Ухвала суду № 60861613, 02.09.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1060/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1737/2016

Категорія 30

Головуючий у 1 інстанції Калиній Г.В.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

У Х В А Л А

02 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Суддя Апеляційного суду Івано-Франківської області Девляшевський В.А., розглянувши апеляційну скаргу Калуської місцевої прокуратури на рішення Рожнятівського районного суду від 21 вересня 2015 року,

в с т а н о в и в :

Рішенням Рожнятівського районного суду від 21 вересня 2015 року відмовлено у задоволенні позову Державного підприємства «Осмолодське лісове господарство» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу. При розгляді даної справи і проголошені рішення був присутній представник позивача. Однак, ДП «Осмолодське лісове господарство» правом на апеляційне оскарження цього рішення не скористалось, а отже, погодилось із висновками суду першої інстанції.

Тільки 08 липня 2016 року, тобто більше ніж через дев'ять місяців після набуття зазначеним судовим рішенням законної сили, на нього була подана апеляція Калуською місцевою прокуратурою.

Таким чином, апеляційна скарга прокуратурою була подана з істотним пропуском строку, встановленого ст.294 ЦПК України. Твердження апелянта про те, що цей процесуальний строк прокуратурою в дійсності не пропущено, оскільки про ухвалення рішення в даній справі стало відомо тільки 29 червня 2016 року при ознайомленні прокурором з матеріалами даної справи, не може бути прийняте до уваги. Наведену керівником прокуратури обставину також не можна вважати й поважною причиною для поновлення пропущеного процесуального строку, оскільки по-перше, у розгляді даної справи приймав участь представник Державного підприємства «Осмолодське лісове господарство», який фактично й здійснював представництво інтересів держави у суді. По-друге, відкриття апеляційного провадження в даному випадку порушило б встановлені Конвенцією принцип «RES JUDICATA», тобто поваги до остаточного судового рішення, та принцип правової визначеності, який означає остаточність вирішення спору судовим рішенням та остаточність встановлення судом фактів, обставин та правовідносин.

Вперше Європейський Суд констатував порушення цього принципу, а разом з тим й права на справедливий суд у своєму рішенні від 28.10.1999 року по справі Брумареску проти Румунії. Європейський Суд у згаданому рішенні, зокрема, вказав, що надання Цивільним процесуальним кодексом Румунії Генеральному Прокурору необмеженого права звертатись до Верховного Суду Правосуддя з вимогою про скасування остаточного рішення, яке вступило в законну силу по справі, в якій він не був стороною, призводить до порушення принципу правової визначеності і до порушення права сторони в справі, на користь якого відбулось судове рішення, та на порушення права на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 ст.6 Конвенції. В подальшому порушення названих принципів Європейським Судом констатувалось в багатьох інших рішеннях, зокрема, у рішеннях по таким справам: «Рябих проти Росії» від 24.07.2003 року; «Праведна проти Росії» від 18.11.2004 року; «Радчіков проти Росії» від 24.05.2007 року; «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року; «Науменко проти України» від 09.11.2004 року; «Волосюк проти України» від 29.06.2006 року. З аналізу цих рішень випливає висновок, що принцип правової визначеності вимагає, щоб «остаточне рішення суду не ставилось під сумнів». Це означає, що суд та інші органи державної влади після ухвалення остаточного рішення не мають права на звернення щодо перегляду рішення суду. При цьому це стосується як суду вищої інстанції, так і посадових осіб державних органів, які участі у справі не брали.

Крім того, в рішенні Європейського Суду по справі «Грецькі нафтопереробні заводи В «Стренг і Стратіс Андреадіс» проти Греції констатовано, що виявляється порушеним принцип рівності сторін тоді, коли при участі в процесі держави в якості однієї із сторін, ЦПК надає прокурору як державній посадовій особі право вимагати скасування остаточного та обов'язкового судового рішення, винесеного на користь приватної особи.

Враховуючи вище наведене, можна дійти до висновку про відсутність підстав для поновлення встановленого законом процесуального строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Калуської місцевої прокуратури.

Враховуючи наведене та керуючись ч.1 ст.294; ч.2 і 3 ст.297 ЦПК України, суддя

у х в а л и в :

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Калуської місцевої прокуратури на рішення Рожнятівського районного суду від 21 вересня 2015 року в даній справі відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

СуддяВ.А. Девляшевський