Рішення № 60856633, 31.08.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.08.16р. Справа № 904/5660/16За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Збагачувач", м. Київ

До відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м.Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення пені та 3% річних у розмірі 694 700,31 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №01/07-1 від 01.07.2016 року, представник

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №ББУ/ПУ189/ВП/16 від 30.06.2016 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Збагачувач" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства ОСОБА_1 акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" пеню у розмірі 656103,64 грн. та 3% річних у розмірі 38596,67 грн., загалом на суму 694700,31 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що послуги, надані позивачем на підставі договору №010715/1п/р/161-ПУ-ПТП від 01.07.2015 року, оплачені відповідачем із порушенням строку, а тому позивач просить стягнути з відповідача пеню за порушення строку оплати та 3% річних.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки вважає що всі платежі здійснювалися своєчасно, а тому нарахування пені та 3% річних за прострочення оплати робіт є безпідставним. Відповідачем надано для залучення до матеріалів справи всі платіжні доручення по спірним рахунками та акт звірки взаємних розрахунків.

Також позивачем подані пояснення, відповідно до яких зазначає, що рахунки надходили на їх адресу із запізненням, а оплата проводилась на наступний день після отримання рахунків, при чому оплата інколи здійснювалась по декількох рахунках одним платежем, а тому у деяких випадкам навіть можлива переплата. У зв'язку з тим, що кількість слів, передбачених у розділі "призначення платежу" обмежена, то неможливо було вказати всі акти, за якими здійснювалась оплата.

Розгляд справи був відкладений з 20.07.2016 року на 04.08.2016 року, з 04.08.2016 року на 18.08.2016 року, з 18.08.2016 року на 31.08.2016 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2016 року строк розгляду справи продовжено на 15 днів.

У судовому засіданні 31.08.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2015 року між публічним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Збагачувач" (виконавець) було укладено договір №010715/1п/р/161-ПУ-ПТП, відповідно до п.1.1 якого замовник зобов'язується передати (поставити) виконавцю вугілля для збагачення, оплатити послуги виконавця пов'язані із збагаченням вугілля та прийняти концентрат, а виконавець зобов'язується прийняти вугілля, здійснити його збагачення та передати (поставити) отриманий в результаті збагачення концентрат замовнику, у строки та на умовах обумовлених у цьому договорі чи специфікаціях.

Згідно з п.1.1.2 договору датою поставки вугілля виконавцю вважається дата, зазначена у графі 21 залізничної накладної, яка свідчить по прибуття вантажу на станцію ЦОФ вантажоотримувача (Новогродовка чи/або Кривий Торець Донецької залізниці).

Датою відвантаження концентрату приймається лата, зазначена у графі 56 залізничної накладної, яка свідчить про приймання вантажу до перевезення (п.1.1.3 договору).

Відповідно до п.6.3 договору замовник здійснює оплату вартості послуг по збагачуванні вугілля шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця подекадно на підставі рахунків від виконавця протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання замовником рахунку від виконавця. Сторони погоджують, що рахунок на оплату направляється виконавцем замовнику у електронному вигляді на адресу OnepirTN@dtek.com, із обов'язковою в наступному передачею оригіналів. Підтвердженням отримання рахунка може бути фіксування ПІБ та посади особи, яка прийняла відповідний рахунок, отримання звіт про прийняття електронною поштою тощо.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами (дата початку дії договору). Сторони встановлюють, що дата закінчення строку дії договору визначається наступним чином: при належному виконанні обома сторонами своїх зобов'язань, визначених цим договором. Датою закінчення строку дії договору є 30.06.2016 року, а у випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за цим договором, датою закінчення строку дії договору є дата повного і належного виконання сторонами усіх прийнятих на себе зобов'язань (п.10.1 договору).

Позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, що підтверджується актом надання послуг №071301 від 13.07.2015 року, актами здачі-прийняття робіт (послуг) №ЗБ-072101 від 21.07.2015 року, №ЗБ-073101 від 31.07.2015 року, №ЗБ-073102 від 31.07.2015 року, №ЗБ-081101 від 01.07.2015 року, №ЗБ-082101 від 20.08.2015 року, №ЗБ-082102 від 21.08.2015 року, №ЗБ-082103 від 21.08.2015 року, №ЗБ-083101 від 31.08.2015 року, №ЗБ-083106 від 31.08.2015 року, №ЗБ-083108 від 31.08.2015 року, №ЗБ-083114 від 31.08.2015 року, №ЗБ-083115 від 31.08.2015 року, №ЗБ-083116 від 31.08.2015 року, №ЗБ-091101 від 11.09.2015 року, №ЗБ-092101 від 21.09.2015 року.

Матеріали справи підтверджується, що позивачем виставлені та направлені відповідачеві рахунки на оплату №071301 від 13.07.2015 року на суму 2 221026,30 грн., №ЗБ-072101 від 21.07.2015 року на суму 2 752308,11 грн., №ЗБ-073101 від 31.07.2015 року на суму 3562154,20 грн., №ЗБ-073102 від 31.07.2015 року на суму 406201,79 грн., №ЗБ-081101 від 11.08.2015 року на суму 2 922574,72 грн., №ЗБ-082101 від 21.08.2015 року на суму 3063525,60 грн., №ЗБ-082102 від 21.08.2015 року на суму 278257,28 грн., №ЗБ-082103 від 21.08.2015 року на суму 2039305,69 грн., №ЗБ-083101 від 31.08.2015 року на суму 3917597,70 грн., №ЗБ-083106 від 31.08.2015 року на суму 8005,81 грн., №ЗБ-083108 від 31.08.2015 року на суму 2378425,42 грн., №ЗБ-083114 від 31.08.2015 року на суму 9006,49 грн., №ЗБ-083115 від 31.08.2015 року на суму 225713,74 грн., №ЗБ-083116 від 31.08.2015 року на суму 3153,16 грн., №ЗБ-091101 від 11.09.2015 року на суму 3738685,45 грн., №ЗБ-092101 від 21.08.2015 року на суму 2889059,65 грн.

Вказані рахунки направлялися відповідачу цінними листами, що підтверджується наданими у справу описами вкладення (а.с. 41-48).

Позивач зазначає, що відповідачем впродовж дії договору розрахунки здійснювалися із порушенням строків, визначених п.6.3 договору, що підтверджується доданими платіжними дорученнями.

Позивачем за порушення строків оплати наданих за договором послуг зі збагачення вугілля нараховано пеню та 3% річних.

Причиною виникнення спору позивач зазначає відмову відповідача оплатити нараховані пеню та 3% річних.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що спірні рахунки відповідачем отримані, оскільки у актах здачі прийняття робіт (послуг), які підписані відповідачем зазначено про отримання відповідачем рахунків.

Відтак, з урахуванням положень п.6.3 договору, строк оплати наданих послуг є таким, що настав.

Позивач зазначає, що відповідачем надані послуги оплачені у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, однак такі оплати проводились із порушенням строків, визначених у п.6.3 договору, у зв'язку з чим позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню та 3% річних.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобовязань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.7.9 договору за прострочку оплати (п.6.3 договору) замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочки, від загальної суми заборгованості за кожний день прострочки.

За порушення строків оплати наданих послуг позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 656103,64 грн., при цьому здійснено розрахунок за кожним рахунком окремо.

Однак при перевірці правильності нарахування пені, судом встановлено невірність її нарахування, оскільки позивачем невірно здійснено зарахування оплат. Позивач у своїх поясненнях зазначає, що оскільки відповідачем у платіжних дорученнях чітко зазначене призначення платежу, то у нього відсутні підстави зараховувати переплати за цими рахунками, в оплату інших рахунків. Позивач вказує, що відповідач із проханням щодо зарахування переплат в рахунок інших платежів не звертався, а тому переплачені суми рахуються на підприємстві позивач як переплата.

Суд звертає увагу, що у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" зазначене чітке призначення платежу, то даний платіж має зараховуватися відповідно до його призначення. Однак, у випадку наявності переплачених сум за відповідними рахунками, то ці суми мають зараховуватись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, у разі наявності переплат платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто, починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Отже, за таких обставин, через відсутність зарахувань переплачених сум, позивачем невірно визначено і періоди нарахування пені.

Таку ж правову позицію підтримує Вищий господарський суд України, зокрема постановах від 14.04.2005 року у справі №11/274(12/5), від 25.12.2003 у справі №10/172 та Верховний Суд України (ухвала від 23.06.2005 року у справі №11/274(12/5)).

Суд зазначає, що таке нарахування штрафних санкцій при наявності значних переплат внаслідок помилкової вказівки номеру рахунку у призначенні платежу протирічить законодавству та звичаям ділового обороту (ст.7 Цивільного кодексу України).

Судом було зобов'язано позивача здійснити розрахунок пені та 3% річних із відповідними зарахуваннями переплат, що і було виконано позивачем, відповідно до якого пеня складає 482005,21, а 3% річних 27906,83 грн. При цьому позивач зазначив, що даний розрахунок не є позовними вимогами позивача, оскільки суперечить чинному законодавству, а є лише виконанням вимоги суду.

Проте при перевірці судом здійснених відповідачем розрахунків було виявлено їх неправильність, оскільки розрахунок було проведено із недотриманням зарахувань за "призначенням платежу", а в простому хронологічному порядку. Звичайно, що такий розрахунок суперечить законодавству.

Судом було здійснено розрахунок пені із віднесенням відповідних переплат в рахунок непогашених платежів у хронологічному порядку, але з першочерговим урахуванням призначення платежу, у зв'язку з чим пеня складає 505055,84 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних за кожним простроченим рахунком окремо у загальному розмірі 38596,67 грн.

Судом проведено перевірку правильності нарахування 3% річних, якою встановлено допущення позивачем аналогічних помилок як і при розрахунку пені, а отже, з урахуванням викладеної вище позиції вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 29167,06 грн.

Щодо нарахованої пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При розгляді заяви про зменшення розміру штрафних санкцій суд має дослідити наявність чи відсутність виняткових обставин для звільнення винної сторони від відповідальності.

Проаналізувавши надані сторонами докази, зокрема наданий відповідачем акт звірки вбачається, що відповідачем при оплаті здійснювалась розбивка однієї суми від однієї дати на декілька, що свідчить про те, що відповідач сплачуючи заборгованість вважав, що сплачує одночасно декілька рахунків. Крім того, із наданого позивачем розрахунку вбачається наявність переплат, які за пояснення позивача не зараховані в жоден із рахунків. Також із розрахунків вбачається прострочення оплат є незначної, оскільки найбільшим періодом прострочки позивач зазначає 27 днів.

Суд звертає увагу, що розмір заявлених нарахувань (пені та 3% річних у загальному розмірі 694700,31 грн.) є непропорційно великим порівняно із відсутністю заборгованості із основного боргу. При цьому, господарський суд зазначає, що загальна сума нарахувань не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України 904/5926/13.

До того, ж суд звертає увагу на наявність переплат, які позивачем залишаються не зарахованими та неповернутими відповідачеві, а тому позивач має можливість користуватися цими коштами.

Оскільки суд має право зменшити лише неустойку, а отже пеню, господарський суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені на 10% від розміру пені, яка підлягає до стягнення, що буде становити: 454550,26 грн. (505055,84 грн. - 10%).

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суд неодноразово відкладав розгляд справи та зобов'язував відповідача надати обґрунтований відзив на позов, а у разі із незгодою суми боргу - надати контррозрахунок. При цьому відповідач не позбавлений був права подати клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, чим відповідач не скористався.

У зв'язку з тим, що відповідач не заявив клопотання про зменшення розміру пені, хоча мав таке право, з урахуванням дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає на неможливість зменшення розміру пені більше, ніж на 10%.

За викладеного, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню 483717,32 грн., з яких пеня у розмірі 454550,26 грн. та 3% річних у розмірі 29167,06 грн.

При розподілі сум судового збору суд враховує, що відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу, пені) покладається на відповідача без урахування зменшення такої неустойки.

Тому, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі у розмірі 8013,35 грн. (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (без зменшення розміру пені за ініціативою суду)).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, 76, ідентифікаційний код 00178353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Збагачувач" (01021, м. Київ, вул. Інститутська, 18а, оф. 2, ідентифікаційний код 39784028) пеню у розмірі 454550,26 грн., 3% річних у розмірі 29167,06 грн. та судовий збір у розмірі 8013,35 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.09.2016 року.

Суддя О.М. Крижний