Рішення № 60760351, 26.08.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

26.08.2016

Справа №2/489/1185/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2016 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого судді Губницького Д.Г., при секретарі Наумкіній І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом вселення та виселення, стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, яким просила усунути перешкоди у користуванні будинком №3 по пров. 2 Баштанському в м. Миколаєві шляхом виселення відповідачів, вселити її до будинку, стягнути з відповідачів солідарно компенсацію моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

В обґрунтування зазначила, що відповідачами є її донька та її чоловік, які з 2013 р. без реєстрації та без її дозволу вселилися в будинку, хоча донька має право користування належною їй частиною сусіднього будинку №1 по пров. 2 Баштанському в м. Миколаєві, яка придатна до використання. З 2013 р. відповідачі витиснули її з окремої кімнати в будинку №3 та пересилили в прохідну, залякували, били і вигнали взагалі. Через погрози життю та зміну відповідачами замків в будинку в ньому вона не проживає. Їй заподіяно моральну шкоду через майже річне протиправне поводження з нею відповідачів.

В судовому засіданні позивачка з представником позов підтримали.

Відповідачі просили позов залишити без задоволення.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Позивачка зареєстрована в житловому будинку по провул. 2 Баштанському, 3 в м. Миколаєві з 1976 р. В даному будинку мають зареєстроване місце проживання повнолітні діти відповідачки, її онуки ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с.6,7)

Право власності в цілому на житловий будинок №3 по провул. 2 Баштанському в м. Миколаєві належить позивачці на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 листопада 1979 р. та свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті 22 червня 2001 р. чоловіка та батька відповідачки ОСОБА_6 на ? будинку (а.с.12, 13).

За рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 червня 1999 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 позивачці були виділено у власність в натурі 2/9 частини житлового будинку №1 по провул. 2 Баштанському в Миколаєві (а.с.14). Надалі позивачка отримала у вересні 2011 р. свідоцтво про право власності на 26/100 частин в даному житловому будинку, а у листопаді 2012 р. цій частині будинку присвоєно нову адресу - провул. 2 Баштанський, 1а (а.с.65-66).

Відповідачка, як встановлено зазначеним рішенням суду від 27 листопада 2015 р., у звязку із реєстраціями шлюбу у 1987 р. змінили прізвище на ОСОБА_5, у 2002 р. на ОСОБА_3, а при реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 26 лютого 2013 прийняла прізвище чоловіка (а.с.40).

ОСОБА_2 згідно копії будинкової книги була зареєстрована в спірному будинку №3 по провул. 2 Баштанському з 16 річного віку, у серпні 2010 р. зареєструвала місце проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1, де мала частину в праві власності її мати, а у квітні 2013 р. перереєструвала нову адресу проживання провул. 2 Баштанський, 1а (а.с.9,10,40, 67).

ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання в ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.41)

В справі містяться документи з приводу звертання позивачки до лікарень, міліції щодо отриманих травм та побоїв від відповідачки з чоловіком, а також відповідне листування з міліцією (а.с.22-26). В справі немає копій процесуальних рішень органів досудового розслідування або суду, яким би встановлені факти заподіяння шкоди здоровю або будь-якого кримінального карного обмеження відповідачами прав позивачки.

Між сторонами склалися триваючі конфліктні відносини.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2015 р., яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення залишений без задоволення через недоведеність підстави передбаченої ст. 116 ЖК УРСР (а.с.63,64).

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2015 р., яке набрало законної сили після апеляційного перегляду, позов ОСОБА_2В, до ОСОБА_1 про визнання недійсною відмови від спадщини на користь відповідачки після смерті батька ОСОБА_6 був залишений без задоволення (а.с.43).

Із показів свідків - родичів та сусідів сторін вбачається таке.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що з квітня 2015 р. позивачка проживає у неї, після того як повідомила, що її вдома побили, в спірному будинку замки на вхідних дверях замінені, а особисті речі ОСОБА_3 їй дозволив забрати.

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що коли відповідачка познайомилася із ОСОБА_3, то її мати пустила їх проживати до себе, але поведінка чоловіка змінилася і він став бити позивачку з осені 2014 р. Тому позивачка пішла з дому весною 2015 р. Бачила особисто що онук тягне бабу додому, а доньки з чоловіком її бють. Що замки змінені знає зі слів позивачки.

Свідок ОСОБА_11 суду показала, що ОСОБА_3 як чоловік доньки позивачці не подобався і бачила, що вона на нього вона на нього лаялася один раз в 2014 р. Позивачка казала, що ОСОБА_3 її бив. Донька проживає в спірному будинку усе життя. Замки дійсно інші, оскільки взимку зламалися та були замінені на інші.

Свідок ОСОБА_4 суду показав, що позивачка є його бабусею і конфлікт вдома розпочався приблизно з роки 2 тому коли за вимогою його та брата бабуся припинила торгівлю спиртним вдома, а бабуся вважає, що ініціатором був вітчим. Вітчим живе в будинку №3 з 2009 р. з дозволу позивачки. Він сам живе в будинку також з дружиною. Позивачка приблизно 2 роки тому почала залишати будинок на 1-2 тижня, а півтора роки тому пішла взагалі. В будинку є вільна кімната для неї. В будинку №1 по провул. 2 Баштанському мати прописалася для того щоб оформити на нього документи.

Свідок ОСОБА_5 дав аналогічні покази.

Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, показали, що вони є співвласниками будинку №1 по провул. 2 Баштанський, в ньому ОСОБА_2 ніколи не проживала, хоча і є прописаною, цим будинком ніхто не користується.

Відповідачка суду пояснила, що зареєструвати місце проживання в ІНФОРМАЦІЯ_3 була вимушена, оскільки рішення суду від 1999 р. в БТІ зареєстроване не було, а для оформлення матері правовстановлюючого документу на будинок і інших дозвільних документів там повинен був хтось бути зареєстрованим і для того була заведена будинкова книга і вона з дозволу позивачки зареєструвалася в даному будинку, хоча насправді безвідлучно мешкала в будинку №3.

Позивачка суду показала, що дійсно донька зареєструвалася в будинку коли оформлювали документи на належну їй частину будинку по провул. 2 Баштанський, і на той час ОСОБА_3 з нею проживав, хоча дозволу на його вселення вона йому не давала.

Відповідач ОСОБА_3 суду показав, що попередній шлюб був розірваний ним у 2010 р. і на той час він вже проживав в спірному будинку з дозволу позивачки.

Із сукупності викладених обставин можна дійти висновку, що вселення відповідачів без дозволу позивачки - власника до будинку №3 по провул. Баштанському, в м. Миколаєві жодним належним та достатнім доказом своє підтвердження не знайшло, оскільки покази свідків в сукупності вказують що відповідачка проживала незважаючи на зміну місця реєстрації в будинку постійно від народження, а відповідач оселився в спірному будинку як співмешканець відповідачки, тобто до реєстрації шлюбу, але з дозволу власника і проживав надалі як її чоловік.

Згідно ч. 2, 4 ст. 158 ЖК УРСР за згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу.

Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

За змістом ч. 1 ст. 156 ЖК України та ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Тому відповідачі є членами сімї власника житлового будинку позивачки, оскільки протилежного не доведено. Позивачкою не доводилося що вона не мала з відповідачами спільного господарства (ч. 2 ст. 64 ЖК УРСР)

Існуючий між ними конфлікт не є законною підставою для виселення відповідачів із будинку з підстави обмеження прав власника, оскільки є відмінним від правовідносин щодо захисту здійснення права власності.

Враховуючи, що права власника на проживання не можуть бути обмежені, а належними доказами обставина зміни замків у вхідних дверях відповідачами спростована не була, тому позивачці слід усунути перешкоди в користуванні власністю у відповідності до ст. 391 ЦК України вселивши її до спірного будинку.

Вимога про відшкодування моральної шкоди не може бути задоволена, оскільки належними доказами не доведено що малися обставини, передбачені ст. 23 ЦК України для цього так і зв'язок з умисними, як зазначено в позові, діями відповідачів по відношенню до неї.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивачки слід тягнути в рівних частках судовий збір за вимогу немайнового характеру про усунення перешкод, а за вимогу про стягнення компенсації моральної шкоди, яка судовим збором при предявленні позову оплачена не була, його слід стягнути з позивачки.

Керуючись ст. 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні житловим будинком по провулку 2-му Баштанському, 3 в м. Миколаєві, вселивши її до даного будинку.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_12, ОСОБА_3 по 275,60 грн. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір 551,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - в тому ж порядку і в той самий строк, який обраховується з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Д.Г. Губницький