Ухвала суду № 60809804, 13.12.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2011 р.Справа № 2-а-10663/09/1570

Категорія:8.1.1Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.

Судова колегія Одеського апеляційного

адміністративного суду у складі:

Головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Заступника прокурора Київського району м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року по справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «КОМПАНІЯ «НОРТЕК-АЗОТ»до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси, за участю Прокуратури Київського району м.Одеси, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.02.2009 року № 0000042334/0 та від 06.08.2009 року № 0000042334/3, -

В С Т А Н О В И Л А:

ВАТ «КОМПАНІЯ «НОРТЕК-АЗОТ»звернулося до суду із адміністративним позовом до ДПІ у Київському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.02.2009 року № 0000042334/0 та від 06.08.2009 року № 0000042334/3, який постановою від 14.07.2011 року був задоволений у повному обсязі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року задоволено повністю адміністративний позов ВАТ «КОМПАНІЯ «НОРТЕК-АЗОТ».

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням заступник прокурора Київського району міста Одеси подав апеляційну скаргу, в якій просить вищезазначену постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ВАТ «КОМПАНІЯ «НОРТЕК-АЗОТ»відмовити у повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони були сповіщені належним чином про час і місце судового розгляду справи: ВАТ «КОМПАНІЯ «НОРТЕК-АЗОТ»сповіщена згідно поштового повідомлення, але конверт повернувся з відміткою про незнаходження за вказаною адресою (а.с.280), при цьому позивач повідомлявся за єдиною відомою суду адресою, яку позивач власноруч вказував в матеріалах справи, але в порушення приписів ст. 40 КАС України не повідомив суд про зміну місця знаходження, а отже вважається сповіщеним належним чином; ДПІ у Київському районі м. Одеси та прокуратура Київського району м. Одеси сповіщені згідно розписки про явку у судове засідання (а.с.282), представники до суду не прибули та причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів з огляду на зазначене, а також враховуючи те що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, - дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач 03.12.2007 року уклав договір комісії № 0312/01 (а.с.15-17) з ТОВ «Регіон-Юг ЛТД», згідно п.1.1 якого ВАТ «КОМПАНІЇ «НОРТЕК-АЗОТ»зобов'язане за дорученням та за рахунок комітента за винагороду здійснити продаж продукції, що належить комітенту від свого імені, підшукати покупців, також укласти з ними угоди по продажу продукції. На виконання цього договору ВАТ «КОМПАНІЯ «НОРТЕК-АЗОТ»були передані товарно-матеріальні цінності за актом від 03.12.20007 року № РН-122003 (а.с.20) та від 10.12.2007 року № РН-122004 (а.с.19) на загальну суму 2 223 095 грн. (у т.ч. ПДВ в сумі 4 446 190 грн.). 01.10.2008 року між тими ж сторонами було укладено додаткову угоду (а.с.18), згідно п.4.4.2 якої сторони прийшли до того, що у разі не реалізації зерна протягом трьох місяців, право власності на нього переходить до ТОВ «КОМПАНІЯ «НОРТЕК-АЗОТ»та подальшому відносини сторін повинні регулюватись правилами, які регулюють правовідносини щодо купівлі-продажу товарів, а не комісії. 01.10.2008 року, між сторонами та ТОВ «АЗОТ-ТРАНС ЛТД»був укладений договір про відступлення права вимоги (а.с.21-22), згідно п.1.1 якого первинки кредитор - ТОВ «Регіон-Юг ЛТД»передає належні йому права за договором від 03.12.2007 року №0312/01 (а.с.15-17) новому кредитору - ТОВ «АЗОТ-ТРАСН ЛТД», який приймає на себе усі зобов'язання за первинним договором на загальну суму 33417720 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі вказаних договорів 01.10.2008 року на адресу ВАТ «КОМПАНІЇ «НОРТЕК-АЗОТ»виписано податкові накладні №№ 10043, 10051, 10044, 10045, 10046, 10047, 1004: ,10049, 10050 (а.с.23-31), на підставі яких позивачем до ДПІ у Київському районі м. Одесі була подана декларація з ПДВ за жовтень 2008 року (а.с.47-53), до якої були включені суми податкового кредиту підприємства за цей податковий період.

За результатами позапланової виїзної документальної перевірки ВАТ «КОМПАНІЇ «НОРТЕК-АЗОТ»з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Регіон-ЮГ ЛТД»у жовтні 2008 року був складений акт №159/23-34/32096474/4 від 21.01.2009 року (а.с.6-12), яким були встановлені порушення підприємством за перевірений період п.4.7 ст.4, п.п.7.2.3, п.7.2, 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». На підставі вказаного акту перевірки податковою інспекцією 04.02.2009 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000042334/0 (а.с. 13) щодо нарахування податку на додану вартість в розмірі 2350535 грн. та штрафних санкцій в сумі 922214 грн., а всього 3227749 грн. За результатами адміністративного оскарження відповідачем було прийняте остаточне податкове повідомлення-рішення від 06.08.2009 року №0000042334/3 (а.с.169) щодо нарахування податку на додану вартість в розмірі 2350535 грн. та штрафних санкцій в сумі 922214 грн., а всього 3227749 грн.

Як вбачається з мотивування апеляційної скарги, апелянт вважає, що позивач не мав права включати до складу податкового кредиту перевірених податкових періодів податкові накладні від постачальника ТОВ «Регіон-ЮГ ЛТД», оскільки у жовтні 2008 року відносно цього підприємства тривала процедура банкрутства та посадові особи ВАТ «КОМПАНІЯ «НОРТЕК-АЗОТ»мали бути обізнані, оскільки підприємство позивача було співзасновником ТОВ «Регіон-ЮГ ЛТД»та позивач відніс до складу податкового кредиту всю суму ПДВ за договором, тоді, як фактично у жовтні 2008 року сплатив меншу суму, що є порушенням п.4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість». Апелянт також вважає, що позивач не мав права формувати податковий кредит в жовтні 2008 року на підставі отриманих ним податкових накладних №№10043,10051,10044,10045, 10046, 10047, 10048, 10049,10050 (а.с.23-31) з огляду на положення п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»та за умови обізнаності позивача про здійснення процедури банкрутства відносно ТОВ «Регіон-Юг ЛТД».

Але колегія суддів критично відноситься до зазначених доводів апелянта та не погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Колегія суддів, з приводу відповідних доводів апелянта, вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР датою виникнення права на формування податкового кредиту з ПДВ вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість» №168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду з зв'язку з придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що необхідними умовами для включення платником податку сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є плата таким платником цих сум та наявність у нього відповідних податкових накладних, оформлених належним чином.

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Вирішуючи спірні правовідносини та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем була сплачена вартість придбаних товарів та від їх постачальника отримані відповідні податкові накладні, отже підприємство, в силу п.п.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», правомірно віднесено до складу податкового кредиту за жовтень 2008 року суму ПДВ, отриманого по взаєморозрахункам з ТОВ «Регіон-ЮГ ЛТД».

Колегія суддів вважає, що не зазначення своїх податкових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинах з позивачем у деклараціях з ПДВ контрагентами ВАТ «КОМПАНІЯ «НОРТЕК-АЗОТ»не позбавляє позивача права на формування податкового кредиту, оскільки це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів підприємства. Тобто, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 03.12.2007 року по 01.10.2008 року правила виникнення права на податковий кредит визначалися для договорів комісії з урахуванням положень п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», але 01.10.2008 року згідно додаткової угоди (а.с.18) в подальшому, сторони прийшли до згоди, що їх правовідносини повинні регулюватись правилами, які передбачені для договорів купівлі-продажу, у зв'язку із чим, дата виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з 01.10.2008 року визначається не за правилами п. 4.7 ст.4, а за правилами п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто з дати отримання податкової накладної від постачальника (продавця).

Колегія суддів наголошує на тому, що жодна норма Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Щодо апеляційних доводів про безтоварність угод, слід зазначити, що товарність господарських операцій не спростовувалась актом перевірки та відповідачем не доведено жодними доказами.

Крім того, згідно заяви про реєстрацію ВАТ «КОМПАНІЯ "НОРТЕК-АЗОТ»від 28.01.2003 року (а.с.128-129) та протоколу позачергових зборів цього товариства від 21.01.2003 року №1\2003 (а.с.127) ТОВ «Регіон-Юг ЛТД»не є його засновником. Ця обставина також підтверджена постановою Приморського районного суду міста Одеси від 02.06.2009 року по справі № 4-287/2009 (а.с.114-117) та ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 15.06.2009 року (а.с.118-120), відповідно до яких ТОВ «Регіон-Юг ЛТД»не є засновником ВАТ «КОМПАНІЯ «НОРТЕК-АЗОТ». Отже суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про преюдиційність вказаних рішень, з огляду на положення ст.72 КАС України.

Оскільки позивачем була сплачена вартість придбаних товарів та від їх постачальника отримані відповідні податкові накладні, він правомірно відніс до складу податкового кредиту за жовтень 2008 року суму ПДВ, отриманого по взаєморозрахункам з ТОВ «Регіон-ЮГ ЛТД».

Колегія суддів вважає зазначені висновки суду першої інстанції правильними, що відповідають вимогам та ст.4 та ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Доводи, наведені у апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 4 ст. 70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування; Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, апелянт не довів суду належними доказами відповідні обставини, якими обґрунтовуються заперечення проти задоволення позовних вимог. Апелянт не довів правомірності складених податкових повідомлень-рішень, не довів відповідних обставини, передбачених законом, які стали підставою доля їх складання.

На підставі вищевикладеного та враховуючи, про при розгляді справи судом перш інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірі встановлені обставини справи та надана правова оцінка, доводи апеляційної скарги їх спростовують, колегія суддів, на підставі ст.200 КАС України, приходить до висновку п залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Київського району м.Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року по справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «КОМПАНІЯ «НОРТЕК-АЗОТ»до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси, за участю Прокуратури Київського району м.Одеси, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.02.2009 року № 0000042334/0 та від 06.08.2009 року № 0000042334/3 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /ОСОБА_2/

Суддя: /ОСОБА_3/

Суддя: /ОСОБА_1/