Ухвала суду № 60765129, 30.08.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/8290/15-ц Головуючий у І інстанції Пінкевич Н. С.Провадження № 22-ц/780/3982/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 4 30.08.2016

УХВАЛА

Іменем України

30 серпня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Поліщука М.А., Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду вказаним позовом про поділ майна подружжя, мотивуючи вимоги тим, що перебуває із відповідачем в зареєстрованому шлюбі із 14 червня 2014 року, до цього з 07 вересня 2012 року вони проживали однією сімєю без реєстрацію шлюбу, а з 04 червня 2015 року розірвали шлюб. За час спільного проживання з 07 вересня 2012 року ними спільними зусиллями та за спільні кошти було нажите рухоме і нерухоме майно.

Уточнивши позовні вимоги, остаточно позивач просила здійснити поділ спільного майна подружжя в складі однокімнатної квартири АДРЕСА_1 вартістю 643179 грн., автомобіля НОМЕР_1 вартістю 91762 грн.; автомобіля НОМЕР_2 вартістю160264 грн.; незавершеного будівництвом житлового будинку фундаменту без реєстрації обєкта незавершеного будівництва як нерухомості на земельній ділянці за адресою смт. Глеваха, вул. Лобановського 5, вартістю 175938 грн., шляхом виділення ОСОБА_3 у приватну власність автомобіля Peugeot Partner, стягнувши з ОСОБА_3 на її користь 45881 грн., автомобіля Mitsubishi Lanser, стягнувши з ОСОБА_3 на її користь 80132 грн., виділити ОСОБА_3 незавершене будівництво житлового будинку фундамент - вартістю 175938 грн., стягнувши з ОСОБА_3 на її користь 87969 грн. компенсації його вартості.

Шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог по стягненню з ОСОБА_3 50 % компенсації вартості спільного сумісного майна припинити право власності ОСОБА_3 на 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 вартістю 321580,50 грн., визнати квартиру такою, що придбана за спільні кошти й такою, що підлягає поділу у спільному майні подружжя та виділити їй у приватну власність квартиру за вказаною адресою зі сплатою ОСОБА_3 вартості його частки квартири вартістю 321589,50 грн. шляхом взаємного зарахування здійснити взаємне зарахування вартості ? частини квартири вартістю 321589,50 грн. та зустрічних однорідних грошових вимог по стягненню з ОСОБА_3 213982 грн. на її користь. Стягнути з неї на користь ОСОБА_3 різницю розміру зустрічних однорідних вимог при поділі майна подружжя, що становить в сумі 107607,50 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 квітня 2016 року позов в частині поділу автомобіля НОМЕР_3 залишено без розгляду на підставі ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 квітня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності на ? частину автомобіля НОМЕР_1.

Позивач ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 квітня 2016 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що суд проігнорував надані нею докази проживання сторін однією сімєю, спільні доходи, витрати та побут, зокрема супутникові знімки, фотознімки, аудіо записи розмов позивача та відповідача, неодноразові заяви відповідача про визнання ним факту спільного проживання з позивачем із 07 вересня 2012 року. Суд також неправильно визначився із способом захисту права, не застосував положення ч. 2 ст. 71 СК України, а в частині вартості автомобіля безпідставно не прийняв надану позивачем його оцінку. Суд взагалі не розглянув питання поділу спільного майна, набутого за час проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу через непредявлення позовної вимоги про встановлення фактуу. Крім того, ухвалою від 01 березня 2016 року судом відмовлено в задоволенні клопотання про витребування доказів, а саме інформації за телефонними номерами сторін щодо здійснення ними дзвінків та повідомлень з привязкою до базових станцій. Відмовляючи в задоволенні доказів, суд порушив право позивача на збирання та подання доказів і допустив неповне зясування обставин.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, із таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, суд першої інстанції виходив із того, що автомобіль НОМЕР_1 був придбаний в зареєстрованому шлюбі і відтак є спільним майном подружжя, однак зважаючи на те, що сторонами не погоджено вартість спірної машини, яка не підтверджена належними та допустимими доказами, суд визнав право спільної часткової власності на майно за кожним із подружжя. Відмовляючи в задоволенні позову про визнання квартири спільним сумісним майном та його поділу, суд зазначив, що чинним законодавством не передбачено підтвердження в судовому порядку права власності на нерухоме майно, а спірна квартира придбана сторонами в рівних частках в спільну часткову власність. Автомобіль Mitsubishi Lanser був придбаний та фундамент будинку був збудований до реєстрації шлюбу, підстави для віднесення даного майня до спільного майна сторін відсутні.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 14 червня 2014 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві, актовий запис № 841.

02 липня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено шлюбний договір, за умовами якого нерухоме та рухоме майно, яка підлягає реєстрації, і особисті майнові права, які належали кожному із сторін на правах особистої приватної власності до укладення шлюбу, належатимуть подружжю в майбутньому на правах особистої приватної власності, незалежно від тривалості спільного користування і спільних вкладень (поліпшень) після розірвання шлюбу. На момент укладення даного договору ОСОБА_3 на праві особистої власності належить ? частини квартири АДРЕСА_3, земельна ділянка пл. 0,250 га., яка розташована по вул. Чкалова в с. Велика Вільшанка Васильківського району Київської області, земельна ділянка пл. 0,284 га. по вул. Чкалова в с. Велика Вільшанка Васильківського району Київської області. На момент укладення цього договору ОСОБА_2 на праві особистої власності належать всі кошти, рахунки, грошові вклади. У випадку розірвання шлюбу придбане під час шлюбу майно розділяється в рівних частинах кожному з подружжя (а. с. 64 т. 1).

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано (а. с. 75 т. 2).

З матеріалів справи та пояснень сторін судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали разом до 04 червня 2015 року, після припинення спільного проживання між ними склались неприязні стосунки щодо поділу майна.

21 серпня 2013 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на автомобіль Mitsubishi Lanser, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 (а. с. 52 т. 1). 13 квітня 2015 року ОСОБА_3 видав довіреність на ОСОБА_4 на розпорядження та користування автомобілем Mitsubishi Lanser, 2004 року виписку, державний номерний знак НОМЕР_4 (а. с. 5 т. 2).

ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 0,101 га в смт Глеваха по вул. Лобановського, 5 Васильківського району Київської області на підставі державного акту серії ЯМ № 416689 від 26 грудня 2011 року, з пояснень сторін встановлено, що в даний час на даній земельній ділянці збудовано фундамент.

Автомобіль Peugeot Partner 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5, придбаний 12 травня 2015 року під час зареєстрованого шлюбу, з листа Регіонального сервісного центру в м. Києві №ВН-79 від 23 грудня 2015 року вбачається, що спірний автомобіль зареєстрований за ОСОБА_3 (а. с. 122 т. 2). Позивачем надано висновок про вартість автомобіля Peugeot Partner, виконаний субєктом оціночної діяльності ОСОБА_5 сертифікат № 445/15 від 26 травня 2016 року, згідно якого вартість автомобіля становить станом на 15 вересня 2015 року 91762 грн. (а. с. 91 т. 1). Відповідачем надано звіт № 68/10/15 про оцінку ринкової вартості колісного транспортного засобу Peugeot Partner, виконаний оцінювачем ОСОБА_6, сертифікат № 17267/14 субєкта оціночної діяльності від 08 грудня 2014 року, згідно якого вартість автомобіля становить станом на 16 жовтня 2015 року 59092,87 грн. (а. с. 6 8 т. 2).

Крім того, 23 квітня 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 отримали свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4. Право власності зареєстроване за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по ? частині за кожним (а. с. 16 т. 1).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сімєю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обовязків подружжя.

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сімєю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є обєктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 СК України.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а також якщо вони проживають однією сімєю без шлюбу в період, протягом якого придбано спірне майно.

Разом із нормативним регулюванням правовідносин подружжя (чоловіка і жінки, які проживають однією сімєю, але не перебувають у шлюбі між собою, або в будь-якому іншому шлюбі) щодо майна, набутого до шлюбу чи за час шлюбу, закон передбачає договірне рулювання цих правовідносин.

Більш детальна регламентація договірного регулювання відносин між подружжям викладена у ст. 64 СК України. У частині першій цієї норми передбачено право дружини та чоловіка на укладення договорів між собою. Так, дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Окремим видом договірного регулювання сімейних відносин подружжя є шлюбний договір.

Так, відповідно до частини першої ст. 93 СК України шлюбний договір регулює майнові відносини між подружжям, визначає їхні майнові права та обовязки.

Норма ст. 97 СК України надає подружжю право визначати у шлюбному договорі правовий режим майна, набутого до чи під час шлюбу, та не містить заборон або будь-яких обмежень цього права.

Таким чином, оскільки норми сімейного і цивільного законодавства не містять заборони чи обмеження права сторін шлюбного договору у визначені цими сторонами правового режиму майна, набутого ними до шлюбу.

Шлюбний договір, укладений між сторонами 02 липня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за умовами якого нерухоме та рухоме майно, яка підлягає реєстрації, і особисті майнові права, які належали кожному із сторін на правах особистої приватної власності до укладення шлюбу, належатимуть подружжю в майбутньому на правах особистої приватної власності, недійсним не визнавався, отже є чинним і підлягає виконанню.

При цьому перелік майна у шлюбному договорі, належного позивачу та відповідачу, не містить умов щодо його вичерпності.

За таких обставин, оскільки позивач у власному позові не заперечує, що автомобіль Mitsubishi Lanser придбаний відповідачем до реєстрації шлюбу, а також розпочато будівництво фундаменту будинку на належній відповідачу земельній ділянці, це майно в силу шлюбного договору вважається особистою приватною власністю ОСОБА_3 і розподілу як майно подружжя не підлягає.

Колегія суддів враховує, що нотаріальною заявою від 10 березня 2015 року ОСОБА_3 визнав автомобіль Mitsubishi Lanser та грошові кошти в розмірі 154000 грн., витрачені на будівництво фундаменту житлового будинку, спільним майном із ОСОБА_2 (а. с. 9 т. 1), однак іншою нотаріальною заявою від 09 вересня 2015 року ОСОБА_3 свою попередню заяву відкликав. Крім того, враховуючи правовий характер нотаріальної заяви як одностороннього правочину, колегія суддів вважає пріоритетними умови шлюбного договору при вирішенні питання щодо належності майна до спільного майна подружжя і не приймає зміст наведених заяв до уваги.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо наявності доказів спільного проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу із відповідачем висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки суд таких обставин взагалі не встановлював, дотримуючись положень ст. 11 ЦПК України, яка визначає диспозитивність цивільного судочинства, а крім того, дані докази не надають позивачу право на майно, набуте до укладення шлюбу, в силу вимог шлюбного договору.

Із цих же підстав відхиляються доводи апеляційної скарги про незаконність ухвали від 01 березня 2016 року про відхилення клопотання позивача про витребування доказів і її скасування.

Встановивши, що автомобіль Peugeot Partner придбаний під час шлюбу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про його поділ між сторонами по ? частці кожному згідно п. 7 шлюбного договору та загальних умов СК України щодо рівності часток подружжя.

Квартира АДРЕСА_5, право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на яку вже визначено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, додаткового визначення ідеальних часток у праві власності не потребує.

При вирішенні питання щодо виділу частки квартири в натурі суд першої інстанції обґрунтовано керувався вимогами ст. 365 ЦК України, яка передбачає, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Заявляючи вимоги щодо визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру за вказаною адресою, позивач не довела будь-якої із наведених умов ст. 365 ЦК України, яка надавала б суду можливість припинити право ОСОБА_3 на його частку в праві власності на квартиру, і не внесла повної вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, на що звернув увагу і суд першої інстанції.

Крім того, для визначення вартості автомобіля Peugeot Partner і квартири № 25 по вул. 25 по вул. Першотравневій, 21-б у м. Вишневе позивачем не було заявлено клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи, що унеможливлює визначення розміру компенсації вартості частки, оскільки такі обставини потребують спеціальних знань у галузі оціночної діяльності. Звіти про оцінку майна, надані позивачем та відповідачем, не є належними доказами вартості майна, оскільки виконувалися на замовлення сторін; особи, які їх складали, не попереджалися про відповідальність за завідомо неправдивий висновок згідно ч. 4 ст. 147 ЦПК України, і тому такі звіти не можуть бути прийняті судом в якості допустимих доказів. Клопотання про призначення по справі автотоварознавчої експертизи позивачем заявлено не було.

Враховуючи вищевикладене, колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги щодо несправедливості судового рішення при поділі майна.

Спростовуються матеріалами справи доводи апеляційної скарги, що суд взагалі не розглянув питання поділу спільного майна, набутого за час проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу, оскільки дані вимоги судом розглянуті по суті і в їх задоволенні обґрунтовано відмовлено.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Поліщук М.А.

ОСОБА_7