Вирок № 60769612, 02.09.2016, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/1725/16-к

Номер провадження 1-кп/623/163/2016

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2016 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Гуренко М.О., за участю прокурора Федорченко І.С., при секретарі Бобриш М.С., обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізюм, Харківської області кримінальне провадження №12016220320000828 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ізюм Харківської області, українця, громадянина України, не одруженого, з середньо-технічною освітою, раніше судимому: 07.12.2015 Ізюмським міським судом за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік; зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В середині квітня 2016 року ОСОБА_1 повторно, приблизно о 14 годині, знаходячись на центральному ринку розташованому за адресою: Харківська область, м. Ізюм, в'їзд Ринковий, таємно викрав полімерний мішок в якому знаходилось 9 кг лому латуні, що належить ОСОБА_2, вартість якого, згідно з висновком товарознавчої експертизи № 3215 від 14.06.2016 року складає 495 грн. Заволодівши вищевказаним майном, ОСОБА_1 з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим у подальшому на власний розсуд та спричинивши тим самим потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 495 грн.

Допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_1 свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України визнав повністю. Пояснив, що скориставшись відсутністю уваги осіб, які залишилися на точці прийому металобрухту взяв мішок з латунню та відніс його до іншої прийомки металобрухту, де здав за 50 гривень за кілограм. Злочин вчинив у зв'язку з тим, що йому були подібні гроші на харчування.У скоєному щиро розкаявся.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що є приватним підприємцем та здійснює прийом металобрухту у населення. В середині квітня 2016 року близько 14 години йому було потрібно поїхати у особистих справах з робочого місця. Там він залишив ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Коли повернувся, то виявив пропажу полімерного мішка з ломом латуні, вагою 9 кг.

Згідно ч. 3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений, потерпілий та прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позицій немає. Також обвинуваченому ОСОБА_1 роз'яснено, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Досліджені по кримінальному провадженню докази, достовірність і істинність яких ОСОБА_1 не оскаржує, у їх сукупності дають підставу суду зробити висновок, що вина обвинуваченого у інкримінованому злочинах доведена повністю і знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Скоєний злочини відповідно класифікації злочинів, зазначених у ст. 12 КК України, а саме ч.2 ст.185 КК України є злочином середньої тяжкості.

Вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07.12.2016 ОСОБА_1 було засуджено за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, відповідно до ст. 75, 76 КК України обвинувачений був звільнений від відбування покарання з випробувальним строком на 1 рік та на нього були покладені відповідні обов'язки.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. N 8 «Про практику призначення судами кримінального покарання» у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це, як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Відповідно до ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до ст. 71 ч.4 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від не відбутої частини покарання за попереднім вироком.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_1, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає, ОСОБА_1 офіційно не працює, має постійне місце реєстрації, не одружений, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше судимий, про що свідчать копії: паспорту громадянина України, копія вироку, довідки лікарів, характеристика з місця проживання , вимога щодо судимості.

Призначаючи покарання, у відповідності до вимог ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який за законом віднесений до категорії злочину середньої тяжкості, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують та обтяжують покарання, вчинення злочину в період іспитового строку.

Також при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а тому суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 не можливе без ізоляції його від суспільства.

Крім того, розглянувши клопотання прокурора, суд вважає встановленим існування ризику передбаченого ч.1 п.1 ст.177 КПК України, оскільки під час судового провадження обвинувачений ОСОБА_1 неодноразово не являвся за викликом суду. Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення, обвинуваченим кримінального правопорушення, з метою запобігання спробі переховуватися від органів досудового розслідування та суду та з метою забезпечення виконання вироку суду обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно змінити запобіжний захід.

Витрати у кримінальному провадженні підлягають стяганню з обвинуваченого.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 50, 60, 63, 65-67, 71, 72 ч.2 ст.185 КК України, ст. ст. 2, 94, 351 368-371, 373-376, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 185КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати покарання, не відбуте за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07.12.2016 року та остаточно призначити покарання ОСОБА_1 у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку у законну силу - змінити з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області №27, взявши його під варту в залі суду.

Строк покарання рахувати з дня фактичного дня затримання.

Витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи в сумі 351 грн. 84 коп. за експертизу №3215, стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету України, код 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, УДКСУ в Комінтернівському районі м. Харкова МФО 851011.

Речові докази: 9 кг лому латуні повернуто потерпілому ОСОБА_2 під розписку вважати повернутим.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя: М.О. Гуренко