Ухвала суду № 60868073, 02.09.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/12550/16-ц

н/п 4-с/640/84/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2016 р. Київський районний суд м. Харкова у складі головуючого:

судді Чередник В.Є.

при секретарі Недосєкіній В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 про визнання незаконними та неправомірними дії Київського відділу Державної виконавчої служби м. Харків ГТУЮ у Харківській області,-

Встановив:

12.08.2016 р. ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання незаконними та неправомірними дії Київського відділу Державної виконавчої служби м. Харків ГТУЮ у Харківській області, в якій просив:

- визнати Постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) від 10.08.2016 року ВП №51919209

Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області незаконною та скасувати її;

- визнати Постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в

прийнятті до провадження виконавчого документу) від 10.08.2016 року ВП №51919247

Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області незаконною та скасувати її;

- в изнати Постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в

прийнятті до провадження виконавчого документу) від 10.08.2016 року ВП №51919167

Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області незаконною та скасувати її.

В судове засідання сторони не з»явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, від заявника надійшла заява про розгляд скарги без його участі, доводи скарги підтримав.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 383 ЦПК України визначено право сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, порушено їх права чи свободи.

Статтею 82 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Відповідно ч. 2 ст. 384 ЦПК України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Згідно п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» учасник виконавчого провадження (особа, залучена до проведення виконавчих дій), який звернувся до суду зі скаргою, заявою (поданням), бере участь у їх розгляду як заявник. Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби розглядаються загальними судами за участю заінтересованих осіб державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що 05.08.2016 року Київським районним судом м. Харкова, на підставі рішення суду від 23.06.2016 р., яке набрало законної сили, було видано виконавчі листи щодо стягнення з ПАТ "АКБ Базис" грошових коштів та судового збору на користь ОСОБА_1

05.08.2016 р. ОСОБА_1 - стягувач звернувся із відповідними заявами до Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області про примусове виконання рішення суду, до яких було долучено виконавчі листи та копія інформаційної довідки від 27.07.2016 р. про місцезнаходження майна боржника в Київському районі м. Харкова та зазначено прохання прийняти виконавчі листи до примусового виконання та звернути стягнення на майно боржника( об»єкти нерухомого майна, нежитлові будівлі), що розташоване у м. Харькові по вул. Сумській,88 та пров. Мар»яненко, 4, яке належить йому на праві власності

Постановами Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області від 10.08.2016 р. ВП № 51919247, ВП № 51919167, ВП №51919209 стягувачу було відмовлено у відкритті виконавчих проваджень на підставі п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки згідно виконавчого документа адреса місцезнаходження боржника 49083, Дніпропетровська область м. Дніпро вул. Кожемяки, б.3. Заявником не надано достатніх підтверджень, що майно належне боржникові, знаходиться в Київському районі м. Харкова.

У відповідності до приписів статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Таким чином, суд вважає, що стягувач правомірно звернувся до Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області про примусове виконання даного рішення суду.

Відповідно до п. 3.5.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5, при проведенні перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна або його місця роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, у постанові про проведення перевірки обов'язково зазначаються обставини, які обумовили проведення перевірки (письмове клопотання стягувача, відповіді на запити державного виконавця тощо), адреса, за якою слід здійснити перевірку, а також інші необхідні відомості, які можуть сприяти перевірці.

Однак, така перевірка державним виконавцем не проводилась.

Згідно Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також згідно Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015р. №1127, інформація з Державного реєстру прав надається за допомогою програмних засобів ведення цього Реєстру у паперовій або електронній формі, що має однакову юридичну силу та містить обов'язкове посилання на Державний реєстр прав.

Інформація з Державного реєстру прав у паперовій формі надається на аркушах паперу форматом А4 (210 х 297 міліметрів) без використання спеціальних бланків, проставлення підпису та печатки державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації, нотаріус.

Таким чином, суд вважає, що інформаційна довідка приватного нотаріуса є належним та достатнім доказом того, що майно боржника, а саме: об'єкти нерухомого майна, нежитлові будівлі, що розташовані у м. Харкові, по вул. Сумської, буд. 88 та пров. Мар'яненко ,буд.4, знаходиться на території Київського району м. Харкова.

Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" під час виконання рішень державний виконавець має право на безпосередній доступ до бази даних і реєстрів, у тому числі електронний, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець має право самостійно звернутися до компетентних органів щодо надання інформації, яка необхідна для проведення виконавчих дій.

Відсутність достатніх підтверджень, що майно боржника знаходиться в Київському районі м. Харкова має бути усунута в процесі виконавчого провадження, що передбачено ч.3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, в разі, якщо у відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 вказаного державний виконавець не міг би виконати рішення суду без достатніх підтверджень, що майно боржника знаходиться в Київському районі м. Харкова, він повинен був скористатися своїм правом і отримати ці відомості у вказаному законом порядку.

Ч. 1 ст. 19 даного Закону передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Вимогами ч. 2 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що під час виконання рішень державний виконавець має право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти. Порядок доступу до таких реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч.2 ст. 32 Конституції України і ч. 1 ст. 302 ЦК України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом.

Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012, відповідно до п. 1 якого збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди

державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя, таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невідповідності змісту виконавчого листа вимогам ст. 18 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

Разом з тим, п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" надано право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувана одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відсутність у виконавчому листі достатніх підтверджень, що майно боржника знаходиться в Київському районі м. Харкова не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

Згідно вимог ч.1 ст.6 Закону України Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

При цьому, будь-яких належних та допустимих, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, доказів на підтвердження зворотного, та наявності об'єктивних причин для відмови у відкритті виконавчих проваджень, матеріали даної справи не містять і таких доказів до суду представником Київського відділу ДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області - не представлено.

Згідно ч.2 ст.387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу ДВС задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Такі ж рекомендаціївикладені в листі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі».

Проте,скасування постанови державного виконавця до компетенції суду не входить.

Контроль за законністю виконавчого провадження передбачений статтею 83 Закону України «Про виконавче провадження» та частиною першою зазначеної норми права встановлено,що контрользасвоєчасністю,правильністюіповнотоювиконаннярішеньдержавнимвиконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постановуабо інший процесуальнийдокумент(абоїх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем,визнати недійсним складений державним виконацем акт, зобов»язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встанвленому цим Законом, що виплває з положень ч.2 ст. 88 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи викладене, у суду не має підстав дляскасування постанов державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження від 10.08.2016 р., оскільки ці повноваження Закономпокладені на начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Отже, оскільки такий спосіб захисту свого порушеного права як скасування постанови державного виконавця не передбачено нормами Цивільно процесуального кодексу, у задоволенні таких вимог слід відмовити та зазначити, що заявником було обрано невірний спосіб захисту, у звязку з чим суд не вправі задовольнити його скаргу в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст. 383-387 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 10.08.2016 року ВП №51919209

Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області незаконною.

Визнати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в

прийнятті до провадження виконавчого документа) від 10.08.2016 року ВП №51919247

Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області незаконною.

Визнати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в

прийнятті до провадження виконавчого документа) від 10.08.2016 року ВП №51919167

Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області незаконною.

У задоволенні інших вимог ОСОБА_1- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали шляхом подачі апеляційної скарги.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п»яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя