Постанова № 60839060, 11.03.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2011 р.Справа № 1/569/08/5016

Категорія:9.2.1Головуючий в 1 інстанції: Васильєва Л.І. Одеський апеляційний адміністративний суду в складі колегії суддів:

судді-доповідача - ОСОБА_1;

суддів Домусчі С.Д., Єщенка О.В.;

за участю секретаря - Коєвої О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області на постанову господарського суду Миколаївської області від 27.01.2009 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Шельф»до державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області про зобовязання виконати певні дії та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2008 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та просив: скасувати рішення державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області (надалі ДПІ) про застосування штрафних санкцій від 25.06.2008 р. №0000282303; зобовязати ДПІ прийняти до заліку ТОВ «Шельф»включити суму податкового кредиту по податку на додану вартість у розмірі 16162 грн.16 коп.; скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 25.06.2008 р. №0007511701/0.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 27.01.2009 року адміністративний позов ТОВ «Шельф»задоволено частково.

Судовим рішенням суду першої інстанції скасовано рішення ДПІ №0000282303 від 25.06.2008 р., №0007511701/0 від 25.06.2008 р. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ДПІ, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення у частині скасування рішень №0000282303 від 25.06.2008 р., №0007511701/0 від 25.06.2008 р. та відмовити у задоволенні позову ТОВ «Шельф».

14.02.2011 року ДПІ дещо змінила підстави поданої раніше апеляційної скарги, залишивши викладені у попередній апеляційній скарзі вимоги, без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З 29.05.2008 р. по 10.06.2008 року ДПІ було проведено планову документальну перевірку ТОВ «Шельф»за період з 01.04.2005 року по 31.03.2008 р. За результатами перевірки складено акт №408/23-32895407 від 17.06.2008 р. де вказано на порушення: п.п.4.2.1 п.4.2. ст.4 п.9.2 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті з виплаченого доходу в сумі 9892 грн. не утримано податок з доходів фізичних осіб у сумі 1339 грн.20 коп.; п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»- не проведено розрахункових операцій з продажу товарів на суму 19025 грн.99 коп. через реєстратор розрахункових операцій.

25.06.2008 року відповідачем прийнято рішення №0000282303 про застосування до ТОВ «Шельф»штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 95129 грн. 95 коп. за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій.

25.06.2008 року ДПІ прийнято податкове повідомлення рішення №0007511701/0 про визначення податкового зобовязання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 1339 грн. 20 коп. та застосована штрафна санкція в розмірі 2678 грн. 40 коп.

Приймаючи постанову про скасування наведених вище рішень, суд першої інстанції виходив з того, що реалізація основних фондів та оборотних активів правомірно здійснена через касу підприємства, оскільки п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг»передбачено застосування реєстратора у випадках систематичної торговельної діяльності. Відповідач займається спеціалізованою роздрібною торгівлею пальним продаж газу через стаціонарний електрифікований пункт (газонаповнювальну компресорну станцію). Реалізація за готівку арматури та трансформаторної підстанції не відноситься до систематичної торговельної діяльності позивача, а тому, у відповідності з положенням «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»затвердженим постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637, ТОВ «Шельф»оприбуткувало отримані від угоди кошти прибутковим касовим ордером. Крім того, суд посилаючись на заяву позивача від 27.01.2009 року (а.с.101), вважає, що ДПІ пропущено строки застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачені ст. 250 Господарського кодексу України.

На переконання суду першої інстанції, враховуючи, що 9892 грн. позивач виплатив громадянам, які не є найманими працівниками, а є субєктами підприємницької діяльності, що підтверджується рахунками, податковими накладними, квитанціями до прибуткового ордеру, договорами від 05.06.2007 р. (а.с.62-69, 114-116) ці виплати не можуть бути обєктом оподаткування, як то передбачено п.4.2.1 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Оподаткування доходів субєктів підприємницької діяльності регламентується розділом 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

П.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено: «субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та проведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів що підтверджують виконання розрахункових операцій або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок».

Названий вище Закон є спеціальним, а стаття 9 цього Закону (у редакції, що діяла до 02.10.2010 р.) вказує на вичерпний перелік випадків, коли підприємство у своїй діяльності, може не застосовувати реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки.

1) при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку;

2) при виконанні усіх банківських операцій (крім операцій з купівлі-продажу іноземної валюти);

3) при виконанні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти у разі, якщо ці операції виконуються у касах уповноважених банків з оформленням розрахункових документів відповідно до нормативних актів Національного банку України;

4) при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу Державним казначейством України, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів;

5) при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких від такої діяльності здійснюється за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту відповідно до законодавства з питань оподаткування прибутковим податком з громадян, якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив);

6) при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику;

7) при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності, які придбали спеціальний торговий патент відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив);

8) при продажу товарів (крім підакцизних) (наданні послуг) особами, які отримали пільговий торговий патент для продажу товарів (наданні послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику, у разі коли такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством;

9) при здійсненні фізичними особами торгівлі продуктовими або промисловими товарами за готівкові кошти на ринках, якщо такі фізичні особи сплачують ринковий збір відповідно до законодавства;

10) при продажу у кіосках, з лотків та розносок газет, журналів та інших видань, листівок, конвертів, знаків поштової оплати, якщо питома вага такої продукції становить понад 50 відсотків загального товарообігу за відсутності продажу алкогольних напоїв та підакцизних непродовольчих товарів, а також при продажу жетонів та проїзних квитків у касах метрополітену;

11) при продажу води, молока, квасу, олії та живої риби з автоцистерн, цистерн, бочок та бідонів; страв та безалкогольних напоїв у їдальнях і буфетах загальноосвітніх навчальних закладів і професійно-технічних навчальних закладів під час навчального процесу;

12) якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо);

13) при продажу товарів у системах електронної торгівлі (комерції).

Серед цього переліку відсутні такі підстави як реалізація основних фондів та оборотних активів, що не відноситься до систематичної торгівельної діяльності.

Твердження позивача про необхідність застосування у виниклих правовідносинах «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»затверджене постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки названий підзаконний акт, лише, визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) та регламентує взаємовідносини підприємств (підприємців) з банками, а також окремі питання організації банками роботи з готівкою. Питання ж повязані з застосуванням реєстраторів розрахункових операцій вирішуються спеціальним Законом «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Ця теза підтверджується і п.3 п.п. 3.2 названого Положення: «Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оформляються згідно з вимогами цього Закону».

Крім викладеного, колегія суддів звертає у вагу на те, що ТОВ «Шельф»є підприємством сфери торгівлі, що повинно фіксувати свою діяльність виключно шляхом проведення операцій через реєстратор розрахункових операцій, а отже будь які посилання на одноразову, не типову, не систематичну для цього підприємства операцію, а тим більше на відсутність прибутку за результатами цієї угоди не доречні.

Відсутність, на той час, у продавця зареєстрованого і опломбованого РРО, не може бути підставою для задоволення позову ТОВ «Шельф»щодо розглянутого питання. Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", за певних підстав, зобовязує підприємства торгівлі фіксувати свою діяльність виключно через РРО. Оприбуткування позивачем готівки прибутковим касовим ордером без застосування РРО, у випадку, що не відповідає встановленому Законом виключенню, є прямим порушенням Закону.

Отже, на переконання судової колегії суду апеляційної інстанції, висновки суду першої інстанції щодо правомірності дій ТОВ «Шельф»по оприбуткуванню одержаних від реалізації основних фондів та оборотних активів прибутковим касовим ордером є такими, що не відповідають вимогам діючого, на той час, законодавства.

Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача відносно пропуску строку застосування до підприємства адміністративно-господарських санкцій за виявлене порушення.

Судом встановлено, і це не заперечують сторони, що арматуру у кількості 2460 кг. підприємством було продано 23.08.2005 року. Трансформаторну підстанцію КТП 10/04 ТМ-40 кВт. було реалізовано ТОВ «Шельф»05.07.2007 р.

Статтею 250 ГК України передбачені строки застосування адміністративно-господарських санкцій, а саме: протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області прийняло рішення №0000282303 про застосування до ТОВ «Шельф»штрафних (фінансових) санкцій 25.06.2008 р.

Отже, рішення відповідача в частині застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій за не проведення через реєстратор розрахункових операцій розрахунків з продажу 23.08.2005 року арматури у кількості 2460 кг. на суму 5411 грн.99 коп. - є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Не підлягають задоволенню і вимоги апелянта щодо скасування постанови господарського суду Миколаївської області в частині скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Миколаївському районі №0007511701 від 25.06.2008 р.

Відповідно до п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, використання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань. Якщо фізична особа субєкт підприємницької діяльності отримує інші доходи то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими субєктами підприємницької діяльності.

Під час податкової перевірки і в судовому засіданні суду першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Шельф»не мало трудових відносин з приватними підприємцями: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 На підставі укладених між сторонами правочинів, позивач, за виконаний обєм роботи, виплатив субєктам підприємницької діяльності, які є самостійними платниками податків, кошти. Ці доходи повинні оподатковуватися за загальними правилами, встановленими Законом «Про податок з доходів фізичних осіб».

Оскільки при ухваленні судового рішення судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови господарського суду Миколаївської області від 27.01.2009 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Шельф»до державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області про зобовязання виконати певні дії та скасування рішення та прийняття нового рішення у справі про часткове задоволення позову ТОВ «Шельф».

Керуючись: ст.. ст..185, 195, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області - задовольнити частково.

Постанову господарського суду Миколаївської області від 27.01.2009 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Шельф» до державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області про зобовязання виконати певні дії та скасування рішення - скасувати та прийняти нову постанову суду.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Шельф»- задовольнити частково.

Податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області від 25.06.2008 р. №0007511701/0 скасувати.

Рішення державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області від 25.06.2008 р. №0000282303 про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Шельф»штрафних (фінансових) санкцій у сумі 95129 грн. 95 коп. - скасувати в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Шельф»штрафних (фінансових) санкцій на суму 27059 грн. 95 коп.

У задоволенні решти позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Шельф»- відмовити.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: