Рішення № 60863301, 18.08.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження:22ц/785/608/16

Головуючий у першій інстанції Кічмаренко С. М.

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Ващенко Л.Г.

суддів - Колеснікова Г.Я., Плавич Н.Д.

при секретарі - Сібовій А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 липня 2015 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

03.02.2015 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (далі-Товариство 1) звернулось із позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 20 649,33 гривень.

Позов обгрунтовано тим, що 05.07.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" (далі- Товариство 2) і відповідачем був укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 10 500 гривень на строк 36 місяців, зі сплатою 0,01% річних за користування кредитними коштами і сплатою за управлення кредитними коштами щомісячно 3,90% від суми кредиту або 409,50 гривень.

28.03.2014 року між Товариством 1 і Товариством 2 укладено Договір відступлення права вимоги, зокрема за договором від 05.07.2011 року між Товариством 2 і відповідачем.

Відповідно до Додатку до договору про відступлення права вимоги, за відповідачем утворилась заборгованість за кредитом, як складається із заборгованості за основною сумою боргу, процентами, заборгованістю за платою по управлінню кредитом, крім того, нарахована пеня за неналежне виконання заобов'язання.

Посилаючись на те, що відповідач належним чином не виконує зобов'язання, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом, відсотками і комісією.

Представник позивача і відповідач не приймали участі у судовому засіданні у суді першої інстанції.

Заочним рішенням Приморського районного суду Одеської області від 09.07.2015 року у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на незаконність рішення суду, невідповідність висновків суду обставинам справи і наданим доказам.

У засіданні колегії суддів: представник відповідача скаргу визнала частково.

Представник Товариства 1 у засідання колегії суддів не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуваню з ухваленням нового рішення на підставі ст. 309 ч.1 п. п. 3,4 ЦПК України.

Згідно зі ст. 309 ч.1 п. п. 3,4 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка складється із заборгованості за кредитом, відсотками і плати за управлення кредитом, крім того, нарахована пеня за неналежне виконання умов зобов'язання (а.с.1,2,15-17,19).

Позов підлягає задоволенню частково зважаючи на наступне.

Між сторонами виникли правовідносини із зобов'язання, які регулюються нормами ЦК України.

Встановлено, що між Товариством 2 і відповідачем 05.07.2011 року укладено кредитний договір за умовами якого відповідач отримав кредит у ромізі 10 500 гривень на строк - 36 місяців \тобто до 05.01.2013 року\, зі сплатою 0,01% річних. Крім того, кредитним договором передбачено щомісячно сплачувати 3,90% від суми кредиту, як плату за управління кредитом (а.с.5,6).

28.03.2014 року між Товариством 1 і Товариством 2 укладено Договір відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступив позивачу право вимоги, у тому числі до відповідача у повному обсязі, а саме: суму основного зобов'язання \кредиту\, плату за кредитом \плату за управлінян кредитом, плату за річною кредитною ставкою\, пеню за порушення зобов'язання та інші платежі, право на які належить первісному кредитору (а.с.20-32, п.1.1.договору, а.с.20 зворот).

Згідно із додатком №1 до Договору від 28.03.2014 року \Реєєстр боржників\, позивач має право вимоги до відповідача в сумі 20 649,33 гривень, з яких: 5 164,96 гривень заборгованість по кредиту; 0,39 гривень заборгованість по відсоткам; 5 124,22 заборгованість за платою за управління кредитом; 10 359,76 гривень - пеня за порушення зобов'язання (а.с.19).

Позивач 04.04.2014 року письмово повідомив відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні (а.с.16-18).

Станом на 03.02.2015 року відповідач зобов'язання не виконав і заборгованість за кредитним договором від 05.07.2011 року не погасив.

03.02.2015 року, у межах строку позовної давності, Товариство 1 звернулось із позовом за захистом порушеного права.

Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, вимог ЦК України, актів цивільного законодавства. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк \термін\ його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк \термін\.Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. За кредитним договором банк \кредитодавець\ зобов'язується надати грошові кошти \кредит\ позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти (ст. ст. 526 ч.1, 527 ч.1, 530 ч.1 599 ч.1, 631 ч.4, 1054 ч.1 ЦК України).

Відповідач, у порушення ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України і умов кредитого договору від 05.07.2011 року зобов'язання належним чином не виконав і допустив заборгованість.

Вимоги у частині стягнення заборгованості за кредитом у сумі 5 164,96 гривень і заборгованості за відсотками у сумі 0,39 гривень підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки доведені і грунтуються на законі.

Проте вимоги у частині стягнення плати за управління кредитом задоволенню не підлягають, а у частині стягнення пені підлягають задоволенню частково з таких підстав.

За кредитним договором \п.4.8\ і умовами надання кредиту \Додаток до кредитого договору\, встановлена плата за управління кредитом \щомісячно\ - 3,90% від суми кредиту, що становить 409,50 гривень (а.с.6).

Між тим, за змістом п.3.6 постанови Національного банку України №168 від 10.05.2007 року, кредитори не вправі встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь кредитора як винагороду за: надання кредиту; за надання інформаційно-консультаційних послуг щодо порядку кредитування; оформлення документів; роз'яснення діючих вимог щодо кредитування; експертизу документів, наданих для отримання кредиту; за супроводження кредиту і послуг при перегляді умов кредиту.

Держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного рі\инків \п.1 ч. 2 ст. 92 Конституції України\, має підтримувати на засадах пропорційності орозумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Слід також виходити з того, що держава повинна сприяти забезпеченню споживання населенням якісних товарів \робіт,послуг\, зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри у суспільстві.

Разом з тим, споживачу, як правило, об'єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів \робіт,послуг\ із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму.

Отже для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги.

Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визнання особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження принципу дії свободи цивільного договору.

Зазначене здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Таким чином держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів \робіт, послуг\ від можливих зловживань з боку сопживачів (рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року у справі №15-рп\2011).

Оскільки кредитор не вправі встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на користь кредитора, у тому числі у вигляді винагороди за супроводження кредиту, у даному випадку плата за управління кредитом, колегія суддів відмовляє у позові про стягнення з відповідача 5 124,22 гривень,як заборгованість плати за управління кредитом..

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків (ст. 551 ч.3 ЦК України).

Збитки позивача становлять - 5 165, 35 гривень (5 164,96+0,39).

Беручи до уваги, що розмір неустойки становить 5 165,35 гривень, пеня за період з 05.07.2011 року по 28.03.2014 року підлягає стягненню у розмірі 5 165,36 гривень, що не буде перевищувати розміру збитків.

Зважаючи на те, що між сторонами існує зобов'язання, яке випливає з кредитного договору від 05.07.2011 року і договору відступлення прав вимоги від 28.03.2014 року, відповідач порушив умови зобов'язання і допустив заборгованість, колегія суддів дійшла висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково у розмірі 10 330,07 гривень.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог, які понесені позивачем за розгляд справи у суді першої і у суді апелційної інстанціїй, які належним чином підтверджені (а.с.3,95).

Приймаючи до уваги, що рішення суду про відмову у позові не відповідає обставинам справи і вимогам закону, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" - задовольнити частково.

Рішення Приморського районого суду м. Одеси від 09 липня 2015 року - скасувати. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІІН № НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (ЄДРПОУ № 35625014) заборгованість станом на 28.03.2014 року у сумі 10 330 \десять тисяч триста тридцять\ гривень 07 копійок, з яких: 5 164,96 гривень заборгованість за кредитом; 0,39 гривень заборгованість по відсоткам; 5 165,36 гривень пеня за період з 05.07.2011 року по 28.03.2014 року, а також судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції у сумі 243 \двісті сорок три \ гривні 60 копійок і за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у сумі 1 071 \одна тисяча сімдесят одна\ гривеня 84 копійки.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

Г.Я. Колесніков

Н.Д. Плавич