Постанова № 60809840, 01.09.2016, Луганський окружний адміністративний суд

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 вересня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1007/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Ковальової Т.І.,

при секретарі судового засідання Бутенко К.В.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецького міського відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, третя особа Головне управління Національної поліції в Луганській області про стягнення винагороди за участь в антитерористичній операції,-

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Сєвєродонецького міського відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, третя особа Головне управління Національної поліції в Луганській області про стягнення винагороди за участь в антитерористичній операції.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що з 2008 року проходив службу в органах внутрішніх справ. На посаді міліціонера - водія обслуговуючого персоналу і охорони Сєвєродонецького МВ, з 31.07.2013 по 06.11.2015. Згідно наказу Головного управління МВС України у Луганській області №399 о/с від 06.11.2015 був звільнений з органів внутрішніх справ у запас ЗС України, у званні старшого сержанта міліції.

В період з 22.07.2014 по 30.09.2014 та з 01.10.2014 по 06.11.2015 позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, згідно довідок від 19.01.2015 № ВДЗ/1252/А та від 12.08.2015 № ВДЗ/8717 на підставі наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 13.12.2014 № 98, від 25.06.2015 №176.

Відповідно до довідки №54/17168 від 10.08.2016, за період жовтень - грудень 2014 року не нараховувалась та не перераховувалась винагорода за участь в АТО.

З посиланням на порушення Відповідачем норм Закону України "Про оплату праці", постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету", Позивач просить суд стягнути з Відповідача за період жовтень - грудень 2014 року винагороду у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення у розрахунку на місяць, а саме: за жовтень 2014 року - 3000,00 грн, за листопад 2014 року - 3484,80 грн, за грудень 2014 року - 4019,40 грн, загальна сума - 10504,20 грн.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглянути справу за його відсутності, надав через канцелярію суду письмові заперечення проти позову, в обґрунтування яких зазначив, що для виплати винагороди були виділені кошти з резервного фонду із зазначенням сум, які виділяються для проведення виплат. Тобто кошти були надані за окремою бюджетною програмою. Відповідно до частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду. Наказом АТЦ при СБУ від 25.06.2015 № 176 позивач був включений до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення з 01.10.2014. Однак, оскільки зазначений наказ виданий вже по закінченню бюджетного періоду, тому у Відповідача відсутні законні підстави щодо виплати винагороди за участь в АТО за спірний період.

Також, відповідачем зазначено, що винагорода за участь в АТО виплачується тільки за безпосередню участь, особа перебуваючи на лікарняному не бере безпосередньої участі в АТО та не виконує будь-які задачі пов'язані з проведенням антитерористичної операції, тому винагорода за участь в АТО за листопад 2014 року повинна розраховуватись пропорційно дням участі в АТО.

На підставі вищенаведеного, представник відповідача у задоволенні позовних вимог просить суд відмовити.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 15 частини першої статті 3 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункт 2 частини другої статті 17 КАС України).

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) проходив службу в органах внутрішніх справ, зокрема, з 01.10.2014 по 31.12.2014, що вбачається з матеріалів справи (а.с.6).

Згідно наказу Головного управління МВС України у Луганській області №399 о/с від 06.11.2015 був звільнений з органів внутрішніх справ у запас ЗС України, у званні старшого сержанта міліції (а. с. 5).

На підставі наказу Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 13.12.2014 № 98 позивача включено до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпечення її проведення в період з 22.07.2014 по 30.09.2014, наказом Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 25.06.2015 № 176 позивача включено до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпечення її проведення в період з 01.10.2014. На підставі наказу Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 17.11.2015 № 176 Позивача було виключено зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпечення її проведення, з 07.11.2015 (а.с.19).

Згідно довідок від 19.01.2015 № ВДЗ/1252/А та від 12.08.2015 № ВДЗ/8717 в період з 22.07.2014 по теперішній час позивач бере безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області (а.с.7,8).

Відповідно до довідки про доходи від 10.08.2016 № 54/17168 позивачу нараховано грошове забезпечення за жовтень 2014 року - 2970,00 грн., за листопад 2014 року - 3484,80 грн., за грудень 2014 року - 4019,40 грн, позивачу за період з жовтня по грудень 2014 року винагорода за участь в АТО не нараховувалась та не виплачувалась (а.с.9).

Відповідно до довідки від 25.07.2016 № 54/17133 позивач у спірний період стягнення винагороди, а саме жовтень - грудень 2014 року перебував у відпустці не перебував, на лікарняному з 09.11.2014 по 30.11.2014 (а.с.10).

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету (далі Постанова № 158) військовослужбовцям у 2014 році виплачувалась винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 158 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (не військовослужбовцям) льотного, льотно -підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

Пунктом 3 наказу МВС України від 13.12.2007 № 49 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 2 наказу від 23.07.2014 № 719 "Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України" винагорода виплачується за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників), начальників органів внутрішніх справ.

Виходячи зі змісту пункту 2 Постанови № 158 винагорода повинна нараховуватись в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

Враховуючи, що відповідно до наказу АТЦ при СБУ від 25.06.2015 № 176 позивача залучено до безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Луганської області з 01.10.2014, а тому винагорода позивачу за участь в Антитерористичної операції повинна була сплачуватись саме з вказаного періоду.

Суд критично оцінює посилання відповідача щодо нарахування та виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції саме за кількість днів, в яких позивач приймав участь в антитерористичній операції, оскільки вищезазначені нормативно-правові акти не містять посилань на виплату коштів пропорційно кількості днів, відбутих у відрядженні, проте містять застереження та гарантії згідно з якими сума винагороди не може бути менша за 3000 грн.

З системного аналізу наведених вище правових положень Постанови № 158 та Наказу № 719, з урахуванням змістового навантаження розділових знаків у контексті пункту 2 Постанови № 158, суд дійшов висновку, що спірна винагорода обчислюється у розмірі 100% місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000,00 грн. При цьому, враховуючи положення Наказу № 719, обчислення цієї винагороди здійснюється з дня фактичного початку участі в операціях і заходах до дня завершення такої участі, тобто винагорода виплачується військовослужбовцям за відповідні місяці із дня фактичної участі в операціях до дня завершення такої участі.

Також, суд, критично оцінює посилання відповідача у запереченнях на видання наказу АТЦ при СБУ від 25.06.2015 № 176 по закінченню бюджетного періоду, чим позбавлено Відповідача у справі виплатити кошти за участь в АТО за спірний період.

Згідно частини першої, другої статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи Кечко проти України Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 Бурдов проти Росії).

Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Оскільки інформацією, зазначеною в довідках ГУМВС України у Луганській області від 19.01.2015 № ВДЗ/1252/А та від 12.08.2015 № ВДЗ/8717, підтверджується право Позивача на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, передбаченої Постановою № 158, проте зазначена винагорода за період жовтень - грудень 2014 року Сєвєродонецьким міським відділом ГУМВС України у Луганській області не нараховувалась та не виплачувалася, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги та стягнути з Сєвєродонецького міського відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії на користь Позивача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за жовтень 2014 року - 3000,00 грн, за листопад 2014 року - 3484,80 грн, за грудень 2014 року - 4019,40 грн.

Питання щодо розподілу судових витрат за приписами ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Сєвєродонецького міського відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, третя особа Головне управління Національної поліції в Луганській області про стягнення винагороди за участь в антитерористичній операції, - задовольнити.

Стягнути з Сєвєродонецького міського відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (код ЄДРПОУ 08670711, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, буд. 16) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 93409, АДРЕСА_1) винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період жовтень - грудень 2014 року у загальному розмірі 10504,20 грн (десять тисяч п'ятсот чотори гривні 20 коп.), у тому числі: за жовтень 2014 року - 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 коп.), за листопад 2014 року - 3484,80 грн (три тисячі чотириста вісімдесят чотири гривні 80 коп.), за грудень 2014 року - 4019,40 грн (чотири тисячі дев'ятнадцять гривень 40 коп.), з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Т.І. Ковальова