Рішення № 60808241, 29.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2016Справа №910/11627/16

За позовом Приватного підприємства "АВТОДЕН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА РІТЕЙЛУ УКРАЇНИ"

про стягнення 58 749, 55 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Яцишин О.Й.;

від відповідача: Хода Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "АВТОДЕН" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА РІТЕЙЛУ УКРАЇНИ" (далі-відповідач) про:

- стягнення 58 749, 55 грн., у тому числі: 52 811, 49 грн. - основний борг, 2 285, 19 грн. - пеня, 182, 43 грн. - 3 % річних, 956, 34 грн. - інфляційні втрати, 2 514, 10 грн. - штраф у розмірі 7 %, передбачений ч. 3 п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України;

- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА РІТЕЙЛУ УКРАЇНИ" повернути Приватному підприємству "АВТОДЕН" стенди (стелажі), передані за актом приймання - передачі стендів (стелажів) від 12.11.2014 за договором поставки № 102585 від 10.10.2014 у кількості (7) сім штук під інвентарними номерами № 001, № 002, № 003, № 004, № 005, № 006, № 007, логотипом торгівельної марки «HOZZI» у стані не гірше дня передачі 12.11.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого товару за договором поставки № 102585 від 10.10.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2016 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.07.2016 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

06.07.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання, у якому просив суд забезпечити проведення судового засідання з розгляду справи № 910/11627/16 у режимі відеоконференції, зокрема, визначити Господарський суд Дніпропетровської області відповідальним за проведення відеоконференції, у зв'язку з віддаленістю Господарського суду міста Києва, обмеженим фінансуванням та неможливістю прибути уповноваженого представника у м. Київ для участі у судовому засіданні 14.07.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 задоволено клопотання Приватного підприємства "АВТОДЕН" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Дніпропетровської області, судове засідання призначено у Господарському суді міста Києва на 18.07.2016.

11.07.2016 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, вказуючи, що строк оплати товару на загальну суму 30 000, 00 грн. не настав, тому на думку відповідача, предмет позову в частині стягнення вказаної суми, відсутній.

15.07.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРУПА РІТЕЙЛУ УКРАЇНИ" звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Приватного підприємства "АВТОДЕН" про стягнення 38 240, 00 грн., у тому числі: штрафні санкції у розмірі 29 000, 00 грн. за п. 7.5. договору поставки № 102585 від 10.10.2014 та 9 240, 00 грн. за зберігання товару, що підлягає поверненню на підставі п. 4.12 договору поставки № 102585 від 10.10.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2016 зустрічну позовну заяву та додані до неї матеріали повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "ГРУПА РІТЕЙЛУ УКРАЇНИ" без розгляду.

У судовому засіданні 18.07.2016 оголошено перерву до 01.08.2016 згідно ст. 77 ГПК України. Разом з тим, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 було задоволено клопотання Приватного підприємства "АВТОДЕН" про участь представника останнього у судовому засіданні в режимі відеоконференції у Господарському суді Дніпропетровської області, Господарським судом міста Києва доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Дніпропетровської області.

28.07.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав заяву про зменшення та збільшення позовних вимог, у якій просить суд: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА РІТЕЛУ УКРАЇНИ на користь Приватного підприємства «АВТОДЕН» основний борг за поставлений товар за договором поставки № 102585 від 10.10.2014 у розмірі - 52 792, 29 грн., пеню у сумі - 4 206, 69 грн., 3 % річних у розмірі - 353, 33 грн., втрати від інфляції через прострочення оплати за поставлений товар у сумі - 955, 93 грн., суму 7% штрафу вартості товару за прострочення строків виконання зобов'язання за договором понад 30 днів у розмірі - 3 668, 20 грн., суму витрат пов'язаних з поданням даного позову та розгляду позову у суді (поштові витрати, послуги на правову допомогу адвоката (юридичної особи), відряджень представника, вартості бензину/квитків інше) у розмірі - 39, 12 грн.

Також, представником позивача через загальний відділ діловодства суду подано заперечення на відзив ТОВ "ГРУПА РІТЕЙЛУ УКРАЇНИ".

У судовому засіданні 01.08.2016 розглянувши подану позивачем заяву про зменшення та збільшення позовних вимог, суд визнав подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим прийняв її до розгляду.

Представники відповідача надали доповнення до відзиву на позов, у яких просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки на момент подачі позовної заяви строк оплати товару на загальну суму 30 000, 00 грн. не настав, відповідно відсутні зобов'язання з оплати товару та штрафних санкцій.

У судовому засіданні 01.08.2016 оголошено перерву у судовому засіданні до 29.08.2016 згідно ст. 77 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Дніпропетровської області (49600, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1-а).

01.08.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРУПА РІТЕЙЛУ УКРАЇНИ" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про повернення судового збору у розмірі 1 378, 00 грн., сплаченого за подання зустрічної позовної заяви. Зокрема, заявником надано оригінал квитанції № 182 від 14.07.2016 про сплату судового збору у розмірі 1 378, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2015 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "ГРУПА РІТЕЙЛУ УКРАЇНИ" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп., сплаченого платіжним дорученням № 182 від 14.07.2016, оригінал якого міститься у Господарському суді міста Києва.

25.08.2016 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА РІТЕЙЛУ УКРАЇНИ" суму основного боргу за поставлений товар за договором поставки № 102585 від 10.10.2014 у розмірі 52 792, 29 грн., пеню у сумі - 5 462, 23 грн., суму 3 % річних у розмірі - 473, 94 грн., суму втрат від інфляції - 955, 93 грн., суму 7 % штрафу вартості товару за прострочення строків виконання зобов'язання за договором понад 30 днів у розмірі - 3 668, 20 грн., а також суму витрат, пов'язаних з поданням даного позову та розгляду позову у суді (поштові витрати, послуги на правову допомогу адвоката (юридичної особи), відряджень представника, вартості бензину/квитків інше) у розмірі - 39, 12 грн.

Крім того, позивач просив суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРУПА РІТЕЙЛУ УКРАЇНИ" повернути Приватному підприємству "АВТОДЕН" стенди (стелажі), передані за актом приймання - передачі стендів (стелажів) від 12.11.2014 за договором поставки № 102585 від 10.10.2014 у кількості (7) сім штук під інвентарними номерами № 001, № 002, № 003, № 004, № 005, № 006, № 007, логотипом торгівельної марки «HOZZI» у стані не гірше дня передачі 12.11.2014.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав подану заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Розглянувши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи наведене, суд визнає подане заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим приймає її до розгляду.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 29.08.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРУПА РІТЕЙЛУ УКРАЇНИ" (далі - покупець) та Приватним підприємством "АВТОДЕН" (далі - постачальник) укладено договір поставки № 102585 (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей), умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується доставляти і передавати на умовах та встановлені даним договором строки продовольчу та (або) непродовольчу продукцію у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати на умовах даного договору.

З метою виконання даного договору постачальник передає покупцю за відповідним актом приймання передачі на строк дії договору власні стенди (стелажі) під певними інвентарними номерами для безпосереднього розміщення на них товару постачальника в магазинах покупця (з розрахунку 1 стенд (стелаж) на 1 магазин покупця). Стенди (стелажі) постачальника є власністю постачальника і підлягають поверненню та повинні бути передані покупцем постачальнику протягом 3 (трьох) днів з моменту закінчення строку дії даного договору, розірвання даного договору, або за першою вимогою постачальника у стані не гірше їх передачі покупцю.

Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник зобов'язується поставляти товар на умовах DDP Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2000 року, в наступні пункти поставки для його продажу безпосередньо у магазинах покупця, які розташовані за наступними адресами:

м. Київ, вул. Лугова, 12;

м. Чернівці, вул. Хотинська, 43;

м. Харків, вул. Героїв Праці, 7;

м. Харків, вул. Тарасівська, 3;

м. Житомир, вул. Київська, 77;

Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, СМТ Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, 17; Київська обл., м. Бровари, вул. Об'їзна дорога, 68 (РЦ);

м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 17.

Поставка конкретної партії товару здійснюється в пункт поставки, вказаний у замовленні згідно графіку поставки, визначеному в додатку № 2. Покупець в замовленні має право вказати іншу адресу пункту поставки, ніж зазначені вище.

Згідно п. 2.14 договору, зобов'язання постачальника з поставки кожної окремої партії товару вважається виконаним після передачі покупцю товару та його приналежностей, підписання сторонами оформленої належним чином накладної та інших документів, передбачених пунктами 5.2, 6.1. даного договору, оформлених згідно вимог чинного законодавства України та даного договору.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що постачальник при поставці відповідної партії товару передає до відділу приймання товарів покупця наступну супровідну документацію:

- видаткова накладна;

- податкова накладна;

Зазначені документи мають бути складені українською мовою та надані в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях.

Умовами п. 6.1. договору, ціна товару погоджується сторонами у специфікації у національній валюті України - гривні. Загальна гранична щомісячна вартість постачаємого товару за даним договором не може перевищувати суму 600 000, 00 грн.

У відповідності до п. 6.7. договору, покупець зобов'язаний оплачувати кожну конкретну партію товару в строк, що не перевищує 45 календарних днів з дня виконання постачальником зобов'язань з поставки товару згідно пункту 2.14 даного договору. При цьому вартість товару, яка відповідає мінімально-необхідному запасу товару покупця (запас полиці), що покупець має тримати у себе на полиці для його реалізації, покупець оплачує в строк, що не перевищує 30 календарних днів після закінчення строку дії договору відповідно до п. 8.1. договору. Сума запасу полиці визначається для кожного об'єкту торгівлі/пункту поставки покупця окремо та складає:

м. Київ, вул. Лугова, 12 - 4 300, 00 грн. з ПДВ;

м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 17 - 4 300, 00 грн. з ПДВ;

м. Чернівці, вул. Хотинська, 43 - 4 300, 00 грн. з ПДВ;

м. Харків, вул. Героїв Праці, 7 - 4 300, 00 грн. з ПДВ;

м. Харків, вул. Тарасівська, 3 - 4 200, 00 грн. з ПДВ;

м. Житомир, вул. Київська, 77 - 4 300, 00 грн. з ПДВ;

Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, СМТ Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, 17.

У випадку відкриття покупцем нових об'єктів торгівлі, перебіг строку оплати товару, що постачається в такий об'єкт торгівлі, починається з дати початку роботи (дата офіційного відкриття для споживачів) даного об'єкта торгівлі (поставка у нові відкриті магазини покупця здійснюється тільки за додатковим письмовим узгодженням з постачальником).

Згідно п. 7.2. договору, у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару покупець на вимогу постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Даний договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 28.02.2015. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від зобов'язань, що виникли протягом його дії. В разі закінчення строку дії договору, якщо одна сторона в письмовому вигляді не повідомить іншу сторону про розірвання договору, договір вважається подовженим на тих самих умовах, строком на шість місяців (п. 8.1. договору).

Додатком № 2 до договору поставки № 102585 від 10.10.2014 сторони погодили графік поставки.

12.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРУПА РІТЕЙЛУ УКРАЇНИ" та Приватним підприємством "АВТОДЕН" підписано акт приймання-передачі стендів (стелажів) за договором поставки № 102585 від 10.10.2014, відповідно до якого постачальник - за цим актом приймання-передачі відповідно до п. 1.1. договору поставки № 102585 від 10.10.2014 передає покупцю, а покупець приймає від постачальника стенди (стелажі) у кількості 7 (сім) штук під інвентарними номерами, логотипом торгівельної марки «НОZZі» та розмірами, зазначеними у даному акті для виконання покупцем договору поставки № 102585 від 10.10.2014 та безпосереднього їх розміщення у магазинах покупця, які розташовані за адресами зазначеними в п. 2.1. договору поставки № 102585 від 10.10.2014 року.

27.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРУПА РІТЕЙЛУ УКРАЇНИ" та Приватним підприємством "АВТОДЕН" укладено додаткову угоду до договору поставки № 102585 від 10.10.2014, сторони погодились незалежно від інших умов договору, подовжити строк дії договору до 29.02.2016 року (включно).

Як стверджує позивач, на виконання умов договору на підставі замовлень на поставку, останнім було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 56 269, 74 грн., що підтверджується видатковими накладними № 155 від 08.02.2016 на суму 4 642, 26 грн., № 183 від 15.02.2016 на суму 604, 80 грн., № 218 від 22.02.2016 на суму 4 965, 90 грн., № 266 від 29.02.2016 на суму 1 672, 80 грн., № 305 від 09.03.2016 на суму 6 430, 02 грн., № 341 від 14.03.2016 на суму 5 574, 48 грн., № 392 від 21.03.2016 на суму 12 220, 14 грн., № 443 від 28.03.2016 на суму 3 264, 00 грн., 3 477 від 04.04.2016 на суму 2 648, 64 грн., № 520 від 11.04.2016 на суму 14 246, 70 грн., які підписані представниками сторін (наявні у матеріалах справи).

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 52 792, 29 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням здійснити оплату поставленого товару, а також з вимогою № 40 від 20.04.2016, в якій просив ТОВ "ГРУПА РІТЕЙЛУ УКРАЇНИ" протягом 3 (трьох) днів з дати отримання даної вимоги повернути (передати) позивачеві стенди (стелажі) у кількості 7 (сім) штук, які були передані постачальником покупцю за актом приймання-передачі від 12.11.2014 до договору поставки № 102585 від 10.10.2014 у стані не гірше дати первинної передачі, яка отримана відповідачем 22.04.2016, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 52 792, 29. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 462, 23 грн. - пені, 473, 94 грн. - 3% річних, 955, 93 грн. - інфляційних втрат та 3 668, 20 грн. - 7 % штрафу відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, а також просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРУПА РІТЕЙЛУ УКРАЇНИ" повернути Приватному підприємству "АВТОДЕН" стенди (стелажі), передані за актом приймання-передачі стендів (стелажів) від 12.11.2014 за договором поставки № 102585 від 10.10.2014 у кількості (7) сім штук під інвентарними номерами № 001, № 002, № 003, № 004, № 005, № 006, № 007, логотипом торгівельної марки «HOZZI» у стані не гірше дня передачі 12.11.2014.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України установлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив відповідачеві товар на загальну суму 56 269, 74 грн.

Однак, відповідач оплати поставленого товару за видатковими накладними № 155 від 08.02.2016, № 183 від 15.02.2016, № 218 від 22.02.2016, № 266 від 29.02.2016, № 305 від 09.03.2016, № 341 від 14.03.2016, № 392 від 21.03.2016, № 443 від 28.03.2016, № 477 від 04.04.2016, № 520 від 11.04.2016 у повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Разом з тим, п. 6.7. договору встановлено, що покупець зобов'язаний оплачувати кожну конкретну партію товару в строк, що не перевищує 45 календарних днів з дня виконання постачальником зобов'язань з поставки товару згідно пункту 2.14 даного договору. При цьому вартість товару, яка відповідає мінімально-необхідному запасу товару покупця (запас полиці), що покупець має тримати у себе на полиці для його реалізації, покупець оплачує в строк, що не перевищує 30 календарних днів після закінчення строку дії договору відповідно до п. 8.1. договору. Сума запасу полиці визначається для кожного об'єкту торгівлі/пункту поставки покупця окремо та складає загалом 30 000, 00 грн.

При цьому, з додаткової угоди від 27.02.2015, укладеної до договору № 102585 від 10.10.2014 вбачається, що сторони погодили незалежно від інших умов договору, подовжити строк дії договору до 29.02.2016 року (включно).

Таким чином, суд дійшов висновку, що договір поставки № 102585 від 10.10.2014 є таким, що припинив свою дію з 01.03.2016.

За таких обставин, враховуючи строки оплати, встановлені п. 6.7 договору поставки № 102585 від 10.10.2014, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату поставленого позивачем товару у строк до 01.04.2016.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 102585 від 10.10.2014 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 52 792, 29 грн.

Крім того, позивач просив суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРУПА РІТЕЙЛУ УКРАЇНИ" повернути Приватному підприємству "АВТОДЕН" стенди (стелажі), передані за актом приймання-передачі стендів (стелажів) від 12.11.2014 за договором поставки № 102585 від 10.10.2014 у кількості (7) сім штук під інвентарними номерами № 001, № 002, № 003, № 004, № 005, № 006, № 007, логотипом торгівельної марки «HOZZI» у стані не гірше дня передачі 12.11.2014.

Так, відповідно до ч. 2 п. 1.1. договору, з метою виконання даного договору постачальник передає покупцю за відповідним актом приймання передачі на строк дії договору власні стенди (стелажі) під певними інвентарними номерами для безпосереднього розміщення на них товару постачальника в магазинах покупця (з розрахунку 1 стенд (стелаж) на 1 магазин покупця). Стенди (стелажі) постачальника є власністю постачальника і підлягають поверненню та повинні бути передані покупцем постачальнику протягом 3 (трьох) днів з моменту закінчення строку дії даного договору, розірвання даного договору, або за першою вимогою постачальника у стані не гірше їх передачі покупцю.

Як вбачається з матеріалів справи, актом приймання-передачі стендів (стелажів) постачальник передав покупцю, а покупець прийняв від постачальника стенди (стелажі) у кількості 7 (сім) штук під інвентарними номерами, логотипом торгівельної марки «НОZZі» та розмірами, зазначеними у даному акті для виконання покупцем договору поставки № 102585 від 10.10.2014 та безпосереднього їх розміщення у магазинах покупця, які розташовані за адресами, зазначеними в п. 2.1. договору поставки № 102585 від 10.10.2014 року.

Позивачем на адресу відповідача направлялась вимога № 40 від 20.04.2016, в якій позивач просив Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРУПА РІТЕЙЛУ УКРАЇНИ" протягом 3 (трьох) днів з дати отримання даної вимоги повернути (передати) позивачеві стенди (стелажі) у кількості 7 (сім) штук, які були передані постачальником покупцю за актом приймання-передачі від 12.11.2014 до договору поставки № 102585 від 10.10.2014 у стані не гірше дати первинної передачі, яка отримана відповідачем 22.04.2016, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, станом на дату винесення судового рішення, відповідачем передані за актом стенди (стелажі) у кількості 7 (сім) штук не повернуті.

Таким чином, враховуючи те, що стенди (стелажі) є власністю позивача та за першою вимогою постачальника мають бути передані покупцем постачальнику у стані не гірше їх передачі покупцю, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА РІТЕЙЛУ УКРАЇНИ" повернути Приватному підприємству "АВТОДЕН" стенди (стелажі), передані за актом приймання - передачі стендів (стелажів) від 12.11.2014 за договором поставки № 102585 від 10.10.2014 у кількості (7) сім штук під інвентарними номерами № 001, № 002, № 003, № 004, № 005, № 006, № 007, логотипом торгівельної марки «HOZZI» у стані не гірше дня передачі 12.11.2014 та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 5 462, 23 грн. - пені, 473, 94 грн. - 3% річних, 955, 93 грн. - інфляційних втрат та 3 668, 20 грн. - 7 % штрафу відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат і встановив, що в останніх допущено помилки у визначенні періоду простроченого грошового зобов'язання та відповідно у розміру нарахування пені та інфляційних втрат, при цьому, суму 3 % річних нараховано вірно.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 5 437, 87 грн., що розраховані з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання, сума інфляційних втрат у розмірі 310, 01 грн. та 3 % річних у розмірі 473, 94 грн., а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню частково.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 668, 20 грн. - 7 % штрафу відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, суд відзначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Ураховуючи викладене, суд відзначає, що положення абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України не застосовуються до грошових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 04.02.2014 у справі № 3-1гс14.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач також просив стягнути з відповідача суму витрат, пов'язаних з поданням даного позову та розгляду позову у суді (поштові витрати, послуги на правову допомогу адвоката (юридичної особи), відряджень представника, вартості бензину/квитків інше) у розмірі - 39, 12 грн.

Згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Між тим, документально підтверджені відомості про вартість та про фактичні витрати на проїзд і проживання подаються заінтересованими особами.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не надано доказів представництва інтересів позивача в суді саме адвокатом, зокрема не надано суду документального підтвердження відомостей про вартість та про фактичні витрати на проїзд і проживання, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 39, 12 грн. - витрат пов'язаних з поданням даного позову та розгляду позову у суді (поштові витрати, послуги на правову допомогу адвоката (юридичної особи), відряджень представника, вартості бензину/квитків інше).

Разом з тим, при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір в сумі 1 378, 00 грн., так як, виходячи із заявленої ціни позову у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач зобов'язаний сплатити судовий збір в сумі 2 756, 00 грн., однак сплатив - 4 134, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "АВТОДЕН" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА РІТЕЙЛУ УКРАЇНИ" (03035, м. Київ, вул. Кудряшова, буд. 20 А, ідентифікаційний код - 39143745) на користь Приватного підприємства "АВТОДЕН" (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - 35394689) 52 792 (п'ятдесят дві тисячі сімсот дев'яносто дві) грн. 29 коп. - основного боргу, 5 437 (п'ять тисяч чотириста тридцять сім) грн. 87 коп. - пені, 473 (чотириста сімдесят три) грн. 94 коп. - 3% річних, 310 (триста десять) грн. 01 коп. - інфляційних втрат та 2 661 (дві тисячі шістсот шістдесят одну) грн. 63 коп. - судового збору.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРУПА РІТЕЙЛУ УКРАЇНИ" (03035, м. Київ, вул. Кудряшова, буд. 20 А, ідентифікаційний код - 39143745) повернути Приватному підприємству "АВТОДЕН" (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - 35394689) стенди (стелажі), передані за актом приймання-передачі стендів (стелажів) від 12.11.2014 за договором поставки № 102585 від 10.10.2014 у кількості (7) сім штук під інвентарними номерами № 001, № 002, № 003, № 004, № 005, № 006, № 007, логотипом торгівельної марки «HOZZI» у стані не гірше дня передачі 12.11.2014.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "АВТОДЕН" (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - 35394689) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 01.09.2016.

Суддя Бондарчук В.В.