Постанова № 60760549, 02.09.2016, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2-а/490/451/2016 Справа № 490/3921/16-а

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2016 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Черенкової Н.П.

при секретарі - Шевельовій Я.С.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Кузьміної Б.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про зобов'язання вчинити дії в порядку адміністративного судочинства,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України у Центральному районі м. Миколаєва, в якому просив визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо непоновлення виплати пенсії за віком; зобов'язати відповідача поновити ОСОБА_3 виплату пенсії з 01.06.2015 року з виплатою її в подальшому; стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору.

У подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва щодо непоновлення йому виплати пенсії за віком з 01.06.2015 року ; визнати протиправними дії щодо відмови в поновленні виплати пенсії за віком з 01.06.2015 року; зобов'язати відповідача поновити позивачу виплату пенсії за віком з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року та з 01.01.2016 року; допустити негайне виконання щодо виплати позивачу призначеної йому пенсії за віком, у розмірі за один місяць; стягнути на користь позивача понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він як пенсіонер за віком перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, з 27.09.2014 р. отримував пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015р., з 24.05.2015р. йому було призупинено виплату пенсії за віком, оскільки працює на посаді державного службовця. Вважає, що з 01.06.2015р. виплату пенсії повинно було бути поновлено, з таких підстав: згідно п. 5 Перехідних положень Закону №213-VIII від 02 березня 2015 року у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до законів України. Оскільки до 01 червня 2015 року Верховною Радою України не було прийнято закону про призначення таких пенсій, у тому числі спеціальних, то з 01 червня 2015 року відпали підстави для припинення йому виплати пенсії за віком, оскільки він із зазначеної дати не є особою, яка має право на призначення пенсії у порядку, передбаченому спеціальним законом. Він звернувся з заявою про поновлення виплати пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва 28.03.2016 року листом роз*яснив про відсутність підстав для поновлення виплати пенсії з посиланням на вимоги ст. 47 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне тстрахування», так як у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року довічне грошове утримання не виплачується.

Таку бездіяльність відповідача, позивач вважає неправомірною та такою, що порушує його законні права на пенсійне забезпечення, а за такого просив позов задовольнити.

При цьому позивач вважав, що право на отримання пенсії порушено з моменту отримання листа УПФУ, а право на отримання пенсії підлягає захисту з 01.06.2015 року на підставі вимог Закону.

Представник позивача судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, а за такого позовні вимоги за період з 01 червня 2015 року по 12 жовтня 2015 року підлягають залишенню без розгляду в силу ст. 99, 100 КАС України. При цьому зазначила, що позивач є пенсіонером за віком, працюючим на посаді державного службовця, і у зв'язку з цим підпадає під дію правової норми щодо тимчасової невиплати пенсії, передбаченої ч. 1 ст. 47 Закону України від 09.07.2002 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зміни до якого внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р., у зв'язку з чим підстави для поновлення виплати пенсії за віком відсутні, та в цій частині просила про відмову у задоволенні позовних вимог. Окрім того, просила звільнити від сплати судового збору.

Судом постановлено про розгляд справи у відсутності позивача.

Обставини справи, встановлені судом.

Позивач є пенсіонером за віком, та з 27.09.2014 р. йому призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується матеріалами справи та посвідченням серії НОМЕР_1.

На даний час позивач працює на посаді державного службовця та займає посаду начальника Головного управління статистики у Миколаївській області.

З 01 квітня 2015 року виплату пенсії позивачу припинено.

14 березня 2016 року позивач звернувся з заявою до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, в якій просив поновити виплату пенсії, починаючи з 01 червня 2015 року.

Листом від 28.03.2016 №51-3-01 відповідач, пославшись на ст.47 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка передбачає призупинення виплати пенсії у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, залишив заяву без задоволення.

Поняття способів захисту прав, свобод та інтересів особи в адміністративному судочинстві охоплюється визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цих прав, свобод та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Положеннями статей 105 та 162 КАС визначено зміст способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві.

Згідно з частиною четвертою статті 105 КАС адміністративний позов може містити як вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, так і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частин першої, другої статті 162 КАС у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

ОСОБА_3 працює на посаді, яка відповідно до ЗУ «Про державну службу» віднесена до категорії посад державних службовців.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення «Кечко проти України» від 08.11.2005року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII.

З 01 квітня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (Закон №213-VIII), яким внесено зміни до ряду законів, зокрема до Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «;Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цьогоЗакону, не виплачуються.

Згідно з п. 5 Закону №213-VIII у статті 37 Закону України «Про державну службу» частину четверту замінено частиною такого змісту, зокрема: «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, Законами України «Про статус народного депутата України», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цієї статті, не виплачуються.

Станом на 01 квітня 2015 року посада, на якій працює позивач, дійсно, передбачала право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим відповідачем правомірно виплату пенсії позивачу було припинено з 01.04.2015.

Разом з тим, відповідно до п. 5 «Прикінцеві положення» Закону №213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «;Про Національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону №213-VIII закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01 червня 2015 року прийнятий не був, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і, відповідно, пенсії за цим Законом не призначаються.

З 01 червня 2015 року особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», пенсія призначається відповідно доЗакону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 01 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку із чим, передбачені частиною першою статті 47 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до цього Закону відпали, і з 1 червня 2015 року перешкоди для невиплати позивачу вказаної пенсії відсутні.

У відповідності до Закону №213-VIII закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01 червня 2015 року прийнятий не був, у зв'язку з чим з вказаної дати скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «;Про Національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

У відповідності до ст. 49 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

За ст. 46 вказаного Закону, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

У відповідності до п.п. 4.1.- 4.3 Постанови Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам'ятку пенсіонеру, копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Після надходження даних про сплату страхових внесків за останній місяць роботи, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії, протягом місяця проводиться перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з дати призначення пенсії. При цьому, якщо у разі проведення перерахунку пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі проводиться з місяця, наступного за місяцем проведення перерахунку.

Відповідно до частини другої ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч. 4 ст. 99 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Лист УПФУ від 28.03.2016 року на ім'я ОСОБА_3 містить посилання на зупинення дії ст. 47 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року і відсутність підстав для виплати пенсії., що свідчить про порушення вказаних вимог Закону щодо не прийняття рішення по нарахованій але невиплаченій пенсії, не вказані підстави відмови у виплаті пенсії за період з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року, тому суд вважає, що вимоги позивача в частині поновлення виплати пенсії з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року підлягають задоволенню, як такі, що відповідають вимогам ст. 46 ч.2 ЗУ, вказаного вище.

Вказане вище також відповідає позиції Верховного Суду України від 28.10.2008 року, згідно до якої, суд, встановивши що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, може визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача поновити виплату належних сум пенсії відповідно до закону.

Вимоги позивача щодо зобов'язання УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва поновити виплату пенсії з 01.01.2016 року задоволенню не підлягають, оскільки згідно з частиною 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообо'язкове пенсійне страхування» , тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

За такого, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Аналогічне положення закріплено у ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.

Тобто, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Зазначена позиція підтримується Вищим адміністративним судом України у постанові Пленуму від 23.01.2015 року №2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір".

Також, слід зазначити, що згідно з ч. 1 та 2 ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Сплата судового збору за подання позовної заяви є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду.

Відтак, оскільки заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору не містить доказів скрутного майнового стану особи та неможливості забезпечити сплату судового збору у встановленому Законом розмірі, суд вважає за необхідне у його задоволенні відмовити.

Позовні вимоги в частині зобов'язання пенсійного органу виконати рішення суду негайно в межах суми платежу за один місяць, задовленню не підлягають з огляду на наступне.

Згідно абз. 2 пункту 10 частини першої ст. 256 КАС України, негайно також виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження у адміністративних справах, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5, 6 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини першої ст. 183-2 КАС України, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг - постанови у відповідних адміністративних справах не підлягають негайному виконанню.

Згідно пункту 8 частини шостої ст. 183-2 КАС України, у постанові, прийнятій у скороченому провадженні зазначається обов'язок відповідача виконати постанову негайно, крім постанови в адміністративній справі, передбаченій пунктом 2 частини першої цієї статті.

Відтак, Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено негайного виконання постанов суду прийнятих у порядку скороченого провадження відповідно пункту 2 частини першої ст. 183-2 КАС України (оскарження фізичними особами рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат).

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню та слід визнати бездіяльними та протиправними дії Управління Пенсійного фонду в Центральному районі м. Миколаєва щодо непоновлення виплати пенсії за віком, починаючи з 01.06.2015 року; зобов'язати Управління Пенсійного фонду в Центральному районі м. Миколаєва поновити з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року ОСОБА_3 виплату пенсії за віком, раніше призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі Управління Пенсійного фонду в Центральному районі м. Миколаєва на користь ОСОБА_3 судовий збір сплачений останнім під час розгляду справи у суді в розмірі 551,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 69, 71, 86, 99, 159 - 163, 183-2, 186,256 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Позов - задовольнити частково.

Визнати бездіяльними та протиправними дії Управління Пенсійного фонду в Центральному районі м. Миколаєва щодо непоновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_3, починаючи з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду в Центральному районі м. Миколаєва поновити з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року ОСОБА_3 виплату пенсії за віком, раніше призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні інших вимог- відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі Управління Пенсійного фонду в Центральному районі м. Миколаєва на користь ОСОБА_3 судовий збір сплачений останнім під час розгляду справи у суді в розмірі 551,20 грн.

Постанова може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Суддя Н.П. Черенкова