Ухвала суду № 60809908, 31.08.2016, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 415/946/16-ц

Провадження № 22ц/782/693/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2016 року, серпня місяця, 31-го дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі: головуючого судді - Яресько А.В., суддів - Борисова Є.А., Ю.В. Єрмакова, за участю секретаря: Коротенка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 22 липня 2016 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди завданої злочином, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2016 року до Лисичанського міського суду Луганської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди завданої злочином. Позов було прийнято до розгляду і 22 липня 2016 року по справі було винесено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди завданої злочином було задоволено частково, було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1000 грн., у іншій частині позовних вимог було відмовлено за необґрунтованістю. Відповідач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та надав на нього апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване ним рішення суду скасувати як незаконне та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Вислухавши доповідача, пояснення відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових заперечень проти неї, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази колегія суддів приходить до таких висновків.

Так, статтею ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Статтями 213, 214 ЦПК України є визначеним про те, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Як передбачено ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із того, що визнав встановленими ті обставини, що 19.04.2010 року син позивачки, ОСОБА_1, знаходячись за місцем її проживання та реєстрації у її присутності умисно спричинив тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості її доньці ОСОБА_3 під час конфлікту, що виник між ними через відмову ОСОБА_1 здійснювати догляд за позивачкою, що потребувала такого через отриману травму - перелом шийки тазостегнового суглобу. ОСОБА_3 на той час здійснювала догляд за позивачкою. За таких обставин суд першої інстанції дійшов до висновків про те, що факт завдання моральних страждань позивачці є доведеним, моральні страждання тут полягають у внутрішніх переживаннях ОСОБА_2 з приводу фізичного та психологічного стану її рідної доньки, яка здійснювала за нею догляд, через необхідність змінювати свій звичайний уклад життя та докладати додаткові зусилля для організації свого життя, через виникле зменшення можливостей по догляду за нею з боку доньки через отриману нею травму, через моральні страждання матері, яка бачить як на їх очах її син спричиняє тілесні ушкодження її доньці.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, адже до них він дійшов із належним дотриманням норм матеріального та процесуального права, суд вірно встановив обставини справи, що підлягали встановленню, не припустив порушень правил оцінки доказів, вірно застосував положення матеріального права, висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, адже відповідно право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умови порушення права цієї особи, ст. 23 ЦК України є передбаченим, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Вироком Лисичанського міського суду від 28.09.2012 року відповідач був засуджений за ст.122 ч.1 КК України за спричинення Тришиній тілесних ушкоджень. Вироком суду, що набрав законної сили було встановлено і обставини завдання тілесних ушкоджень, доведено вину відповідача у вчиненні протиправних дій щодо близького родича - доньки позивачки. Частиною 4 статті 61 ЦПК є визначено про те, що „вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили....обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою". Отже, питання чи мали місце ці дії та чи вчинені вони були цією особою є вирішеним вироком суду. З вироку суду вбачається, що 19 квітня 2010 року ОСОБА_1 у квартирі своєї матері під час сварки наніс своїй сестрі Тришиній спочатку два удари рукою у область голови, а коли вона закрила голову руками, то він наніс ще два удари - спричинивши тим тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості - перелом фаланги пальця лівої руки. Ці обставини підтверджуються і змістом рішення по цивільній справі Лисичанського міського суду від 22.04.2014 року за позовом Гришиної до ОСОБА_1 про стягнення шкоди. Частиною 3 статті 61 ЦПК є визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у іншій цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин доводи апеляції про те, що позивачка не надала суду жодних доказів про завдання їй моральної шкоди є хибними, адже як сам зміст дій ОСОБА_1 при завданні ударів своїй сестрі на очах її матері так і їх протиправність є повністю доведеними попередніми судовими рішеннями, а стаття 23 ЦК встановлює, що моральна шкода може полягати не тільки у фізичному болю чи стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я але й і у „душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів". Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини - факт винних дій відповідача є доведений вироком суду що набрав законної сили.

Щодо доводів апеляції про нібито невідповідність висновків суду роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, то вони теж є надуманими, адже суду є доведеним і сам факт спричинення моральної шкоди і протиправність його спричинення, і наявність вини відповідача у його завданні і наявність прямого зв'язку між протиправними діями та завданою шкодою у вигляді душевних страждань, що відчувала позивачка спостерігаючи як її доньку, що здійснює догляд за нею жорстоко б'є її син. У п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 є роз'ясненим, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру таобсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. На думку колегії суддів розмір грошового відшкодування моральної шкоди був визначений судом відповідно до вимог розумності і справедливості з огляду на характер правопорушення, що був визнаний кримінально-караним, глибину душевних страждань, погіршення здібностей потерпілої, позбавлення її можливості їх реалізації, з огляду на встановлену ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, адже вина тут є підставою для відшкодування.

Статтею 308 ЦПК є визначено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до правил ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів - суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, не допустив при встановленні обставин справи і відповідних до цих правовідносин норм матеріального права порушень застосування норм матеріального чи процесуального права, що давали б підстави для скасування чи зміни рішення.

Частиною 2 статті 88 ЦПК є визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, то з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. ОСОБА_1 було відстрочено сплату судових витрат до розгляду справи у апеляційній інстанції по суті, а отже з нього відповідно до правил ст. 4 Закону України „Про судовий збір" підлягають стягненню судові витрати за розгляд справи у апеляційній інстанції у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, цей розмір був визначений судом першої інстанції у рішенні у розмірі 551 гривня 20 копійок (а.с. 61 на звороті), а отже судовий збір за розгляд справи у апеляційній інстанції повинен скласти 606 гривень 32 копійки.

З огляду на викладене вище та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 314-315 ЦПК України , колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 22 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Cудді