Рішення № 60808250, 22.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2016№910/12447/16

За позовом Державного підприємства «Національний спортивний комплекс

«Олімпійський»

до Державного підприємства «Об'єднання спортивно-господарських споруд»

про стягнення 28 897,11 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Шейкін О.Л. за довіреністю № 24 від 30.12.2015 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Національний спортивний комплекс «Олімпійський» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Об'єднання спортивно-господарських споруд» (далі - відповідач) про стягнення 28 897,11 грн., з яких 21 641,80 грн. основного боргу, 5 018,15 грн. пені, 1 677,08 грн. інфляційних втрат, 560,08 грн. 3% річних. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що на підставі укладеного між сторонами Договору № 23-05/12-1 від 23.05.2012 р. та Додаткових угод до нього він надав відповідачу послуги із забезпечення доступу до власних водопровідних мереж з метою споживання питної води для потреб відповідача та скиду стічних вод відповідача в систему каналізації, однак відповідачем послуги оплачені не були, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування пені згідно з п. 7.2. Договору, а також 3% річних та інфляційних втрат відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.07.2016 р. було порушено провадження у справі № 910/12447/16, її розгляд призначено на 01.08.2016 р.

20.07.2016 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва позивачем на виконання вимог ухвали суду від 11.07.2016 р. були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2016 р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 22.08.2016 р., у зв'язку з неявкою повноважного представника відповідача в судове засідання та невиконання останнім вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 22.08.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 22.08.2016 р. не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 22.08.2016 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.05.2012 р. між Національним спортивним комплексом «Олімпійський» (Абонент) та відповідачем (Субабонент) було укладено Договір № 23-05/12-1 (далі - Договір), відповідно до п. 1.2. якого Абонент надає Субабоненту послуги із забезпечення доступу до власних водопровідних інженерних мереж з метою споживання питної води (водоспоживання) для потреб Субабонента та скиду стічних вод (водовідведення) Субабонента в систему каналізації, відповідно до Схеми зовнішніх водопровідних мереж за адресою: вул. Еспланадна, 42, у Печерському районі м. Києва, визначеної у Додатку 2 до даного Договору, що є його невід'ємною частиною, далі - «Послуги», а Субабонент зобов'язується своєчасно сплачувати вартість наданих послуг.

Згідно з п. 2.1. Договору орієнтовна вартість послуг по Договору за один календарний місяць становить 3 063,00 грн., ПДВ - 20: - 612,60 грн., загальна вартість послуг по Договору за один календарний місяць з ПДВ становить 3 675,60 грн.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що вартість послуг по Договору за один календарний місяць узгоджується сторонами не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг, виходячи з фактичних витрат Абонента на водоспоживання та водовідведення та визначається у Протоколі узгодження договірної ціни (Додаток 2 до Договору), що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.3. Договору вартість наданих послуг визначається виходячи з встановлених тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення, що встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством України.

За умовами п. 3.1. Договору Абонент щомісячно направляє Субабоненту розрахункові документи для оплати наданих послуг. У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів.

Аналогічні положення визначено сторонами у п. 6.1.2. Договору, відповідно до якого Абонент зобов'язаний щомісячно, а в разі необхідності в інші строки направляти Субабоненту розрахунки на оплату наданих йому послуг.

Оплата наданих послуг здійснюється Субабонентом щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг, у безготівковій формі за реквізитами Абонента, визначеними в цьому Договорі (п. 3.2. Договору).

Так само, у п. 6.3.4. встановлено обов'язок Абонента сплачувати вартість наданих послуг Абонента у п'ятиденний термін з дня одержання рахунку, але не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг.

Згідно з п. 3.3. Договору в разі неотримання від Абонента поточного щомісячного розрахункового документу, Субабонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу, фактичної кількості спожитої води та водовідведення.

Відповідно до п. 3.4. Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, Субабонент зобов'язаний протягом 3 робочих днів з дня отримання розрахункового документу, письмово повідомити про це Абонента, та у цей же термін направити свого уповноваженого представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова Субабонента оплатити розрахунковий документ Абонента вважається безпідставною.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що послуги надаються Субабоненту протягом періоду з моменту укладання Договору до дати, зазначеної у п. 10.1. цього Договору. Період надання послуг може бути збільшено за додатковою угодою сторін або у разі продовження дії Договору згідно п. 10.3. Договору.

За умовами п. 10.1. Договору строк дії Договору до 30.12.2012 р. включно.

Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору сторони не пред'явили одна до одної письмового повідомлення.

29.12.2012 р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, якою, зокрема, змінили п. 2.2. Договору та визначили, що вартість послуг по Договору за один календарний місяць узгоджується Сторонами не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг, виходячи з фактичних витрат Абонента на водоспоживання та водовідведення та визначається у Протоколі узгодження договірної ціни на 2013 рік (Додаток 2 до Договору), що є його невід'ємною частиною.

Додатковою угодою № 2 від 03.02.2014 р. сторони внесли зміни до Договору, в тому числі, змінили Преамбулу Договору, виклавши її в наступній редакції: «Державне підприємство «Національний спортивний комплекс «Олімпійський», в подальшому іменований «Абонент», в особі директора Спільніченка Володимира Володимировича, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Державне підприємство «Об'єднання спортивно-господарських споруд», в особі виконуючого обов'язки генерального директора Крячека Юрія Вячеславовича, який діє на підставі Статуту, в подальшому іменований «Субабонент», з другої сторони, надалі разом іменовані «Сторони», а кожна окремо «Сторона».

Крім того, вищевказаною Додатковою угодою сторони змінили п. 2.2. Договору та визначили, що вартість послуг по Договору за один календарний місяць узгоджується Сторонами не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг, виходячи з фактичних витрат Абонента на водоспоживання та водовідведення та визначається у Протоколі узгодження договірної ціни (Додаток 2 до Договору), що є його невід'ємною частиною.

Додатковою угодою № 5 від 16.06.2015 р. до Договору сторони доповнили Договір Додатком № 2 «Протокол узгодження договірної ціни на 2015 рік», та визначили, що умови цієї Угоди застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладання відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України.

На виконання умов Договору позивач у період з червня 2015 р. по вересень 2015 р. надав відповідачу послуги із забезпечення доступу до власних водопровідних інженерних мереж з метою споживання питної води (водоспоживання) для потреб відповідача та скиду стічних вод (водовідведення) відповідача в систему каналізації, що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 377 від 29.07.2015 р. на суму 5 073,79 грн., № 460 від 31.08.2015 р. на суму 5 343,12 грн., № 526 від 30.09.2015 р. на суму 5 595,07 грн., № 562 від 30.10.2015 р. на суму 5 629,82 грн., а всього на суму 21 641,80 грн., оригінали яких були оглянуті судом в судовому засіданні 01.08.2016 р.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що відповідач не звертався до позивача із повідомленням в порядку п. 3.4. Договору про незгоду з кількістю або вартістю отриманих послуг, а тому послуги вважаються прийнятими відповідачем без будь-яких претензій та зауважень.

Проте, відповідач в обумовлені строки надані позивачем послуги не оплатив, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 21 641,80 грн.

Направлену позивачем письмову вимогу № 8-1/294 від 18.05.2016 р. про погашення боргу відповідач залишив без задоволення.

У зв'язку з цим, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначалось судом вище, оплата наданих послуг здійснюється Субабонентом щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг, у безготівковій формі за реквізитами Абонента, визначеними в цьому Договорі (п. 3.2. Договору).

Так само, у п. 6.3.4. встановлено обов'язок Абонента сплачувати вартість наданих послуг Абонента у п'ятиденний термін з дня одержання рахунку, але не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг.

Згідно з п. 3.3. Договору в разі неотримання від Абонента поточного щомісячного розрахункового документу, Субабонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу, фактичної кількості спожитої води та водовідведення.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді у розмірі 21 641, 80 грн., має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Що стосується заявлених позивачем вимог в частині стягнення пені в сумі 5 018, 15 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення частинах. 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

За умовами пункту 7.2. Договору, у разі внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів їх сплати, Субабонент сплачує Абоненту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в розрахунковий період. Нарахування пені здійснюється за кожен день прострочення платежу, включаючи день оплати.

Дослідивши умови вищевказаного пункту Договору, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В силу п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р., «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи те, що умовами п. 7.2. Договору сторони встановили, що нарахування пені здійснюється за кожен день прострочення платежу включаючи день оплати, суд дійшов висновку, що сторонами встановлено інший, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 5 018,15 грн., суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 560,08 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 677,08 грн., суд відзначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як на тому наголошено у п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р., «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 560,08 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 677,08 грн., та встановлено, що він є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості наданих позивачем послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Об'єднання спортивно-господарських споруд» (01023, місто Київ, вулиця Експланадна, будинок 42; код ЄДРПОУ 37102382) на користь Державного підприємства «Національний спортивний комплекс «Олімпійський» (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 55; код ЄДРПОУ 14297707) 21 641 (двадцять одну тисячу шістсот сорок одну) грн. 80 коп. основного боргу, 5 018 (п'ять тисяч вісімнадцять) грн. 15 коп. пені, 1 677 (одну тисячу шістсот сімдесят сім) грн. 08 коп. інфляційних втрат, 560 (п'ятсот шістдесят) грн. 08 коп. 3% річних та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання

повного тексту рішення 29.08.2016

Суддя М.Є. Літвінова