Рішення № 60756708, 01.09.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №279/1435/16-ц Головуючий у 1-й інст. Снігір В. М.

Категорія 27 Доповідач Талько О. Б.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої судді Талько О.Б.,

суддів: Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,

за участю секретаря Гайдамащук Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Форум» на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 8 червня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства « Банк Форум» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року публічне акціонерне товариство «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Фору» звернулося до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 15 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладений кредитний договір, відповідно до якого останньому наданий кредит в сумі 12000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5% річних. Умовами договору передбачено, що кінцевий термін повернення коштів становить 14 серпня 2018 року.

З метою забезпечення належного виконання боржником зобовязань за даною угодою цього ж дня відповідачі передали в іпотеку банку належну їм квартиру №25, розташовану за адресою: м. Коростень Житомирської області, вул. Білокоровицьке шосе, №27-а.

Позивач зазначає, що банк повністю виконав взяті на себе зобовязання, а боржник не виконує передбачені договором умови щодо своєчасного погашення кредиту та сплати відсотків, у звязку з чим станом на 11 лютого 2016 року утворилась заборгованість в розмірі 3393,87 дол. США., яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом в сумі 215,75 дол. США, поточної заборгованості зі сплати кредитних коштів в розмірі 3100 дол. США, поточної заборгованості зі сплати відсотків в розмірі 51,61 дол. США, а також 26,51 дол. США пені. Окрім того, боржник зобовязаний сплатити позивачеві штраф в сумі 5000 грн. за порушення вимог договору щодо страхування іпотечного майна.

Враховуючи вищезазначене, позивач просив в рахунок погашення даної заборгованості звернути стягнення на передану в іпотеку квартиру №25, розташовану в м. Коростені по вул. Білокоровицьке шосе, №27-а, шляхом проведення прилюдних торгів, за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, яка визначена на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності ( незалежним експертом) на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 8 червня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Вказує, що умовами кредитного договору передбачений обовязок позичальника щомісячно сплачувати кошти в рахунок погашення тіла кредиту та відсотків. Проте, починаючи із жовтня 2014 року, ОСОБА_3 не в повній мірі виконує зобовязання, що призвело до виникнення боргу.

За таких обставин банк має право вимоги дострокового погашення боргу та вправі ставити питання про звернення стягнення на іпотечне майно.

Поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що заставна вартість предмета іпотеки була погоджена сторонам та визначена у договорі іпотеки в розмірі 120000 грн. Отже, висновок про ненадання позивачем доказів щодо ціни переданої в іпотеку квартири, є безпідставним.

Окрім того, справа розглянута за відсутності представника банку, що позбавило його можливості надавати докази на обгрунтування позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу.

На думку відповідачів, апеляційна скарга є безпідставною, адже прострочена заборгованість за спірним кредитним договором є незначною та частково зумовлена тією обставиною, що відділення ПАТ «Банк Форум» у м. Коростені припинили свою роботу, внаслідок чого кошти не були своєчасно внесені в рахунок погашення боргу.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які зявились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

При вирішенні даного спору суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів щодо встановлення початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, що, в свою чергу, є підставою для відмови у позові.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15 серпня 2008 року між АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», та ОСОБА_3 укладений кредитний договір №0013/08/201-ZNv про надання йому коштів в сумі 12000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5% річних, строком по 14 серпня 2018 року.

Умовами даного договору на боржника покладений обовязок щомісячно вносити кошти в рахунок погашення тіла кредиту та сплати відсотків.

Вказаний договір також містить положення про те, що у разі прострочення позичальником строків повернення кредиту та сплати відсотків, останній сплачує банку пеню у розмірі 0,2 %, яка обчислюється від суми боргу та нараховується за кожен день прострочення платежу.(п.4.1).

Пунктом 4.4 угоди передбачено, що за кожний випадок невиконання або неналежного виконання зобовязань, передбачених п.3.3 ( крім п.3.3.2) цього договору позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5000 грн.

З метою забезпечення належного виконання боржником зобовязань за кредитним договором 15 серпня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладений іпотечний договір, за умовами якого відповідачі передали в іпотеку банку належну їм квартиру №25, розташовану в м. Коростені Житомирської області, по вул. Білокоровицьке шосе, №27-а, яка складається із трьох житлових кімнат та службових приміщень, загальною площею 59,1 кв.м., в тому числі житловою площею 35,5 кв.м.

Іпотечним договором передбачено, що заставна предмета іпотеки є договірною і погоджується сторонами в розмірі 120000 грн. ( п.1.4).

Наявний в матеріалах справи розрахунок свідчить про те, що ОСОБА_3 не в повному обсязі вносив передбачені графіками щомісячні платежі за спірною угодою, внаслідок чого станом на 11 лютого 2016 року утворилась заборгованість в розмірі 3393,87 дол. США., яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом в сумі 215,75 дол. США, поточної заборгованості зі сплати кредитних коштів в розмірі 3100 дол. США, поточної заборгованості зі сплати відсотків в розмірі 51,61 дол. США та 26,51 дол. США пені. Також банком нарахований штраф в сумі 5000 грн. за порушення вимог договору щодо страхування іпотечного майна.

Відповідно до ст.ст. 1054, 526 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами ч.1 ст.12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обовязків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобовязання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 33 даного Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом ч.1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч.6 ст.38 цього Закону ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу змісту статей 38,39 Закону України «Про іпотеку», у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Зазначена правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 7 жовтня 2015 року ( справа №6-1935 цс 15) та 8 червня 2016 року ( справа №6-1239 цс16).

До такого висновку й пришов суд першої інстанції при вирішенні даного спору. Однак, поза увагою суду залишилась та обставина, що визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки є однією з фактичних обставин, яка має бути встановлена судом на підставі наданих доказів.

Матеріали справи свідчать, що заставна вартість предмета іпотеки визначена за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем у п.1.4 іпотечного договору у розмірі 120000 грн. За відсутності заперечень відповідачів щодо вказаної суми та з огляду на ту обставину, що останні не звертались до суду із клопотанням про призначення у справі відповідної судової експертизи, суд мав можливість встановити дану суму як початкову ціну продажу предмета іпотеки.

Таким чином, висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивачем не надано доказів щодо встановлення початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, є необгрунтованим.

Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку про те, що позов слід залишити без задоволення з інших підстав, виходячи з наступного.

За приписами ч.3 ст.39 Закону України «Про іпотеку» суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобовязання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Отже, законодавством не передбачено такої підстави для відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки як неспівмірність заборгованості за основним зобовязанням з вартістю майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення належного його виконання.

Зазначене може бути враховано лише в разі, якщо порушенням основного зобовязання іпотекодержателю не завдано збитків.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 4 листопада 2015 року (справа №6-340 цс 15).

Відповідно до розяснень, які містяться у п.41 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року за №5, при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має надати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобовязання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини ( зокрема про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність ( пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що розмір простроченої заборгованості є незначним. Боржник щомісячно у строки, передбачені договором, вносить кошти в рахунок погашення кредиту та сплати відсотків. При цьому, до 30 вересня 2014 року він сплачував кошти у розмірі, більшому, ніж зазначено в угоді. В подальшому сума щомісячних платежів була дещо меншою, ніж передбачено графіком, що й призвело до виникнення простроченої заборгованості за тілом кредиту в сумі 215,75 дол. США.

Окрім того, в судовому засіданні встановлено, що рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 2 серпня 2016 року стягнуто із ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за спірним кредитним договором, яка виникла станом на 11 лютого 2016 року.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що в даному випадку порушення основного зобовязання не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав, що, в свою чергу, є підставою для застосування положень ч.3 ст.39 Закону України «Про іпотеку» та відмови у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру.

З огляду на вищезазначене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового,- про відмову у задоволенні позову з інших підстав.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Форум» задовольнити частково.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 8 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення,- про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк Форум».

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча Судді: