Рішення № 60808204, 29.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2016№910/11955/16

За позовом Державного підприємства "Дніпровський проектний інститут"

до Національного центру управління та випробувань космічних засобів

про стягнення 120 000,00 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились

відповідача: Кіндратенко Д.В. - представник за дов.

В судовому засіданні 29.08.2016, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства "Дніпровський проектний інститут" до Національного центру управління та випробувань космічних засобів про стягнення 120 000,00 грн. заборгованості на підставі Договору на створення (передачу) проектної документації №1000/7/138/1Р від 05.12.2013.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2016 порушено провадження у справі №910/11955/16, розгляд справи призначений на 20.07.2016.

15.07.2016 року через Відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому заперечив проти позовних вимог з підстав, що згідно п. 4.2 договору розрахунки між сторонами проводяться поетапно після надходження коштів від гензамовника; відсутні докази того, що договір був належним чином зареєстрований в органі Державної казначейської служби України; первинна документація, що стосується фінансово-господарської діяльності Національного центру управління та випробувань космічних засобів залишились на окупованій території Автономної Республіки Крим, що не дає можливість з'ясувати факт виконання (не виконання) умов договору; в акті здачі-приймання проектної документації "189-13 вказані відомості що суперечать договору - проектна документація передана замовнику згідно з накладними №235 від 24.10.2013, №237 від 28.10.2013, що відбулося раніше укладення договору.

20.07.2016 через Відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме копію Балансу (звіту про фінансовий стан) згідно додатку 1 Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013 "Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" станом на 01.01.2014 та на 01.07.2016, де вказана сума дебіторської заборгованості; а також копію форми №5 "Примітки до річної фінансової звітності" станом на 01.01.2014 та на 01.07.2016 згідно з Наказу Міністерства фінансів України №302 від 29.11.2000 "Про примітки до річної фінансової звітності".

В судовому засіданні 20.07.2016 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та заявив клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Представники відповідача заперечували проти позову, разом з тим, підтримали клопотання, подане через канцелярію суду в порядку статті 38 ГПК України.

Розглянувши подане позивачем клопотання про витребування додаткових доказів у справі, суд вирішив задовольнити його з підстав викладених в ухвалі від 20.07.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2016, в порядку ст. 77 ГПК України, відкладено розгляд справи на 08.08.2016.

08.08.2016 представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про доручення до матеріалів справи додаткових документів.

08.08.2016 представником позивача заявлено клопотання про доручення до матеріалів справи додаткових документів.

В судовому засіданні 08.08.2016, відповідно до положень ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 29.08.2016.

В судовому засіданні 29.08.2016, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

05.12.2013 між Державним підприємством "Дніпровський проектний інститут" (виконавець за договором) та Національним центром управління та випробувань комічних засобів ( замовник за договором) укладений договір №1000/7/138/1Р на створення (передачу) проектної документації (далі - договір), за умовами якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання розробки робочого проекту будівництва наземного комплексу управління національної супутникової системи зв'язку НЦУВКЗ м. Євпаторія.

Відповідно до п. 4.1 договору, за виготовлену проектну документацію відповідно до цього договору замовник перераховує виконавцю у відповідності з протоколом погодження договірної ціни (додаток 1) - 100 000,00 грн., ПДВ - 20 000,00 грн., всього - 120 000,00 грн.

Згідно календарного плану робіт, сторони погодили наступний термін їх виконання: початок - дата оформлення договору, закінчення - дата підписання акту здачі-приймання технічної документації.

Замовник протягом 20 днів з дня одержання проектної документації зобов'язується уважно розглянути проектну документацію, надіслати виконавцю підписаний акт здачі - приймання і провести оплату платіжним дорученням згідно з п. 4.2 або надіслати мотивовану відмову від прийняття робіт (п. 5.1 договору).

Згідно п. 7.1 договору, термін дії договору установлюється з дня його підписання і припиняється після виконання сторонами своїх зобов'язань.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами, тому посилання відповідача на його невідповідність вимогам законодавства є безпідставними та не обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 324 Господарського кодексу України передбачено, що за договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх.

Згідно із ст. 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

06.12.2013 сторонами підписаний та скріплений печатками акт №189-13 здачі-приймання проектної документації за договором №1000/7/138/1Р від 05.12.2013, відповідно до якого представник виконавця передав замовнику належним чином оформлену проектну документацію; вартість виконаної роботи складає 120 000,00 грн. з ПДВ.

Акт підписаний замовником без зауважень та заперечень щодо виконаної роботи.

Заперечення відповідача щодо не вірності розрахунків наведених в додатку №3 до договору також судом визнані безпідставними, оскільки вартість робіт погоджена сторонами в п. 4.1 договору та протоколі (додаток 1 до договору), які підписані сторонами та скріплені печатками.

В зазначеному акті є посилання на накладні №235 від 24.10.2013, № 237 від 28.10.2013, що є помилковим та не може свідчити про передачу проектної документації замовнику раніше ніж укладення договору №1000/7/138/1Р від 05.12.2013, оскільки згідно умов останнього, належним доказом на підтвердження передачі проектної документації замовнику виконавцем є акт здачі-приймання. Тому, заперечення відповідача щодо наведеного є необґрунтованими.

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що розрахунки між сторонами проводяться поетапно через відповідні рахунки в установах банку після надходження коштів від ген замовника.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було підписано Акт №189-13 від 06.12.2013 здачі-приймання проектної документації за договором №1000/7/138/1Р від 05.12.2013 на суму на суму 120 000,00 грн., а отже роботи на вказану суму вважаються прийнятими відповідачем в повному обсязі.

Водночас, аналіз договірних умов щодо порядку здійснення розрахунків за виконані роботи (п. 4.2.) дає підстави вважати, що сторони не погодили конкретний строк виконання зобов'язання з оплати вартості робіт, у зв'язку з чим зобов'язання у даному разі повинно виконуватись згідно вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України.

В матеріалах справи міститься претензія №ДКАУ-Ю/556 від 09.11.2015 про погашення заборгованості за договором у розмірі 120 000,00 грн., яка отримана відповідачем 12.11.2015 згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи. Таким чином, у відповідача виник обов'язок щодо оплати наданих послуг до 19.11.2015 включно.

Позивач також звертався до відповідача з листами №ДКАУ-Ю/648 від 21.12.2015, №ДКАУ-Ю/84 від 16.02.2016 про нагадування погасити наявну заборгованість.

Листами № 12/72 від 24.11.2015, №290/16 від 10.03.2016, відповідач відмовив позивачу у погашенні заборгованості за договором №1000/7/138/1Р від 05.12.2013 на суму на суму 120 000,00 грн.

Також в матеріалах справи міститься лист відповідача №677/31 від 29.04.2014 про припинення договору №1000/7/138/1Р від 05.12.2013 з 01.05.2014 у зв'язку зі зміною місцезнаходження Національного центру управління та випробувань космічних засобів. У відповідь на який, позивач нагадав про необхідність погашення заборгованості (лист №ДКАУ-БГЧ/254 від 06.05.2014, однак доказів його направлення позивач не надав суду).

Суд зазначає, що відсутність бюджетних коштів чи затримки фінансування за рахунок бюджетних коштів, не є підставою для звільнення від відповідальності чи обов'язку оплатити виконані роботи.

Такої позиції також дотримується Верховний суд України по справі № 11/446 за позовом ТОВ «Компанія «Тітал» до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій про стягнення коштів, Вищий господарський суд України у своєму листі «Про практику вирішення спорів, пов'язаних з виконанням договорів підряду» від 18.02.2013р. № 01-06/374/2013, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 23.08.2012р. по справі № 15/5027/715/2011, Постановою пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про державний матеріальний резерв» від 17.10.2012р. № 11.

Разом з тим, судом встановлено, що договір №1000/7/138/1Р від 05.12.2013 містить умови, відповідно до яких, виконання зобов'язання з оплати коштів за виконані роботи пов'язано з діями осіб, які не є сторонами таких договорів.

Однак, за змістом статті 511 ЦК України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Крім того, згідно ч. 2 статті 528 ЦК України, у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

Відповідно до ч. 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 194 ГК України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Згідно ч. 2 статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тому, суд приходить до висновку, що відповідальним за виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт залишається відповідач та факт неотримання коштів від гензамовника не являється підставою для відмови від виконання зобов'язань за договором на створення (передачу) проектної документації.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетне асигнування - це повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження;

Пунктом 8 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетне призначення - це повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетне зобов'язання - це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Частиною 4 статті 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

Відповідно до статті 49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:

1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету;

2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Відповідачем не надано суду жодного доказу, яким би підтверджувалась неможливість виконання ним грошового зобов'язання добровільно. Також в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували: - відсутність бюджетного призначення з 2013 по 2016, - вжиття заходів відповідачем щодо закладення коштів у кошторисах на наступні роки на здійснення плати за договором; - відмову органу Казначейства України у здійсненні реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань відповідача за договором та у здійсненні платежу за дорученням відповідача.

Доказів звернення відповідача до Державної казначейської служби України з листом №987/16 від 14.07.2016 (наданий відповідачем до відзиву) відповідач суду не представив.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у розмірі, заявленому до стягнення.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача за Договором становить 120 000,00 грн., яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення, внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

Частиною першою статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. За таких обставин 1 883,56 грн. судового збору підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Національного центру управління та випробувань космічних засобів (01010, м. Київ, вулиця Московська, будинок 8, код 24507442) на користь Державного підприємства "Дніпровський проектний інститут" (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Театральна, 6, код 14313369) суму основного боргу у розмірі 120 000,00 грн. (сто двадцять тисяч гривень 00 коп.) та 1 800,00 грн. (одна тисяча вісімсот гривень 00 коп.) судового збору.

3. Повернути Державному підприємству "Дніпровський проектний інститут" (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Театральна, 6, код 14313369) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 883, 56 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят три гривні 56 коп.), сплачений платіжним дорученням №972 від 20.04.2016, оригінал якого знаходиться в матеріалах господарської справи № 910/11955/16.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 02.09.2016.

Суддя М.Є. Літвінова