Ухвала суду № 60754148, 31.08.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/722/2016(м)

266/657/16-ц

Головуючий у 1-й інстанції Дзюба М.В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Категорія 55

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

31 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючої - Биліни Т.І.,

суддів Ігнатоля Т.Г., Мироненко І.П.

при секретарі Папоян К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 липня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРІНГ» про стягнення заробітної платні, грошової компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

в с т а н о в и л а:

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01 липня 2016 року відмовлено в задоволені уточненого позову про зобов'язання директора ТОВ «МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРІНГ» звільнити його з посади фінансового директора на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, здійснити відповідний запис у трудовій книжці та видати її; встановити період роботи повний робочий час, встановлений в установі, при фактичному виконанні роботи під час відряджень в період праці на умовах неповного робочого часу в листопаді-грудні 2015 року; стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за листопад 2015 року в розмірі 2 055,99 гривень, за грудень 2015 року - 861,23 гривень, грошову компенсацію за невикористану відпустку в період з 2014 по 2016 роки в розмірі 9528,86 гривень; стягнути вихідну допомогу при звільненні на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України в розмірі 101038,38 гривень та середній заробіток за час затримки розрахунку в період з 01.02.2016 року по день прийняття судом рішення.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_2, посилаючись на його необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу в якій просив рішення Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 01 липня 2016 року скасувати та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем 28.01.2016 року була подана заява про звільнення з посади за ч.3 ст.38 КЗпП України, та отримана від директора згода, підтвердженням чого є продаж йому майна підприємства, яке знаходилося в його користуванні (ноутбук НР-4750s) по балансовій вартості, 01.02.2016 року був анульований ключ електронного цифрового підпису в системі клієнт-банк ПрАТ «ПУМБ», а 02.02.2016 року припинено обслуговування службового мобільного телефонного номеру.

Грубі порушення законодавства про працю, які спонукали написати заяву про звільнення полягали в тому, що нарахована заробітна плата за період з 11.01.2016 року по 01.02.2016 року в сумі 27 650,95 грн., була виплачена відповідачем лише 05.02.2016 року, а за 01.02.2016 року в сумі 1 637,54 грн. була виплачена лише 22.02.2016 року. Мала місце заборгованість по заробітній платі за листопад, грудень 2015 року внаслідок невірного розрахунку оплати праці за час службових відряджень з 09 по 11 листопада, з 25 по 27 листопада та з 24 по 26 грудня 2015 року, яка була нарахована на умовах неповного робочого дня за 6 годин 20 хвилин на день, а не за 8 часів, як це передбачено відповідачем. Вказані обставини були визнані відповідачем, підтвердженням чого є виплачена ним 26.04.2016 компенсація в сумі 5277,55грн. Відповідач не в повному обсязі виплатив компенсацію за 48 календарних днів невикористаної щорічної відпустки, а саме виплачено 67088,78грн., недоплачені 9528,86грн. оскільки в розрахунок не в повному обсязі були включені суми премій за підсумками роботи 2014 року. Власник не правильно організував умови праці, оскільки у Товаристві відсутні посадові інструкції, а при виплаті заробітної плати відповідач не надавав розшифровки її складових. Крім того позовна заява подана ним до суду 20.05.2016 року про скасування наказу відповідача за №22-к від 01.03.2016 року була йому повернута.

В судове засідання апеляційної інстанції позивач ОСОБА_2 не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву з клопотанням розгляду скарги у його відсутність, доводи апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Зважаючи на положення ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення проти скарги представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вище вказане колегія суддів дійшла висновків, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону в повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що приведені позивачем порушення закону зводяться до його особистої незгоди з управлінською та кадровою політикою підприємства. Належних доказів порушення трудового законодавства власником або уповноваженим ним органом позивачем суду не надано.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

У відповідності до ч.3 ст.38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 28.01.2016 року звернувся до відповідача із заявою про звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України з 01.02.2016 року, на яку 29.01.2016 року отримав відповідь з пропозицією розірвати трудові відносини за згодою сторін, відповідно до ст.36 КЗпП, оскільки підстав для звільнення за вказаними в заяві підставами роботодавцем не встановлено.(а.с.57)

Позивач отримав відповідь роботодавця стосовно незгоди на його звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України та в свою чергу 01.02.2016 року, саме як фінансовий директор надав на неї відповідь.(а.с.58)

Незважаючи на обізнаність у відмові в задоволенні заяви про звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України позивач припинив працювати, що стало підставою для його звільнення з 01.03.2016 року за прогул без поважних причин, відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України.(а.с.59) Відсутність позивача на робочому місці підтверджена табелем обліку використання робочого часу.(а.с.77)

Доводи апеляційної скарги, що керівником відповідача була надана згода на звільнення позивача за ч.3 ст.38 КЗпП України з 01.02.2016 року належними доказами не підтверджена.

Доводи апеляційної скарги, що саме грубі порушення законодавства про працю, які спонукали написати заяву про звільнення полягали в тому, що нарахована заробітна плата за період з 11.01.2016 року по 01.02.2016 року в сумі 27 650,95 грн., була виплачена відповідачем лише 05.02.2016 року, а за 01.02.2016 року в сумі 1 637,54 грн. була виплачена лише 22.02.2016 року непереконливі.

Згідно із ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів.

З наведеного вбачається, що виплата заробітної плати здійснюється відповідачем у передбачені законом строки.

Доводи апеляційної скарги, що мала місце заборгованість по заробітній платі за листопад, грудень 2015 року внаслідок невірного розрахунку оплати праці за час службових відряджень з 09 по 11 листопада, з 25 по 27 листопада та з 24 по 26 грудня 2015 року, яка була нарахована на умовах неповного робочого дня за 6 годин 20 хвилин на день, а не за 8 часів, як це передбачено відповідачем необґрунтовані.

В матеріалах справи має місце заява позивача про встановлення йому неповного робочого дня тривалістю 6 годин 20 хвилин на період з 10 листопада 2015 року по 31 грудня 2015 року з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу.(а.с.56)

Доводи апеляційної скарги, що відповідач не в повному обсязі виплатив компенсацію за 48 календарних днів невикористаної щорічної відпустки, а саме недоплатив 9528,86грн. недоведені.

В матеріалах справи має місце розрахунок середньої заробітної плати на підставі якої визначено компенсацію невикористаних відпусток з урахуванням річної премії, який позивачем не спростовано.(а.с.78)

Доводи апеляційної скарги, що власник не правильно організував умови праці, оскільки у Товаристві відсутні посадові інструкції, а при виплаті заробітної плати відповідач не надавав розшифровки її складових неспроможні.

Позивач з 10.06.2014 року по день звільнення працював на посаді фінансового директора і саме від його зусиль в значній мірі залежала правильна організація праці, складення посадових інструкцій та видача працівникам розшифровки складових заробітної плати.

Доводи апеляційної скарги, що позовна заява подана ним до суду 20.05.2016 року про скасування наказу відповідача за №22-к від 01.03.2016 року була йому повернута не ґрунтуються на законі, оскільки не стосуються позовних вимог, які були предметом розгляду судом першої інстанції.

Про повернення позовної заяви в редакції 20.05.2016 року судом першої інстанції 01.07.2016 року була постановлена ухвала, в якій має місце розяснення порядку її оскарження, тобто повертаючи заяву суд не позбавив позивача права доступу до правосуддя.

У відповідності до положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України . Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вказане позовні вимоги про зобовязання директора ТОВ «МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРІНГ» звільнити його з посади фінансового директора на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України та здійснити відповідний запис у трудовій книжці не можуть бути задоволені, оскільки звільнення вже відбулося 01.03.2016 року і запис у трудовій книзі вже здійснено, проте за іншою статтею ніж було зазначено в позові, а саме за п.4 ст.40 КЗпП України.

Позовні вимоги в частині виплати сум належних при звільненні також не можуть бути задоволені, оскільки належним чином недоведені.

Усі доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи колегія суддів переглянула і дійшла висновків, що судом першої інстанції фактичні обставини з`ясовані повно та всебічно, висновки суду відповідають встановленим фактам. Суд розглянув цивільну справу з дотриманням загальних засад цивільного судочинства - принципу змагальності сторін і диспозитивності цивільного судочинства, що передбачено ст. 11 ЦПК України.

Враховуючи вищенаведене, а також, те, що апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

Головуючий: Т.І. Биліна

Судді: І.П. Мироненко

ОСОБА_4