № 11400008.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до п. 1.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, (далі - Положення про державну реєстрацію), чинного на момент винесення оскаржуваної постанови, державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

При цьому, в силу пункту 7.1 Положення про державну реєстрацію інформація з Реєстру прав надається у формі витягу та інформаційної довідки. Пункт 7.1.2 вищевказаного Положення встановлює, що інформаційну довідку з Реєстру прав на бланку відповідного БТІ мають право отримувати суди, органи місцевого самоврядування, органи внутрішніх справ, органи прокуратури, органи державної податкової служби, державні виконавці, нотаріуси, органи Служби безпеки України та інші органи державної влади (посадові особи), якщо запит зроблено у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом.

Згідно з пунктом 7.10 Положення про державну реєстрацію інформаційна довідка з Реєстру прав містить: дату формування та номер інформаційної довідки з Реєстру прав; реєстраційний номер об'єкта; тип (призначення) об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації (житловий будинок, квартира, приміщення, об'єкт незавершеного будівництва тощо); адресу (місцезнаходження) об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації; відомості про власника (власників); підстави виникнення, переходу чи припинення права власності; форму власності; вид спільної власності та розмір часток, якщо майно належить на праві спільної часткової власності; відомості про правонабувача (правонабувачів); підстави виникнення, переходу чи припинення речового права; зміст і характеристику речового права; час дії речового права; прізвище, ім'я, по батькові та підпис реєстратора БТІ; прізвище, ім'я, по батькові та підпис керівника БТІ або уповноваженої ним особи. Зазначена довідка скріплюється печаткою БТІ.

Згідно з пунктом 1.12. Положення про державну реєстрацію рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації прав приймає реєстратор прав власності на нерухоме майно (далі за текстом - реєстратор), що є працівником БТІ, який безпосередньо здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Разом з тим, наявні у матеріалах кримінальної справи листи КП «КМБТІ» від 08.06.2011 р. № 27436 (И-2011) та від 16.06.2011 р. № 29369 (И-2011) не відповідають вимогам п. 7.10 Положення про державну реєстрацію, оскільки, не містять відомостей щодо особи реєстратора, який здійснив державну реєстрації права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 24, корпус 3, за ТОВ «Продекспорт».

Згідно п. 3.3 Положення про державну реєстрацію у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо при укладенні угод між юридичними особами, які нотаріально не посвідчені, не надано правовстановлюючих документ попереднього власника. При цьому, матеріали кримінальної справи № 11400008 не містять копій правовстановлюючих документів попереднього власника на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 24, корпус 3.

Суд також зазначає, що матеріалами кримінальної справи № 11400008 спростовується висновок слідчого, викладений в оскаржуваній постанові, щодо вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, невстановленими слідством особами, оскільки, органом досудового слідства в ході розслідування кримінальної справи № 11400008 20.07.2011 р. у Голосіївській районній у м. Києві державній адміністрації було проведено виїмку реєстраційної справи ТОВ «Продекспорт», згідно даних якої, починаючи з 17.12.2008 р. одноособовим власником вказаного товариства є громадянин ОСОБА_7, особа якого встановлена досудовим слідством та в матеріалах кримінальної справи № 11400008 міститься протокол його допиту в якості свідка (том 4, а.с. 287 - 293).

Також з матеріалів кримінальної справи № 11400008 вбачається, що органом досудового слідства перед Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва було ініційовано питання про звернення до суду з позовом про скасування в судовому порядку державної реєстрації ТОВ «Продекспорт» як юридичної особи, в зв'язку з наявністю, на думку слідчого, ознак фіктивності у діяльності цього товариства (лист Військової прокуратури Центрального регіону України від 11.10.2011 р. № 8/2-4908), яке Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва не підтримано (лист від 14.11.2011 р. № 5392/9/ю-009) в зв'язку з безпідставністю такого звернення.

Отже, матеріали кримінальної справи № 11400008 не містять доказів фіктивності в юридичному статусі вищевказаного товариства, а тому, і належність цього товариства невстановленим слідством особами слідчим не доведена.

Текст оскаржуваної постанови слідчого не містить жодного посилання чи обґрунтування, яким чином невстановлені слідством особи заволоділи нерухомим майном, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 24, корпус 3, якщо, за версією слідчого, право власності на нього було зареєстровано за ТОВ «Продекспорт».

Згідно п. 5 постанови Пленуму ВСУ № 6 відповідно до чинного процесуального законодавства (частина друга статті 98 КПК), якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, справу має бути порушено щодо цієї особи. Судам слід мати на увазі, що прийняття рішення про порушення кримінальної справи за фактом учинення злочину чи відносно конкретної особи належить до компетенції осіб, зазначених у частині першій статті 98 КПК. У зв'язку з цим суд не вправі скасувати постанову про порушення кримінальної справи з тих підстав, що справу порушено за фактом вчинення злочину, а не відносно конкретної особи.

З урахуванням вказаного, суд наводить вищевказані обставини виключно в якості виявлених судом недоліків органу досудового слідства до моменту винесення слідчим постанови, що оскаржується, та не покладає їх в основу недоведеності належності ТОВ «Продекспорт» невстановленим слідством особам в обґрунтування свого рішення.

Об'єктивними ознаками злочину, передбаченого ч.ч. 2, 3 ст. 358 КК України, виходячи з кваліфікуючих його ознак, є підроблення документа, який видається підприємством, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його як підроблювачем так і іншою особою, вчиненому за попередньою змовою групою осіб; використання завідомо підробленого документа.

Разом з тим, ні оскаржувана постанова, ні матеріали кримінальної справи № 11400008 не містять сукупності достатніх даних, які б вказували на ознаки злочинів, передбачених ч.ч. 2,3 ст. 358 КК України.

Як вбачається з тексту постанови, що оскаржується, слідчий встановив, що договори від 27.03.2006 р. № 11/007/03074/оцс і № 11/007/03075/оцс та акти до них нібито були підроблені невстановленими слідством особами. При цьому, слідчий належним чином не обґрунтував з об'єктивної сторони скоєного, у чому полягало це підроблення.

За змістом оскаржуваної постанови об'єктом злочину, передбаченого ч.ч. 2, 3 ст. 358 КК України - є нібито підробка та наступне використання невстановленими слідством особами договорів від 27.03.2006 р. № 11/007/03074/оцс і № 11/007/03075/оцс та актів до них.

Однак, як вбачається з матеріалів кримінальної справи № 11400008, рішенням Господарського суду м. Києва від 15.02.2012 р. у справі № 31/376 за позовом заступника військового прокурора Центрального регіону України Лисого М.І. в інтересах Держави, уповноваженим органом управління якого є Міністерство оборони України, до ТОВ «Продекспорт», встановлено факт укладання договорів від 27.03.2006 р. № 11/007/03074/оцс і № 11/007/03075/оцс та актів до них, та їх визнано недійсними з моменту укладання.

На момент винесення оскаржуваної постанови про наявність вказаного рішення суду слідчому було достеменно відомо, про що свідчать матеріали кримінальної справи № 11400008, в яких міститься його копія (том 24 а.с. 235 - 239).

Таким чином, рішення Господарського суду м. Києва від 15.02.2012 р. у справі № 31/376 спростовує доводи слідчого щодо реальності події злочину за ч.ч. 2, 3 ст. 358 КК України.

З огляду на вищевикладене, у природі взагалі відсутній визначений постановою слідчого від 19.07.2012 р. об'єкт злочину за ч.ч. 2, 3 ст. 358 КК України, що виключає можливість правових наслідків його вчинення, а тому, кримінальна справа порушена без відповідних на то підстав та у відсутність складових злочину.

Таким чином, суд вважає, що слідчий 19.07.2012 р. безпідставно порушив кримінальну справу щодо невстановлених слідством осіб за ознаками злочинів, передбачених ч.ч. 2,3 ст. 358 КК України.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08.10.2015 р. у справі № 761/8939/15-ц, рішення Господарського суду м. Києва від 15.02.2012 р. у справі № 31/376, ухвала Печерського районного суду м. Києва від 04.03.2015 р. у справі № 757/3688/15-к набули законної сили, що робить їх обов'язковими до виконання на всій території України згідно з положеннями ч. 5 ст. 124 Конституції України.

Відповідно до частини 3 статті 236-7 КПК України 1960 р. скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину може бути подана до суду особою, інтересів якої стосується порушена кримінальна справа, її захисником чи законним представником з достатнім обґрунтуванням порушення прав та законних інтересів відповідної особи.

Відповідно до ч. 2 п. 2 постанови Пленуму ВСУ № 6, вирішуючи питання про те, чи стосується інтересів особи порушена за фактом вчинення злочину кримінальна справа, суддя в кожному конкретному випадку має з'ясовувати, в чому саме таке порушення інтересів полягало і які саме законні права та охоронювані інтереси особи було порушено.

Судом встановлено, що оскаржуваною постановою, порушено кримінальні справи щодо ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України, про пособництво у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, та передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 358; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України, про пособництво у підроблені документа, який видається підприємством, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його як підроблювачем так і іншою особою, вчиненому за попередньою змовою групою осіб; про пособництво в використанні завідомо підробленого документа.

За диспозицією ст. ст. ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 29 КК України в діях пособника не має самостійного складу злочину, так як він тільки сприяє вчиненню злочину іншими особами, пособник підлягає кримінальній відповідальності за тією статтею (частиною статті) Особливої частини КК України, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем. При цьому, за змістом п. 1 рішення Конституційного суду України від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004 поняття «охоронюваний законом інтерес» є у т.ч. самостійним об'єктом судового захисту.

З урахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку, що кримінальна справа, яка була порушена на підставі оскаржуваної постанови, стосується інтересів скаржника ОСОБА_1

Виходячи з вищевказаного, постанова слідчого в особливо важливих справах Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України Захарова А.В. від 19.07.2012 р. «Про перекваліфікацію злочину та порушення кримінальної справи», пунктом 1 якої порушено кримінальну справу щодо невстановлених слідством осіб за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190; ч.ч. 2, 3 ст. 358 КК України про заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах; про підроблення документа, який видається підприємством, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його як підроблювачем так і іншою особою, вчиненому за попередньою змовою групою осіб; про використання завідомо підробленого документа, винесена за відсутності достатніх даних, які б вказували на наявність ознак складу злочинів, а тому підлягає скасуванню в цій частині, а скарга ОСОБА_1 - задоволенню.

Керуючись ст. 55 Конституції України, ст. ст. 94, 97, 98, 236-7, 236-8 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого в особливо важливих справах Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України молодшого радника юстиції Захарова Артема Вячеславовича від 19.07.2012 р. «Про перекваліфікацію злочину та порушення кримінальної справи», пунктом 1 якої порушено кримінальну справу щодо невстановлених слідством осіб за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190; ч.ч. 2, 3 ст. 358 КК України про заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах; про підроблення документа, який видається підприємством, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його як підроблювачем так і іншою особою, вчиненому за попередньою змовою групою осіб; про використання завідомо підробленого документа - задовольнити.

Постанову слідчого в особливо важливих справах Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України молодшого радника юстиції Захарова Артема Вячеславовича від 19.07.2012 р. «Про перекваліфікацію злочину та порушення кримінальної справи», в частині порушення кримінальної справи щодо невстановлених слідством осіб за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190; ч.ч. 2,3 ст. 358 КК України, а саме пункт 1 зазначеної постанови - скасувати.

На постанову протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя Гладун Х.А.