Постанова № 60771618, 08.08.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/13019/16-а

Провадження № 2а/522/720/16

П О С Т А Н О В А

Іменем УКРАЇНИ

«8» серпня 2016 року

Приморський районний суд м. Одеси як адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Погрібного С.О.,

за секретаря судового засідання Грищук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання неправомірними дій щодо відмови у призначенні пенсії за вислугою років та зобовязання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, за уточненими позовними вимогами просив визнати неправомірними дії та рішення ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси від 11.07.2016 року №189 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугою років, зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси здійснити розрахунок та призначення ОСОБА_1 пенсії з 08.07.2016 року, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону від 01.01.2007 року в розмірі 90% від середнього заробітку, без обмежень граничного розміру, на підставі наданих документів та довідки виданої прокуратурою Одеської області № 535 від 08.07.2016 року та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень з ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з вересня 01 липня 1998 року по 03 грудня 2015 року, останній працював в органах прокуратури Одеської області на посадах прокурора та слідчого. Його спеціальний стаж роботи склав 20 років 3 місяці та 22 дні, що згідно вимог положень ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» надає право позивачу на призначення йому пенсійного забезпечення за вислугою років. Проте, рішенням ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси від 11.07.2016 року №189 ОСОБА_1 відмовлено призначенні такої пенсії.

Представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, подав письмові заперечення, просив відмовити у задоволенні предявленого позивачем адміністративного позову у звязку із його безпідставністю та необґрунтованістю, розглядати справу за його відсутності.

Позивач надав суду заяву, якою просив розглядати справу за його відсутності в порядку скороченого провадження, вимоги позову підтримав у повному обсязі.

Суд дослідив надані сторонами документи та матеріали справи, зясував фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, за наслідками чого дійшов висновків про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

За обставинами справи позивачем заявлено вимоги про визнання неправомірною бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугою років.

Згідно з рішенням № 189 від 11 липня 2016 року, за підсумками розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.07.2016 року № 3844 та доданих до неї документів щодо перерахунку пенсії за вислугу років у відповідності до Закону України «Про прокуратуру», в призначенні пенсії останньому відмовлено.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів та слідчих визначено статтею 50-1 Закону України № 1789-ХІІ Про прокуратуру.

Так, відповідно до частини першої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ в редакції, що діяла на час роботи позивача ОСОБА_1 в органах прокуратури, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорсько-слідчих посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників та у зв'язку з обранням їх на виборні посади органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

При цьому, судом встановлено, що загальний стаж роботи ОСОБА_1 складає 20 років 3 місяці та 22 дні, а стаж роботи на посадах прокурорів та слідчих прокуратури становить 17 років 5 місяців та 2 дні.

Як встановлено судом, згідно з рішенням № 189 від 11 липня 2016 року за підсумками розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.07.2016 року № 3844 та доданих до неї документів щодо перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», в призначенні пенсії останньому відмовлено.

У редакції від 15 липня 2015 року Закону України № 1789-ХІІ Про прокуратуру, що діяла станом на день звернення позивача до відповідача з клопотанням йому призначити пенсію, зазначено, що прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років, з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року, незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років 6 місяців.

За висновком суду такі дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси суперечать частині 2 статті 22 Конституції України, згідно з якою при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, а також ст. 58 Конституції України, яка гарантує, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Так, Конституційний Суд України у рішенні № 1-рп/99 від 09 лютого 1999 року у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) роз'яснив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першої статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Застосоване при проведенні перерахунку пенсії правило, встановлене ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону № 3668-VІ від 15 липня 2015 року, згідно з яким пенсійне забезпечення працівникам органів прокуратури за вислугою років призначається у разі, якщо на день звернення вислуги років не менше 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років 6 місяців, не підлягало застосуванню для врегулювання правовідносин щодо перерахунку пенсії, оскільки дія цієї норми права поширюється на факти, події, що виникли після набрання чинності Законом України № 3668-VІ від 08 липня 2011 року «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи», тобто при вирішенні питання пенсійного забезпечення прокурорських працівників, які були прийняті на роботу до органів прокуратури після 01 жовтня 2011 року.

Виходячи зі змісту ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 01 січня 2007 року, пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Додатково судом враховано, що пунктом 2 розділу 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, необхідно виходити з того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, ОСОБА_2 державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Зазначена правова позиція узгоджується з постановою Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року, ухваленою в справі № 21-348а13 за позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Феодосії Автономної Республіки Крим про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Таким чином, рішення ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси № 197 від 14.07.2016 року про відмову позивачу здійснити перерахунок пенсії є протиправним, таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 94 КАС України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача користь позивача судові витрати у вигляді судового збору у сумі 551,20 гривень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позивачем вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 46, 130 Конституції України, ст. ст. 7-9, 11, 71, 158-160, 162, 163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІІ Про Прокуратуру, Рішенням Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій, СУД

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання неправомірними дій щодо відмови у призначенні пенсії за вислугою років та зобовязання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати неправомірними дії та рішення ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси від 11.07.2016 року №189 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугою років.

Зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси здійснити розрахунок та призначити ОСОБА_1 пенсію, починаючи з 08.07.2016 року, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону від 01.01.2007 року в розмірі 90% від середнього заробітку, без обмежень граничного розміру, на підставі наданих документів та довідки виданої прокуратурою Одеської області № 535 від 08.07.2016 року.

Стягнути з ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 551,20 гривень.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частини рішення), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СУДДЯ: С. О. ПОГРІБНИЙ

08.08.2016