Постанова № 60807663, 26.07.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ26 липня 2016 р. Справа № 804/447/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріГончаровій В.Г. за участю: представника позивача представника відповідача Полякова О.М. СеменкоТ.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт» до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа по справі, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватне підприємство «Сайтек» про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.12.2015 року надійшла на новий розгляд адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт» до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000232201 від 30.10.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковим органом протиправно здійснено перевірку, оскільки на момент проведення перевірки у відповідача були відсутні повноваження на її призначення. Позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті, вважає, що пода ткове повідомлення-рішення, винесене за результатами перевірки, суперечить діючому пода тковому законодавству та підлягає скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, у зв'язку з отриманням податкової інформації, що свідчить про можливі порушення податкового та валютного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю «Всесвіт» та з ненаданням пояснення на обов'язковий письмовий запит податкової інспекції протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, податковим органом прийнято наказ від 01 жовтня 2013 року №259 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Всесвіт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Сайтек» за період з 01 січня 2013 року по 31 липня 2013 року».

На підставі направлення від 02 жовтня 2013 року №100 та наказу від 01 жовтня 2013 року №259 податковим органом проведено перевірку ТОВ «Всесвіт», за результатами якої складено акт №398/2201/31313654 від 14 жовтня 2013 року.

У висновках вказаного акту встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Всесвіт» з ПП «Сайтек» за період з 01.01.2013 року по 31.07.2013 року, внаслідок чого в порушення вимог: п.п.14.1.137 п.14.1 ст.14, ст.22, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість всього на суму 1 567 202 грн.

На підставі акта перевірки №398/2201/31313654 від 14.10.2013 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000232201 від 30.10.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 2 350 803,00 грн., з яких за основним платежем - 1 567 202,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 783 601,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим кодексом України.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

З наказу від 01 жовтня 2013 року №259 судом встановлено, що правовою підставою проведення перевірки зазначено, зокрема, підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Викладене свідчить, що податковим органом була призначена документальна позапланова перевірка, здійсненню якої передує наявність хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Наявність другої умови, передбаченої підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу, має місце у тому випадку, коли платник податків не надав на письмовий запит податкового органу пояснень та документів протягом 10 робочих днів, які обраховуються з дня отримання запиту.

У пункті 73.3 статті 73 Податкового кодексу визначено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1245, у запиті зазначаються посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що письмовий запит податкового органу повинен містити вказівку як на юридичні підстави його надіслання, тобто норми закону, згідно яких контролюючий орган має право на отримання запитуваної податкової інформації, так і на фактичні підстави для направлення відповідного запиту - певні обставини, що обумовили необхідність реалізації податковим органом відповідних владних повноважень.

Проте на вимогу суду ані позивачем, ані відповідачем спірного запиту до суду надано не було, в матеріалах справи він не міститься, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості дослідити юридичні та фактичні складові запиту.

При цьому суд зауважує, що статтею 81 Податкового кодексу України передбачені умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Так, за змістом пункту 81.1. статті 81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Матеріалами справи підтверджується, що наказ від 01 жовтня 2013 року №259 вручено під розписку директору товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт» 01 жовтня 2013 року. Направлення від 02 жовтня 2013 року № 100 вручено 02 жовтня 2013 року. Перевірку проведено з відома директора підприємства.

Суд зазначає, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. З матеріалів справи вбачається, що фактично допуск посадових осіб до перевірки відбувся, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Сайтек» за період з 01.01.2013 року по 31.07.2013 року на підставі наказу від 01.10.2013 року №259.

Щодо суті встановлених під час перевірки порушень суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченим пунктом 201.11 ст.201 цього кодексу.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

В силу пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді між ТОВ «Всесвіт» та ПП «Сайтек» відбувались господарські правовідносини на підставі договору купівлі-продажу продуктів нафтоперероблення рідких №03/09-1 від 03.08.2012 року, за умовами якого ПП «Сайтек» (постачальник) поставляє продукти нафтоперероблення рідкі, код ДК 016-2010: 23.20.15.100 (далі товар) ТОВ «Всесвіт» (покупець). Асортимент товару зазначається у відвантажувальних документах (видаткових накладних). Якість товару підтверджується паспортом якості та/або сертифікатом відповідності, виданим товаровиробником.

Відповідно до вказаного договору складено видаткові накладні на загальну суму 9403213,67 грн., в т.ч. ПДВ 1567202,28 грн., а саме: № 010313 від 04 березня 2013 року на суму 346458,75 грн.; № 010314 від 04 березня 2013 року на суму 381285,00 грн.; № 0290304 від 29 березня 2013 року на суму 366858,00 грн.; № 02204 від 22 квітня 2013 року на суму 161733,75 грн.; № 02314 від 23 квітня 2013 року на суму 161733,75 грн.; № 02611 від 26 квітня 2013 року на суму 364797,00 грн.; № 02909 від 29 квітня 2013 року на суму 331476,75 грн.; № 02911 від 29 квітня 2013 року на суму 331476,75 грн.; № 02913 від 29 квітня 2013 року на суму 416746,50 грн.; № 02916 від 29 квітня 2013 року на суму 416746,50 грн.; № 02922 від 29 квітня 2013 року на суму 364797,00 грн.; № 03003 від 30 квітня 2013 року на суму 154875,00 грн.; № 03005 від 30 квітня 2013 року на суму 77331,30 грн.; № 06025 від 25 липня 2013 року на суму 346248,00 грн.; № 006252 від 25 червня 2013 року на суму 395556,00 грн.; № 006253 від 25 червня 2013 року на суму 395556,00 грн.; № 006254 від 25 червня 2013 року на суму 395556,00 грн.; № 006271 від 27 червня 2013 року на суму 395556,00 грн.; № 006272 від 27 червня 2013 року на суму 395556,00 грн.; № 07023 від 02 липня 2013 року на суму 313803,00 грн.; № 007044 від 02 липня 2013 року на суму 167433,00 грн.; № 070513 від 05 липня 2013 року на суму 27875,20 грн.; № 07052 від 05 липня 2013 року на суму 299956,00 грн.; № 007053 від 05 липня 2013 року на суму 57188,80 грн.; № 007058 від 05 липня 2013 року на суму 57188,80 грн.; № 07103 від 10 липня 2013 року на суму 217000,00 грн.; № 07125 від 12 липня 2013 року на суму 229500,00 грн.; № 07128 від 12 липня 2013 року на суму 228979,80 грн.; № 07152 від 15 липня 2013 року на суму 221375,00 грн.; № 07173 від 17 липня 2013 року на суму 231178,75 грн.; № 07175 від 17 липня 2013 року на суму 229888,45 грн.; № 07234 від 23 липня 2013 року на суму 234431,70 грн.; № 07246 від 24 липня 2013 року на суму 225891,90 грн.; № 07248 від 24 липня 2013 року на суму 235747,50 грн.; № 07297 від 29 липня 2013 року на суму 234431,70 грн.

Також виконання умов договору підтверджується відповідними податковими накладними, рахунками-фактурами та товарно-транспортними накладними.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналізу вказаних норм свідчить, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому незначні недоліки в заповненні реквізитів первинних бухгалтерських документів, не роблять їх недійсними та не свідчать про їх неналежність і недопустимість як доказів, оскільки містять усі необхідні відомості, які дають можливість встановити зміст господарської операції, вартісний вираз, учасників господарської операції тощо.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що з наявних в матеріалах справи документів вбачається реальність здійснення фінансово-господарської діяльності з контрагентом позивача, а податковий кредит сформовано на підставі належних первинних документів.

При цьому, як вбачається з акту перевірки №398/2201/31313654 від 14 жовтня 2013 року, висновки щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій зроблено контролюючим органом на підставі висновку акту Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська складено №12/04-65-22-03/36961305 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сайтек» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень - липень 2013 року».

Суд зазначає, що межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальних характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником податків. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що були вчинені іншими особами, згідно з законом неможливе.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків і відображені в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В той же час ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року провадження у справі № 804/14771/13-а зупинено до набрання законної сили рішення в адміністративній справі № 804/14491-13-а.

Предметом позову ПП «Сайтек» у справі №804/14491/13-а було оскарження результатів перевірки за актом №12/04-65-22-03/36961305 від 04.09.2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі №804/14491/13-а, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року, позов ПП «Сайтек» було задоволено частково: зобов'язано Державну податкову інспекцію у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного доходів у Дніпропетровській області відновити в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» показники податкової звітності приватного підприємства «Сайтек», зазначені останнім в податкових деклараціях за січень-липень 2013 року.

Вказаними судовими рішеннями були відновлені показники з податкових зобов'язань з податку на додану вартість ПП «Сайтек», в тому числі по взаємовідносинам з позивачем. Таким чином, показники податкових зобов'язань з податку на додану вартість, задекларовані ПП «Сайтек» за період січень-липень 2013 року по взаємовідносинам з ТОВ «Всесвіт» відповідають показникам з податкового кредиту, що задекларовані за січень-липень 2013 року ТОВ «Всесвіт» по взаємовідносинам з ПП «Сайтек».

Матеріалами справи підтверджується рух активів позивача у процесі здійснення господарської операції та зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. У зв'язку з викладеним суд приходить до висновку, що між учасниками досліджених господарських операцій відбувся дійсний рух активів та зміни у їх майновому стані, що є обов'язковими ознаками господарської операції.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт» до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа по справі, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватне підприємство «Сайтек» про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 30.10.2013 року № 0000232201, яким збільшено суму грошового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт» з податку на додану вартість на суму 2 350 803,00 грн., з них 1 567 202,00 грн. - за основним платежем та 783 601,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт» судові витрати у розмірі 385,73 грн. (триста вісімдесят п'ять гривень 73 копійка).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 01 серпня 2016 року.

Суддя В.В. Степаненко