Ухвала суду № 60760150, 31.08.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 135/1222/15-ц Провадження № 22-ц/772/2779/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 46Доповідач Кучевський П. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Кучевського П.В.

Суддів: Зайцева А.Ю., Шемети Т.М.

При секретарі: Топольській В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2015 року у справі за позовом Виконавчого комітету Ладижинської міської ради до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, Ладижинського міського сектору Управління державної міграційної служби у Вінницькій області, третя особа Управління Служби безпеки України у Вінницькій області, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року Виконавчий комітет Ладижинської міської ради звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що за клопотанням начальника УСБУ у Вінницькій області від 16 грудня 2005 року Виконавчий комітет Ладижинської міської ради своїм рішенням від 1 лютого 2006 року № 39 надав ОСОБА_2, як співробітнику Гайсинського МРВ УСБУ у Вінницькій області, та його сім'ї службову двокімнатну квартиру, що розташована за адресою: м. Ладижин вул. Прибрежна, буд. 7-Б/27. 29 вересня 2006 року ОСОБА_2 переведений у м. Козятин для подальшого проходження служби. З листопада 2006 року по теперішній час ОСОБА_2 та члени його сім`ї у вказаній квартирі не проживають без поважних причин, у цій квартирі з його дозволу проживає громадянин ОСОБА_4 У м. Козятин сім`я ОСОБА_2 житлом забезпечена.

На думку Виконавчого комітету Ладижинської міської ради, відповідачі втратили право користування зазначеною службовою квартирою, проте добровільно звільняти її не бажають, що створює перешкоди у користуванні нею іншим співробітниками Гайсинського МРВ УСБУ у Вінницькій області, тому позивач звернувся до суду та просив на підставі ст.ст. 71,72,123 ЖК УРСР визнатиОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування вказаною службовою квартирою; зобовязати Ладижинський міський сектор Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області зняти цих осіб з реєстрації місця проживання за вищевказаною адресою.

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2015 року вказаний позов задоволено, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2015 року оскаржили його в апеляційному порядку.

Справа неодноразово переглядалася судами.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 липня 2016 року скасовано ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 25 лютого 2016 року, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обовязковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи (ч. 4 ст. 338 ЦПК України).

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідачі, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, в апеляційній скарзі просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

29 серпня 2016 року на адресу Апеляційного суду Вінницької області надійшла зава ОСОБА_2 по перенесення розгляду справи на невизначений період, у звязку із проходженням ним служби в Управління СБУ в Донецькій області.

Відповідно до ч. 1 статті 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Відкладення розгляду справи на невизначений термін суперечить вимогам ч. 1 статті 303-1 ЦПК України, відповідно до якої апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом двох місяців з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду.

За правилами ч. 2 статті 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

За таких обставин колегія суддів, приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2015 року вказаним вимогам Закону відповідає.

Судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Ладижинської міської ради від 1 лютого 2006 року № 39 ОСОБА_2, як співробітнику Гайсинського МРВ УСБУ у Вінницькій області, та членам його сім`ї - дружині ОСОБА_5 та сину ОСОБА_3, було надано службову двокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4, 14).

15 лютого 2006 року Виконавчим комітетом Ладижинської міської ради на підставі вищевказаного рішення ОСОБА_2 та членам його сім`ї було видано спеціальний ордер на вказане службове жиле приміщення на підставі якого вони зареєструвались за адресою цієї квартири (а.с. 5, 15).

Із витягу наказу т.в.о. начальника Управління СБУ у Вінницькій області ОСОБА_6 від 29 вересня 2006 року № 130-ОС та довідки даного управління від 28 жовтня 2015 року № 567 вбачається, що ОСОБА_2 був переведений до Козятинського МРВ УСБУ у Вінницькій області для подальшого проходження служби (а.с. 10, 66).

Із витягу наказу начальника Управління СБУ у Вінницькій області ОСОБА_7 від 24 лютого 2014 року за № 21-ОС вбачається, що 26 лютого 2014 року ОСОБА_8 з Жмеринського МРВ УСБУ у Вінницькій області переведений до УСБУ у Житомирській області для подальшого проходження служби (а.с. 11).

Згідно із довідкою КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» від 2 вересня 2015 року за № 84, станом на 31 грудня 2012 року у спільній частковій власності ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебувала квартира АДРЕСА_2, а кв. № 5 у цьому ж будинку зареєстрована в цілому за ОСОБА_5 (а.с. 32).

Матеріали справи свідчать про те, що з листопада 2006 року по теперішній час ОСОБА_2 та члени його сім`ї за адресою вказаної квартири не проживають. Натомість у даній службовій квартирі тривалий час проживає громадянин ОСОБА_4, який не є членом сім`ї ОСОБА_2

Вказані обставини та докази підтверджують вимоги позовної заяви Виконавчого комітету Ладижинської міської ради.

Поряд з цим, колегія суддів враховує, що відповідно до вимог частини 4 статті 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасувавши рішення Апеляційного суду Вінницької області від 25 лютого 2016 року та направши справу на новий апеляційний розгляд, в ухвалі від 06 липня 2016 року вказав, що судом не перевірено обставин реєстрації та не враховано інтересів малолітньої дитини, яка зареєстрована у службовому житлі, зіславшись на правову позицію Верховного Суду України висловлену у постанові від 13 листопада 2014 року №6-115цс13.

Так дійсно судом першої інстанції було встановлено, що у службовому житлі зареєстровані дружина ОСОБА_3 ОСОБА_9 разом з малолітньою дитиною ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Колегія суддів перевіряючи обставини справи, на дослідження та врахування яких вказав суд касаційної інстанції встановила, що рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 01 березня 2016 року, визнано ОСОБА_9 та ОСОБА_9 такими, що втратили право користування службовим жилим приміщенням квартирою № 27 в будинку № 7б по вул. Прибережна у м. Ладижин Вінницької області. Зобовязано Ладижинський міський сектор Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області зняти ОСОБА_9 та ОСОБА_9 з реєстрації місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Враховуючи набрання законної сили рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 01 березня 2016 року, доводи апеляційної скарги, щодо неврахуванням судом першої інстанції прав та інтересів малолітньої дитини, не заслуговують на увагу

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив спір, оскільки всупереч вимогам положень ст. ст. 10, 60 ЦПК України відповідачі не довели тих обставин, на які посилались як на підставу своїх заперечень, натомість встановлено, що вказані особи у службовій квартирі не проживають понад строк, визначений ст. 71 ЖК України, оскільки переїхали в іншу місцевість для проходження служби та мають у приватній власності житлове нерухоме майно, при цьому права інших членів сім»ї відповідачів оскарженим рішенням суду першої інстанції не порушено. Спірна квартира, з огляду на положення ст. 118 ЖК України, призначена для заселення громадян, які у звязку з характером своїх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_11

Судді: /підпис/ ОСОБА_12

/підпис/ ОСОБА_13

Згідно із оригіналом

Головуючий: П.В. Кучевський