Постанова № 60807190, 01.09.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2016 р. Справа № 917/700/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Камишева Л.М., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Євтушенку Є.В.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (дов. №24 від 30.12.2015 р.)

3-ої особи не зявився

відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№2142П/1-8) на рішення господарського суду Полтавської області від 07 липня 2016 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут", м. Полтава

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", м. Полтава

до Відділу освіти, молоді та спорту Шишацької районної державної адміністрації Полтавської області, смт. Шишаки, Полтавська область

про стягнення 504 153,53 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Полтавагаз збут", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив стягнути з відділу освіти, молоді та спорту Шишацької РДА Полтавської області 504 153,53 грн., з яких 435 354,24 грн. основний борг за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом №234 від 01.07.2015 р., 4007,64 грн. 3% річних, 58 261,34 грн. пеня, 6 530,31 грн. інфляційні втрати.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.07.2016 р. у справі №917/700/16 (суддя Погрібна С.В.) позов задоволено частково. В частині стягнення 334 544,95 грн. основного боргу припинено провадження по справі. Стягнуто з Відділу освіти, молоді та спорту Шишацької РДА Полтавської області на користь ТОВ "Полтавагаз збут" 100 809,29 грн. основного боргу, 58 261,34 грн. пені, 4 007,64 грн. 3% річних, 6 530,31 грн. інфляційних втрат.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції в частині стягнення штрафних санкцій не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, у якому зменшити розмір штрафних санкцій.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що відповідач, як установа, що фінансується з бюджету, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання, зумовленої відсутністю коштів у бюджеті. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

Третя особа вважає рішення господарського суду Полтавської області законним та обґрунтованим, винесеним з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу відповідача необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. Зокрема, зазначає, що оскільки відповідач не виконував зобовязання, ТОВ "Полтавагаз збут" законно та обґрунтовано звернулось з вимогою про відшкодування основного боргу в сумі 100 809,29 грн., інфляційних, 3% річних та пені.

У звязку з відпусткою судді Пелипенко Н.М. протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2016 року для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Хачатрян В.С., суддя Камишева Л.М.

Відповідач та третя особа своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи зворотні повідомлення про вручення поштових відправлень.

Враховуючи, що судом виконано процесуальний обовязок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. за №75, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, позицію відповідача та третьої особи викладено в апеляційній скарзі та письмових поясненнях, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі їх представників за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та письмових пояснень, вислухавши в судовому засіданні уповноваженого представника позивача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2015 р. між ТОВ "Полтавагаз збут" (постачальник), ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (газорозподільне/газотранспортне підприємство) та відділом освіти, молоді та спорту Шишацької РДА Полтавської області (споживач) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №234, за умовами п. 1.1 якого постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (а.с. 18-26).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті споживачем, визначається за підсумками розрахункового періоду на межі балансової належності обєктів споживача за даними комерційних вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

Згідно п. 3.9 договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Розрахунковий період за договором становить один місяць з 9.00 години першого дня місяця до 9.00 години першого дня наступного місяця включно (п. 4.5 договору).

Пунктом 4.6 договору сторони погодили, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання природного газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок на пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковий.

Відповідно до п. 10.1 даний договір розповсюджує свою дію в частині постачання природного газу з 01 липня 2015 року та діє до 31.12.2015 року.

На виконання умов договору постачальник в грудні 2015 року поставив, а споживач прийняв природний газ в загальному обсязі 142,125 тис. куб. м. на загальну суму 1 251 219,62 грн., що підтверджується актом прийому-передачі №ЗБ 000006172 від 31.12.2015 р. (а.с. 28).

Споживач зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу у встановлені договором строки не виконав, своєчасно та в повному обсязі оплату не здійснив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед постачальником в розмірі 435 354,24 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення ТОВ "Полтавагаз збут" до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення 504 153,53 грн., з яких 435 354,24 грн. основний борг, 4 007,64 грн. 3% річних, 58 261,34 грн. пеня, 6 530,31 грн. інфляційні втрати.

Приймаючи рішення господарський суд, припинивши провадження у справі в частині стягнення 334 544,95 грн. основного боргу у звязку із здійсненням відповідачем оплати під час розгляду справи, задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 100 809,29 грн. основного боргу, 58 261,34 грн. пені, 4 007,64 грн. 3% річних, 6 530,31 грн. інфляційних втрат, визнавши їх законними, обґрунтованими, підтвердженими документально та нормами матеріального права, не спростованими відповідачем.

Колегія суддів погоджується з таким висновком господарського суду з огляду на таке.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору постачання природного газу.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, підписаним сторонами актом приймання-передачі природного газу підтверджується факт поставки позивачем відповідачу природного газу на загальну суму 1251219,62 грн., прострочення виконання споживачем зобовязання із своєчасної та повної оплати за поставлений газ підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Станом на момент подання позову основна заборгованість відповідача за договором №234 від 01.07.2015 р. становила 435 354,24 грн.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи, 03.06.2016 р. відповідачем було сплачено позивачу 334544,95 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №161 на суму 50 575,58 грн., №230 на суму 283 969,37 грн. (а.с.51-52).

Згідно п.п. 1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки частина основного боргу була сплачена відповідачем після порушення провадження у справі, місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення 334 544,95 грн. на підставі п. 1-1. ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи наведене, а також відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження сплати відповідачем решти суми заборгованості за договором №234 від 01.07.2015 р., позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу за поставлений природний газ в розмірі 100 809,29 грн. є законними та обґрунтованими, тому правомірно визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню.

В позовній заяві ТОВ "Полтавагаз збут" просив стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3% річних за несвоєчасні розрахунки з урахуванням вимог статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.ст. 547-548 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.2.2. договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, позивачем було нараховано пеню в сумі 58 261,34 грн.

Перевіривши правильність нарахування пені, суд першої інстанції вірно зазначив, що заявлена до стягнення сума пені в розмірі 58 261,34 грн. відповідає матеріалам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України. боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наявні в матеріалах справи надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, а також їх перерахунок, здійснений господарським судом, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дійшов правомірного висновку, визнавши позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 4 007,64 грн. та інфляційних втрат в розмірі 6 530,31 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Апелянт, не погоджуючись з рішенням суду в частині стягнення неустойки, зазначає, що він сплатив суму основного боргу в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Так, як вже зазначалось вище, згідно платіжних доручень №161 від 02.06.2016 р., №230 від 02.06.2016 р. боржником було погашено основний борг на загальну суму 334 544,95 грн. Оскільки вказана оплата була здійснена після порушення провадження у справі, відповідно до вимог чинного законодавства провадження у справі в частині стягнення цієї суми було припинено.

Стосовно погашення решти суми основного боргу, колегією суддів встановлено, що оплату було здійснено 26.07.2016 р., що підтверджується платіжними дорученнями №224 на суму 50 000,00 грн., №299 на суму 809,29 грн., №55 на суму 50 000,00 грн. (а.с. 84-85). Тобто, погашення боргу відбулось після прийняття судового рішення у справі.

Таким чином, враховуючи наявність боргу в розмірі 435 354,24 грн. станом на момент звернення ТОВ "Полтавагаз збут" до суду з позовом, сума неустойки була нарахована ним у відповідності до умов договору та вимог діючого законодавства, та правомірно визнана судом першої інстанції законною та обґрунтованою.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство України не містить будь-яких особливих вимог до договорів, що укладаються між субєктами підприємницької діяльності та установами, що фінансуються з державного та місцевого бюджету. Виконання договорів повинно здійснюватись на загальних підставах.

Статтями 614, 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання. Особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження відсутності вини відповідача у порушенні зобовязання за договором №234 від 01.07.2015 р.

В силу статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобовязань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобовязань товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тобто, відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення сторони договору від відповідальності за невиконання договірних зобовязань.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що розмір заявленої до стягнення неустойки не є співрозмірним в контексті інтересів сторін, а суд не обєктивно оцінив всі обставини у їх сукупності, не спростовують висновків суду.

Колегія суддів вважає, що сума пені, 3% річних та інфляційних втрат є адекватною відповідальністю за неналежне виконання відповідачем зобов'язань та є проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, а також способом стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань, а не засобом використання неустойки як інструменту отримання безпідставних доходів.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для їх задоволення.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 07.07.2016 р. у справі №917/700/16 прийняте при належному зясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в звязку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 07.07.2016 р. у справі №917/700/16 залишити без змін.

Повна постанова підписана 02.08.2016 р.

Головуючий суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Хачатрян В.С.