Ухвала суду № 60791170, 31.08.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/3093/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1473/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 49

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

31 серпня 2016 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ільченко О. Ю.,

суддів - Попруги С. В. , Ткачук С. С. ,

з участю секретаря судового засідання -

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 липня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_5 Аваль» про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, визнання права власності на майно, передачу прав і обовязків позичальника та іпотекодавця,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 29 липня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, зареєстрований 16 вересня 2000 року. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 500 грн. щомісячно. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність рішення суду, просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким визнати за нею право власності на всю квартиру АДРЕСА_2 та передати їй обовязки позичальника за додатковою угодою до кредитного договору. При цьому зазначає, що спірна квартира була придбана за рахунок кредитних коштів. Через заборгованістю за кредитним договором банк розпочав процедуру стягнення на житло. Проте, після укладання додаткової угоди, вона за власні кошти погасила заборгованість в сумі 9000 доларів США та самостійно сплачує банку щомісячні платежі. Тому вважає, що є всі підстави для визнання за нею права власності на квартиру та передати обовязки позичальника. Крім того, вказує, що суд безпідставно не прийняв визнання позову відповідачем.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог не оскаржується.

Заслухавши пояснення представника позивачки та тертьої особи, які підтримали доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка і відповідач мають рівні права на квартиру, придбану в шлюбі, тому визнав за нею право на 1/2 частину квартири, оскільки не надано доказів того, що погашення кредиту відбулось за рахунок її особистих коштів. Суд вважав, що вимоги про переведення прав та обовязків на позичальника не підлягають задоволенню, так як недотримано вимог закону щодо порядку заміни боржника.

Перевіряючи доводи сторін встановлено, що 16 вересня 2000 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали шлюб.

За час шлюбу, 17 серпня 2005 року, сторони за кредитні кошти придбали квартиру АДРЕСА_2, що підтверджується договором купівлі продажу, додатковими угодами до кредитного договору, іпотечним договором, позичальником в яких вказаний ОСОБА_4 (а.с. 10 32).

Із матеріалів справи вбачається, що позивачка є поручителем за виконання зобовязань ОСОБА_4 за кредитним договором.

У справі містяться квитанції про сплату кредитних коштів від 25 серпня 2016 року у розмірі 9000 доларів США та 3654 грн., платником в яких зазначений ОСОБА_4 (а.с. 37).

Також на квитанціях від 05 листопада, 07 грудня 2015 року та 06 січня, 10 березня 2016 року про сплату коштів на суму по 2000 грн. кожна є відмітки, що планові платежі внесла ОСОБА_3 (а.с. 38 39).

Інші платіжні документи у справі відсутні.

Таким чином, доводи позивачки про те, що вона сплачує особисті кошти в рахунок погашення кредитної заборгованості не заслуговують на увагу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано частково задоволив позов про визнання права власності на квартиру, визнавши за позивачкою право власності на ? частину.

Перевіряючи інші доводи апеляційної скарги щодо передачі права позичальника позивачці від відповідача, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом, а за змістом ст. 521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень ст. 513 цього Кодексу, тобто у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання.

Таким чином, заміна боржника (переведення боргу) повинна здійснюватися на підставі правочину, що спеціально спрямований на здійснення такої заміни. Із аналізу вказаної норми матеріального права вбачається, що заміна боржника відбувається не за судовим рішенням, а на підставі правочину підписаного трьома сторонами (кредитором, боржником та особою, яка бере на себе зобовязання по сплаті боргу).

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -