Постанова № 60867422, 31.08.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Дубовик Р.Є.

Суддя-доповідач - Міронова Г. М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2016 року справа №219/4186/16-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О., секретаря судового засідання Челахової О.О., за участю позивача особисто, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2016 року у справі № 219/4186/16-а за позовом ОСОБА_2 до Артемівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа: Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про зобов'язання виплатити пенсію,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 27.04.2016 року звернувся до суду з позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він знаходиться на обліку в Артемівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області з 12.11.2014 року. В лютому 2016 року йому без будь-якого повідомлення припинили виплачувати пенсію. Після звернення до відповідача та написання заяви про поновлення виплат, пенсійні виплати було поновлено тимчасово, проте за лютий 2016 року пенсія виплачена не була і з травня 2016 року пенсія не виплачується. Просив суд зобов'язати відповідача виплатити йому пенсію за лютий 2016 року і в подальшому постійно та своєчасно виплачувати належні йому пенсійні виплати.

Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2016 року у справі № 219/4186/16-а позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Зобов'язано Артемівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) пенсію за лютий 2016 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Артемівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37868797) судовий збір у розмірі 41 грн. 34 коп. на користь ОСОБА_2 та у розмірі 509 грн. 86 коп. на користь держави.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити постанову суду першої інстанції, залишивши її без змін в частині зобов'язання Артемівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити йому пенсію за лютий 2016 року та зобов'язавши відповідача поновити його пенсійні виплатити, припинені з травня 2016 року.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідач всупереч вимогам ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не постановив відповідного рішення і не звернувся до суду з питанням про припинення виплати йому пенсії, що свідчить про протиправне припинення виплати йому пенсії.

Апелянт зазначає, що суд залишив поза увагою той факт, що відповідно до постанови Верховної Ради України від 11.12.2014 року м. Вуглегірськ, де він зареєстрований відповідно до паспорту, був приєднаний до Артемівського району Донецької області, у зв'язку з чим відповідачем були витребувані в електронному вигляді всі пенсійні справи його мешканців, у тому числі і прилеглих селищ, та почали виплачувати пенсії всім крім нього. При цьому апелянт зазначає, що суд не звернув уваги на його об'єднане звернення до прем'єр-міністра України та Пенсійного фонду України від 05.12.2014 року, на яке не надійшли відповіді і яке, на його думку, призвело до таких дій відповідача.

Апелянт вказує, що пенсія за лютий не була повернена, пенсію продовжили начисляти за березень та квітень, а потім припинили з травня 2016 року.

Відповідачем на адресу суду надіслано письмові заперечення, в яких просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2016 року скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином. З огляду на приписи ч. 4 ст. 196 КАС України їх неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 14.12.2014 року ОСОБА_2 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення та виплату пенсії за фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 38).

22.02.2016 року позивач звернувся до Артемівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про виплату йому пенсії за лютий 2016 року. У вказаній заяві позивач зазначив, що він продовжив довідку переселенця своєчасно, строк дії якої до 02.07.2016 року, однак не здав її до пенсійного органу через що не отримав пенсію за лютий 2016 року (а.с. 40, 41).

30.03.2016 року відповідачем було надано відповідь за № 51/Ц-02-01-08, в якій повідомлено позивача про те, що згідно п. 1.5 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Позивача повідомлено про те, що для проведення доплати пенсії за лютий 2016 року йому необхідно особисто звернутися до управління в кабінет № 108 та надати заяву встановленого зразку та довідку про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО (а.с. 42).

Колегія суддів вважає за необхідне задовольнити частково апеляційну скаргу з огляду на наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 4 Закону № 1058 встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

У відповідності до частини 3 статті 4 Закону № 1058, яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави зробити висновок про те, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених ст. 49 Закону № 1058.

Рішення пенсійним органом щодо припинення виплати ОСОБА_2 пенсії не приймалося, що не заперечувалось відповідачем.

Згідно Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669 - VIII (із змінами і доповненнями), період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» від 07.11.2014 року № 595.

Вказаною постановою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок).

Пунктом 8 Тимчасового порядку встановлено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований у встановленому законом порядку, як особа, що перемістилася з району проведення антитерористичної операції, що підтверджується довідкою від 02.07.2015 року № НОМЕР_2 (а.с. 41).

В матеріалах справи наявні письмові заперечення пенсійного органу на апеляційну скаргу позивача, в яких зазначено, що з метою забезпечення контролю за дотриманням норм законодавства при взятті на облік та виплаті пенсій внутрішньо переміщеним особам з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції», порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» змін до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або районів проведення антитерористичної операції,затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 79, які набрали чинності 18.03.2015, призначення та поновлення пенсій особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, здійснюється тільки після обміну інформацією з Єдиною інформаційною базою даних про взятих на облік осіб, між органами соціального захисту населення та управліннями Пенсійного фонду.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що наведені вище постанови Кабінету Міністрів України не є законами, а тому ці підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції та зазначає, що право виносити закони, вносити до них зміни належить виключно Верховній Раді України і не може передаватися іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі: Конституції України і повинні відповідати їй.

Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних, а тому не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Право на обмеження конституційних прав громадян Кабінету Міністрів України Верховною Радою України не надано.

Припинення виплати пенсії на підставі положень постанов Кабінету Міністрів України без вирішення цього питання шляхом прийняття відповідного рішення не входить до вказаного вище переліку випадків, відповідно до яких припиняється виплата пенсії, а тому не може бути підставою для її припинення, оскільки право соціального захисту, у тому числі пенсійне забезпечення, гарантовано кожному громадянину Конституцією України.

Отже, судом першої інстанції було правильно встановлено порушення відповідачем права позивача на отримання пенсії, але залишено поза увагою той факт, що пенсійний орган продовжує порушувати конституційні права позивача всупереч вимогам діючого законодавства. А саме: відповідач на виконання вимог ст. 49 Закону № 1058 не приймав рішення про припинення виплати позивачу пенсії ні в лютому 2016 року, ні в травні 2016 року. Замість того пенсійний орган продовжує порушувати права позивача шляхом припинення виплати пенсії, що, на переконання колегії суддів, є неприйнятним.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 щодо подальшої постійної та своєчасної виплати належної йому пенсійної виплати, то колегія суддів вважає за необхідне задовольнити в цій частині позовні вимоги частково з огляду на наступне.

Позивач некоректно сформулював позовні вимоги в частині відновлення пенсійних виплат з травня 2016 року і ця помилка не була виправлена в ході судового розгляду справи.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Тобто, до вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи застосовується той закон, під час чинності якого вони здійснюються.

Відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів, тобто особа має довести наявність прав, свобод чи інтересів, які порушені відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Колегія суддів з метою повного захисту прав та інтересів позивача вважає вийти за межі позовних вимог шляхом зобов'язання відповідача відновити виплату належної йому пенсії з 01.05.2016 року.

Що стосується позовних вимог в частині загального застереження неможливості порушення прав позивача в майбутньому, то суд відзначає, що спрогнозувати дії суб'єкта владних повноважень щодо порушення прав позивача неможливо, а тому вирішення такого питання на час вирішення спору є передчасним.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив часткове порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, 207, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2016 року у справі № 219/4186/16-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Артемівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2.

Зобов'язати Артемівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області сплатити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, невиплачену пенсію за лютий 2016 року і відновити виплату належної йому пенсії з 01.05.2016 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 5 вересня 2016 року.

Колегія суддів: Г.М. Міронова

І.В. Сіваченко

О.О. Шишов