Рішення № 60869730, 28.08.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1007/11303/2012 Головуючий у І інстанції Білик Г. О.Провадження № 22-ц/780/3743/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 47 28.08.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

29 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого Коцюрби О.П.,

Суддів - Суханової Є.М., Журби С.О.,

При секретарі Топольському В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2016 року у справі за позовомОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом ОСОБА_3 про поділ майна подружжя. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що з 30.04.2004 року по 16.10.2012 року він перебував у шлюбі з ОСОБА_3 Від спільного подружнього життя в них, 20.12.2004 року народився син ОСОБА_4

За час перебування у шлюбі, подружжя збудувало житловий будинок № 22 по вул. Київській в м. Бровари, Київської області, право власності на 89/100 частин якого, згідно рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13.10.2009 року визнано за ОСОБА_3

Так як згоди щодо поділу нажитого майна сторони не дійшли, то ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив розділити майно подружжя між ним та ОСОБА_3, визнавши за ним право власності на 89/200 частин житлового будинку № 22 по вул. Київській у м. Бровари, Київської області.

З урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати 89/100 частини житлового будинку № 22 по вул. Київській в м. Бровари, Київської області

об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнавши за кожним із сторін право власності по 1/2 його частини, провести реальний розподіл зазначеної частини будинку та визнати за кожним із подружжя, відступивши на його користь від засад рівності часток подружжя при поділі спільного майна право особистої власності на конкретні приміщення в зазначеному будинку та просив врахувати, що за час перебування з ОСОБА_3 у шлюбі, спірний будинок істотно збільшився не тільки площею, а і у своїй вартості внаслідок спільних грошових затрат та за кошти отриманні ним внаслідок продажу нерухомого майна, яке перебувало в його власності. Також зазначив, що із варіантів запропонованих експертом для поділу будинку йому найбільше підходить перший.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 05.05.2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оскаржили його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, з врахуванням уточнень до апеляційної скарги на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05.05.2016 року, ОСОБА_2 просив скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05.05.2016 року, ухвалити по справі нове рішення, яким відступити від засад рівності часток подружжя при поділі спільного майна та визнати за ним 70% від спільного майна подружжя, а за ОСОБА_3 30% від спільного майна подружжя з переліком майна, визначеного в заяві про уточнення позовних вимог від 23.02.2016 року, так як вважає, що зазначене рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права так як судом не були враховані всі обставини справи.

ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просила, скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05.05.2016 року, ухвалити по справі нове рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог у зв»язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05.05.2016 року в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05.05.2016 року не відповідає.

Судом встановлено, що з 30.04.2004 року по 16.10.2012 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

20.12.2004 року у подружжя народився син ОСОБА_4

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16.10.2012 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано.

До спірних об'єктів права спільної сумісної власності подружжя позивач відносить 89/100 частин житлового будинку № 22 по вул. Київській у м. Бровари, Київської області.

В період перебування у шлюбі, ОСОБА_3 на підставі договору дарування житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого у реєстрі за № 12044 від 10.10.2006 року набула право власності на 3/4 частини будинку № 22 по вул. Київській в м. Бровари, Київської області, а співвласником ? частини будинку, відповідно до договору дарування стала ОСОБА_6 мати ОСОБА_3

Згідно із вказаним договором дарування, загальна площа спірного будинку станом на день вчинення дарування складала 326,3 кв. м, житлова - 136,8 кв. м.

Будинок має наступні характеристики: шлакоблочний, цегляний та сторони оцінюють цей дар в сумі 241 000 грн.

В 2009 році ОСОБА_3 та її мати ОСОБА_6 звернулася до Броварського міськрайонного суду з позовом про визнання за ними права власності на відповідні самовільно прибудовані приміщення в спірному будинку.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13.10.2009 року за ОСОБА_6 визнано право власності на 11/100 частин житлового будинку № 22 по вул. Київській у м. Бровари, Київської області загальною площею 90,3 кв. м., житловою площею 46,5 кв. м., за ОСОБА_3 визнано право власності на 89/100 частини будинку № 22 по вул. Київській у м. Бровари, Київської області, загальною площею 1 036,70 кв. м., житловою площею 462,20 кв. м., що складається із перелічених приміщень.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13.10.2009 року набуло законної сили та у встановленому законом порядку не оскаржувалось.

Як вбачається з пояснень сторін та технічного паспорту на будинок від 29.07.2008 року спірний будинок є житловим, не є обєктом підприємницької діяльності, та умовно поділений на 3 квартири, при цьому, згідно із вищевказаним рішенням суду, за ОСОБА_6 визнано право власності на квартиру № 1, що має загальну площу 90,3 кв. м, житлову 46,5 кв. м. Разом з тим, об'єктом спору сторін по даній справі є квартира № 2 загальною площею 258,3 кв. м., житловою - 90,3 кв. м., та квартира № 3 загальною площею 778,4 кв. м., житловою 371,9 кв. м. Зі зведеного акту вартості будівель та споруд вбачається, що по вул. Київській, 22 в м. Бровари, Київської області розташований житловий будинок та огорожа. Житловий будинок складається із цокольного, першого, другого поверхів та мансарди.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно, ? частини, в подальшому 89/100 частини будинку № 22 по вул. Київській у м. Бровари, Київської області перебуває в приватній власності ОСОБА_3

Згідно державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 446276, ЯЗ № 446278, ЯЗ № 446279 від 05.11.2008 року, земельні ділянки, які розташовані по вул. Київська, 22 в м. Бровари, Київської області належать ОСОБА_3 на підставі договору дарування земельної ділянки від 10.04.2008 року.

Вище викладене не заперечуються сторонами у справі та підтверджується доказами, які знаходяться у матеріалах цивільної справи.

Згідно ч. 1, 3 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, що-до якої встановлено ці обставини.

В ст. 60 СК України вказано, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності.

Статтею 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Стаття 62 СК України обумовлює виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові. Так, якщо

майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

В ст. ст. 63,70 СК України вказано, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Стаття 71 СК України визначає способи та порядок поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема ч. 4 наведеної статті передбачає можливість присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 57 СК України якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

У п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його не дійсним та поділ спільного майна подружжя» розяснено, що майно, яке належало одному з подружжя може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Для застосування передбачених зазначеною нормою правил, збільшення вартості майна повинно відбуватися якраз внаслідок затрат подружжя, незалежно від інших факторів (зокрема, тенденцій до загального подорожчання конкретного майна) і суттєвою ознакою повинно бути істотне збільшення вартості майна як обєкта, його якісних характеристик.

За правилами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що ОСОБА_7 не доведено в суді ті обставини на які він посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.

Долучені ним до матеріалів цивільної справи договори купівлі продажу, за якими він відчужував належне йому нерухоме майно, та згідно його пояснень, кошти, отримані від його реалізації він витрачав на будівельні матеріали, які використовувались в будівництві будинку № 22 по вул. Київська в м. Бровари, Київської області, видаткові накладні, рахунки фактури, які з його слів підтверджують закупівлю будівельних матеріалів, які були використані у будівництві спірного будинку, квитанції про здійснення валютно-обмінних операцій, пояснення осіб, які приймали участь у проведенні окремих будівельних робіт не можуть бути прийняті до уваги, так як вони є неналежними та допустимими доказами, оскільки з них не вбачається, що саме вказані кошти були витрачені на придбання будівельних матеріалів та будівництво будинку і саме вони були використані для будівництва будинку.

Визнаючи спільним майном подружжя 89/100 частини будинку № 22 по вул. Київській в м. Бровари, Київської області, загальною площею 1036,70 кв. м., житловою площею 463,20 кв. м., суд першої інстанції залишив поза увагою те, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13.10.2009 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_3 визнано власником спірного майна, що підтверджує той факт, що вона є його єдиним власником.

За таких обставин, не встановивши фактичних обставин справи, які мають визначальне значення для правильного вирішення справи, Броварський міськрайонний суд Київської області дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_8, щодо здійснення поділу спірного нерухомого майна, тому, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги - ОСОБА_2, необхідно відхилити, а ОСОБА_3 задовольнити, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05.05.2016 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення про відмову ОСОБА_8 в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 515, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2016 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_9 про поділ майна подружжя.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: