Ухвала суду № 60807359, 26.09.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2013 р.Справа № 814/1304/13-а

Категорія: 8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Алєксєєва В.О.

суддів Бітова А.І.,

ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Южноукраїнської обєднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Южноукраїнський комбінат харчування" до Южноукраїнської обєднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ПП "Южноукраїнський комбінат харчування" звернулось до суду з адміністративним позовом до Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення №0000362201 від 29 листопада 2012 року, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 148 710 грн. за порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що податковий кредит сформовано правомірно, оскільки підтверджений належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що між позивачем та його контрагентами була відсутня реальність виконання угод.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року позов задоволений.

Скасоване податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської області ДПС від 29 листопада 2012 року №0000362201.

В апеляційній скарзі Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської області ДПС ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що в період з 09 листопада 2012 року по 15 листопада 2012 року відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка (акт перевірки №34/22-01/36230520 від 15 листопада 2012 року) ПП "Южноукраїнський комбінат харчування" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ під час відображення операцій з ТОВ "Маріком" за липень 2012 року та з ТОВ "Будівництво УКР-М" за липень 2012 року.

Перевіркою було встановлено порушення вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, ст. 203, ст. 215, ст. 228, ст. 662, ст. 655, ст. 656 ЦК України та укладення позивачем правочинів з ТОВ "Маріком" та з ТОВ "Будівництво УКР-М", які суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, та які не спрямовані на реальне настання правових наслідків і є нікчемними.

За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000362201 від 29 листопада 2012 року, яким позивачу було визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ з урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 148 710 грн.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що висновки акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях, без зазначення первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства з боку позивача, у звязку з чим вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.

Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону (п.198.6 ст. 198)

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту і, відповідно, розрахунку суми бюджетного відшкодування надмірно сплаченого ПДВ визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що якщо навіть безпосередній контрагент не виконав свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту і, тому, суперечні цьому висновку доводи апелянта є необґрунтованими.

Основною господарською діяльністю позивача є, зокрема організація харчування населення, торгівля харчовими продуктами, напоями, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ (1 том а.с.64).

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період ПП "Южноукраїнський комбінат харчування" здійснювало закупівлю товарів народного споживання, у звязку з чим були укладені догори поставки з ТОВ "Маріком" та з ТОВ "Будівництво УКР-М" (1 том а.с.71, 114).

Товарність господарських операцій позивача зі своїми безпосередніми контрагентами підтверджена належним чином, зокрема податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, подорожніми листами та заявками (1 том а.с.74-113, 117-120).

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Крім того, на момент виписки на адресу позивача вказаних податкових накладних його постачальники були зареєстровані як платники податку на додану вартість, про що мали відповідні Свідоцтва.

Відповідачем, в свою чергу, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між ТОВ "Маріком" та ТОВ "Будівництво УКР-М" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту та скасування податкового повідомлення-рішення №0000362201 від 29 листопада 2012 року є правильними.

Судова колегія не приймає до уваги твердження апелянта, щодо нікчемності укладених позивачем правочинів, які не спрямовані на настання правових наслідків, оскільки висновки про нікчемність правочинів відносяться до компетенції судів, а не податкових органів.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Южноукраїнської обєднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: