Вирок № 60805126, 01.09.2016, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/11598/13-к

Провадження № 1-кп/0182/190/2016

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2016 року м. Нікополь Колегія суддів Нікопольського міськрайонний суду Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Поліщука Р.А.

суддів Клименко І.В., Чуприни А.П.

при секретарі Гавриленко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі кримінальне провадження стосовно

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Покровське Нікопольського району Дніпропетровської області, українця, громадянин України,не одруженого, не працює, зареєстрований: АДРЕСА_1 раніше засудженого:

-13.12.2012 року Марганецьким міським судом за ч. 2 ст. 186, ч. З ст. 357 КК України до 4 років позбавлення волі з застосуванням ст.. 75 КК України з іспитовим терміном строком на 2 роки,

за обвинуваченням за ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 15, п.11 ч.2 ст.115 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор Чепіль Р.В.

представник потерпілого ОСОБА_2

обвинувачений ОСОБА_1

адвокат Шевченко З.Г.

ВСТАНОВИЛА :

ОСОБА_1 органами досудового розслідування обвинувачується в том, що у березні 2013 року у нього виник умисел на вбивство, тобто на протиправне позбавлення життя ОСОБА_4 з помсти, оскільки на його думку останній 26.06.2011 року спричинив тяжкі тілесні ушкодження його знайомому ОСОБА_5, від яких останній помер.

Реалізуючи свій злочинний умисел та усвідомлюючи, що самостійно вбивство ОСОБА_6 він скоїти не зможе, ОСОБА_1 розробив план, згідно з яким він організовував вчинення злочину, а безпосереднім виконавцем визначив свого знайомого ОСОБА_7, який на той час звільнився з місць позбавлення волі, постійного місця мешкання та заробітку не мав. Визначивши виконавця вчинення вбивства ОСОБА_4, ОСОБА_1 у невстановлений в ході досудового розслідування час під час розмови з ОСОБА_7 запропонував йому скоїти вбивство ОСОБА_4, при цьому пообіцявши за виконане замовлення грошову винагороду в невстановленому слідством розмірі, на що ОСОБА_8 дав свою згоду.

ОСОБА_1, діючи умисно, з помсти, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_4, при невстановлених обставинах у невстановленому місці передав безпосередньому виконавцю злочину - ОСОБА_7 невстановлену вогнепальну зброю та мобільний термінал з новою сім-карткою оператору мобільного зв'язку «МТС Україна», для підтримки зв'язку з останнім.

Після цього ОСОБА_1, діючи умисно, з метою доведення свого злочинного умислу на вбивство ОСОБА_4 до кінця, встановлення точного місця мешкання ОСОБА_4 та обрання місця скоєння злочину, разом з ОСОБА_7 на автомобілі ВАЗ 2110 д/з НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_9, який не був обізнаний про злочинний умисел, в період з 6 по 8 травня 2013 року об'їжджав територію, прилеглу до школи-інтернату «Гармонія», розташовану на вул. Краснодонській у м. Нікополь.

При здійсненні обстеження АДРЕСА_2 08.05.2013 року ОСОБА_1 побачив ОСОБА_4 біля будинку АДРЕСА_2 та вирішив, що ОСОБА_4 мешкає саме за цією адресою, після чого самостійно вирішив, що вбивство ОСОБА_4 буде здійсненоІНФОРМАЦІЯ_2 біля місця його проживання, про що повідомив ОСОБА_7, вказавши, що 09.05.2013 вранці йому необхідно прибути до магазину «Світ», розташованому на пр. Трубників у м. Нікополі, звідки його до обраного місця скоєння злочину доставлять на автомобілі ВАЗ 2110 д/з НОМЕР_3, а ОСОБА_9, який не був обізнаний про злочинний умисел ОСОБА_1, попросив приїхати до нього додому, на АДРЕСА_3

ОСОБА_1, 09.05.2013 року о 08.57 годині, знаходячись біля будинку №50-а на вул. Трубченка у м. Нікополі, передав ОСОБА_9, раніше спеціально придбаний з цією метою мобільний термінал з новою сім-карткою оператору мобільного зв'язку «МТС Україна», заборонивши ОСОБА_9 за допомогою вказаного мобільного терміналу та сім-картки спілкуватися з іншими абонентами, після чого попросив його під'їхати до магазину «Світ», розташованому на пр. Трубників у м. Нікополь, звідки забрати ОСОБА_7 та відвезти його до травмпункту Нікопольської міської лікарні № 1, розташованого на вул. Краснодонській у м. Нікополі, а самому залишатися там до отримання від нього подальших замовлень. За виконане замовлення ОСОБА_1 пообіцяв ОСОБА_9 грошову винагороду у розмірі 100 гривень, на що ОСОБА_9 погодився та одразу ж виїхав до вказаного магазину, де у салон його автомобіля сів ОСОБА_7, якого він відвіз до травмпункту Нікопольської міської лікарні №1, розташованого на вул. Краснодонській у м. Нікополі. Далі ОСОБА_7 вийшов з автомобіля та направився у бік школи-інтернату, а ОСОБА_9 залишився на місці та чекав дзвінка від ОСОБА_1

З метою виконання взятих на себе зобов'язань, діючи умисно, із корисливих мотивів, ОСОБА_7, утримуючи при собі невстановлену в ході досудового розслідування вогнепальну зброю, прослідував по АДРЕСА_3 де мешкав ОСОБА_4, та залишився чекати влучної нагоди для здійснення вбивства ОСОБА_4

ОСОБА_7 09.05.2013 року близько 14.20 годин , побачивши,, що ОСОБА_4 знаходиться біля автомобіля «Ровер 75» д/з НОМЕР_4, який стояв поблизу будинку АДРЕСА_2 у м. Нікополі, з метою виконання взятих на себе зобов'язань, маючи умисел на скоєння умисного вбивства ОСОБА_4, діючи умисно, із корисливих мотивів, підійшов до ОСОБА_4 та знаходячись від нього на відстані не більше 2 метрів, дістав невстановлену слідством вогнепальну зброю та здійснив у напрямку ОСОБА_4 три прицільні постріли, після чого, будучи впевненим у тому, що завдав ОСОБА_4 смертельних поранень, з місця скоєння злочину втік.

Після цього ОСОБА_1, який перебував неподалік від місця злочину, почувши постріли, за допомогою спеціально придбаного мобільного терміналу з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «МТС Україна» подзвонив ОСОБА_9 та наказав останньому терміново викинути наданий йому раніше мобільний термінал і сім-картку та їхати подалі від вул. Краснодонської, після чого ОСОБА_9 витягнув з мобільного терміналу сім-картку оператора «МТС Україна», зламав її та викинув поблизу будинку № 19 на вул. Каштанова у м. Нікополі, після чого прослідував до річкового порту Каховського водосховища, де у воду викинув мобільний термінал.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 виконали усі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, тобто для настання смерті ОСОБА_4, але смерть потерпілого не настала з причин, які не залежали від їх волі, тому що ОСОБА_4 було доставлено до лікарні та надано кваліфіковану медичну допомогу.

У результаті злочинних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_4, згідно з висновком судово-медичної експертизи №317 від 22.06.2013, спричинено тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого вхідного кульового поранення задньої поверхні грудної клітини ліворуч, яке переходить в раневий канал, що має напрямок ззаду-наперед, знизу-вверх, справа-наліво з ушкодженням 3-4 ребер з фрагментацією уламків, ушкодження лівої легені, лівобічного гемотораксу, проникаючого кульового наскрізного поранення поперекової області ліворуч з наявністю вхідної рани, який має напрямок раневого каналу ззаду-наперед, зверху-вниз, справа-наліво з ушкодженням товстого кишковика, внутрішньо-черевної кровотечі, вхідної рани в епігастрії ліворуч - відносяться до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, за ознакою небезпечної для життя; наскрізного кульового поранення правого передпліччя в проекції променево-зап'ястного суглоба з локалізацією вхідної рани по тильній поверхні, вихідної рани по долонній поверхні - відноситься до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я; вхідного сліпого кульового поранення зовнішньої поверхні верхньої третини правого плеча, яке переходить у раневий канал, що має напрямок косо-поперечно в сторону грудної клітини, відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Дії ОСОБА_1 органами досудового слідства кваліфіковані за ч.3 ст. 27 ч.2 ст. 15 п. 11 ч.2 ст. 115 КК України, які виразились в організації закінченого замаху на вбивство, тобто на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене на замовлення, однак не доведені до кінця з причин, які не залежать від його волі

Разом з тим, коллегія суддів вважає, що пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні виходячи з наступного :

Відповідно до ч.1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають, крім інших обставин, доказуванню : подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Вказана в обвинувачені подія кримінального правопорушення мала місце, а саме те, що 09.05.2013року, близько 14.20 годин за місцем свого мешкання поблизу будинку АДРЕСА_2 у м. Нікополі Дніпропетровської області у результаті проведення трьох пострілів потерпілий ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Це підтвердив у судовому засідання потерпілий ОСОБА_6, який суду пояснив, що 9 травня 2013 року він за місцем мешкання разом з ОСОБА_10 ремонтував автомобіль. Під час проведення ремонту автомобіля, він побачив на відстані близько 3 метрів від них знаходився незнайомий чоловік, який розглядав його - ОСОБА_6 знизу і до верху. Тоді він запитав у ОСОБА_10, чи знає він даного чоловіка, на що ОСОБА_10 відповів, що не знає. Коли він - ОСОБА_6 проводив ремонт правої пасажирської дверцяти автомобіля, незнайомий чоловік підійшов ззаду автомобіля, ближче до багажника і почав цілитися у нього з пістолета. Він почав водити рукою перед пістолетом, захищаючись. Пролунало три постріли і він відчув біль у різних частинах тіла. Після того, як у нього вистрілили, він пробіг десь близько 30-50 метрів від місця стрілянини і переліз через огорожу до сусіда. Перелізти йому допомогли ОСОБА_10 і ОСОБА_11. Потім його відвезли у лікарню, там йому ввели наркоз і він більше нічого не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_10 також підтвердив даний факт і суду пояснив, що він 9 травня 2013 року близько о 09.00 год. приїхав на АДРЕСА_3 до ОСОБА_6, щоб допомогти останньому ремонтувати автомобіль. Коли він ще знаходився на вул.. Каштановій, то бачив на мопеді ОСОБА_1, який вдивлявся в сторону будинку, де мешкає ОСОБА_6. ОСОБА_1 у нього викликав підозру своєю поведінкою, так як він пильно вдивлявся в будинок, де мешкає ОСОБА_6. Також, коли він на мопеді поїхав додому за інструментами, то знову бачив ОСОБА_1 вже біля магазину «Світ». Після того, як він взяв дома інструменти, він повернувся до ОСОБА_6 і вони з ним почали ремонтувати автомобіль. Також тоді він побачив ще одного незнайомого, який ходив біля огорожі в районі, де мешкає ОСОБА_6. В той же час в кінці АДРЕСА_3 він побачив легковий автомобіль чорного кольору «десятку». Під час ремонту автомобіля, коли він знаходився у салоні автомобіля, то почув як зашурхотіла щебінка і побачив, як незнайомий чоловік підійшов до автомобіля, дістав із пакета пістолет і направив даний пістолет в голову ОСОБА_6. Тоді він - ОСОБА_10 закрився в салоні автомобіля і почув постріли, пострілів було десь 3-4. Коли постріли закінчились, то він побачив, як чоловік, що стріляв у ОСОБА_6, побіг в сторону «Танка». Також після стрільби на місці вже не було й автомобіля «десятки». Після того, як потерпілого ОСОБА_6 поранили, вони посадили його в автомобіль і повезли у лікарню.

Це також підтвердила свідок ОСОБА_11, яка суду пояснила, що 9 травня 2013 року вранці до них прийшов ОСОБА_10 і разом з ОСОБА_6 ремонтували автомобіль по АДРЕСА_3. Вона - ОСОБА_11 в цей час займалась на городі і на вулицю не виходила, тому нікого не бачила. Десь близько о 14.00 годин вона почула сильні «хлопки». Після цього у двір забіг ОСОБА_10 і сказав, що в ОСОБА_6 стріляли і ОСОБА_6 забіг за огорожу сусідки ОСОБА_13. У ОСОБА_6 були три рани: в районі живота, плеча, правої руки. Тоді вона разом з ОСОБА_10 погрузили ОСОБА_6 в автомобіль і відвезли в лікарню.

Факт заподіяння потерпілому ОСОБА_6 проникаючих кульових поранень 9 травня 2013 року також підтверджується матеріалами кримінального провадження, які за клопотанням прокурора були досліджені під час судового розгляду.

Так, згідно протоколу огляду місця подій від 09.05.2013 року встановлено, що місцем подій являється перехрестя вулиць Каштанової і Краснодонської в м. Нікополі, Дніпропетровської області де біля АДРЕСА_3 були виявлені та вилучені 3 гільзи та куля (т.1 а.п.22-30);

Висновком судово-балістичної експертизи за № 32/07-211 від 11.05.2013 року згідно якої встановлено, що куля вилучена 09.05.2013 року в ході ОМП біля будинку АДРЕСА_3 являється складовою частиною 9-мм пістолетного патрону до пістолетів Макарова та Стечкіна. Надана на дослідження куля вистріляна зі зброї з саморобним стволом ( т.2 а.п.204-206);

Висновком судово-балістичної експертизи за № 32/07-232 від 11.06.2013 року згідно якої встановлено, що три гільзи, вилучені в ході ОМП біля АДРЕСА_3 в м. Нікополі являються стріляними гільзами 9-мм пістолетного патрону до пістолетів Макарова і Стечкіна ( т.2 а.п.209-215);

Висновком судово-медичної експертизи за № 317 від 22.06.2013 року згідно якої встановлено, що потерпілому ОСОБА_6 в результаті вистрілів вогнепальною зброєю 09.05.2013 року були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого вхідного кульового поранення задньої поверхні грудної клітини ліворуч, яке переходить в раневий канал, що має напрямок ззаду-наперед, знизу-вверх, справа-наліво з ушкодженням 3-4 ребер з фрагментацією уламків, ушкодження лівої легені, лівобічного гемотораксу, проникаючого кульового наскрізного поранення поперекової області ліворуч з наявністю вхідної рани, який має напрямок раневого каналу ззаду-наперед, зверху-вниз, справа-наліво з ушкодженням товстого кишковика, внутрішньо-черевної кровотечі, вхідної рани в епігастрії ліворуч - відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпечної для життя; наскрізного кульового поранення правого передпліччя в проекції променево-зап'ястного суглоба з локалізацією вхідної рани по тильній поверхні, вихідної рани по долонній поверхні - відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я; вхідного сліпого кульового поранення зовнішньої поверхні верхньої третини правого плеча, яке переходить у раневий канал, що має напрямок косо-поперечно в сторону грудної клітини, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я ( т.2 а.п. 230-234).

Разом з тим, колегія суддів вважає, що пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення не доведено сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, безпосередньо досліджених судом у судовому засіданні, які були отримані у рамках діючого законодавства без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так відповідно до ч.1 ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України покладається на слідчого, прокурора.

Як зазначено у п. 22 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи» від 07.02.2003 року за №2 умисне вбивство може бути вчинене лише з прямим умислом і для його здійснення потрібен мотив

Згідно обвинувального акту, мотивом вчинення злочину ОСОБА_1, органами досудового розслідування зазначена помста ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_6 за те, що, він, будучи впевненим, що ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження, внаслідок чого сталася смерть останнього, але не поніс за його вчинення відповідного покарання, тому у нього виник умисел на вбивство ОСОБА_6, тобто протиправного позбавлення його життя.

Вказані твердження органу досудового розслідування колегія суддів вважає надуманими, нічим не доказаними і такими що не відповідають дійсності.

Так, будучи допитаним у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вини своєї не визнав і суду пояснив, що він 9 травня 2013 року разом з дружиною, друзями і дітьми відпочивали в парку з ранку і до 18.00 годин, а потім поїхали додому. З потерпілим ОСОБА_6 знайомий з 2005 року і зустрічався з ним на автобусній зупинці біля магазину «Світ», так як у ОСОБА_6 був свій магазин біля «Світа», але ніколи не мав з ним ніяких конфліктних ситуацій, тому наміру вбивати ОСОБА_6 у нього ніколи не було. Також він один раз у 2010 році бачив у кафе на дні народження ОСОБА_5, але ніяких стосунків з ним не мав. З ОСОБА_7 ніколи не зустрічався і його взагалі не знає. ОСОБА_9 знає як таксиста, користувався його послугами як таксиста інколи раз, інколи два рази на місяць. Викликав його іноді по замовленню таксі, іноді по телефону. В період 06-08 травня 2013 року їздив з ОСОБА_9 на «Селянський ринок» за продуктами. Проїжджали з ним по АДРЕСА_3, так як це короткий шлях від його місця мешкання і даний шлях знають таксисти. Знає, де мешкає ОСОБА_6 разом з ОСОБА_11. Коли його затримали працівники міліції, то в Нікопольському міськвідділі у коридорі бачив ОСОБА_9 в кайданках, тому вважає що покази ОСОБА_9 проти нього дані під примусом працівників міліції. Вини своєї не визнає, просить його виправдати.

Про те, що у потерпілого ОСОБА_6 з ОСОБА_1 ніколи не було конфліктних ситуацій, підтвердив у судовому засідання і сам потерпілий ОСОБА_6, який суду пояснив, що в 2013 році в кафе бачив декілька разів ОСОБА_1, але особисто з ним не зустрічався і ніяких конфліктних ситуацій з ОСОБА_1 у нього ніколи не було. Десь близько 3-х років тому назад в м. Орджонікідзе він заступився за свого друга ОСОБА_31 і застосовував травматичний пістолет, внаслідок чого було травмовано ОСОБА_5. Стосовно нього була порушена кримінальна справа, але потім відносно нього по даній кримінальній справі була застосована амністія.

Будь-яких інших доказів, які свідчили б про наявність у обвинуваченого ОСОБА_1 зазначеного у обвинуваченому акті мотиву, стороною обвинувачення суду надано не було.

Таким чином, мотив вчинення злочину ОСОБА_1, який зазначений у обвинувальному акті, ні в ході досудового розслідування, ні у судовому засіданні достеменно встановлений не був.

В обвинувачені ОСОБА_1 органами досудового слідства вказано про те, що під час бесіди він запропонував ОСОБА_7 скоїти вбивство ОСОБА_6, пообіцявши за виконане замовлення грошову винагороду, на що ОСОБА_7 дав свою згоду.

Але ж, як встановлено колегією суддів у судовому засіданні, ці твердження обвинувачення також не доведено.

ОСОБА_1 і на досудовому слідстві, і у судовому засіданні факт існування такої бесіди спростовував і у судовому засіданні пояснив, що він ніколи з ОСОБА_7 не зустрічався і взагалі його не знає. Будь-яких інших достовірних доказів, які б підтвердили знайомство ОСОБА_1 з ОСОБА_7, суду не надано.

Тому колегією суддів розцінюється посилання органів досудового слідства про те, що ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_7 за винагороду здійснити вбивство ОСОБА_6 як надумане, яке нічим не підтверджена.

Таким чином колегією суддів у судовому засіданні з достовірністю встановлено, що мотив і умисел на вбивство ОСОБА_6 у ОСОБА_1 відсутній, про що підтвердив у судовому засіданні сам потерпілий ОСОБА_6, що ніяких конфліктних ситуацій у нього з ОСОБА_1 ніколи не було. Також суду не надано жодних доказів на підтвердження наявності будь-яких відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_5

Про те, що ОСОБА_1 не міг бути 09.05.2013 року на місці, де потерпілий ОСОБА_6 отримав вогнепальні поранення, підтвердила свідок ОСОБА_15, яка суду пояснила, що знає ОСОБА_1 давно десь близько 5 років. З ним на протязі десь двох з половиною років спільно проживали. 9 травня 2013 року з ранку приблизно о 9-10 год. і до 17.00-18.00 годин вона разом з ОСОБА_1, дитиною та друзями знаходились в парку «Металург». Після відпочинку в парку вони поїхали додому. Дома переодяглися і поїхали в кафе «Монтекрісто» а потім в «Елітклуб», де грали в боулінг. Повернулися додому десь близько о 03.00-04.00 годин ночі. Знає ОСОБА_9, який працював таксистом. ОСОБА_1 користувався послугами ОСОБА_9 як таксиста. В період з 06 по 09 травня 2013 року вона з ОСОБА_1 з м Нікополя нікуди не виїжджали.

Це також підтвердила свідки ОСОБА_16 і ОСОБА_17 які суду пояснили, що вони разом із ОСОБА_15, ОСОБА_1 і дітьми 09 травня 2013 року зранку відпочивали в парку «Металург». Там знаходились до 18.00 годи, а потім поїхали додому. За цей час ОСОБА_1 завжди був в їх полі зору, якщо відходив, то на незначний час.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він 9 травня 2013 року вранці близько о 09.00 годи приїхав на АДРЕСА_3 до ОСОБА_6 допомогти йому ремонтувати автомобіль. Коли він ще знаходився на вул.. Каштановій, то бачив на мопеді ОСОБА_1, який вдивлявся в сторону будинку, де мешкає ОСОБА_6. ОСОБА_1 у нього викликав підозру своєю поведінкою, так як він пристально вдивлявся в будинок, де мешкає ОСОБА_6. Також коли він на мопеді поїхав додому за інструментами, то бачив ОСОБА_1 вже біля магазину «Світ».

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що ОСОБА_1 вона не знає і раніше з ним не зустрічалася.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що ОСОБА_1 вона не знає і раніше з ним не зустрічалася. 8 травня 2013 року їй сусідка ОСОБА_18 сказала, що біля її будинку АДРЕСА_4 під горіхом стоїть якийсь чоловік і спостерігає за її будинком. Тоді вона взяла дома граблі і вийшла на вулицю з метою показати цьому чоловіку, що вона дома. Вона бачила цього чоловіка, він під пахвою тримав пакет з якимось предметом квадратної форми. Потім цей чоловік пішов в сторону лікарні і сів під деревом. Під вечір він десь пропав. Вона також попередила і ОСОБА_6, що може хтось хоче щось вкрасти, тому веде себе підозріло. Також цю людину у тому ж самому місці вона також бачила і 9 травня 2013 року. Він з пакетом під пахвою йшов у посадку, там сів під горіхом і спостерігав за їх будинками. Вказаний чоловік точно не ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що ОСОБА_1 вона не знає і раніше з ним не зустрічалася. 8 травня 2013 року її сусідка ОСОБА_13 уходила з дому і попросила її послідкувати за її будинком. Тоді вона на розі вулиць побачила незнайомого чоловіка, який був одягнений у спортивний костюм, під пахвою тримав пакет і розмовляв по мобільному телефону. Вона спостерігала за даним чоловіком десь на протязі часу. Він стояв біля будинку АДРЕСА_4, який належить сусідці ОСОБА_13 і спостерігав за будинком АДРЕСА_3 Коли повернулася сусідка, вона їй про все розповіла. Потім десь через годину, коли вона йшла на роботу, вона знову побачила цього чоловіка, який ходив по вул.. Загребельного. 9 травня 2013 року, коли вона поверталась з роботи, вона знову в тому ж самому місці бачила цього чоловіка, який розмовляв по мобільному телефону. Цей чоловік не ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що ОСОБА_1 вона не знає і з ним ніколи не зустрічалася. Весною 2013 року, коли вона з іншими сиділа і відпочивала, то бачила, що за будинком потерпілого спостерігав якийсь чоловік у синього кольору спортивному костюмі, але це був не ОСОБА_1

Таким чином, зазначеними свідченнями у судовому засіданні з достовірністю встановлено, що ні 8, ні 9 травня 2013 року біля місця мешкання потерпілого ОСОБА_6 ніхто ОСОБА_1 не бачив, а пояснення свідка ОСОБА_20 про те, що він 9 травня 2013 року близько о 09.00 год. на вул.. Каштановій бачив на мопеді ОСОБА_1, коли той вдивлявся в сторону будинку, де мешкає ОСОБА_6, самі по собі не спростовують зазначені вище свідчення, крім того, факт наявності у ОСОБА_1 мопеда також не доведений.

Сам ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що у нього ніколи не було мопеда і він не міг 09.05.2013 року на ньому їздити по вул.. Каштановій в м. Нікополі, так як у цей час разом із сім'єю та знайомими знаходився на відпочинку в парку «Металург».

Про це також підтвердили свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17 і ОСОБА_15

Свідок ОСОБА_21 суду пояснила, що ОСОБА_7 вона знає. Коли вона проживала в м. Марганець, а ОСОБА_7 звільнився з місць позбавлення волі, він приїздив в м. Марганець і пропонував їй оформити кредит, але вона відмовилась. Також до неї приїздила знайома ОСОБА_7 - ОСОБА_32 і розповідала їй, що ОСОБА_7 вбив якогось підприємця і що його розшукує міліція. ОСОБА_32 приїздила до неї, так як думала , що ОСОБА_7 знаходиться у неї.

Свідок ОСОБА_22 суду пояснив, що ОСОБА_1 він бачить перший раз. ОСОБА_7 його брат. ОСОБА_7 у лютому звільнився з місць позбавлення волі і приїхав до нього і прожив у нього декілька днів. Він дав брату одяг і той пішов від нього. 8 і 9 травня 2013 року він брата не бачив, по телефону з ним не розмовляв. Десь 12 чи 13 травня 2013 року брат приїхав до нього, вони посиділи випили, а потім брат викликав таксі і поїхав. Більше він брата не бачив. Брат залишив йому борги по кредитах.

Свідок ОСОБА_23 суду пояснила, що в травні 2013 року до неї прийшов ОСОБА_7 разом з ОСОБА_24 і представив ОСОБА_7 по призвіську «ОСОБА_7». Вони у неї вживали спиртні напої і ОСОБА_24 пішов, а ОСОБА_7 залишився у неї. На другий день вранці ОСОБА_24 прийшов і сказав, що потрібно йти на якесь «дєло». Тоді вона бачила у ОСОБА_7 пістолет і патрони до нього. Він їй показував, як споряджати патрони в магазин. Коли ОСОБА_7 йшов на «дєло», то брав з собою даний пістолет і сумку, а коли на другий день 9 травня 2013 року повернувся з «дєла» то був весь «счесаний» і в пилюці. ОСОБА_7 говорив, що втік від «ментів». Також у нього, коли він вже прийшов з «дєла», не було пістолета і сумки. Коли ОСОБА_12 після «дєла» знаходився у неї, до нього хтось приходив. ОСОБА_7 спускався до цього чоловіка і називав його ОСОБА_33, але вона цього чоловіка не бачила, тому що ОСОБА_12 заборонив їй підходити до вікна. Цей ОСОБА_33 приніс ОСОБА_12 дві футболки, ОСОБА_12 перевдягнувся, а свій одяг забрав з собою. Також вона чула як ОСОБА_12 по мобільному телефону спілкувався зі своїм братом, говорив що хоче продати пістолет, а також розмовляв за якісь гроші. ОСОБА_12 їй показував, де зберігав пістолет, це було біля травматології і в районі приміщення судмедекспертизи. ОСОБА_7 10 травня 2013 року дав їй 300 грн., а також запросив в бар.

Свідок ОСОБА_25 суду пояснила, що з ОСОБА_1, або «Джекпотом», вона особисто не знайома. З ОСОБА_7 вона знайома, познайомилась з ним через знайомого у березні 2013 року. ОСОБА_7 був винен їй гроші, тому вона його шукала - їздила в м. Марганець, щоб забрати у нього гроші. Але його там не було. Також з працівником міліції ОСОБА_34 їздила в с. Високе, так як говорили що ОСОБА_7 проживає у даному селі, але й там його не було. Десь 9 чи 10 травня 2013 року бачила ОСОБА_7 біля універмагу в м. Нікополі. У нього був пакет, а в пакеті був замотаний у махровий рушник пістолет. ОСОБА_7 їй говорив, що вбив людину. Він пропонував їй придбати пістолет, а потім з пістолетом пішов в сторону Нікопольської міськлікарні. Про те, що їй сказав ОСОБА_7, вона повідомила працівника міліції ОСОБА_34. Раніше разом з ОСОБА_7 підвозила ще іншого чоловіка, спортивної статури, чи був це ОСОБА_1, вона не знає. ОСОБА_6 вона також не знає. Про те, що у ОСОБА_6 стріляли, вона узнала в Інтернеті.

При проведенні у судовому засіданні впізнання особи за фотознімками, свідок ОСОБА_25 не впізнала серед пред'явлених їй 4-ох фотознімків (серед яких у тому числі був фотознімком ОСОБА_1.) особу, яку вона підвозила разом з ОСОБА_7

При проведенні впізнання за фотознімками від 17.07.2013 р. потерпілий ОСОБА_6 упізнав ОСОБА_7 як особу, яка вчинила щодо нього постріли (т.1 а.п. 121-123). Свідок ОСОБА_20 також при проведенні 22.07.2013 р. впізнання за фотознімками упізнав ОСОБА_7 як особу, яка вчинила постріли у ОСОБА_6 (т.1 а.п. 64-65).

Під час проведення слідчого експерименту 20.06.2013 р. свідок ОСОБА_20 на місці розповів та показав обставини здійснення пострілу та заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 (т.1 а.п. 58-60), потерпілий ОСОБА_6 при проведенні 20.06.2013 р. слідчого експерименті за його участю дав аналогічні пояснення (т.1 а.п. 107-109).

Таким чином, докази - покази свідків ОСОБА_13, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23; протоколи впізнання за фотознімками, протоколи слідчих експериментів за участю ОСОБА_20 ОСОБА_6 підтверджують можливу причетність до злочину ОСОБА_7, але не підтверджують беззаперечну причетність ОСОБА_1 до замаху на вбивство ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_26 суду пояснила, що ОСОБА_9 її чоловік з яким вона перебуває у шлюбі 8 років. Вона з ним мешкала у м. Нікополі, де її чоловік працював таксистом. Також знає ОСОБА_1, як клієнта її чоловіка, як часто чоловік возив ОСОБА_1, він їй не розповідав. Чоловік їй ніколи не говорив про ОСОБА_1 погане, говорив про ОСОБА_1, як про хорошу людину. Про події 9 травня 2013 року їй чоловік нічого не розповідав. Десь 19-20 травня 2013 року її чоловік був затриманий працівниками міліції і перебував у Нікопольському міськвідділі міліції. Після його затримання, вона побачила чоловіка в кабінеті у слідчого Нікопольського МВ ОСОБА_35, куди вона принесла чоловіку передачу. В міліції її чоловік знаходився десь 2-3 дні. За час перебування чоловіка в міліції, вона йому щоденно приносила передачу. Чоловіка водили по коридору міськвідділу у супроводі працівників міліції. Чоловік їй говорив, що з метою її безпеки, він не може їй розповісти, за що його затримали працівники міліції. Коли вона зустрічалась з чоловіком у міліції, настрій у нього завжди був поганий. Від продавців магазину по вул.. Шевченка вона чула, що її чоловіка міліція шукала за золото. Також її чоловіку працівники міліції сказали, щоб він виїхав з м. Нікополя, тому вони з чоловіком виїхали у Херсонську область.

Cвідок ОСОБА_9, який був допитаний слідчим суддею 25.05.2013 року і допит якого записаний на оптичний носій (т.1 а.п. 223), його запис переглянутий і прослуханий у судовому засіданні, давав слідчому судді пояснення, що 6 травня 2013 року йому подзвонив ОСОБА_1, з яким він був раніше знайомий і попросив його повозити його по місту, а він за це дасть йому гроші на бензин. Він на пропозицію ОСОБА_1 погодився. З ОСОБА_1 він поїхав на вул.. Дибенка і ОСОБА_2 і до травматології. Маршрут, куди їхати, йому вказував ОСОБА_1. Також ОСОБА_1 просив повозити його і 7 травня 2013 року, але він був занятий і не зміг. ОСОБА_27 сказав, щоб він повозив його 8 травня 2013 року, він погодився. 8 травня 2013 року вони з ОСОБА_27 біля магазину «Світ» забрали незнайомого йому хлопця, якого відвезли на АДРЕСА_3, там цей хлопець з пакетом вийшов з автомобіля. Вони з ОСОБА_27 ще трохи поїздили по місту і повернулись до будівлі дитячого інтернату і там забрали незнайомого йому хлопця, якого відвезли в район «Світу». Вранці 9 травня 2013 року ОСОБА_27 попросив його забрати в районі «Світу» того хлопця, якого напередодні висадили і також ОСОБА_27 дав йому - ОСОБА_9 мобільний телефон і сказав що буде дзвонити по даному телефону. По мобільному телефону ОСОБА_27 сказав йому, щоб він відвіз незнайомого хлопця на АДРЕСА_3 в район інтернату, там його висадив, від'їхав і чекав. Він висадив хлопця, від'їхав до лікарні і там, чекаючи, задрімав. Коли дрімав, то почув постріли і побачив, що в сторону травматології біжить той хлопець, якого він підвозив в район інтернату. У цей час йому зателефонував ОСОБА_27 і сказав, щоб він викинув з мобільного телефону сім-карту і також викинув мобільний телефон. Він біля лікарні поламав сім-карту і викинув її, а мобільний телефон відвіз на дамбу і викинув у водосховище. Також йому слідчий показував фотографію і він впізнав чоловіка, якого підвозив до АДРЕСА_3. 10 травня 2013 року йому подзвонив ОСОБА_27, він його забрав і за вказівкою ОСОБА_27 вони приїхали до магазину «Варус». Там в автомобіль сів той хлопець, як він вже знав на ім'я ОСОБА_12. ОСОБА_27 сказав йому, щоб їхав в м. Марганець. Коли приїхали в Марганець, там ОСОБА_12 вийшов, а вони з ОСОБА_27 повернулися в м. Нікополь. 14 травня 2013 року йому знову подзвонив ОСОБА_27, з яким вони поїхали в м. Марганець, де біля заправки забрали ОСОБА_12 і відвезли останнього в м. Орджонікідзе. В м. Орджонікідзе біля автовокзалу ОСОБА_12 сів у «Мерседес» чорного кольору, а вони з ОСОБА_27 повернулись в м. Нікополь.

Проте колегія суддів вважає цей доказ - показання свідка ОСОБА_9 недопустимим з наступних підстав :

Згідно ч.1 ст. 225 КПК України встановлено, що у виняткових випадках, пов'язаних із необхідністю отримання показань свідка, якщо існує небезпека для життя чи здоров'я свідка, сторона кримінального провадження має право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такого свідка у судовому засіданні і допит свідка під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею у судовому засіданні в присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду.

Неприбуття сторони, що була належним чином повідомлена про місце та час проведення судового засідання, для участі і в допиті особи за клопотанням протилежної сторони не перешкоджає проведенню такого допиту в судовому засіданні.

У судовому засіданні встановлено, що доказів загроз життю чи здоров'ю свідка ОСОБА_9 не існувало, також сторона кримінального провадження не надала їх слідчому судді, яка 25.05.2013 року проводила його допит. Такі докази не були надані стороною обвинувачення і під час судового розгляду.

Крім того, під час перегляду відеозапису протоколу допиту свідка ОСОБА_9 у судовому засіданні видно, що прокурор спочатку не брав участі у допиті свідка, зайшов у залу судового засідання, вже після того, як слідчий суддя допитувала ОСОБА_9 і який вже відповідав на її питання. В ухвалі слідчого судді про участь прокурора у судовому засіданні також не зазначено (т.1 а.п. 222).

Ч. 1 ст.225 КПК України встановлено, що допит свідка під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею у судовому засіданні в присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду і що неприбуття сторони, що була належним чином повідомлена про місце та час проведення судового засідання, для участі і в допиті особи за клопотанням протилежної сторони не перешкоджає проведенню такого допиту в судовому засіданні.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що, хоча клопотання про допит свідка був заявлений стороною обвинувачення, але допит свідка ОСОБА_9 у судовому засіданні 25.05.2013 року проводився без присутності сторін кримінального провадження, в тому числі прокурора, що сторони зовсім не повідомлялися про проведення вказаного судового засідання.

Це підтвердили у судовому засіданні ОСОБА_1 і його захисник Шевченко З.Г.

Відповідно до ч.4 ст.225 КПК України встановлено, що суд під час судового розгляду має право допитати свідка, який допитувався відповідно до правил цієї статті.

Свідок ОСОБА_9 судом викликався у судове засідання, але у судове засідання не з'являвся без поважних причин, також відповідно до ст.327 КПК України судом 21.08.2014 року виносилась ухвала про його привід, яка направлялась для виконання Нікопольському МВ УМВС України у Дніпропетровській області. Але ухвала суду працівниками Нікопольського МВ УМВС України у Дніпропетровській області не була виконана, що унеможливила перевірити пояснення свідка ОСОБА_9, які були дані ним на досудовому розслідуванні.

Що стосується додаткового допиту свідка ОСОБА_9, який проведений слідчим суддею 11.06.2013 р. ( т1 а.п. 247), він також проведений у порушення вимог ч. 1 ст. 255 КПК України, оскільки був проведений без участі сторони захисту, хоча законодавець зазначає, що допит особи у порядку ч.1 ст. 255 КПК може бути проведений за відсутності сторони захисту, якщо на час його проведення жодній особі не повідомлено про підозру у цьому кримінальному провадженні. Як встановлено колегією суддів, на час проведення цього додаткового допиту, ОСОБА_1 вже було повідомлено про підозру, він мав захисника, але їм про проведення допиту свідка ОСОБА_9 повідомлено не було, що вони підтвердили у судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що пояснення свідка ОСОБА_9, дані ним слідчому судді 25.05.2013 року, 11.06.2013 року, на які посилається державне обвинувачення як на докази по справі, відповідно до ст. 88 КПК України являються недопустимими, так як вони були отримані з порушенням ч.1 ст.225 КПК України, а тому колегією суддів до уваги не приймаються як доказ по обвинуваченню ОСОБА_1

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що пункти 1 і 3 (d) статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як загальне правило вимагають надання обвинуваченому відповідної та належної можливості заперечити докази свідка обвинувачення і допитати його під час надання останнім своїх показань, або пізніше. ЄСПЛ зазначав, що засудження не може ґрунтуватись виключно чи вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не може заперечити (п. 54 рішення від 21.10.2010 року «Корнєв і Карпенко проти України». Із цього випливає, що якщо засудження виключно або вирішальною мірою ґрунтується на показаннях особи, допитати яку чи домогтися допиту якої обвинувачений не мав можливості ані під час досудового слідства, ані під час судового розгляду, права захисту виявляються обмеженими в тій мірі, що є несумісною з гарантіями, передбаченими ст. 6 Конвенції.

Із переглянутого у судовому засіданні відеозапису слідчого експерименту із ОСОБА_9 від 25.05.2013 року (т.1 а.п. 207-231) вбачається, що працівники Нікопольського МВ УМВС України у Дніпропетровській області проводили з ним слідчий експеримент, коли він був постійно в автомобілі поруч із слідчим ОСОБА_28 і всі питання, куди їхати і що робити говорив сам ОСОБА_28, а не ОСОБА_9, якому ОСОБА_28 не давав можливості вийти з автомобіля і показати на місці обставини, про які він надавав пояснення. А саме, коли вони знаходились по АДРЕСА_3 і прилеглих до неї вулиць, біля 1-ої Нікопольської міськлікарні, у дворі будинку пр.. Трубників, в районі дамби Каховського водосховища ОСОБА_9 з машини не виходив, тобто ОСОБА_9 фактично був позбавлений можливості вільного пересування. Як вбачається із переглянутого відеозапису вказаного слідчого експерименту від 25.05.205 року, слідчий ОСОБА_27 також сам дає вказівки експерту, який проводив відеозйомку зазначеного слідчого експерименту, щоб той сам виходив з автомобіля і проводив відеозйомку місць, на які вказує йому слідчий ОСОБА_27, а ОСОБА_9 постійно знаходився в автомобілі поряд із ОСОБА_28

Тобто, у судовому засіданні з достовірністю встановлено, що під час проведення слідчого експерименту від 25.05.2013 року ОСОБА_9 фактично був затриманий працівниками Нікопольського МВ УМВС України у Дніпропетровській області, тобто позбавлений свободи і вільного пересування у порушення вимог КПК України, оскільки відповідно до ст. 209 КПК України особа вважається затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися разом із уповноваженою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою. У судовому засіданні дружина свідка ОСОБА_9 - свідок ОСОБА_26 підтвердила те, що її чоловік кілька днів знаходився в приміщенні Нікопольського МВ УМВС і був позбавлений права вільного пересування.

Її пояснення також підтвердив і сам ОСОБА_1, який пояснив що, коли його затримали працівники міліції, то у коридорі Нікопольського міськвідділу він у кайданках бачив ОСОБА_9 Разом з тим, з відповіді начальника Нікопольського МВ УМВС України, яка надана на запит суду, вбачається, що ОСОБА_9 працівниками Нікопольського МВ не затримувався.

З огляду на поведінку ОСОБА_9 під час слідчого експерименту у колегії у колегії суддів є підстави вважати, що він був обмежений у своїх діях і свободі, а його показання не є добровільними.

Тому колегія суддів приходить до висновку, що і слідчий експеримент, на який посилається держане обвинувачення, як на доказ, відповідно до ст. 88 КПК України являється недопустимими доказом і колегією суддів до уваги не береться, як доказ за обвинуваченням ОСОБА_1

Що стосується протоколу проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_23 від 30.05.2013 року (т.2 а.п. 131-132), під час якого вона пояснила, що її знайомий ОСОБА_12 у першій половині травня 2013 року водив її до будівлі баклабораторії, яка знаходиться на території 1-ої Нікопольської міськлікарні, де забирав джинсову куртку чорного кольору, колегія суддів вважає відповідно до ст. 88 КПК України недопустимими, так як у протоколі відсутні її дані, немає її підпису про попередження її про кримінальну відповідальність, відсутній її підпис у кінці протоколу. Крім того, цей доказ також не є беззаперечним доказом винуватості ОСОБА_1

Із переглянутого у судовому засіданні відеозапису протоколу огляду місця події від 25.05.2013 року (т.1 а.п. 215-216), який проводив слідчий ОСОБА_36. встановлено, що слідчий ОСОБА_36 25.05.2013 року у вечірній час о 20.40 годин із застосуванням електроліхтарів з ОСОБА_9, понятими та іншими працівниками міліції по АДРЕСА_3 пройшов зі сторони вул.. Станіславського в сторону вул. Г.Чорнобиля. Як вбачається із вказаного відеозапису, слідчий ОСОБА_36 йде попереду усіх. На проїжджій частині АДРЕСА_3 велика кількість калюж, що свідчить про те, що пройшов сильний дощ. На узбіччі вказаної дороги під деревами біля бетонної огорожі 1-ої Нікопольської міськлікарні слідчий ОСОБА_36 виявив сім-карту. Як вбачається із відеозапису, вказана сім-карта була без яких-небудь пошкоджень, чиста, не мокра, хоча на вулиці, згідно відеозапису, пройшов сильний дощ.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_30 суду пояснив, що він разом з ОСОБА_37 25.05.2013 року у вечірній час були запрошені працівниками Нікопольського міськвідділу міліції бути присутніми у якості понятих, на що дали згоду. Вони їхали в автомобілі разом з експертом, в іншому автомобілі їхали всі інші. Потім хтось водію автомобіля у якому вони їхали, подзвонив і той зупинив автомобіль біля Нікопольської міської лікарні. Слідчий запропонував їм вийти з автомобіля і пройти по АДРЕСА_3. Працівники міліції їм сказали, що будуть шукати сім-карту «МТС». Вони за вказівкою слідчого йшли по вказаній вулиці. Разом з ними йшов ще один чоловік у спортивному костюмі та інші працівники міліції. На вулиці було темно. Біля огорожі Нікопольської міськлікарні під каштаном слідчий зупинився і сказав всім підійти до нього. Вони підійшли і побачили, що там знаходиться сім-карта, яку було сфотографовано на капоті автомобіля. Потім вони пішли в міськвідділ міліції, там чекали десь годину, а потім підписали якісь документи. Відеозапис не переглядали, його ніхто переглянути їм не пропонував..

Також, як вбачається із переглянутого у судовому засіданні відеозапису слідчого експерименту із ОСОБА_9 від 25.05.2013 року, який вдень проводив слідчий ОСОБА_27, проїжджаючи по АДРЕСА_3 в сторону вул.. Станіславського на питання ОСОБА_28 куди ОСОБА_9 дів сім-карту, останній відповів, що викинув її в сторону міськлікарні, коли, керуючи автомобілем, рухався в сторону вул.. Станіславського. Але ні слідчий ОСОБА_27, ні інші учасники слідчого експерименту не зупинилися і не запропонували ОСОБА_9 вказати місце, куди він саме викинув сім-карту і лише у нічний час вказаного дня інший слідчий ОСОБА_36 при допомозі електроліхтаря знайшов дану сім-карту.

Як вбачається із слідчого експерименту у тому місці де, як вказав ОСОБА_9 він викинув сім-карту, проїжджа частина АДРЕСА_3 має двухсторонній автомобільний рух. ОСОБА_9, за його словами, керував автомобілем, рухався в сторону вул.. Станіславського, тобто по правій стороні проїжджої частини АДРЕСА_3, але, оскільки сім-карта виявлена була, згідно відеозапису від 25.05.2013 року, слідчим ОСОБА_36. під деревами біля бетонної огорожі Нікопольської міськлікарні, тобто на протилежній частині дороги.

Таким чином враховуючи ширину проїжджої частини АДРЕСА_3, динаміку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_9, а також те, що інший слідчий ОСОБА_27 проводячи слідчий експеримент із ОСОБА_9 у цей же день 25.05.2013 року, коли на його питання, куди він дів сім-карту і йому ОСОБА_9 вказав місце куди він викинув сім-карту, слідчий ОСОБА_27 не зупинився і не перевірив його вказані пояснення, тому у колегії суддів викликає сумнів, що вилучена слідчим ОСОБА_36. сім-карта 25.05.2013 року могла бути викинута ОСОБА_9 09.05.2013 року під час руху на автомобілі. Також, ОСОБА_9 давав пояснення, що сім-картку він спочатку поламав, а потім викинув, але вилучена сім-картка пошкоджень немає.

Крім того, згідно матеріалів кримінального провадження слідчий ОСОБА_36 станом на 25.05.2013 року не входив до слідчо-оперативної групи, а був включений до СОГ лише 22.06.2013 року, тому з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає що вилучення сім-карти по АДРЕСА_3 слідчим ОСОБА_14 25.05.2013 року, на яку державне обвинувачення посилається як на доказ по справі, відповідно до ст. 88 КПК України являється недопустимим доказом і колегією суддів до уваги не приймається як доказ по обвинуваченню ОСОБА_1

Лист, підписаний начальником УОТЗ ГУМВС України в Дніпропетровській обл.. № 27/1-459 від 24.05.2013 р., яким здійснено аналіз інформації технічного характеру щодо абонентського номеру НОМЕР_5 (т.1 а.п. 163-165), довідки щодо аналітичного опрацювання інформації за абонентськими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_6, НОМЕР_2, НОМЕР_7, яка ніким не підписана (т2 а.п.13-17), колегією суддів як доказ не приймається, оскільки з них не вбачається яким саме чином проводився аналіз зазначеної інформації, на підставі яких доказів. Крім того, суду не надано беззаперечних доказів, які підтверджують факт користування саме ОСОБА_1 зазначених у довідках номерах операторів мобільного зв'язку.

Статтею 62 Конституції України, яка є нормою прямої дії чітко передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Однією з основних засад кримінального провадження є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка декларує, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і має ухвалюватись лише за наявності системи беззаперечних, безсумнівних, достовірних та не спростованих доказів вини обвинуваченого у вчиненні ним злочину.

Згідно п.10 ч.1, ст..7, ч.ч. 1,2,4 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки ї вину не буде доведено у порядку, передбаченому Кримінальним Процесуальним Кодексом і встановлено обвинувальним вироком.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

У відповідності з вимогами ст. 62 Конституції України, п. 23 Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» із змінами та доповненнями, в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.

З огляду на докази, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом те, що ОСОБА_1 вчинив злочин, по якому йому висунуте обвинувачення.

З урахуванням викладеного, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, колегія суддів дійшов висновку, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати, тому ОСОБА_1 по пред'явленому йому обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченому ч.3 ст.27, ч.2 ст.15, п.11 ч.2 ст. 115 КК України підлягає виправданню.

Речові докази :

-3 гільзи у одна куля, які знаходяться у куле-гільзотеці ДНДЕКЦ МВС, залишити ДНКДЕКЦ МВС;

-оптичні носії CD, DVD-R, "Ridata", які приєднані до матеріалів кримінального провадження, залишити у матеріалах кримінального провадження;

-футболка ОСОБА_6, яка знаходиться ц камері схову речових доказів Нікопольського МВ (нині Нікопольський відділ поліції), повернути ОСОБА_6 а в разі його відмови - знищити;

-мобільний телефон «Nokia 1662», сім-карта «МТС», які знаходяться ц камері схову речових доказів Нікопольського МВ (нині Нікопольський відділ поліції) - знищити, після набранням вироком законної сили.

Керуючись ст.ст. 370,371,374,376 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченню у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.2 ст.15, п.11 ч.2 ст. 115 КК України і виправдати у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанні можливості їх отримання.

Строк дії запобіжного заходу - домашнього арешту закінчився.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Речові докази :

-3 гільзи у одна куля, які знаходяться у куле-гільзотеці ДНДЕКЦ МВС, залишити ДНКДЕКЦ МВС;

-оптичні носії CD, DVD-R, "Ridata", які приєднані до матеріалів кримінального провадження, залишити у матеріалах кримінального провадження;

-футболка ОСОБА_6, яка знаходиться у камері схову речових доказів Нікопольського МВ (нині Нікопольський відділ поліції), повернути ОСОБА_6 а в разі його відмови - знищити;

-мобільний телефон «Nokia 1662», сім-карта «МТС», які знаходяться ц камері схову речових доказів Нікопольського МВ (нині Нікопольський відділ поліції) - знищити, після набранням вироком законної сили.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області через Нікопольський міськрайонний суд протягом 30 днів з моменту проголошення вироку..

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги, якщо вирок не було скасовано, - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити сторонам судового провадження.

Головуючий : Р.А. Поліщук

Судді: І.В. Клименко

А.П. Чуприна