Рішення № 60760579, 30.08.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/1884/13-ц 30.08.2016 30.08.2016 30.08.2016

Провадження №22-ц/784/1675/16 Суддя суду 1 інстанції ОСОБА_1 Категорія 48 Доповідач апеляційного суду - ОСОБА_2

Рішення

Іменем України

30 серпня 2016 року м. Миколаїв.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів - Довжук Т.С., Коломієць В.В.,

із секретарем судового засідання - Гавор В.Б.,

за участю:

- позивачки ОСОБА_3 її представника ОСОБА_4,

- відповідача ОСОБА_5 та його представника - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_5

на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 6 червня 2016 року у справі за

позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

та зустрічним позовом

ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя та визнання певного майна його особистою приватною власністю,

встановила:

У серпні 2013 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_5 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

В обгрунтування позову вказувала, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 24 жовтня 2008 року, від якого мають неповнолітню доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з нею.

За рішенням Южноукраїнського міського суду від 2 серпня 2012 року, яке набрало законної сили 14 серпня 2012 року, шлюб між ними розірвано. З цього часу вони з відповідачем проживають окремо і спільного господарства не ведуть. В період шлюбу вони проживали в належній їй квартирі АДРЕСА_1.

Вказувала, що перебуваючи у зареєстрованому шлюбі за спільні сумісні кошти подружжя у 2010 році придбали автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORT, 2002 року випуску, державний номерний номер НОМЕР_1, зареєстрований за відповідачем. Після розірвання шлюбу відповідач його продав своїй сестрі 26 лютого 2013 року за 68198,40 грн. Однак, на її думку, вартість автомобіля є більшою - приблизно 95 000 грн.

Крім того, вказувала, що вони придбали й земельну ділянку № 35 в ОСТ «Бузьке».

У жовтні 2014 року позивачка частково змінила та доповнила позовні вимоги, вказуючи, що відповідач є лише користувачем земельних ділянок № 35 та № 36 в ОСТ «Бузьке», де вони в період шлюбу за спільні сумісні кошти самочинно будували садовий будинок, який не закінчений будівництвом. Згідно із висновком судової будівельно - технічної експертизи від 19 травня 2014 року вартість будівельних матеріалів, використаних під час самочинного будівництва, а також встановлення огородження на земельних ділянках № 35 та № 36 становить 19561,34 грн.

Посилаючись на викладені обставини та виходячи із рівності часток у майні подружжя, позивачка остаточно просила в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з відповідача на її користь Ѕ вартості проданого автомобіля в сумі 47 500 грн., виходячи із його вартості 95000 грн., а також Ѕ вартості будівельних матеріалів, використаних під час самочинного будівництва садового будинку в ОСТ «Бузьке» в сумі 9780,67 грн., а всього 57280,67 грн.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_5 в листопаді 2013 року звернувся до суду із зустрічним позовом про поділ спільного сумісного майна подружжя та визнання певного майна його особистою приватною власністю.

В обґрунтування зустрічного позову вказував, що проживаючи з позивачкою в її квартирі до реєстрації шлюбу перевіз і належні йому особисті речі, які залишилися в квартирі після припинення їх шлюбних відносин, а саме:

- меблева стінка, вартістю 2000 грн.;

- стіл-книжка, вартістю 500 грн.;

- шафи балконні 3 шт., загальною вартістю 450 грн.

В квартирі позивачки за рахунок спільних коштів проведено ремонт, при цьому на будівельні матеріали витрачено 4555 грн., із яких: 1275 грн. вартість кахельної плитки, 2500 грн. вартість сантехнічного обладнання, 360 грн. шпаклівка, 420 грн. - церезит.

Позивач посилався на те, що в період шлюбу за спільні кошти придбали наступне майно, яке залишилося у позивачки, а саме:

- кондиціонер DEKER, вартістю 4000 грн.;

- ванну, вартістю 750 грн.;

- унітаз, вартістю 600 грн.;

- м'який куток, вартістю 3800 грн.;

- крісло розкладне, вартістю 1200 грн.;

- 4 металопластикові вікна, вартістю 6400 грн.;

- мийку кухонну, вартістю 450 грн.;

- витяжку кухонну, вартістю 350 грн.;

- холодильник LG, вартістю 4200 грн.;

- мікрохвильову піч LG, вартістю 750 грн.;

- двері вхідні, вартістю 1800 грн.;

- двері міжкімнатні 2 шт. на загальну суму 900 грн.;

- шафу-купе, вартістю 1800 грн.;

- комп'ютер, вартістю 5500 грн.;

- принтер CENON, вартістю 650 грн.;

- пральну машинку BEKO, вартістю 2200 грн.;

- дзеркало, вартістю 550 грн.;

- телевізор «Оріон», вартістю 900 грн.;

- дзеркало, вартістю 350 грн.;

- дачу № 43 в ОСТ «Бузьке», вартістю 8000 грн.;

- садову земельну ділянку № 35 в ОСТ «Бузьке» - 2000 грн.;

- садову земельну ділянку № 36 в ОСТ «Бузьке» - 1000 грн.

Оцінку майна зазначав на власний розсуд.

Крім того, придбаваючи у 2010 році автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORT, він вложив свої особисті кошти в сумі 3300 дол. США (або 17754 грн.) від продажу належного йому автомобіля ВАЗ 21063, який він продав у 2004 році.

З урахуванням викладеного, виходячи із рівності часток у майні подружжя, ОСОБА_5 просив здійснити поділ майна подружжя в наступному порядку:

- визнати за ним право власності на автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORT, вартістю 50444 грн., садову земельну ділянку № 35 в ОСТ «Бузьке», вартістю 2000 грн., садову земельну ділянку № 36 в ОСТ «Бузьке», вартістю 1000 грн.;

- визнати за ОСОБА_3 право власності на дачу № 43 в ОСТ «Бузьке», вартістю 8000 грн., а також на все інше майно, що перебуває у неї та зазначене ним у зустрічному позові, у тому числі на майно належне йому особисто.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 6 червня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Виділено ОСОБА_3 у власність 1/2 частину дачних земельних ділянок № 35 та № 36 в ОСТ «Бузьке», які розташовані по вул. Сонячній 8 (в користування);

Зобов'язано ОСОБА_5 виплатити ОСОБА_31/2 частину вартості будівельних матеріалів, що були використані під час будівництва двоповерхового садового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого на земельних ділянках № 35 та № 36, по вул. Сонячній 8 в ОСТ «Бузьке» в сумі 9780,67 грн.;

Зобов'язано ОСОБА_5 виплатити 1/2 частку вартості автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORT, 2002 року випуску, колір жовтий, державний номерний знак НОМЕР_1, що становить 34099,20 грн.;

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в розмірі 302,50 грн. та витрати на юридичну допомогу в розмірі 500 грн., а всього 802,50 грн.

В решті позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_5 право приватної власності на 1/2 частину дачних ділянок № 35 та № 36 в ОСТ «Бузьке» які розташовані по вул. Сонячній 8;

Визнано за ОСОБА_3 право власності на наступне майно: меблеву стінку, вартістю 2000 грн.; стіл-книжку, вартістю 500 грн.; шафи балконні 3 шт., вартістю 450 грн.; кондиціонер DEKER, вартістю 4000 грн.; ванну, вартістю 750 грн.; унітаз, вартістю 600 грн.; м'який куток, вартістю 3800 грн.; крісло розкладне, вартістю 1200 грн.; 4 металопластикові вікна, вартістю 6400 грн.; мийку кухонну, вартістю 450 грн.; витяжку кухонна, вартістю 350 грн.; холодильник LG, вартістю 4200 грн.; мікрохвильову піч LG, вартістю 750 грн.; двері вхідні, вартістю 1800 грн.; двері міжкімнатні 2 шт., вартістю 900 грн.; шафу-купе, вартістю 1800 грн.; комп'ютер, вартістю 5500 грн.; принтер CENON, вартістю 650 грн.; пральну машинку BEKO, вартістю 2200 грн.; дзеркало, вартістю 550 грн.; телевізор «Оріон», вартістю 900 грн.; дзеркало, вартістю 350 грн.; на будівельні матеріали, на суму 4555 грн., а всього майна на 44 655 грн.

В задоволенні інших зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 витрати по сплаті судового збору в сумі 530,50 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просив його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його зустрічний позов у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність та обгрунтованість рішення районного суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

За змістом ст. ст. 60, 70 СК України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. Кожен із подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один із них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

У разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 24 жовтня 2008 року по 14 серпня 2012 року (а.с. 7) та проживали в квартирі позивачки АДРЕСА_2, яка їй належить на праві приватної власності на підставі договору купівлі - продажу від 20 квітня 2000 року (а.с. 172-174).

Від шлюбних відносин мають доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з позивачкою, а відповідач сплачує аліменти на її утримання.

В період шлюбу за спільні сумісні кошти подружжя придбали автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORT, 2002 року випуску, державний номерний номер НОМЕР_1, який 8 червня 2010 року зареєстрований за відповідачем (а.с. 9).

Після розірвання шлюбу 26 лютого 2013 року відповідач продав його без згоди позивачки за 68198,40 грн. (а.с. 44).

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, обґрунтовано виходив з того, що автомобіль є спільним сумісним майном подружжя, яким відповідач розпорядився на свій розсуд у власних інтересах, а тому правомірно стягнув з відповідача на користь позивачки грошову компенсацію за належну їй Ѕ частку вартості проданого автомобіля в сумі 34099,20 грн. (68198,40 грн. : 2 = 34 099,20 грн.).

Доводи позивачки про те, що вартість проданого автомобіля є більшою - приблизно 95 000 грн., не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Як і не підтверджуються посилання відповідача на те, що придбаваючи у 2010 році автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORT, він вложив свої особисті кошти в сумі 3300 дол. США (або 17754 грн.) від продажу належного йому автомобіля ВАЗ 21063, який продав у 2004 році. Оскільки письмовими доказами, як це передбачено вимогами ч. 2 ст. 59, ст. 64 ЦПК України, зазначене не підтверджується.

На підтвердження цього відповідач надав копію правовстановлюючого документу на автомобіль ВАЗ 21063 на своє імя (а.с. 47) та просив допитати свідка ОСОБА_8, якому продав автомобіль «по генеральній довіреності». Проте, зазначені докази не можуть слугувати належним та допустимим доказом наявності договору купівлі-продажу вказаного автомобіля.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що кожна із сторін є членом обєднаного садівничого товариства «Бузьке», місцезнаходження якого є с. Бузьке Арбузинського району Миколаївської області (а.с. 289-293), в якому в їх користуванні знаходяться по дві земельні ділянки (а.с. 273-275).

Зокрема, ОСОБА_5 є членом ОСТ «Бузьке» з 23 квітня 2009 року і з цього часу йому в користування виділено дві земельні ділянки № 35 та № 36 (по 5 соток кожна).

ОСОБА_3 також є членом ОСТ «Бузьке», в її користуванні знаходяться: земельна ділянка № 43 з 28 лютого 2008 року, яка до цього перебувала у користуванні її матері ОСОБА_9 (а.с. 52-54), а також земельна ділянка № 45 з 16 січня 2014 року (по 5,04 сотки кожна).

На земельній ділянці № 35 в період шлюбу сторони за рахунок спільних сумісних коштів продовжували здійснювати самочинне будівництво садового будинку розміром 6,04 х 5,05 м з господарчими спорудами (вбиральня, літній душ), яке було розпочато попереднім користувачем земельної ділянки. На земельній ділянці № 36 лише встановлені ворота та огородження із металоконструкцій, встановлено 18 штук виноградних стовпчиків.

Зазначене підтвердила в судовому засіданні, допитана в якості свідка ОСОБА_10 (попередній користувач цих земельних ділянок).

Згідно із висновком судової будівельно-оціночної експертизи № 373 від 19 травня 2014 року, проведеної Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при УМВС України в Миколаївській області вартість основних будівельних матеріалів, використаних під час самочинного будівництва двоповерхового садового будинку разом із господарчими спорудами (вбиральні, літнього душу) огорожею на земельній ділянці № 35, а також на земельній ділянці № 36 огорожа з воротами (разом із 18 шт. встановлених виноградних стовпчиків) складає 19561,34 грн. (а.с. 98-115), а саме:

-цегла силікатна 1,15 грн./шт. х 5850 штук = 6727,50 грн.;

-плити перекриття залізобетонні пустотні (6,0 х 1,2) 4 шт. х 250 =1000 грн.;

-плити покриття залізобетонні (типу ПК, ПЗ) ( 2,5 х 6 м) 2 шт. х 250 грн. = 500 грн.;

-руберойд 30 кв.м х 1,2 (коеф. витрат) = 36 кв.м /10 = 3,6 рулонів х 55,9 = 201,2 грн.;

-бітум - 10 кг х 6,5 грн. = 65 грн.;

-фанера ФК 4 мм 23 кв.м х 28,83 грн./кв. м= 663 грн.;

-фанера ФК -8 мм 44 кв.м х 53,4 грн. / кв.м = 2350 грн.;

-металоконструкції садового будинку та альтанки 1292,16 кг х 4 грн./кг = 5168,64 грн.;

-металоконструкції паркану і воріт - 585 кг 4 грн./кг = 2340 грн.; труба «? », довжиною 20 м, 69 кг х 4 грн./кг = 276 грн.;

-стовпчики виноградні - 18 штук х 15 грн. = 270 грн.

Тому є вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачка має право на компенсацію ? частки вартості основних будівельних матеріалів та конструкцій, використаних під час самочинного будівництва, здійсненного на земельній ділянці № 35, а також і на ? частку вартості огородження на земельній ділянці № 36, які залишаються у ОСОБА_5 на виділених йому в користування земельних ділянках.

Наявність іншого майна, придбаного сторонами в період шлюбу за спільні сумісні кошти, не доведено.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що земельні ділянки № 35 та № 36 в ОСТ «Бузьке» є спільним сумісним майном подружжя, що перебуває у приватній власності ОСОБА_5, тому поділив їх в рівних частках між сторонами.

Земельні ділянки в ОСТ «Бузьке» № 43 та № 45, які перебувають у користуванні ОСОБА_3, також не є обєктом поділу спільного сумісного майна подружжя.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 10, частин 1,4 ст. 60 ЦПК, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, зустрічна позовна заява ОСОБА_5 містить перелік рухомого майна - речей побутового вжитку та побутової техніки, зазначених ним як спільне сумісне майно подружжя, придбане в період шлюбу, яке він просив залишити позивачці в рахунок поділу спільного сумісного майна подружжя.

Проте, ОСОБА_5 на підтвердження цього факту не надав достатніх та належних доказів. Допитаний з цього приводу свідок ОСОБА_11 вказував, що в період з 2004 року по 2011 рік проживав з матірю позивачки, в цей період приходив у гості до позивачки та відповідача, тому бачив, що у них зявлялися нові речі, про їх придбання відомо з їх слів.

Інших доказів щодо цього матеріали справи не містять.

Натомість позивачка заперечує придбання зазначених позивачем рухомих речей в період шлюбу, крім холодильника. При цьому, заперечуючи його вартість вказану відповідачем, вона долучила гарантійний талон на холодильник LG з відмітками та штампами магазину «Видео Мир» про його дату його придбання 15 грудня 2007 року за ціною 2 695 грн. (а.с. 53).

Зазначене свідчить, що холодильник придбаний позивачкою до реєстрації шлюбу з відповідачем, тому не є обєктом поділу спільного сумісного майна подружжя.

Посилання ОСОБА_5 на те, що в період шлюбу в квартирі позивачки за рахунок спільних коштів проведено ремонт та витрачено на будівельні матеріали 4555 грн., не підтверджується матеріалами справи, а також і не дають законних підстав для стягнення грошової компенсації на користь ОСОБА_5

Разом з тим, ОСОБА_3 в своїх запереченнях на зустрічний позов визнала, що меблева стінка «Вікторія», стіл - книжка та телевізор «Оріон» (як особистий подарунок його колег) належать особисто ОСОБА_5 (а.с. 48-51). При цьому вона зазначила, що не погоджується з їх оцінкою, зазначеною ОСОБА_5 Про наявність балконних шаф їй нічого невідомо.

За такого, позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання певного майна його особистою приватною власністю підлягають частковому задоволенню (за виключенням 3 штук балконних шаф).

За змістом п.1 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю чоловіка або дружини є майно, набуте ними, до шлюбу. Тому таке майно не підлягає поділу між подружжям.

Вимог про витребування майна, що належить йому на праві особистої приватної власності ОСОБА_5 не заявляв.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. ст. 213-214 ЦПК України, тому воно підлягає скасуванню на підставі пунктів 1- 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 про поділ спільного сумісного майна подружжя та часткове задоволення позову ОСОБА_5 про визнання певного майна його особистою приватною власністю.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України підлягають розподілу судові витрати, понесені сторонами з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог. Зокрема, з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 1781,13 грн., а зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 - 92,53 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 6 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ спільного сумісного майна подружжя задовольнити частково.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 34099,20 грн. грошової компенсації за належну їй частку у вартості проданого ним автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORT, 2002 року випуску, державний номерний номер НОМЕР_1, а також 9780,67 грн. грошової компенсації будівельних матеріалів та металевих конструкцій, використаних під час самочинного будівництва двоповерхового садового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого на земельних ділянках № 35 та № 36 в Обєднаному садівничому товаристві «Бузьке» с. Бузьке Арбузинського району Миколаївської області, а всього стягнути 43879,87 грн. грошової компенсації.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання майна його особистою приватною власністю задовольнити частково.

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_5 рухоме майно, яке знаходиться у ОСОБА_3: меблеву стінку «Вікторія», стіл книжку, телевізор «Оріон».

Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 92,53 гривень судового збору.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 1781, 13 гривень судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: