Рішення № 6085646, 05.08.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/29105.08.09 За позовом Державної установи «Науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України»

ДоСубєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1

Про стягнення 7172,64 грн.

Суддя Т.Ю.Трофименко

Представники:

Від позивача Жухевич Н.А. по довіреності б/н від 15.05.2009р.

Від відповідачане зявився

В засіданні приймали участь

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Державної установи «Науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України»про виселення Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 з нежилих приміщень загальною площею 32,2 кв.м. за адресою: м. Київ. проспект Перемоги, 119/121 та про стягнення з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 7172,64 грн. неустойки у розмірі подвійної ставки за користування річчю за час прострочення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2009р. порушено провадження у справі № 36/291, розгляд справи призначено на 05.08.2009р.

В судовому засіданні 05.08.2008р. представник позивача позовні вимоги повністю підтримав.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 05.08.2009р., не зявився, письмовий відзив на позов не надав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва від 20.07.2009р. була надіслана на адресу відповідача, вказану в позовній заяві та в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Серії АГ, № 646765, наданому позивачем.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Державною установою «Науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України»(далі позивач, орендар) та Субєктом підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 30.06.2004р. був укладений договір № 61/04 оренди.

Відповідно до умов даного договору позивач передав відповідачу в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 32,2 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 119/121, для розміщення буфету для співробітників позивача.

На виконання умов договору за актом приймання-передачі від 01.07.2004р., підписаним представниками сторін, позивач передав відповідачу обумовлене договором приміщення.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Термін дії договору сторони погодили в п. 9.1 договору: з 30.06.2004р. по 31.05.2005р. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, цей договір вважається продовженим на 1 рік і на тих умовах, які були передбачені цим договором.

Додатковою угодою № 1 від 31.05.2005р. до договору сторони продовжили строк дії договору оренди № 61/04 від 30.06.2004р. до 30.04.2006р.

Додатковою угодою № 2 від 01.05.2006р. до договору сторони повторно продовжили строк дії договору оренди № 61/04 від 30.06.2004р. до 31.03.2007р.

Пунктом 2 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до приписів ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач листами № 114 від 19.02.2007р. та № 230 від 10.04.2007р. повідомив відповідача про непродовження строку дії договору та вимагав повернути орендоване приміщення з 01.04.2007р.

Суд приходить до висновку, що договір оренди нежилого приміщення № 61/04 від 30.06.2004р. припинив свою дію з 01.04.2007р.

Відповідно до п. 2 ст. 26 та п. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припиненні договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 2.4 договору у разі припинення дії цього договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю за цим договором. Майно вважається переданим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Заявлену позивачем в листі № 296 від 03.05.2007р. вимогу про повернення обєкту оренди відповідач залишив без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач після закінчення терміну дії договору орендоване приміщення не звільнив, оскільки акт приймання-передачі приміщення сторонами не підписаний, нового договору оренди на спірне приміщення укладено не було, таким чином відповідач безпідставно займає спірне нежитлове приміщення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідач належних доказів звільнення або правомірності користування спірним приміщенням суду не надав, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про виселення відповідача з нежилих приміщень загальною площею 32,2 кв.м. за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 119/121.

Цивільний кодекс України (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець, згідно з ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної лати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 (із змінами та доповненнями, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.1998р. та № 699 від 19.01.2000р. № 75) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку 149,43 грн.

Заявлену позивачем претензію № 600 від 17.09.2007р. з вимогою сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідач залишив без відповіді та без задоволення.

Оскільки відповідач обовязку щодо повернення орендованого майна, покладеного на нього відповідно до договору та закону, не виконав, з нього, на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, підлягає стягненню неустойка в розмірі 7172,64 грн., відповідно до наданого позивачем і неоспореного відповідачем розрахунку неустойки.

Витрати позивача по сплаті державного мита в сумі 187,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 315,00 грн., на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Виселити Субєкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_1 (04050, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з нежитлового приміщення загальною площею 32,2 кв.м. за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 119/121.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (04119, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державної установи «Науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 53, код ЄДРПОУ 04837835) 7172 (сім тисяч сто сімдесят дві) грн. 64 коп. неустойки, 187 (сто вісімдесят сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 315 (триста пятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття.

Суддя Трофименко Т.Ю.