Ухвала суду № 60768026, 01.09.2016, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кс/537/771/2016

Справа № 537/4119/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2016 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі

слідчого судді Мурашової Н.В.

при секретарі Шаповал М.С.

за участю слідчого Кривобок Ю.А.

захисника підозрюваного ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2

розглянувши в судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ Національної поліції в Полтавській області майора поліції ОСОБА_3, погоджене прокурором Зоріним В.С., по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.01.2016 року за №42016170000000031, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, про арешт майна,-

в с т а н о в и в :

30.08.2016 року старший слідчий в ОВС СУ ГУ Національної поліції в Полтавській області майор поліції ОСОБА_3 звернувся до Крюківського районного суду м. Кременчука з клопотанням, погодженим з прокурором Зоріним В.С., про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_1, а саме на автомобіль НОМЕР_1, який зареєстрований на його дружину ОСОБА_4, вилучений 29.08.2016 року.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що ВП №1 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного в ЄРДР 27.01.2016 року за №42016170000000031, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, по факту незаконної вимоги передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим небезпечного для його життя та здоров'я та пошкодженням його майна (вимагання), вчинене за попередньою змовою групою осіб.

В ході досудового розслідування встановлено: 04.08.2016 року з заявою до ГУНП в Полтавській області звернувся ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який повідомив, що протягом травня-серпня 2016 року чоловік на імя ОСОБА_1 на прізвисько «Мишца» разом з іншими невстановленими особами, серед яких невідомий чоловік на прізвисько «Шах» з м. Одеси та один з яких є військовослужбовцем одного з військових формувань Збройних Сил України, безпідставно вимагають 10000 доларів США з погрозами застосування фізичної розправи відносно нього та його рідних. Так, 30.05.2016 року біля магазину «Весна» навпроти ресторану «Версаль» у м. Полтаві, під погрозами застосування фізичної розправи ОСОБА_5 передав ОСОБА_1 1000 доларів США. 19.06.2016 року на перехресті вулиць Сінна та Шевченка у м. Полтаві Валерій разом з двома невідомими особами відкрито заволоділи його золотими виробами: золотим ланцюжком, печаткою, кулоном.

18.08.2016 приблизно о 16 год. 40 хв. поблизу ТЦ «ЦУМ» на вул. Котляревського в м. Полтава ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9 за попередньою змовою групою осіб, реалізуючи злочинний намір, переслідуючи корисливий мотив, діючи з прямим умислом, направленим на вимагання коштів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, заблокували потерпілого ОСОБА_5 в належному йому транспортному засобі «Mercedes-benz» д.н.з АА 5546 ВР, та, всупереч волі потерпілого перешкоджаючи його руху, предявили протиправну вимогу ОСОБА_5 передати їм кошти. Після чого, використовуючи свою чисельну перевагу, залякуючи та подавляючи волю ОСОБА_5, з метою примусити останнього передати їм кошти, стали погрожувати останньому застосуванням фізичного насильства, що є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого та пошкодженням його майна, намагалися із застосуванням сили проникнути до автомобіля, при цьому ОСОБА_6, використовуючи ніж, прорізав шину на передньому колесі автомобіля потерпілого, пошкодивши таким чином майно потерпілого. Вказані дії ОСОБА_1, за попередньою змовою з ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, потерпілий ОСОБА_5 сприйняв як реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, а також загрозу заподіяння шкоди належному йому майну, в звязку з чим змушений був підкоритися предявленій протиправній вимозі та передав ОСОБА_6 через відчинене вікно автомобіля грошові кошти в розмірі 10000 грн.

18.08.2016 року за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України в порядку ст. 208 КПК України затримано: ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11

23.08.2016 року ОСОБА_1 затримано та повідомлено про підозру у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

29.08.2016 року проведено поверхневий огляд автомобіля НОМЕР_1, який розташований на території 1-го відділення поліції Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області та вилучено його.

В ході досудового розслідування встановлено, що вказаним автомобілем постійно користувався ОСОБА_1 та належить він останньому, хоча зареєстрований на його дружину ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2

В клопотанні слідчий зазначив, що в ході досудового розслідування отримано достатньо даних, які б вказували на те, що автомобіль НОМЕР_1 фактично належить ОСОБА_1, тому має значення речового доказу по даному кримінальному провадженню.

З огляду на наведене, слідчий просив на підставі ст.170, ст.171 КПК України, для досягнення завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК України, накласти арешт на зазначене майно, з метою збереження речових доказів, забезпечення відшкодування шкоди, завданої злочином та забезпечення цивільного позову по справі.

Клопотання про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час розгляду питання слідчим суддею від учасників процесуальної дії не надійшло, за ініціативою суду не здійснюється, що відповідає положенням ст.107 КПК України.

В судовому засіданні слідчий Кривобок Ю.А. підтримав подане клопотання, просив його задовольнити.

Захисник адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на вилучений «LEXUS» д.н.з. НОМЕР_2. В обґрунтування заперечень зазначив, що автомобіль належить не ОСОБА_1, а його дружині ОСОБА_4, є її особистою власністю, придбаний до шлюбу. ОСОБА_4 не пред'являлась підозра в межах даного кримінального провадження, а тому належний їй автомобіль не може бути арештованим для забезпечення цивільного позову з метою відшкодування шкоди, який до речі не заявлявся потерпілим на час розгляду клопотання. Вартість автомобіля більше ніж спричинена потерпілому шкода, зазначена в пред'явленій підозрі, а тому такий захід забезпечення кримінального провадження не є співмірним із спричиненою шкодою. Автомобіль не може бути речовим доказом, оскільки не є предметом чи знаряддям злочину, не містить на собі жодних слідів злочину чи будь-яких інших відомостей про злочин. Автомобіль не може бути арештованим з метою забезпечення конфіскації майна, оскільки кримінальне провадження розслідується за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, санкція якого не передбачає конфіскації майна. З огляду на наведене, захисник адвокат ОСОБА_2 просив відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт автомобіля НОМЕР_1.

Слідчий суддя, вислухавши учасників процесу та дослідивши надані матеріали клопотання, встановив наступне.

ВП №1 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного в ЄРДР 27.01.2016 року за №42016170000000031, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, по факту вимоги передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим небезпечного для його життя та здоров'я та пошкодженням його майна (вимагання), вчинене за попередньою змовою групою осіб.

В межах кримінального провадження, внесеного в ЄРДР 27.01.2016 року за №42016170000000031, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, 23.08.2016 року ОСОБА_1, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

Згідно з протоколом огляду від 29.08.2016 року було слідчим Кривобок Ю.А. оглянуто та вилучено автомобіль НОМЕР_1.

Відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу автомобіль НОМЕР_1 належить ОСОБА_4

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу). 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчим не обгрунтовано, що автомобіль НОМЕР_1, був об'єктом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.189 КК України, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Належність автомобіля ОСОБА_4, який придбаний нею до укладення шлюбу з підозрюваним ОСОБА_1, не вказує, що цей автомобіль був знаряддям злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, чи об'єктом цього злочину.

Відповідно до положень ст.170 КПК України, не допускається арешт автомобіля НОМЕР_1, з підстав спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), оскільки данний автомобіль не належить підозрюваному ОСОБА_1 чи іншим підозрюваним, а належить фізичній особі ОСОБА_4, якій в межах даного кримінального провадження не пред'являлася підозра чи обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України. Також санкція даного злочину не передбачає конфіскації майна як виду покарання чи спеціальної конфіскації. Слідчий, зазначаючи підставу для накладення арешту на майно забезпечення позову потерпілого про відшкодування шкоди, завданої злочином, не довів, що потерпілим заявлявся цивільний позов на момент розгляду судом даного клопотання, а також не довів, що ОСОБА_4 в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану потерпілому діями підозрюваного ОСОБА_1 чи інших підозрюваних.

Слідчим в клопотанні про арешт майна не обґрунтовано, що потреби досудового розслідування кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №32016170090000015, виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого, прокурора; а також, що може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності, визначених в ст.7, ст. 22, ст.26 КПК України, роз'яснень Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в узагальненні судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обовязок доведення існування підстав для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зазначених в КПК, покладається на слідчого, прокурора, який звертається із відповідним клопотанням.

Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України, Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на автомобіль НОМЕР_1, належний ОСОБА_4, тимчасово вилучений в ході огляду 29.08.2016 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в :

Відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ Національної поліції в Полтавській області майора поліції ОСОБА_3, погоджене прокурором Зоріним В.С., по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.01.2016 року за №42016170000000031, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, про арешт майна.

Старшому слідчому в ОВС СУ ГУ Національної поліції в Полтавській області майора поліції ОСОБА_3 повернути законному володільцю автомобіль НОМЕР_1., належний ОСОБА_4, тимчасово вилучений в ході огляду 29.08.2016 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Полтавської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Крюківського районного суду

м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_13