Ухвала суду № 60866315, 01.09.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0603/5479/12 Головуючий у 1-й інст. Вельмик А. Є.

Категорія ст. 368 ч.3 КК України Доповідач Слісарчук Я. А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області

в складі:

головуючого - судді Слісарчука Я.А.

суддів: Зав?язуна С.М., Крижанівського В.В.

за участю: прокурора Лотуги Л.В.

потерпілого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальну справу, за апеляційними скаргами підсудних ОСОБА_5 і ОСОБА_4 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Левченка Ю.Ю. на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28 грудня 2015 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. В.Коровинці Чуднівського району, Житомирської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

визнано невинним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України та виправдано у зв?язку із недоведеністю його участі у вчиненні злочину.

Його ж засуджено :

- за ч.1 ст. 364 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах строком на 2 роки із сплатою штрафу в сумі 4250 гривень.

- за ч.2 ст. 15, ч.2 ст.190 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах строком на 2 роки із сплатою штрафу в сумі 4250 грн.

Відповідно до ст.75 КК України, ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням впродов ж двох років.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_4 покладено обов?язок повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Бердичева, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

визнано невинним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України та виправдано у зв?язку із недоведеністю його участі у вчиненні злочину.

Його ж засуджено :

- за ч.1 ст. 364 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах строком на 2 роки із сплатою штрафу в сумі 4250 гривень.

- за ч.2 ст. 15, ч.2 ст.190 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах строком на 2 роки із сплатою штрафу в сумі 4250 грн.

Відповідно до ст.75 КК України, ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням впродов ж двох років.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_4 покладено обов?язок повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог ст.81 КПК України.

Як визнав суд, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, являючись працівниками правоохоронного органу, ОСОБА_4, працюючи ОСОБА_4, будучи службовою особою, маючи спеціальне звання капітан міліції, а ОСОБА_5, працюючи ОСОБА_5, будучи службовою особами, маючи спеціальне звання капітан міліції, умисно, з метою одержання для себе неправомірної вигоди, використовуючи надані їм повноваження всупереч інтересам служби заволоділи чужим майном шляхом зловживання довірою, чим спричинили потерпілому матеріальної шкоди та заподіяли істотної шкоди державним інтересам у вигляді підриву авторитету органів державної влади.

Так, наказом начальника УМВС України на ПЗЗ № 132 о/с від 13.05.2011 року ОСОБА_4 призначено на посаду ОСОБА_4. Таким чином, ОСОБА_4, обіймаючи постійно у вказаному відділенні посаду, являється працівником правоохоронного органу. Його функціональні обов?язки затверджені начальником ЛВ на ст. Козятин УМВС на ПЗЗ від 27.03.2012 року.

Згідно функціональних обов?язків, затвердженого начальником ЛВ на ст..Козятин УМВС на ПЗЗ від 27.03.2012 року, в обов?язки ОСОБА_4 входить:

- організовувати роботу лінійного відділення, розподіляти обов?язки між особовим складом, очолювати та контролювати його роботу;

- забезпечувати виконання покладених на відділення завдань щодо боротьби із злочинністю на об?єкті оперативного обслуговування, дотримання працівниками законності, прав та свобод людини і громадянина;

- розробляти поточні, перспективні та соціальні плани роботи відділення, план спільних дій відділення з іншими органами внутрішніх справ щодо оперативного відпрацювання розкриття злочинів та проведення спеціальних операцій;

- визначати ефективність використання наявних сил і засобів у боротьбі із злочинністю, охороні громадського порядку на об?єкті обслуговування;

- організовувати раціональне використання негласних джерел оперативної інформації, заведення справ на осіб, які вчинили злочини на об?єкті обслуговування;

- налагоджувати регулярну взаємодію відділення з іншими органами внутрішніх справ щодо обміну інформацією про стан охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю. Забезпечувати виявлення фактів розкрадання, хабарництва та інших злочинів на об?єкті оперативного обслуговування, реагування на заяви громадян щодо вчинених злочинів;

- приймати рішення щодо раціональної розстановки сил та засобів у разі ускладнення оперативного стану, вживати заходів щодо забезпечення готовності особового складу до дій;

-організовувати підготовку спецповідомлень, вивчати і впроваджувати позитивний досвід роботи, проводити заняття з особовим складом підрозділу з метою підвищення професійного рівня. Здійснювати контроль за дотриманням особовим складом правил внутрішнього розпорядку, оперативного обліку та реєстрації службової документації, виконавської дисципліни. Брати участь у проведенні службових перевірок за фактами порушення дисципліни і законності підлеглими.

Наказом начальника УМВС України на ПЗЗ № 198 о/с від 22.07.2011 року ОСОБА_5 призначено на посаду ОСОБА_5.

Згідно функціональних обов?язків, затвердженого начальником ЛВ на ст.Козятин УМВС на ПЗЗ від 27.03.2012 року, в обов?язки ОСОБА_5 входить:

- на основі аналізу та оцінки оперативної обстановки на дільницях обслуговування ЛВ на ст.Бердичів визначати пріоритетні напрямки роботи підрозділів лінійного відділення, координувати їх діяльність та комплексно відпрацьовувати шляхом надання організаційної, методичної та практичної допомоги;

-організовувати здійснення підрозділами лінійного відділення оперативно-розшукових та процесуальних заходів щодо запобігання, виявлення, розкриття злочинів, встановлення, розшуку та затримання осіб, які їх вчинили;

- забезпечувати розвиток мережі штатних і нештатних негласних співробітників та вдосконалення методів її використання, організовувати методи збору, аналізу, обміну і використання оперативної інформації та зміцнення взаємодії підрозділів лінійного відділення з іншими службами та підрозділу органів внутрішніх справ.

Крім цього, дотримуватись вимог ст.ст.2,4, 5 Закону України „Про міліцію", а саме: забезпечувати особисту безпеку громадян. Захищати їх права і свободи, законні інтереси, запобігати правопорушенням та припиняти, охороняти і забезпечувати громадський порядок.

Діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, взаємодії з населенням. Завдання виконуються неупереджено, у точній відповідності з законом.

Правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, обіймаючи постійно у вказаному відділенні посади, являються працівниками правоохоронного органу.

Органаном досудового слідства ОСОБА_4 і ОСОБА_5 обвинувачуються в тому, що 03.03.2012 року співробітниками лінійного відділення на станції Бердичів лінійного відділу на станції Козятин УМВС України на Південно-західній залізниці при особистому огляді у неповнолітнього ОСОБА_7 виявлено сірниковий коробок з сухою подрібненою масою зеленого кольору.

03.03.2012 року ОСОБА_4, достовірно знаючи про факт виявлення у неповнолітнього ОСОБА_7 коробка з сухою подрібненою масою зеленого кольору, діючи всупереч інтересам служби з корисливих мотивів, вирішив заволодіти майном матері неповнолітнього ОСОБА_8, у зв?язку з чим вступив у попередню змову із ОСОБА_5, який, будучи працівником правоохоронного органу, маючи спеціальне звання капітан міліції, також являється службовою особою.

В цей же день ОСОБА_5, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 в межах єдиного умислу, спрямованого на заволодіння майном ОСОБА_8, зловживаючи довірою останньої, повідомив їй про можливість позитивного вирішення питання про звільнення її неповнолітнього сина від кримінальної відповідальності за вчинення ним злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.

Реалізуючи злочинний умисел, направлений на заволодіння майном ОСОБА_8, шляхом зловживання довірою, 07.03.2012 року, о 14 год. 30 хв., ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 спрямував до її місця роботи особу, яка повинна була під час зустрічі забезпечити між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 телефонний зв'язок.

Під час зустрічі, за допомогою мобільного телефону, який належав невідомій особі, ОСОБА_4 зв?язався з ОСОБА_8 та діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, за попередньою змовою з ОСОБА_5, наголосив, що для позитивного вирішення питання про звільнення її сина від кримінальної відповідальності, вона повинна передати особі, яка діє за його дорученням, кошти в сумі 5000 гривень.

ОСОБА_8 в ході телефонної розмови повідомила, що не може передати зазначену суму коштів, оскільки перебуває в стані матеріальних труднощів та попросила зменшити суму коштів, які необхідні для вирішення питання про звільнення її сина від кримінальної відповідальності. Останній погодився з проханням ОСОБА_8 та зменшив суму коштів до 3000 гривень. ОСОБА_8, будучи переконана в тому, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5, являючись працівниками правоохоронного органу та обіймаючи керівні посади, мають достатні повноваження для вирішення питання щодо звільнення її сина від кримінальної відповідальності і тому, довіряючи їм, погодилася на вказану пропозицію, про що повідомила по мобільному телефону ОСОБА_4 та передала гроші особі, на яку вказав ОСОБА_4

Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою, усвідомлюючи про відсутність у них законних повноважень для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам у вигляді підриву авторитету та престижу органів міліції, увійшли в довіру до ОСОБА_8 та заволоділи її майном, а саме коштами в сумі 3000 гривень.

Крім того, 19.03.2012 року в ході оперативно-розшукових заходів, проведених співробітниками ЛВ на ст.Бердичів при особистому огляді у ОСОБА_9 виявлено паперовий згорток з сухою подрібненою масою зеленого кольору.

З метою встановлення особи, проведення медичного огляду, з'ясування обставин придбання вилученого та його дослідження, цього ж дня оперуповноваженим БНОН ЛВ на ст. Бердичів ОСОБА_10 за погодженням ОСОБА_5 затримано в порядку ч.3 ст.263 КУпАП строком до трьох діб.

20.03.2012 року ОСОБА_4, пересвідчившись у безкарності своїх злочинних дій, достовірно знаючи про підстави та мету затримання ОСОБА_9, вирішив цим скористатися з метою одержання від батька останнього ОСОБА_2 незаконної грошової винагороди за звільнення сина з кімнати тимчасово затриманих, для чого вступив у попередню змову із ОСОБА_5

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання незаконної винагороди, 20.03.2012 року. близько 15 год., ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5 діючи умисно, корисливо, знаходячись в приміщенні ЛВ на станції Бердичів УМВС України на ПЗЗ, за адресою: Житомирська обл., м. Бердичів, вул. К. Лібкнехта, 113, стали вимагати у ОСОБА_2 хабара в розмірі 2000 гривень за звільнення його сина ОСОБА_9 з кімнати тимчасово затриманих Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області. ОСОБА_2, будучи переконаним у невинуватості свого сина ОСОБА_9, вважаючи, що законним інтересам останнього загрожує реальна небезпека, погодився на умови ОСОБА_4 та ОСОБА_5, після чого у вищезазначеному місці та час, передав, а ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5, одержав 2000 гривень за звільнення ОСОБА_9 з кімнати тимчасово затриманих Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області. При цьому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запевнили ОСОБА_2, що звільнення його сина з кімнати тимчасово затриманих Бердичівького МВ УМВС України в Житомирській області відбудеться наступного дня.

21.03.2012 року ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4, достовірно знаючи про відсутність результатів дослідження вилученої у ОСОБА_9 речовини, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, надав оперуповноваженому БНОН ЛВ на ст.Бердичів ОСОБА_10 незаконну вказівку щодо звільнення ОСОБА_9 з кімнати тимчасово затриманих Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області.

Цього ж дня оперуповноважений БНОН ЛВ на ст.Бердичів ОСОБА_10, який не був обізнаний у злочинних намірах ОСОБА_4 та ОСОБА_5, виніс постанову про звільнення ОСОБА_9 з КТЗ Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області. Після чого ОСОБА_4, діючи всупереч інтересам служби, тобто зловживаючи службовим становищем, згідно узгодженої з ОСОБА_5 домовленості, затвердив вказану постанову, що стало підставою для дострокового звільнення ОСОБА_9 з кімнати для затриманих Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області.

Судом встановлено, що 26.03.2012 року, ОСОБА_4, достовірно знаючи, що матеріали перевірки щодо ОСОБА_9 22.03.2012 року передані до слідчого відділу ЛВ на ст.Козятин та зазначеним відділом стосовно останнього порушена кримінальна справа за ч.1ст.309 КК України, діючи всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, вирішив заволодіти майном ОСОБА_2, у зв'язку з чим вступив у попередню змову із ОСОБА_5

В цей же день, близько 09 год., діючи згідно узгодженого з ОСОБА_4 плану, спрямованого на заволодіння майном ОСОБА_2, ОСОБА_5, зустрівшись в приміщенні ЛВ на станції Бердичів УМВС України на ПЗЗ з ОСОБА_2, зловживаючи довірою останнього, повідомив йому про можливість позитивного вирішення питання щодо звільнення його сина від кримінальної відповідальності за вчинення ним злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, за що він повинен передати кошти в сумі 1500 доларів США.

ОСОБА_2, будучи переконаним у тому, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5, являючись працівниками правоохоронного органу та обіймаючи керівні посади, мають достатні повноваження для вирішення питання щодо звільнення його сина від кримінальної відповідальності і тому, довіряючи їм, погодився на вказану пропозицію.

У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння майном ОСОБА_2, шляхом зловживання довірою, ОСОБА_4,, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_5, в присутності останнього, попросив свого товариша ОСОБА_11, що не був обізнаний у їх злочинних намірах, отримати для них від ОСОБА_2 грошові кошти.

27.03.2012 року, близько 12 год. 30 хв., в приміщенні стоматологічного кабінету, розташованого за адресою : Житомирська обл., м.Бердичів, вул.Свердлова,44, ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_11, на прохання ОСОБА_4 та ОСОБА_5, не будучи обізнаним в злочинних намірах останніх, отримав 1500 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 27.03.2012 року складало 11979 грн., за сприяння у вирішенні питання щодо звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за ч.1ст.309 КК України.

Після чого ОСОБА_11 був затриманий співробітниками УСБУ України в Житомирській області та в останнього виявлені і вилучені гроші в сумі 1500 доларів США, які останній повинен був передати ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою, усвідомлюючи про відсутність у них законних повноважень для звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності, з метою одержання неправомірної вигоди для самих себе, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам у вигляді підриву авторитету та престижу органів міліції, увійшли в довіру до ОСОБА_2 та мали намір заволоділи його майном, а саме коштами в сумі 1500 доларів США, однак злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки при передачі вказаних грошових коштів ОСОБА_11, який мав в подальшому передати їх ОСОБА_13 та ОСОБА_5, ОСОБА_11 був затриманий співробітниками УСБУ України в Житомирській області.

На вирок суду подані апеляції.

Підсудні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вирок суду просять скасувати, та постановити виправдувальний вирок. Вказують на те, що висновки суду першої інстанції про їх винність у вчиненні злочинів за які їх засуджено, не відповідають фактичним обставинам справи.Посилаються на те, що, їх вина у вчиненні вказаних злочинів не доведена зібраними по справі доказами.Звертають свою увагу на те, що висновки суду містять суперечності, так суд визнавши їх винними по епізоду заволодіння коштами в сумі 1500 доларів США у ОСОБА_2 в той же час визнав не допустимим доказом по справі протокол огляду місця події, під час якого були вилучені вказані кошти.

Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Левченко Ю.Ю. вирок суду просить скасувати та постановити новий вирок яким ОСОБА_4 і ОСОБА_5 визнати винними у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.364, ч.2 ст. 190. ч.3 ст.368 КК України та призначити їм покарання: за ч.2 ст.190 КК України у виді 3 років позбавлення волі, за ч.1 ст.364 КК України в редакції від 07.04.2011року у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах строком на 3 роки із сплатою штрафу у розмірі 500 (п'ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає 8 500 гривень, за ч.3 ст.368 КК України в редакції від 07.04.2011року у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах строком на 3 роки та з конфіскацією усього майна. Відповідно до ст.54 КК України ОСОБА_4 позбавити спеціального звання - майор міліції, а ОСОБА_5 позбавити спеціального звання капітан міліції.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 і ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах на строк 3 роки із сплатою штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає 8 500 гривень з конфіскацією усього майна. Відповідно до ст.54 КК України ОСОБА_4 позбавити спеціального звання - майор міліції, а ОСОБА_5 позбавити спеціального звання капітан міліції. Вказує на те, що суд за наявності зібраних по справі доказів безпідставно виправдав підсудних.Зокрема, апелянт посилається на те, що суд за наявності зібраних по справі доказів, показань потерпілої ОСОБА_8, показань даних нею на очних ставках з ОСОБА_5 і ОСОБА_4, протоколу проведення впізнання за її участю голосу ОСОБА_4, показання свідка ОСОБА_12, безпідставно виправдав ОСОБА_5 і ОСОБА_4 по епізоду заволодіння коштами належними ОСОБА_8 Також, прокурор посилається на те, що суд за наявності доказів по справі показань потерпілого ОСОБА_2, показань даних на очних ставках з ОСОБА_5 і ОСОБА_4, показань свідка ОСОБА_9, його показань на очних ставках з ОСОБА_5 та ОСОБА_4, незаконно виправдав ОСОБА_5 і ОСОБА_4 в одержанні хабаря.Крім цього, апелянт посилається на те, що призначене підсудним покарання ч.1 ст. 364 КК України та за ч.2 ст. 15, ч.2 ст.190 КК України, є м'яким і таким, що не відповідає тяжкості вчинених ними злочинів та даним про їх особу.

Заслухавши доповідача, прокурора і потерпілого, які просили задовольнити апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та залишити без задоволення апеляції підсудних, підсудних ОСОБА_5 і ОСОБА_4 та захисника, про задоволення апеляції підсудних та залишення без задоволення апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів дійшла висновку, що апеляції підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 335 ч.5 КПК України (в редакції 1960 року) коли підсудному було пред?явлено декілька обвинувачень і деякі з них не були доведені, то у резолютивній частині вироку повинно бути зазначено, по яких з них підсудний виправданий, а по яких засуджений.

Вказаних вимог закону суд не дотримався.

З матеріалів справи видно, що органом досудового розслідування та зміненим прокурором обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_4 обвинувачувалися у тому, що за попередньою змовою групою осіб, використовуючи своє службове становище в супереч інтересам служби, увійшли в довіру до ОСОБА_8 та заволоділи її коштами в сумі 3000 грн.

Також, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 обвинувачувались в тому, що за попередньою змовою групою осіб вимагали та отримали від ОСОБА_2 хабаря в розмірі 2000 грн.

Крім цього, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 обвинувачувались в тому, що за попередньою змовою групою осіб, використовуючи своє службове становище в супереч інтересам служби, увійшли в довіру до ОСОБА_2 та заволоділи його коштами в сумі 1500 доларів США.

Їх дії прокурором були кваліфіковані за ст.ст. 364 ч.1, 190 ч.2, 368 ч.3 КК України.

Суд, постановляючи вирок виправдав ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за 368 ч.3 КК України у зв?язку з недоведеністю їх участі у вчиненні злочину та визнав винним ОСОБА_5 і ОСОБА_4 по епізоду заволодіння коштами ОСОБА_2 в сумі 1500 доларів США при цьому кваліфікувавши їх дії за ст.ст. 364 ч.1, 15 ч.2, 190 ч.2 КК України.

Між тим, суд по епізоду заволодіння підсудними коштами, які належали потерпілій ОСОБА_8, за ст.ст. 364 ч.1, 190 ч.2 КК України, в резолютивній частині вироку не зазначив про прийняте рішення.

Вказані порушення закону відповідно до ст. 370 ч.1 КПК України (в редакції 1960 року) є істотними.

За таких обставин, вирок суду в силі залишатись не може, підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати вищенаведене, дослідити зібрані по справі докази, дати їм належну оцінку, перевірити доводи апеляцій, прокурора та підсудних, та в залежності від встановленого прийняти рішення яке відповідало б вимогам закону.

Крім цього, колегія суддів вважає, що призначене судом ОСОБА_5 і ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст. 364 КК України, ч.2 ст. 15, ч.2 ст.190 КК України, із застосуванням ст. 75 КК України є м'яким і таким, що не відповідає даним про їх особу.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 ч.2 КПК України (в редакції 1960 року),

колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляції підсудних ОСОБА_5 і ОСОБА_4 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Левченка Ю.Ю. задовольнити частково.

Вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28 грудня 2015 року щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Судді: