Рішення № 60775645, 29.08.2016, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа №718/447/16-ц

Провадження №2/718/150/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2016 року

Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі: головуючого - судді Олексюк Т.І.

секретаря - Пітак О.В.

з участю: представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.02.2016 року вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04.06. 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 04.08.2015 року скасовано в частині вирішення цивільного позову потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди та в цій частині призначено новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Позивач ОСОБА_3 у позовній заяві просила стягнути з ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП смертю її сина ОСОБА_6 та онука ОСОБА_7 у розмірі 2 000 000 гривень.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини ОСОБА_4 загинув її син ОСОБА_6 та онук ОСОБА_7, 2014 року народження. Смертю близьких їй людей їй спричинено моральну шкоду, яка виразилась у сильному душевному болю, втраті спокою, у стражданнях, які неможливо описати, і такі страждання не минатимуть протягом тривалого час, тому таку шкоду оцінює у 2000000 гривень, яку просила стягнути з відповідача.

Також, позивачем ОСОБА_3 подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій вони просили стягнути також з ОСОБА_4 матеріальне відшкодування у розмірі 12 955 гривень у зав'язку з проведенням поминальних обрядів.

Представник позивача підтримала заявлені вимоги з наведених підстав.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково, на суму 100 000 гривень, вказуючи, що відповідач пенсіонер, відбуває покарання в місцях позбавлення волі, частково, по мірі можливості, добровільно сплачує кошти, а при визначенні розміру моральної шкоди має бути враховано принцип розумності. Щодо вимог про відшкодування витрат на поминальний обід, то такі є безпідставними, оскільки їх стягнення не передбачено законодавством.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04.06.2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 04.08.2015 року, ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, і йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років з позбавленням права керування транспортним засобом строком на три роки.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 29.11.2014 року біля 17:10год. між населеними пунктами с.Лашківка та с.Мамаївці Кіцманського району Чернівецької області, водій ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем НОМЕР_1, в порушення вимог п.п.1.5, 2.3(б), 2.9(а), 14.2(в) Правил дорожнього руху, допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, внаслідок чого останній загинув, та загинув малолітній ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 1167 ЦК, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Згідно із частинами 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) такої особи, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку незалежно від вини такої особи.

Позивачем у даній справі є матір`ю загиблого ОСОБА_6 та бабусею загиблого ОСОБА_7.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.5 постанови від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов"язковому з"ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, причинного зв"язку з протиправними діями заподіювача і вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України.

При визначені розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховує характер і обсяг душевних та психічних страждань, яких зазнала позивач, характер немайнових втрат, їх тривалість, вимушеність змін в життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, те, що наслідки ДТП є психотравмуючими для людини, яка втратила дитину та онука, що безперечно призвело до змін в психо-емоційному стані, а індивідуально-психологічні прояви перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості, а також важкість душевних страждань як психологічне підґрунтя моральної шкоди.

Фактичний розмір заявленої до стягнення моральної шкоди може бути визначений за методикою проф. ОСОБА_8, яка рішенням про державну реєстрацію від 03.03.2010р. включена до Реєстру за реєстраційним кодом 14.1.04 «Методика встановлення заподіяння моральної шкоди та метод оцінки розміру компенсації спричинених страждань».

Зазначена методика є базовою та є єдиною офіційною методикою в Україні для розрахунку моральної шкоди та схвалена Науково - методологічною радою з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України, яка ґрунтується на: а) презумпції моральної шкоди страждань, які повинна відчути «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина; б) визначення базисного рівня розміру компенсації за страждання, спричинені заподіянням тяжкої шкоди здоров'ю, що приймається в розмірі 720 мінімальних розмірів зарплати; в) розробленій шкалі співвідношень розмірів компенсації моральної шкоди на основі співвідношень максимальних санкцій Кримінального кодексу, що передбачають відповідальність за посягання на аналогічні права людини; г) розробленій формулі, за допомогою якої можна визначити розмір компенсації та яка враховує критерії, що повинен прийняти до уваги суд при вирішенні відповідного питання.

Враховуючи те, що спричинена позивачці моральна шкода пов'язана зі смертю рідних людей, її, з урахуванням обсягу душевних страждань та невідворотних життєвих змін, належить визначити у 1000 розмірів мінімальної заробітної плати, яка була встановлена на момент загибелі людей, тобто 1218 гривень, що становитиме 1 218 000 гривень.

Судом також встановлено, що відповідачем ОСОБА_4 добровільно перераховувались кошти на рахунок позивача у відшкодування моральної шкоди і за період з лютого по серпень 2016 року сплачено 23000 гривень.

Тому, з відповідача, з урахуванням вже відшкодованої суми, слід стягнути на користь позивача 1 195 000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Стосовно вимог про відшкодування матеріальної шкоди, суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

З наданих позивачем копій накладної, рахунку та фіскального чеку, вбачається, що накладна від 27.11.2015 року на суму 825грн. видана саме на ОСОБА_3, а рахунок на суму 11930грн. не має дати і зазначена у рахунку сума не відповідає зазначеній у фіскальному чеку від 06.06.2016 року сумі в 12179грн.

Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Вказаною нормою не передбачено витрат на поминки.

Враховуючи наведене, ст.ст. 23, 1167, 1168, 1187, 1201 ЦК України, керуючись ст.ст.15, 16, 30, 31, 60, 61, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1 195 000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: