Рішення № 60866373, 30.08.2016, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

Справа № 285/4423/15-ц

провадження № 2/0285/57/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30.08.2016 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді - Помогаєва А.В., при секретарі Медяній І.В. за участі позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третьої особи ОСОБА_6,представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7, представника третьої особи органу опіки та піклування Новоград-Волинської міської ради ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи на стороні відповідачів: приватний нотаріус ОСОБА_9, ОСОБА_6, Новоград-Волинська державна нотаріальна контора, орган опіки та піклування Новоград-Волинської міської ради, ПАТ «Укрсоцбанк», Управління праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради, про визнання договорів дарування недійсними,

ВСТАНОВИВ:

03.12.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання договорів дарування недійсними. 29.01.2016 року подав заяву про уточнення та збільшення позовних вимог (а.с.51, 52)

В обґрунтування своїх вимог зазначає, 17.01.2014 року померла ОСОБА_10, після смерті якої відкрилась спадщина. 08.07.2015 року позивач дізнався про обставини відчуження матір`ю належного їй на праві власності нерухомого майна, а саме:

- за договором дарування від 10.03.2004 р. ОСОБА_10 подарувала ОСОБА_4 житловий будинок № 128 а по вул. Радянській в м. Новоград-Волинській;

- за договором дарування від 11.02.2011 р. ОСОБА_10 подарувала ОСОБА_3 будинок № 10 по вул. Пархоменка в м. Новоград-Волинський;

-за договором дарування від 11.02.2011 р. ОСОБА_10 подарувала ОСОБА_3 земельну ділянку по вул. Пархоменка, 10 в м. Новоград-Волинський.

Позивач вважає, що вищевказані договори незаконні, оскільки ОСОБА_10 з 2004 р. мала хворобу - дисцикуляторну енцефалопатію 2 ступеню. Таке захворювання за своїми симптомами вказує, що остання не усвідомлювала значення своїх дій та не могла ними керувати. Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 21.11.2011 р. ОСОБА_10 визнано недієздатною, а ОСОБА_3 призначено її опікуном.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали та просили задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що ОСОБА_10 на момент укладання спірних договорів була дієздатною та усвідомлювала значення своїх дій. Хвороба не впливала на її здатність виразити свою волю на відчуження майна. Ця обставина засвідчена нотаріусом. Крім того, як на доказ психічного здоровя ОСОБА_10, посилались на факт призначення її у 2003 році за рішенням виконкому міської ради опікуном над сином ОСОБА_11

Відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні позов визнала.

Представник органу опіки і піклування, УПСЗН Новоград-Волинської міської ради в судовому засіданні при вирішенні справи покладалась на розсуд суду.

Третя особа на стороні позивача ОСОБА_6 у судовому засіданні просив позов задовольнити.

Треті особи на стороні відповідачів ОСОБА_12 нотаріус ОСОБА_9, представники Новоград-Волинської державної нотаріальної контори, ПАТ «Укрсоцбанк» у судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

У відповідності до ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і доказиподаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-ТП № 231757 від 18.04.2014 р. ОСОБА_10 померла 17.01.2014 р. (а.с. 6)

Згідно акту огляду МСЕК серії ЖИА № 053514 ОСОБА_10 встановлено першу групу інвалідності з 11.05.2007 року (а.с. 197).

Згідно договору дарування житлового будинку від 10.03.2004 р., зареєстрованого в реєстрі за № 5Д455, ОСОБА_10 подарувала ОСОБА_4 житловий будинок № 128-А по вул. Радянській в м. Новоград-Волинський. Договір підписано сторонами та посвідчено державним нотаріусом Новоград-Волинської державної нотаріальної контори ОСОБА_13М.(а.с. 53).

За договором дарування житлового будинку від 11.02.2011 р., зареєстрованим в реєстрі за № 221, ОСОБА_10 подарувала ОСОБА_3 житловий будинок №10 по вул. Пархоменка в м. Новоград-Волинський. У звязку з похилим віком та хворобою ОСОБА_10, договір від її імені підписав ОСОБА_4 Правочин посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_9 (а.с. 54).

Згідно договору дарування земельної ділянки від 11.02.2011 р., зареєстрованого в реєстрі за № 223, ОСОБА_10 подарувала ОСОБА_3 земельну ділянку по вул. Пархоменка, 10, в м. Новоград-Волинський, площею 0,0856 га. У звязку з похилим віком та хворобою ОСОБА_10, договір від її імені підписав ОСОБА_4 Правочин посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_9 (а.с. 158-159).

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 21.11.2011 р. по справі №2-о-143/11 ОСОБА_10 визнано недієздатною, ОСОБА_3 призначено опікуном над ОСОБА_10 (а.с. 26).

У судовому засіданні за клопотанням позивача та згодою інших присутніх учасників справи досліджено відеозапис на диску, який містить позначки «ОСОБА_10 14.06.10 р.» та згідно пояснень позивач зроблений ним особисто (конверт а.с. 79). На відтвореному в судовому засіданні відеозапису зафіксовано голос особи чоловічої статі яка перебуває за кадром та звертається до жінки похилого віку, яка перебуває в кадрі. Сторони визнали, що на відеозаписі зафіксована ОСОБА_10, яка померла 17.01.2014 року та з нею спілкується ОСОБА_1 (позивач). Доказів на підтвердження часу та обставин створення відеозапису суду не надано. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_10 не реагує адекватно на звернення до неї, будь-яку думку висловити не може.

За клопотанням сторін у судовому засіданні досліджено матеріали цивільної справи №2-о-143/11, з якої вбачається, що 02.08.2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про визнання ОСОБА_10 недієздатною. В обґрунтування своїх вимог заявник посилалась на те, що в останні роки стан здоровя ОСОБА_10 значно погіршився внаслідок психічної хвороби, вона не розмовляє і пересувається за допомогою візка, наслідків своєї поведінки не розуміє, не має змоги правильно орієнтуватися та оцінювати прості життєві ситуації, забуває, що з нею сталось у минулому і суть її власного життя.

Таким чином, через незначний час (менше ніж півроку) після укладання договорів дарування ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про визнання дарувальника недієздатною, в якій зазначала про безпорадний стан і хворобу ОСОБА_10, що не дозволяє останній усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними протягом останніх декількох років. Отже, зміст самої заяви про визнання ОСОБА_10 недієздатною спростовує висловлені в даному судовому засіданні заперечення відповідача ОСОБА_3 про перебування дарувальника в момент укладання правочинів у такому стані, який дозволяв вчиняти дії, спрямовані на відчуження майна.

Цивільна справа №2-о-143/11 також містить акт амбулаторної судово-психіатричної експертизи №483-2011 від 10.10.2011 року, згідно якого експертна комісія встановила, що ОСОБА_10 з серпня 2007 року виявляє ознаки вираженої деменції (слабоумства) з вираженими афотичними розладами внаслідок перенесеного ішемічного інсульту в басейні середньо-мозкової артерії зліва з правостороннім геміпарезом (як наслідок цереброваскулярної хвороби). Ступінь наявних у ОСОБА_10 розладів був настільки виражений, що вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с. 81, 82).

За клопотанням позивача, ухвалою суду від 16.05.2016 р. було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу ОСОБА_10

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 220-2016 від 14.06.2016 р. ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 17.01.2014 р., на момент підписання договору дарування будинку № 128-А по вул. Радянській в м. Новоград-Волинський, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_4, та посвідченого 10.03.2004 р. Новоград-Волинською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за №5-Д455, психічним захворюванням не хворіла, з урахуванням її вікових особливостей та стану здоровя могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 17.01.2014 р., в момент підписання договорів дарування: 1) від 11.02.2011 р., зареєстрований в реєстрі за № 221, про дарування будинку № 10 по вул. Пархоменка в м. Новоград-Волинський, Житомирської області; 2) від 11.02.2011 р. зареєстрований у реєстрі за № 223, про дарування земельної ділянки по вул. Пархоменка, 10 в м. Новоград-Волинський; виявились клінічні ознаки вираженої судинної деменції (слабоумства) з вираженими афотичними розладами та правобічним геміпарезом внаслідок цереброваскулярної хвороби та перенесеного ішемічного інсульту в 2007 р. Ступінь наявної у ОСОБА_10 слабоумства, починаючи з серпня 2007 р., був настільки виражений, що вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у тому числі і на момент підписання договорів дарування (а.с. 208)

Судом встановлено, що висновок експертної комісії є цілісний, структурований, а його заключна частина, де саме містяться відповіді на поставлені питання, викладена чітко й однозначно. Обставини, які б викликали сумніви у правильності висновку експертизи, визнання його необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи, істотні порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи, судом не встановлені.

Висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, установленими для статтею 212 ЦПК України.

У даному конкретному випадку суд погоджується с висновком, виходячи з сукупності встановлених судом обставин, наведених вище.

Відповідно до положеньст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом ст. 30 ЦК України цивільну дієздатністьмає фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатністьсвоїми діяминабувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а такожсвоїми діямистворювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Відповідно до пункту 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особуне визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коливона не моглаусвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочинусуд відповідно до ст. 145 ЦПК Українизобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до ст. 212 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 225 Цивільного кодексу України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Недійсним згідно з вищезазначеною статтею може бути визнаний правочин, вчинений дієздатною фізичною особою, але в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Правочин, вчинений в такому стані, не відповідає загальним вимогам чинності правочину, зокрема відповідності волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі, що передбачено ч. 3 ст. 203 ЦК України.

Судом встановлено, що позивач є особою, яка входить до кола спадкоємців за законом першої черги, отже має право на частку в спадкуванні майна, яке було власністю його матері ОСОБА_10 Таким чином, вирішення питання про дійсність правочину про відчуження такого майна безпосередньо стосується прав та інтересів позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.

На підставі вищевикладеного, суд задовольняє позовні вимоги в частині визнання недійсними договорів дарування від 11.02.2011 р. за якими ОСОБА_10 подарувала ОСОБА_3 будинок № 10 по вул. Пархоменка в м. Новоград-Волинський та земельну ділянку за тією ж адресою, оскільки зібраними у справі доказами доведено, що дарувальник ОСОБА_10 у момент укладання зазначених правочинів не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними внаслідок захворювання.

Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору дарування будинку № 128-А по вул. Радянській в м. Новоград-Волинський, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_4, що посвідчено 10.03.2004 р. Новоград-Волинською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за № 5-Д455, оскільки позивачем не доведено наявність обставин, з якими закон повязує недійсність правочинів. Зібраними у справі доказами спростовується посилання позивача на те, що дарувальник ОСОБА_10 10.03.2004 р. перебувала у стані, в якому не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.

У відповідності до п.п. 5, 7, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вбачається, що відповідно до ст. ст. 215, та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Позивач звільнений від сплати судового збору, як особа, яка має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій (а.с. 5).

Згідно з ч.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивач, на користь якого ухвалено рішення, звільнений від сплати судового збору, він стягується з відповідачів в дохід держави, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Суд задовольняє дві позовні вимоги немайнового характеру та стягує з відповідачів на користь держави судовий збір в рівних частинах по 367 грн. 47 коп., з кожного.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 57, 60, 145, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним, укладений між ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла 17.01.2014 р., від імені якої поставив підпис ОСОБА_4, з одного боку та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, з іншого, який посвідчений приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі за № 221, договір дарування будинку № 10 по вул. Пархоменка в м. Новоград-Волинський, Житомирської області, загальною площею 54,4 кв.м.

Визнати недійсним, укладений між ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла 17.01.2014 р., від імені якої поставив підпис ОСОБА_4, з одного боку та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, з іншого, який посвідчений приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрований у реєстрі за № 223, договір дарування земельної ділянки по вул. Пархоменка, 10 в м. Новоград-Волинський, Житомирської області, загальною площею 54,4 кв.м.

У задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору дарування будинку № 128-А по вул. Радянській в м. Новоград-Волинський, загальною площею 129,8 кв. м, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_4, та посвідчений 10.03.2004 р. Новоград-Волинською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за № 5-Д455 - відмовити.

Стягнути з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 судовий збір на користь держави в розмірі 367 грн. 47 коп., з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 02.09.2016 року.

Головуючий: А.В. Помогаєв